92. Норми праці та їх види.

Норми праці — норми виробітку, часу, обслуговування, чисельності — встановлюються для працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці.

Для нормування праці працівників застосовуються норми виробітку, норми часу, норми обслуговування і норми чисель¬ності.

Норми виробітку — це встановлений обсяг роботи (кількість одиниць продукції, вимірювана у будь-яких інших одиницях кількість продукції), який працівник чи група працівників відпо¬відної кваліфікації мають виконати (виготовити) за одиницю робочого часу при відповідних організаційно-технічних умовах.

Норма часу — це виражені у відповідних одиницях часу за¬трати робочого часу, встановлені для виготовлення одиниці про¬дукції (виконання обсягу роботи, вимірюваного іншою вжитою для цього одиницею) працівником чи групою працівників відпо¬відної кваліфікації при певних організаційно-технічних умовах.

Норми обслуговування — це кількість чи розмір виробничих об'єктів (одиниць устаткування, робочих місць, інших об'єктів), яку працівник або група працівників певної кваліфікації мають обслужити протягом одиниці робочого часу при певних орга¬нізаційно-технічних умовах. Різновидом норм обслуговування визнаються норми управління, що визначають кількість праців¬ників, підпорядкованих одному керівнику.

Норми чисельності — це встановлена чисельність працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідна для ви¬конання виробничих або управлінських функцій чи обсягів робіт.

Нормами чисельності визнаються затрати праці за професіями, спеціальностями, групами чи видами робіт, за окремими функціями у цілому по цеху, іншому структурному підрозділу, підприємству. Норма чисельності працівників по підприємству затверджується у вигляді штатного розкладу. Але керівник підприємства, за загальними правилами, не позбавляється права приймати на роботу нештатних працівників, оформляючи вини¬каючі при цьому відносини не лише цивільно-правовими, а й тру-довими договорами. Якщо статут підприємства не дає такого права керівнику, то його не може бути позбавлений власник. Проте, прийняття нештатних працівників більш утруднене в установах, що утримуються за рахунок бюджету, особливо при кошторис-ному фінансуванні їх утримання.

93. Тарифна система та її складові елементи.

Основою організації оплати праці в Україні є тарифна система як сукупність нормативів, за допомогою яких здійснюються регулювання та диференціація розмірів оплати праці працівників залежно від складності робіт (кваліфікації працівників), особливостей та значимості окремих видів виробництв, категорій працівників, що беруть участь у виробничому процесі, та умов праці. Отже, тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників – залежно від їх кваліфікації за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Будь-яка система оплати праці базується на її тарифній системі, тому що інша модифікована система потребує, перш за все, визначення тарифної ставки робітника або посадового окладу інших працівників з урахуванням складності виконуваних робіт або функцій, а також кваліфікації працівника та його посади.

Тарифна система оплати праці виконує такі функції: а) визначати мінімальні гарантовані рівні оплати праці робітників; б) забезпечувати обґрунтовану диференціацію в межах установлених мінімальних гарантій розмірів оплати праці залежно від кваліфікації та складності виконуваних робіт; в) стимулювати підвищення кваліфікації робітників та індивідуальних результатів їх праці.

Тарифна система оплати праці на підприємстві включає такі елементи: тарифні сітки, схеми посадових окладів, довідники кваліфікаційних характеристик професій працівників. Тарифна сітка як основний елемент тарифної системи оплати праці являє собою сукупність кваліфікаційних тарифних розрядів та відповідних їм тарифних коефіцієнтів, за якими визначається розмір тарифних ставок оплати праці працівників залежно від складності виконуваних робіт та кваліфікації працівників. Тарифна сітка складається з тарифних розрядів і тарифних коефіцієнтів, які їм відповідають. Тарифний розряд є показником складності виконуваної роботи та рівня кваліфікації працівника, а тарифний коефіцієнт – показником співвідношення тарифної ставки певного розряду до тарифної ставки першого розряду. Схема посадових окладів – це проранжований перелік посад керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців від вищої до нижчої посади та відповідні, диференційовані за цими посадами розміри посадових окладів. Посадовий оклад є нормою оплати праці службовців за місяць. Вони визначаються в абсолютному (у гривнях) або відносному (відповідно до посадового коефіцієнту) розмірі. Посадові оклади службовцям установлює роботодавець відповідно до посади і кваліфікації працівника. За результатами атестації роботодавець має право змінювати оклади службовцям у межах затверджених у встановленому порядку мінімальних і максимальних розмірів окладів на відповідній посаді. Схема посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців певним чином повинна бути пов’язана з тарифною системою оплати праці робітників. Тарифні розряди та їх кількість у тарифній сітці визначаються залежно від складності робіт на підприємстві за допомогою довідників кваліфікаційних характеристик професій працівників, що містять вимоги за рівнем їх кваліфікації, виходячи зі складності робіт та функцій, які вони мають виконувати. Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться роботодавцем згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням із профспілковим або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Тарифні коефіцієнти – це інструмент диференціації розмірів тарифних ставок за розрядами тарифної сітки виходячи з її діапазону. Діапазон тарифної сітки є відношенням тарифного коефіцієнта найвищого тарифного розряду тарифної сітки до тарифного коефіцієнта 1 розряду, який, як правило, дорівнює одиниці.

На підприємстві можуть розроблятися та застосовуватися:

1) окремі за видами виробництв (робіт) або по категоріях робітників тарифні сітки з оплати праці робітників;

2) схеми посадових окладів з оплати праці керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців;

3) єдині тарифні сітки з оплати праці: а) усіх робітників підприємства; б) керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців; в) усіх працівників підприємства.

Базою для встановлення диференційованих розмірів оплати праці працівників за розрядами тарифної сітки є мінімальна тарифна ставка робітника 1 розряду, розмір якої встановлюється в колективному договорі підприємства відповідно до норм чинного законодавства.

Виходячи з умов, специфіки та організації виробництва та праці мінімальна тарифна ставка робітника 1 розряду за розмірами може диференціюватися:

1) за системами оплати праці: тарифна ставка робітника 1 розряду з почасовою оплатою праці та більш висока тарифна ставка робітника 1 розряду з відрядною оплатою праці;

2) за видами виробництв (робіт): основне виробництво, допоміжне виробництво, а також верстатні роботи за їх складністю, ливарні та інструментальні виробництва тощо;

3) за окремими професійними групами робітників: виділяються, наприклад, робітники з підвищеною інтенсивністю праці та підвищеною відповідальністю;

4) за умовами праці: тарифна ставка робітника 1 розряду встановлюється у більш високому розмірі відповідно до ступеня шкідливості та важкості умов праці за результатами атестації робочих місць.

Тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів установлюються підприємствами, установами, організаціями у колективному договорі з дотриманням норм, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (регіональними) угодами. Під час розробки внутрішньовиробничих тарифних умов оплати праці працівників у колективному договорі підприємства має бути встановлено розмір мінімальної тарифної ставки (місячного окладу) працівника, який виконує роботи, що не вимагають кваліфікації, як основи подальшої міжпрофесійної, а у разі використання єдиної тарифної сітки, – і міжкваліфікаційної (міжпосадової) диференціації розмірів оплати праці на підприємстві залежно від складності робіт та виконуваних функцій та кваліфікації працівників, що виконують ці роботи та функції. Галузева (регіональна) угода передбачає обов'язкові для застосування на підприємствах, що підпадають під дію цієї угоди, тарифні сітки для оплати праці робітників та схеми посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців. Початковий тарифний розряд і розмір оплати праці при прийнятті робітника визначається складністю робіт та складністю обслуговування діючого устаткування і відповідною кваліфікацією робітника.

Для посилення мотивації робітників до праці доцільно застосовувати додаткові показники підвищення їх заробітної плати. Такими показниками можуть бути: стаж роботи, який дозволяє робітнику за певний час підвищувати свій професійний досвід; освоєння робітником додаткових виробничих операцій, які виконуються на конвеєрі, на дільниці або у бригаді; набуття додаткових професій, що дозволяє йому збільшувати обсяги робіт (зайнятості) та розширення зони обслуговування тощо.

Тарифно-кваліфікаційний довідник – це збірник тарифно-кваліфікаційних характеристик для всіх професій працівників, що згруповані в розділи за видами виробництв та робіт. Вони розробляються Міністерством праці та соціальної політики України. Кваліфікаційні характеристики містять положення про те, що повинен знати, вміти працівник, його завдання та обов’язки, кваліфікаційні вимоги до нього (освіта, стаж роботи тощо).