- •1. Джерела цивільного процесуального права.
- •2. Структура Цивільного процесуального кодексу України 2004 року та його основні новели.
- •7. Резолюції та рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи щодо доступності правосуддя у цивільних справах.
- •8. Судова практика, її значення у цивільному процесі.
- •9. Право на справедливий судовий розгляд .
- •10. Конституційні засади цивільного судочинства.
- •11.Принцип верховенства права та законності в цивільному процесі.
- •12. Гласність та відкритість судового розгляду.
- •13.Принцип диспозитивності в цивільному процесі.
- •14. Принцип змагальності в цивільному процесі.
- •15.Принцип рівноправності сторін в цивільному процесі.
- •16. Система судів цивільної юрисдикції. Суд як суб’єкт цивільних процесуальних правовідносин.
- •17. Склад суду. Підстави для відводу суддів.
- •18. Особи, які беруть участь у справі. Їх процесуальні права та обов’язки.
- •19. Поняття сторін в цивільному процесі. Права та обов’язки сторін.
- •1.1. Поняття та процесуальне становище сторін
- •20.Співучасть у цивільному процесі. Процесуальні права та обов’язки співучасників.
- •21. Необхідна та факультативна співучасть.
- •22. Неналежний відповідач та порядок його заміни.
- •23. Процесуальне правонаступництво.
- •24.Порядок вступу до процесу правонаступника та його правове становище.
- •25. Треті особи в цивільному процесі (поняття та підстави їх участі).
- •26. Відмінність третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги, від первісних позивачів та співпозивачів.
- •27. Відмінність третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, від співучасників (співпозивачів, співвідповідачів).
- •28. Участь у цивільному процесі, органів та осіб, яким законом надано право захищати права та свободи інших осіб.
- •29.Поняття та види судового представництва.
- •30. Добровільне представництво у суді.
- •31. Законне представництво у суді.
- •32. Повноваження представника у суді.
- •33.Інші учасники цивільного процесу. Їх процесуальні права та обов’язки
- •34. Поняття та види строків у цивільному процесі, їх обчислення. Продовження та поновлення процесуальних строків.
- •35. Поняття та види судових витрат.
- •36. Заходи процесуального примусу.
- •37. Цивільна юрисдикція.
- •38.Розмежування юрисдикції цивільних, господарських, адміністративних судів.
- •39. Види проваджень цивільного судочинства.
- •40. Наказне провадження.
- •41. Наказ як форма судового рішення.
- •42.Окреме провадження в структурі цивільного процесу.
- •43. Поняття та види підсудності.
- •44. Порядок передачі справи до іншого суду.
- •45.Поняття судових доказів. Поняття засобів доказування у цивільному процесі.
- •46.Належність доказів і допустимість засобів доказування.
- •47. Предмет доказування.
- •48. Факти, що не потребують доказування.
- •49.Допит сторін, третіх осіб, їх представників як свідків та їх правовий імунітет
- •50.Показання свідків, порядок їх дослідження. Імунітет свідка.
- •51. Письмові докази.
- •52. Речові докази. Порядок їх дослідження.
- •53. Висновок експерта.
- •54. Судові доручення, порядок їх дачі та виконання.
- •55.Забезпечення доказів. Підстави і порядок забезпечення доказів.
- •56. Оцінка судових доказів.
- •57. Поняття позову та його елементи.
- •58. Види позовів.
- •59. Право на пред’явлення позову.
- •60. Пред’явлення позову. Відкриття провадження по справі.
- •61. Об’єднання і роз’єднання кількох позовних вимог.
- •62.Залишення позовної заяви без руху, повернення заяви.
- •63. Мирова угода.
- •64. Відмова від позову, визнання позову. Процесуальний порядок прийняття відмови від позову і визнання позову.
- •65.Матеріально-правові й процесуальні наслідки порушення цивільної справи.
- •66. Підстави для відмови у прийнятті заяви. Правові наслідки відмови судом у прийнятті заяви.
- •67. Провадження у справі до судового розгляду.
- •68.Попереднє судове засідання.
- •69.Стадія судового розгляду у структурі цивільного процесу.
- •70.Судове засідання, його порядок судового засідання.
- •71.Ухвалення та проголошення судового рішення.
- •72. Фіксування цивільного процессу
- •73. Зауваження щодо технічного запису судового засідання, журналу судового засідання та їх розгляд.
- •74.Підстави і наслідки відкладення розгляду справи.
- •75. Підстави і наслідки зупинення провадження у справі.
- •76. Підстави і наслідки закриття провадження у справі.
- •77.Підстави і наслідки залишення заяви без розгляду.
- •78. Поняття і види судових рішень.
- •79. Вимоги, яким повинно відповідати судове рішення.
- •80.Засоби усунення недоліків рішення судом, який його ухвалив.
- •81. Законна сила судового рішення. Об’єктивні та суб’єктивні межі законної сили судового рішення.
- •82. Види ухвал суду першої інстанції.
- •83. Заочний розгляд справи.
- •84.Окреме провадження у цивільному судочинстві.
- •85.Справи про обмеження цивільної дієздатності, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
- •86.Справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності.
- •87.Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
- •88.Справи про усиновлення.
- •89.Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
- •90.Справи про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі.
- •91.Справи про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність.
- •92.Справи про визнання спадщини відумерлою.
- •93.Справи про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку.
- •94.Справи про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.
- •95.Справи про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
- •96.Право апеляційного оскарження та порядок його здійснення. Форма і зміст апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора.
- •97.Розгляд цивільної справи судом апеляційної інстанції.
- •98. Повноваження суду апеляційної інстанції.
- •99.Підстави для скасування рішення суду в апеляційному порядку і передачі справи на новий розгляд.
- •100. Підстави для скасування рішень суду першої інстанції і ухвалення апеляційним судом нового рішення.
- •101. Ухвали і рішення суду апеляційної інстанції.
- •102. Оскарження ухвал суду першої інстанції.
- •103. Право касаційного оскарження, касаційного подання судових рішень та порядок його здійснення. Форма і зміст касаційної скарги, подання.
- •104. Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції.
- •105. Повноваження суду касаційної інстанції.
- •106. Підстави для скасування судових рішень.
- •107. Провадження у зв’язку з винятковими обставинами.
- •108. Провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами.
- •109. Відновлення втраченого судового провадження
- •110. Поняття міжнародного цивільного процесу.
- •111. Джерела міжнародного цивільного процесу їх класифікація.
- •112. Цивільні процесуальні права іноземних громадян, підприємств, організацій та осіб без громадянства.
- •113. Підсудність цивільних справ з участю іноземного елемента.
- •114. Позови проти іноземних держав.
- •115. Виконання судових доручень.
- •116. Визнання і виконання рішень іноземних судів та арбітражів.
21. Необхідна та факультативна співучасть.
В залежності від характеру матеріально-правових зв'язків між суб'єктами спірних правовідносин та обов'язковості участі в процесі розрізняють два види процесуальної співучасті - необхідну (обов'язкову) і факультативну (можливу).
Необхідна (обов'язкова) співучасть має місце у випадку, коли характер спірних матеріальних правовідносин не дозволяє вирішити питання щодо прав чи обов'язків одного з учасників процесу без залучення до процесу інших суб'єктів спірних матеріальних правовідносин. Підставою даного виду співучасті є загальне право та загальний обов'язок. Наприклад, вимога про виселення з квартири не може бути вирішена без залучення всіх повнолітніх членів сім'ї.
Можлива (факультативна) співучасть не носить обов'язкового характеру, тому що характер спірних матеріальних правовідносин дозволяє розглядати справи відносно кожного із суб'єктів в окремому процесі. Підставою факультативної співучасті є однорідність вимог, взаємозв'язок підстав позовів, пред'явлення їх до того ж самого відповідача. Наприклад, в разі подання позову щодо одного з повнолітніх дітей щодо утримання недієздатних батьків суд на підставі закону може залучити як співвідповідачів інших повнолітніх дітей.
22. Неналежний відповідач та порядок його заміни.
У ході розгляду справи може виявитися, що позов пред'явлений не тією особою, якій належить право вимоги, чи не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, тобто встановлено, що позивач не є уповноваженою чи відповідач не є ира-возобов'язаною особою, суб'єктом матеріальних правовідносин. У цьому випадку сторони можуть визнаватися неналежними. Підстави для виникнення такого питання можуть бути різноманітні: зміна суб'єктивного переконання позивача, збільшення обсягу доказової інформації, додаткові правові консультації та ін. Такі 11 іде ґави у жодному разі не повинні наводитися судом (суддею), оскільки він мас бути безстороннім і висловити свої міркування з приводу належності чи неналежної--ті сторони тільки після розгляду справи по суті, в рішенні у справі. Цю позицію підтримав Пленум Верховного Суду України, який підкреслив, шо відмова у прийнятті заяви за мотивами пред'явлення позову неналежними позивачами або до неналежних відповідачів неприпустима, оскільки визначає фактичне вирішення справи без дослідження її обставин (п. 2 поста нови "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції" від 21 грудня 1990 р. № 9). Цивільне процесуальне законодавство передбачає можливість без припинення провадження у справі здійснити заміну лише відповідача, якщо буде встановлено, що ця особа не несе обов'язку у справі. Його може бути замінено на особу, яка повинна відповідати за змістом матеріально-правової вимоги, що є предметом судового розгляду та вирішення. Цей інститут має назву заміни неналежного відповідача.
Встановивши під час розгляду справи, шо позов пред'явлений не тією особою, якій належить право вимоги, суд не може її замінити. Така справа може бути припинена шляхом закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або ухваленням рішення сулу про відмову у задоволенні позову. Заміна ненадежного відповідача — це процесуальна дія суду, яка оформлена ухвалою, щодо виведення h цивільного процесу неналежного відповідача і допущення (залучення) належної сторони, не припиняючи розгляду справи (ст. 33 ЦПК). При заміні неналежної сторони діють два основних правила. По-перше, відповідач вважається неналежним тільки після того, як його виведено із процесу, а на його місце залучений належний відповідач. Це означає, що за будь-яких обставин, за усієї очевидності неналежності сторони до справи, яка розглядається судом, відповідач вважається належним із наділенням його усією повнотою процесуальних прав та обов'язків. По-друге, заміна неналежного відповідача допускається лише за клопотанням позивача, оскільки він виступив ініціатором процесу, суб'єктом, який вимагає судового захисту. Згоди відповідача на його заміну не вимагається, однак у літературі неодноразово порушувалось питання про те, що відповідачу може бути не все одно, чи продовжиться його участь у справі, чи ні. Насамперед, це може стосуватися розподілу судових витрат, які понесені відповідачем, про заміну якого виникає питання. Адже витрати, понесені заміненим відповідачем, останній може відшкодувати у судовому порядку за загальними правилами про заподіяння шкоди, шо не гарантує оперативного та належного захисту прав від такої поведінки позивача, яка може мати характер зловживання правом.
Законодавством передбачено варіанти розвитку процесу у разі відсутності згоди позивача на заміну. У цьому випадку суд може притягти цю особу (належного відповідача) як другого відповідача і ухвалити рішення за її участі. У разі судового залучення відповідача участь декількох відповідачів не створює процесуальної співучасті. У випадку відмови у позові до такого відповідача понесені ним витрати не повинні присуджуватися із позивача. Заміна неналежної сторони належною можлива тільки у суді першої інстанції протягом усього часу розгляду справи. Питання про замшу неналежної сторони повинне вирішуватися у судовому засіданні, а не в момент порушення справи. Відповідно до ст. 33 ЦПК справа після заміни неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів може розпочинатися спочатку. Про це мас надійти клопотання залученого відповідача, і таке право повинно бути роз'яснене судом при вступі нового відповідача (співвідповідача) у цивільний процес. В аналогічному порядку здійснюється залучення додаткового (додаткових) відповідачів, наприклад, якщо в ході розгляду справи буде встановлено, що шкода завдана не однією особою, а декількома.