30. Основні права профспілок та їх класифікація.

Основні права і обов’язки профспілок, їх об’єднань зазначені в розділі II Закону України «Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності». до них належать права профспілок:

• представляти інтереси своїх членів, а в питаннях колективних інтересів працівників – незалежно від їх членства в профспілках – у взаємовідносинах з роботодавцями, органами державної влади і органами місцевого самоврядування й іншими об’єднаннями громадян;

• вести колективні переговори та укладати колективні договори й угоди;

• здійснювати громадський контроль за додержанням законодавства про працю;

• у забезпеченні зайнятості населення;

• щодо соціального захисту та забезпечення достатнього життєвого рівня громадян;

• у галузі соціального страхування;

• в управлінні підприємствами та при зміні форм власності;

• у вирішенні трудових спорів;

• організовувати страйки та проводити інші масові заходи;

• щодо інформації з питань праці та соціально-економічного розвитку;

• створювати навчальні, культурно-освітні заклади, дослідні та інші організації;

• у сфері захисту духовних інтересів трудящих;

• у захисті житлових прав громадян;

• щодо притягнення до відповідальності посадових осіб та ін.

Залежно від ступеня повноважності права профспілок можна класифікувати на три групи: 1) спільні з роботодавцем (визначення розміру премій, матеріальних допомог, розподіл житла тощо); 2) погоджувальні права, коли право вирішення питання належить роботодавцю, але він повинен попередньо його погодити з профспілкою (запровадження, заміна і перегляд норм праці, встановлення колективної (бригадної) матеріальної відповідальності, затвердження графіків відпусток, змінності тощо); 3) права на участь профспілкових органів у вирішенні виробничих питань роботодавцем (рішення профспілки з цих питань носять для роботодавця, як правило, рекомендаційний характер).

Права та обов’язки профспілок, які входять до правового статусу, мають наступну особливість: юридичні обов’язки безпосередньо не покладаються на профспілки, а випливають із їх захисної функції та нерозривно пов’язані з правами. У результаті надані профспілкам права одночасно є і їх обов’язками. Це особлива юридична категорія – права-обов’язки, де право та обов’язок знаходяться в нерозривній єдності. У нормативних актах містяться права, а не вимоги до профспілок. Без надання права не може бути обов’язку його реалізації, отже, виправданим є використання терміна «права профспілок», під яким розуміють як власне права, так і єдину категорію прав-обов’язків.

31. Поняття і види правовідносин в трудовому праві.

Правовідносини у сфері трудового права – це відносини між суб’єктами трудового права, що врегульовані нормами трудового права та полягають у взаємозв’язку суб’єктивних трудових прав та юридичних обов’язків, передбачених нормами права.

Видам суспільних відносин, що складають предмет трудового права, відповідають і певні види правовідносин у сфері трудового права: (а) трудові, (б) з зайнятості та працевлаштування, (в) організації та управління працею, (г) щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників (д) пов’язані з матеріальною відповідальності працівників і роботодавців, (е) з соціального партнерства, (є) встановлення умов праці, (ж) з розгляду трудових спорів та (з) з нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Трудові правовідносини мають складну структуру. Вона складається з таких елементів: (а) суб’єкта правовідносин; (б) об’єкта правовідносин; в) змісту правовідносин.

Об’єктом правовідносин у сфері трудового права виступає результат трудової діяльності, різні соціально-економічні блага, що задовольняють вимоги працівника й роботодавця. В охоронних правовідносинах (до цієї групи належать правовідносини матеріальної відповідальності працівників і роботодавців, щодо розгляду трудових спорів) об’єктом є охорона матеріального інтересу та трудових прав.

Суб’єктами правовідносин у сфері праці крім працівників і роботодавців можуть бути різноманітні учасники: органи державної служби зайнятості в правовідносинах по забезпеченню зайнятості; органи державної влади й місцевого самоврядування як соціальні партнери в соціально-партнерських правовідносинах; спеціально уповноважені на те органи та інспекції Держнаглядпраці, Дсржгірпромнагляд, державна інспекція з контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення, Державна експертиза умов праці, Фонд соціального захисту інвалідів та ін.) у правовідносинах з нагляду й контролю за дотриманням трудового законодавства; юрисдикційні органи (суд, комісія по трудових спорах) у правовідносинах із вирішення трудових спорів. Суб’єктами правовідносин з працевлаштування є особа, яка шукає роботу, роботодавець та органи служби зайнятості. Відповідні правовідносини можуть виникнути між роботодавцем та службою зайнятості, службою зайнятості та особою, що шукає роботу, між останньою та роботодавцем.

Зміст правовідносин у царині трудового права включає сукупність різноманітних трудових прав і обов’язків їх сторін. Наприклад, зміст правовідносин з нагляду й контролю за дотриманням трудового законодавства включає права та обов’язки сторін, пов’язані з відновленням порушених прав працівників у результаті протиправних дій роботодавця, а також притягненням до відповідальності винних посадових осіб. Змістом правовідносин, пов’язаних із матеріальною відповідальністю працівників і роботодавців, є права та обов’язки їх учасників по відшкодуванню завданої матеріальної шкоди.