102. Обов'язки роботодавця та працівника. Класифікація обов'язків.

ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ПРАЦІВНИКА І РОБОТОДАВЦЯ

Працівник - фізична особа, яка вступила у трудові відносини з роботодавцем на підставі трудового договору.

Працівником може бути особа, яка досягла шістнадцятирічного віку. Для окремих категорій працівників законом може бути встановлено вищий віковий ценз.

У трудові відносини можуть вступати особи, які досягли п'ятнадцяти років, за наявності письмової згоди одного з батьків або особи, яка їх замінює.

Основними правами працівника є:

1) право на працю, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також право на припинення трудових відносин;

2) право на рівні можливості та рівне ставлення до нього при вирішенні питання щодо працевлаштування, оплати за працю рівної цінності, професійного зростання або звільнення;

3) право на повагу до його гідності і честі, конфіденційність особистої інформації та їх захист;

4) право на повну зайнятість та захист від безробіття, на професійну підготовку, перепідготовку і підвищення своєї кваліфікації;

5) право неповнолітніх на особливий захист від фізичного та морального ризику у зв'язку з трудовими відносинами;

6) право працюючих жінок на особливий захист материнства;

7) право інвалідів на соціально-трудову реабілітацію та адаптацію;

8) право працівників-мігрантів на захист їх трудових прав;

9) право працівників із сімейними обов'язками на захист від дискримінації та узгодження в міру можливості їхніх трудових обов'язків із сімейними;

10) право на належні, безпечні і здорові умови праці, включаючи право на отримання інформації щодо умов праці та вимог охорони праці на робочому місці, а також право на відмову від виконання роботи в умовах, що не відповідають вимогам охорони праці;

11) право на справедливу оплату праці не нижчу від визначеної законом мінімальної заробітної плати, та своєчасну її виплату в повному розмірі;

12) право на належні виробничо-побутові умови, пов'язані з виконанням працівником обов'язків за трудовим договором;

13) право на забезпечення державних гарантій і компенсацій, визначених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами у сфері праці;

14) право на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

15) право на відпочинок;

16) право вимагати від роботодавця дотримання умов трудового законодавства, колективного і трудового договорів;

17) право на об'єднання у професійні спілки;

18) право на участь у веденні колективних переговорів;

19) право на страйк;

20) право на відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю або майну у зв'язку з виконанням трудових обов'язків;

21) право на захист від незаконного звільнення;

22) право на захист своїх трудових прав, у тому числі в суді.

Основними обов'язками працівника є:

1) особисте і сумлінне виконання своїх обов'язків за трудовим договором;

2) дотримання трудової дисципліни і правил внутрішнього трудового розпорядку;

3) виконання встановлених норм праці та завдань роботодавця;

4) дотримання норм з охорони праці;

5) дбайливе ставлення до майна роботодавця;

6) негайне повідомлення роботодавця про загрозу життю та здоров'ю працівників, збереженню їхнього майна;

7) повідомлення роботодавця про причини відсутності на роботі;

8) шанування честі, гідності та інших особистих немайнових прав роботодавця;

9) відшкодування шкоди, заподіяної майну роботодавця винними діями під час виконання трудових обов'язків;

10) нерозголошення державної чи комерційної таємниці та іншої захищеної законом інформації.

Трудова правосуб’єктність роботодавця у складі його правового статусу пов’язана з його правами та обов’язками у сфері праці. Реалізація трудової правосуб’єктності роботодавця здійснюється в тих правовідносинах, що складають предмет трудового права і трансформується в суб’єктивні права та обов’язки.

Деякі автори пропонують розділити всі права роботодавця на чотири групи:

1. право наймати та звільняти працівників, самостійно розробляти структуру і штати;

2. права щодо організації праці, регулювання умов праці;

3. право самостійно проводити оплату праці працівникам;

4. право вільно розпоряджатися різноманітними фондами підприємства.

На сьогодні у трудовому законодавстві прав та обов’язків, що складають правовий статус роботодавця, значно більше, і вони вже не можуть бути втиснуті в чотири запропоновані автором групи з причини їх істотної різнорідності. Так, наприклад, право вступати в об’єднання роботодавців для захисту своїх законних прав та інтересів. Воно, безперечно, виходить за межі запропонованої М.П. Черноморченко класифікації. І основною причиною тут можна назвати принципіальні зміни, які відбулися у вітчизняному законодавстві.

Вказане право, безумовно, потребує визнання і обговорення, так як дає нам підстави вести мову про відносно новий суб’єкт трудового права України – об’єднання роботодавців. Однак на даному етапі реалізація роботодавцями права на об’єднання породжує складні питання, які потребують відповідей. Ці питання потребують законодавчого вирішення та теоретичного обґрунтування. Тому проблема об’єднань роботодавців детальніше розглядатиметься в наступних розділах дисертаційного дослідження.

Є.Б. Хохлов визначає, що вся система прав та обов’язків роботодавця фактично зводиться до трьох основних груп:

• обов’язку надати роботу;

• обов’язку оплатити працю;

• право на одержання від працівника роботи в обумовленій кількості та якості.

Всі інші права та обов’язки роботодавця в трудових правовідносинах зводяться до їх уточнення.

Істотною особливістю трудових відносин є те, що вони опосередковують працю як властивість, притаманну та невіддільну від людської особистості (у даному випадку особи працівника). Отже, передаючи в силу договору роботодавцю свою працю, працівник тим самим створює можливість для роботодавця впливати і на його особистість в цілому. А тому вказана тріада прав та обов’язків повинна конкретизуватися з урахуванням необхідності врегулювання інтересів працівників та роботодавців.

Пропонується наступна класифікація прав та обов’язків роботодавця:

1. Немайнові:

2. організаційні. До них відносяться право роботодавця укладати трудові договори з працівниками, право вимагати від працівника дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, обов’язок забезпечити необхідні умови праці, обов’язок роботодавця вести переговори щодо укладання колективного трудового договору з працівниками і т.п.;

3. дисциплінарні. В дану групу можна включити право роботодавця застосовувати до працівника заходи дисциплінарного впливу в межах, встановлених законодавством, обов’язок забезпечити трудову та виробничу дисципліну;

4. процесуально-трудові, а саме – обов’язок роботодавця виконувати рішення комісій з трудових спорів та право звернутися до суду для вирішення трудового спору;

5. нормотворчі. Наприклад, право брати участь у нормотворенні локальних актів разом з представницькими органами працівників у встановленому порядку;

6. Майнові:

- обов’язки по виплаті заробітної плати, а також грошової компенсації за порушення встановленого терміну виплати;

- право на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної майну роботодавця;

- обов’язок відшкодувати працівнику моральну та матеріальну шкоду у встановленому порядку.