Екзаменаційні питання з курсу "Трудове право України"

1. Предмет трудового права.

2. Державний спосіб регулювання трудових відносин.

3. Договірний спосіб регулювання трудових відносин.

4. Метод трудового права.

5. Особливості методу трудового права

6. Єдність і диференціація правового регулювання праці. Фактори диференціації.

7. Сфера дії норм трудового права.

8. Функції трудового права.

9. Місце трудового права в системі права України.

10. Поняття джерел трудового права та їх класифікація.

11. Система джерел трудового права та її особливості.

12. Загальна характеристика основних джерел трудового права.

13. Загальна характеристика Кодексу законів про працю України як джерела трудового права.

14. Локальні акти трудового права, та їх особливості.

15. Місце судової практики в системі джерел трудового права.

16. Система трудового права України.

17. Поняття та значення принципів трудового права України.

18. Загальні принципи трудового права.

19. Зміст галузевих принципів трудового права.

20. Поняття і види суб'єктів трудового права.

21. Правовий статус суб'єкта трудового права та його зміст.

22. Працівник як суб'єкт трудового права.

23. Власник підприємства, установи, організації як суб’єкт трудового права України.

24. Роботодавець як суб’єкт трудового права.

25. Організації роботодавців як суб'єкт трудового права.

26. Поняття трудового колективу та його ознаки.

27. Повноваження трудових колективів та їх класифікація.

28. Поняття, принципи діяльності та статус професійних спілок за законодавством України.

29. Функції профспілок в сучасних умовах.

30. Основні права профспілок та їх класифікація.

31. Поняття і види правовідносин в трудовому праві.

32. Поняття трудового правовідношення, та його види.

33. Підстави виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин.

34. Зміст трудових правовідносин.

35. Порядок реєстрації, перереєстрації громадян, які шукають роботу та безробітних.

36. Принципи розробки і укладення колективних договорів і угод.

37. Поняття та сторони колективного договору.

38. 3міст колективного договору.

39. Порядок укладення колективних договорів.

40. Соціально-партнерські угоди: поняття, види, значення.

41. Порядок розробки соціально-партнерських угод.

42. Види та підстави відповідальності за порушення законодавства про колективні договори і угоди.

43. Порядок бронювання та квотування робочих місць для громадян, що потребують соціального захисту.

44. Поняття зайнятості та підходящої роботи.

45. Поняття працевлаштування та його правові форми.

46. Органи зайнятості, їх права і обов'язки.

47. Поняття оплачуваних громадських робіт, порядок їх застосування.

48. Поняття трудового договору, та його відмінність від цивільно-правових договорів.

49. 3міст трудового договору.

50. Загальний порядок укладення трудового договору.

51. Випробування при прийнятті на роботу: поняття, строки, порядок запровадження.

52. Трудовий договір з фізичною особою – роботодавцем.

53. Трудовий договір про роботу за сумісництвом.

54. Трудовий договір про роботу за суміщенням.

55. Правове регулювання трудових договорів з тимчасовими та сезонними працівниками.

56. Юридична природа контракту та сфера його застосування.

57. Правове регулювання працевлаштування молодих спеціалістів.

58. Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях.

59. Поняття, порядок та види переведень.

60. Порівняльно-правова характеристика переведення та переміщення.

61. Зміна істотних умов праці: поняття, порядок їх запровадження.

62. Підстави припинення трудового договору, що обумовлені певними юридичними фактами.

63. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

64. Підстави припинення трудового договору, що обумовлені згодою та ініціативою сторін.

65. Підстави припинення трудового договору, що обумовлені ініціативою сторін, що не є сторонами трудового договору.

66. Загальний порядок розірвання трудового договору за п. 1 ст. 40 КЗпП України (зміни в організації виробництва і праці, ліквідація підприємства, скорочення чисельності і штату працівників).

67. Звільнення з ініціативи власника, або уповноваженого ним органу за п. 2 ст. 40 (виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи).

68. Звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за п. 3 ст. 40 (систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку).

69. Звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за п. 4 ст. 40 (прогулу без поважних причин).

70. Звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за п. 5 ст. 40 (нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності).

71. Звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за п. 6 ст. 40 (поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу).

72. Звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за п. 7 ст. 40 (появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння).

73. Звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за п. 8 ст. 40 (вчинення за місцем роботи розкрадання майна власника).

74. Відсторонення працівника від роботи.

75. Порядок оформлення звільнення.

76. Поняття робочого часу. Вимірники робочого часу.

77. Види робочого часу.

78. Режим і облік робочого часу.

79. Поняття надурочних робіт, порядок їх проведення.

80. Поняття часу відпочинку та його види.

81. Щорічні відпустки. Порядок надання щорічних відпусток.

82. Перенесення щорічної відпустки.

83. Соціальні відпустки. Порядок надання соціальних відпусток.

84. Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням.

85. Відпустки без збереження заробітної плати.

86. Творчі відпустки.

87. Поняття заробітної плати та її структура.

88. Форми та системи заробітної плати.

89. Способи правового регулювання оплати праці.

90. Юридична природа премій та їх види.

91. Мінімальні державні стандарти у сфері регулювання оплати праці.

92. Норми праці та їх види.

93. Тарифна система та її складові елементи.

94. Оплата праці при відхиленні від умов, передбачених тарифами.

95. Порядок виплати заробітної плати.

96. Гарантійні виплати і доплати.

97. Компенсаційні виплати.

98. Поняття дисципліни праці. Виробнича, технологічна дисципліна праці.

99. Поняття внутрішнього трудового розпорядку як основи організації праці.

100. Методи забезпечення дисципліни праці на підприємствах, установах, організаціях.

101. Заходи заохочення та порядок їх застосування.

102. Обов'язки роботодавця та працівника. Класифікація обов'язків.

103. Спеціальна дисциплінарна відповідальність .

104. Спеціальна дисциплінарна відповідальність.

105. Поняття, підстави та умови дисциплінарної відповідальності.

106. Поняття дисциплінарного проступку, його елементи.

107. Поняття та види матеріальної відповідальності сторін трудового договору.

108. Підстава і умови матеріальної відповідальності сторін трудового договору.

109. Матеріальна відповідальність працівників за шкоду, спричинену роботодавцю: поняття і види.

110. Обмежена матеріальна відповідальність працівника.

111. Повна матеріальна відповідальність працівника.

112. Визначення розміру шкоди, спричиненої підприємству, установі, організації.

113. Порядок відшкодування шкоди, спричиненої підприємству, установі, організації.

114. Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.

115. Поняття охорони праці та її значення.

116. Право працівника на охорону праці та його гарантії.

117. Розслідування і облік нещасних випадків на виробництві.

118. Охорона праці жінок і молоді.

119. Праця осіб зі зниженою працездатністю.

120. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про охорону праці.

121. Поняття, види та причини трудових спорів.

122. Поняття, сторони, предмет індивідуальних трудових спорів.

123. Комісія по трудових спорах як первинна інстанція по розгляду трудових спорів.

124. Судовий порядок розгляду трудових спорів.

125. Поняття, сторони, момент виникнення колективних трудових спорів, порядок їх розгляду.

126. Страйк - як крайній засіб вирішення колективних трудових спорів (конфліктів).

127. Порядок вирішення колективного трудового спору (конфлікту) трудовим арбітражем.

128. Порядок вирішення колективного трудового спору (конфлікту) примирною комісією.

129. Правовий статус Національної служби з посередництва і примирення України.

130. Правове рулювання страйку. Визнання страйку незаконним.

1. Предмет трудового права.

Отже, предметом трудового права є суспільно-трудові від¬носини, які виникають в результаті укладення трудового дого¬вору між працівником і роботодавцем.

Трудові відносини, що виникають на підставі укладення трудового договору, становлять основу предмета трудового права, його "ядро", однак лише ними предмет цієї галузі не вичерпуєть¬ся. Існує ще ціла низка суспільних відносин, які забезпечують функціонування трудових відносин, що теж регулюються норма¬ми трудового права. Особливістю цих відносин є те, що за відсутності трудових відносин вони існувати не можуть. Тобто за своєю природою це — відносини допоміжного характеру.

До таких відносин, що виконують допоміжну роль у забез¬печенні трудових відносин, належать: відносини працевлашту¬вання; навчання, підвищення кваліфікації та перекваліфікації працівників на виробництві; нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства; вирішення трудових спорів; соціаль¬ного партнерства.

Таким чином, предметом трудового права є трудові відносини, що виникають на підставі укладення трудового договору, і від¬носини, що тісно пов'язані з трудовими: працевлаштування, навчання і підвищення кваліфікації та перекваліфікації праців¬ників, щодо контролю за дотриманням законодавства про працю, вирішення трудових спорів, а також відносини соціального партнерства.

Суспільні відносини працевлаштування передують ви¬никненню власне трудових відносин. Вони поділяються на Згрупи взаємопов'язаних відносин: 1) між громадянином і ор¬ганом працевлаштування; 2) між органом працевлаштування і роботодавцем з приводу скерування на роботу; 3) між робото¬давцем і громадянином з приводу направлення трудового договору.

Ці відносини, крім того, регулюються Законом України від 1 березня 1991 р. "Про зайнятість населення".

Суспільні відносини з навчання, підвищення кваліфікації або перекваліфікації певною мірою пов'язані з відносинами працевлаштування та можуть виникати як в період існування трудових відносин, так і з приводу їх припинення, коли особа набуває статусу безробітного. Так під час існування трудових відносин, що виникли на підставі укладення трудового договору, працівник може тимчасово не виконувати свої трудові функції, а навчатися безпосередньо на виробництві або ж підвищувати власну кваліфікацію в інших спеціалізованих установах.

Відносини з вирішення трудових спорів (або процедурні відносини).Вони також належать до предмета трудового права. Особливістю, яка відрізняє їх від подібних цивільно-правових процесуальних відносин, є те, що для вирішення трудових спорів закон передбачає спеціальний порядок досудового роз¬гляду. Для цього створюються уповноважені органи, які роз¬глядають трудові спори безпосередньо на підприємствах. Це — комісії по розгляду трудових спорів (КТС), які і виступають одним із суб'єктів таких відносин. Законом визначено спеціальний порядок створення КТС, встановлено процедуру розгляду спору, прийняття і виконання рішень.

Відносини соціального партнерства, або їх ще називають колективно-трудові відносини.Ці ідносини пов'язані із встановленням умов праці з урахуванням специфіки конкретного підприємства шляхом укладення колективних договорів та угод, що містять правові норми, які визначають умови робочого часу, часу відпочинку, оплати праці тощо. їх суб'єктами є колективні органи (об'єднання працівників, профспілки) та роботодавці чи уповноважені ними органи.

Відносини нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства. Основною функцією трудового права є захист трудових прав громадян, які працюють за наймом. З цією метою трудове законодавство встановлює цілу систему правових гарантій. Для контролю за дотриманням норм трудового права створюються спеціальні державні і недержавні органи. Це — спеціалізовані державні інспекції при Міністерстві праці та соціальної політики України і громадські органи профспілок та трудових колективів. Саме вони і виступають суб'єктами відносин щодо нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства.