
- •1. Джерела цивільного процесуального права.
- •2. Структура Цивільного процесуального кодексу України 2004 року та його основні новели.
- •7. Резолюції та рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи щодо доступності правосуддя у цивільних справах.
- •8. Судова практика, її значення у цивільному процесі.
- •9. Право на справедливий судовий розгляд .
- •10. Конституційні засади цивільного судочинства.
- •11.Принцип верховенства права та законності в цивільному процесі.
- •12. Гласність та відкритість судового розгляду.
- •13.Принцип диспозитивності в цивільному процесі.
- •14. Принцип змагальності в цивільному процесі.
- •15.Принцип рівноправності сторін в цивільному процесі.
- •16. Система судів цивільної юрисдикції. Суд як суб’єкт цивільних процесуальних правовідносин.
- •17. Склад суду. Підстави для відводу суддів.
- •18. Особи, які беруть участь у справі. Їх процесуальні права та обов’язки.
- •19. Поняття сторін в цивільному процесі. Права та обов’язки сторін.
- •1.1. Поняття та процесуальне становище сторін
- •20.Співучасть у цивільному процесі. Процесуальні права та обов’язки співучасників.
- •21. Необхідна та факультативна співучасть.
- •22. Неналежний відповідач та порядок його заміни.
- •23. Процесуальне правонаступництво.
- •24.Порядок вступу до процесу правонаступника та його правове становище.
- •25. Треті особи в цивільному процесі (поняття та підстави їх участі).
- •26. Відмінність третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги, від первісних позивачів та співпозивачів.
- •27. Відмінність третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, від співучасників (співпозивачів, співвідповідачів).
- •28. Участь у цивільному процесі, органів та осіб, яким законом надано право захищати права та свободи інших осіб.
- •29.Поняття та види судового представництва.
- •30. Добровільне представництво у суді.
- •31. Законне представництво у суді.
- •32. Повноваження представника у суді.
- •33.Інші учасники цивільного процесу. Їх процесуальні права та обов’язки
- •34. Поняття та види строків у цивільному процесі, їх обчислення. Продовження та поновлення процесуальних строків.
- •35. Поняття та види судових витрат.
- •36. Заходи процесуального примусу.
- •37. Цивільна юрисдикція.
- •38.Розмежування юрисдикції цивільних, господарських, адміністративних судів.
- •39. Види проваджень цивільного судочинства.
- •40. Наказне провадження.
- •41. Наказ як форма судового рішення.
- •42.Окреме провадження в структурі цивільного процесу.
- •43. Поняття та види підсудності.
- •44. Порядок передачі справи до іншого суду.
- •45.Поняття судових доказів. Поняття засобів доказування у цивільному процесі.
- •46.Належність доказів і допустимість засобів доказування.
- •47. Предмет доказування.
- •48. Факти, що не потребують доказування.
- •49.Допит сторін, третіх осіб, їх представників як свідків та їх правовий імунітет
- •50.Показання свідків, порядок їх дослідження. Імунітет свідка.
- •51. Письмові докази.
- •52. Речові докази. Порядок їх дослідження.
- •53. Висновок експерта.
- •54. Судові доручення, порядок їх дачі та виконання.
- •55.Забезпечення доказів. Підстави і порядок забезпечення доказів.
- •56. Оцінка судових доказів.
- •57. Поняття позову та його елементи.
- •58. Види позовів.
- •59. Право на пред’явлення позову.
- •60. Пред’явлення позову. Відкриття провадження по справі.
- •61. Об’єднання і роз’єднання кількох позовних вимог.
- •62.Залишення позовної заяви без руху, повернення заяви.
- •63. Мирова угода.
- •64. Відмова від позову, визнання позову. Процесуальний порядок прийняття відмови від позову і визнання позову.
- •65.Матеріально-правові й процесуальні наслідки порушення цивільної справи.
- •66. Підстави для відмови у прийнятті заяви. Правові наслідки відмови судом у прийнятті заяви.
- •67. Провадження у справі до судового розгляду.
- •68.Попереднє судове засідання.
- •69.Стадія судового розгляду у структурі цивільного процесу.
- •70.Судове засідання, його порядок судового засідання.
- •71.Ухвалення та проголошення судового рішення.
- •72. Фіксування цивільного процессу
- •73. Зауваження щодо технічного запису судового засідання, журналу судового засідання та їх розгляд.
- •74.Підстави і наслідки відкладення розгляду справи.
- •75. Підстави і наслідки зупинення провадження у справі.
- •76. Підстави і наслідки закриття провадження у справі.
- •77.Підстави і наслідки залишення заяви без розгляду.
- •78. Поняття і види судових рішень.
- •79. Вимоги, яким повинно відповідати судове рішення.
- •80.Засоби усунення недоліків рішення судом, який його ухвалив.
- •81. Законна сила судового рішення. Об’єктивні та суб’єктивні межі законної сили судового рішення.
- •82. Види ухвал суду першої інстанції.
- •83. Заочний розгляд справи.
- •84.Окреме провадження у цивільному судочинстві.
- •85.Справи про обмеження цивільної дієздатності, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
- •86.Справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності.
- •87.Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
- •88.Справи про усиновлення.
- •89.Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
- •90.Справи про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі.
- •91.Справи про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність.
- •92.Справи про визнання спадщини відумерлою.
- •93.Справи про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку.
- •94.Справи про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.
- •95.Справи про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
- •96.Право апеляційного оскарження та порядок його здійснення. Форма і зміст апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора.
- •97.Розгляд цивільної справи судом апеляційної інстанції.
- •98. Повноваження суду апеляційної інстанції.
- •99.Підстави для скасування рішення суду в апеляційному порядку і передачі справи на новий розгляд.
- •100. Підстави для скасування рішень суду першої інстанції і ухвалення апеляційним судом нового рішення.
- •101. Ухвали і рішення суду апеляційної інстанції.
- •102. Оскарження ухвал суду першої інстанції.
- •103. Право касаційного оскарження, касаційного подання судових рішень та порядок його здійснення. Форма і зміст касаційної скарги, подання.
- •104. Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції.
- •105. Повноваження суду касаційної інстанції.
- •106. Підстави для скасування судових рішень.
- •107. Провадження у зв’язку з винятковими обставинами.
- •108. Провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами.
- •109. Відновлення втраченого судового провадження
- •110. Поняття міжнародного цивільного процесу.
- •111. Джерела міжнародного цивільного процесу їх класифікація.
- •112. Цивільні процесуальні права іноземних громадян, підприємств, організацій та осіб без громадянства.
- •113. Підсудність цивільних справ з участю іноземного елемента.
- •114. Позови проти іноземних держав.
- •115. Виконання судових доручень.
- •116. Визнання і виконання рішень іноземних судів та арбітражів.
43. Поняття та види підсудності.
Якщо цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції, то підсудність - це розмежування компетенції стосовно розгляду цивільних справ між окремими судами.
Питання про підсудність справ визначається ЦПК, зокрема: розд. ІІ -щодо справ наказного провадження; гл. 1 розд. ІІІ - щодо справ позовного провадження; розд. IV - щодо справ окремого провадження; розділами VI, VII - щодо заяв (скарг) стягувана, боржника, інших учасників виконавчого провадження, заяв (подання) державного виконавця з питань, пов'язаних з виконанням судових рішень; главами 1 і 2 розд. VIIІ - щодо заяв про скасування рішення третейського суду та видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду; главами 1 і 2 розд. VIII - щодо клопотань про визнання, звернення до виконання рішень іноземних судів; ст. 404 - щодо заяв про відновлення втраченого судового провадження; ст. 414 - щодо справ за участю іноземних осіб.
Залежно від виконуваних судами функцій, а також від адміністративної території, на якій діє суд, підсудність поділяється па функціональну та територіальну.
Функціональна підсудність - це компетенція окремих ланок судової системи на підставі функцій, які ними виконуються.
За цією підсудністю функції суду першої інстанції виконують місцеві суди, а саме: районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди (ст. 107 ЦПК). У зв'язку з цим законодавчі акти, які по-іншому визначають суди першої інстанції щодо певних цивільних справ (наприклад ст. 25 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"), відповідно до ч. З ст. 2 ЦПК не можуть бути застосовані. При надходженні заяви до передбаченого такими актами законодавства суду заява повертається особі, яка її подала, на підставі ст. 115, п.4ч.3ст. 121 ЦПК.
Функції судів апеляційної інстанції виконують судові палати у цивільних справах апеляційних загальних судів, у межах територіальної юрисдикції яких розташований місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується (ст. 291 ЦПК).
Касаційною інстанцією у цивільних справах є Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ст. 323 ЦПК).
ВСУ переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав, встановлених законом, а саме ст. 355 ЦПК.
Судом, який переглядає справу у зв'язку з нововиявленими обставинами, виступає суд, який ухвалив рішення, постановив ухвалу чи видав судовий наказ (ст. 363 ЦПК).
Територіальна підсудність - компетенція з розгляду цивільних справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Територіальна підсудність поділяється на декілька видів: загальна, альтернативна, за ухвалою суду, за зв'язком справ, виключна.
Загальна територіальна підсудність (ст. 109 ЦПК) визначається компетенцією суду по розгляду справи залежно від місцезнаходження відповідача. Згідно з цією статтею позови до фізичної особи пред'являються у суді за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, а до юридичних осіб - за їх місцезнаходженням.
Місце проживання фізичної особи визначається відповідно до положень ЦК і Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні". Так, згідно із ст. З Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місцем перебування фізичної особи є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік, а місцем проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. Статтею 29 ЦК передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Також зазначається, що фізична особа може мати кілька місць проживання.
Місцезнаходженням юридичної особи згідно із ст. 93 ЦК є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або не доповнена іншим видом територіальної підсудності.
Альтернативна територіальна підсудність (ст. 110 ЦПК) за вибором позивача (заявника) передбачає, що справа підсудна не тільки суду за місцезнаходженням відповідача, а й іншому суду, визначеному законом. Альтернативна підсудність є пільговою, вона встановлюється для чітко визначеної категорії справ, які мають особливо важливе значення для громадян. Зокрема, позови про стягнення аліментів, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають із трудових правовідносин, можуть пред'являтися як за місцем проживання відповідача, так і за місцем проживання позивача.
Позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок скоєння злочину, можуть пред'являтися також за місцем проживання позивача або за місцем заподіяння шкоди.
За місцем проживання відповідача або за місцем проживання позивача можуть пред'являтися позови, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.
Позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за місцем проживання споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Позови про відшкодування шкоди, завданої майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися не лише до суду за місцезнаходженням відповідача, а й до суду за місцем завдання шкоди.
Позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за місцем проживання позивача також у разі коли на його утриманні перебувають малолітні або неповнолітні діти, або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за місцем проживання будь-кого з них.
Якщо позивачу невідоме місце проживання відповідача, то позов може бути пред'явлений за місцезнаходженням майна відповідача чи за місцем його перебування або за останнім відомим місцем проживання відповідача чи постійного його заняття (роботи).
Позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим місцем його проживання чи перебування в Україні. Місцезнаходження майна та останнє відоме місце проживання чи перебування відповідача мають бути в кожному випадку достовірно встановлені.
Позови, що виникають з договорів, у яких зазначено місце виконання або викопувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Правило альтернативної підсудності застосовується і в інших випадках, передбачених ст. 110 ЦПК. Позивач має право вибору між кількома судами, яким підсудна справа, за винятком справ, для яких встановлено правило виключної підсудності.
Підсудність за ухвалою суду передбачає, що в деяких справах підсудність справи конкретному суду визначається ухвалою судді. Так, підсудність цивільних справ, у яких однією із сторін є суд або суддя цього суду, визначається ухвалою судді суду вищої інстанції без виклику сторін. Але у випадку, коли стороною у справі є ВСУ, його суддя, підсудність визначається за загальними правилами (ст. 108 ЦПК). За ухвалою судді ВСУ визначається підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також підсудність справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України (ст. 111 ЦПК).
Підсудність за зв'язком справ (ст. 113 ЦПК) має місце у тому випадку, коли між справами існує об'єктивний зв'язок, який дозволяє розглянути всі їх вимоги в одному процесі. Це створює кращі умови для дослідження всіх матеріалів у справі з метою своєчасного і правильного її вирішення. Так, позови до кількох відповідачів, які проживають або перебувають у різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Зустрічний позов як засіб захисту відповідача проти основного позову пред'являється в суді за місцем розгляду первісного позову незалежно від його підсудності. У зв'язку з цим на нього не поширюються правила виключної підсудності. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору між сторонами, також пред'являють позов до суду, у провадженні якого перебуває спірна справа (ст. 125 ЦПК).
Виключна підсудність встановлюється у випадках передбачених законом, і означає, що заява може бути подана тільки до конкретно визначеного суду. Правила виключної підсудності унеможливлюють застосування до цих спорів інших видів територіальної підсудності.
Відповідно до ст. 114 ЦПК позови з приводу нерухомого майна пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини. За місцезнаходженням спадкового майна або основної його частини подаються позови кредиторів спадкодавця до прийняття спадщини спадкоємцями. Виключно до місцевого загального суду за місцезнаходженням перевізника треба звертатися при виникненні спору щодо договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу чи пошти. Справи про арешт судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, розглядаються судом за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває судно, або порту реєстрації судна.
Перелік позовів, для яких установлена виключна підсудність, розширеному тлумаченню не підлягає. Правила виключної підсудності діють також у випадку пред'явлення кількох позовних вимог, пов'язаних між собою, якщо на одну з них поширюється виключна підсудність. (Див. рис. 4)