5. Платіжний баланс України, його структура та характеристика

Платіжний баланс – це:

- документ, що відображає всі фінансові операції, які здійснюються в сфері зовнішньоекономічних відносин і виражає співвідношення між сумою надходжень, одержаних даною країною з-за кордону, і сумою здійснених нею платежів за кордоном за певний відрізок часу (рік, квартал, місяць);

- це баланс між усіма доходами, які Україна отримує від іноземних держав у результаті зовнішньоекономічної діяльності, і всіма платежами, які вона здійснює зарубіжним державам;

- це категорія, в якій знаходять вартісний вираз зовнішньоекономічні відносини країни зі світом. У ньому відбиваються результати міжнародних економічних відносин. Він найповніше (кількісно та якісно) виражає масштаби, структуру й характер зовнішньоекономічних операцій країни, її участь у світовому господарстві.

Усі зовнішньоекономічні операції обліковуються за принципом подвійної бухгалтерії. Тобто, грошові доходи, які надходять від експорту, оприбутковуються зі знаком "плюс" (як прибуток), а виплати, що перераховуються за кордон за імпортні операції, записуються в платіжний баланс зі знаком "мінус" (як витрати). Різниця між доходами й витратами із зовнішньоекономічних операцій називається "сальдо платіжного балансу". Воно може бути позитивним або негативним. В останньому випадку держава буде мати "дефіцит платіжного балансу", що може негативно позначитися на стабільності обмінного курсу національної валюти.

Україна розробляє платіжний баланс за схемою й методикою Міжнародного валютного фонду. Він включає: торговельний баланс; платежі та надходження за послуги, некомерційні платежі, доходи від зарубіжних інвестицій, рух довгострокового та короткострокового капіталів і валютних резервів.

Отже, платіжний баланс, як і будь-який інший, має дві сторони: статті дебету і статті кредиту. Статті кредиту є плюсовими статтями (+), вони відображають операції «експортного типу», за якими країна отримує, «заробляє» іноземну валюту. Статті дебету є мінусовими статтями (-), вони відображають операції «імпортного типу», за якими іноземна валюта витрачається. Кредит показує приплив іноземної валюти, тобто її пропозицію, дебет – витрачання іноземної валюти, тобто попит на неї (табл.)

Таблиця

Стандартне подання платіжного балансу (в доларах, дані умовні)

	Дебет	Кредит	Чистий дебет (-) або кредит (+)
А. Поточний рахунок 1. Товари Чистий товарний торговельний баланс 2. Послуги а) транспортні перевезення б) туристичні послуги в) інвестиції г) інше Чистий баланс товарів та послуг 3. Односторонні перекази Чистий баланс поточного рахунку Б. Рахунок руху капіталу 1. Довгостроковий капітал а) прямі інвестиції б) портфельні інвестиції 2. Короткостроковий капітал Чистий баланс руху капіталу	600 100 75 100 25 75 100 25 500 260 25 50	500 25 50 60 100 50 25 50 50 600 250 50 100	-75 -65 -115

Таблиця

Зміст рахунку поточних операцій (приклади записів у валютному балансі США)

Кредит	Дебет
Поточні рахунки
а) продаж соя-бобів у Японію; в) продаж літаків «Фантом» в Ізраїль; д) відсотки за американськими позиками Мексиці: прибутки від американських мідних рудників за кордоном; патентні платежі компанії IBM	б) купівля арабської нафти, легкових автомобілів у ФРН; г) придбання послуг у Кореї для американських військових баз; е) прибутки British Petrol з заводів з переробки нафти в США; рахунки за проживання в готелях американських резидентів в Акапулько; ж) безкоштовна допомога США Індії, перекази іммігрантів сім’ям за кордоном
Рахунки руху капіталу
з) приплив арабських капіталів для купівлі готелів у США. Купівля ферми в Айові японцями, збільшення приватних іноземних банківських депозитів у Нью-Йорку	і) відплив американських інвестицій для купівлі шахт в Канаді, нафтопереробних заводів у Сінгапурі, нові довгострокові позики Мексиці, збільшення американських приватних депозитів у швейцарських банках
Резерви
к) збільшення банком Японії і урядом Кувейту банківських депозитів у Нью-Йорку і купівля казначейських векселів уряду	л) нетто – збільшення золотих активів і банківських депозитів за кордоном Казначейством США і Федеральною системою

Отже, усі елементи платіжного балансу ділять на 3 групи:

1) «Рахунок поточних операцій»;

2) «Рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій»;

3) «Рахунок офіційних резервів».

1. Перший розділ платіжного балансу – «Рахунок поточних операцій» включає такі статті: на стороні кредиту – товарний експорт, експорт послуг, чисті доходи від інвестицій; на стороні дебету – товарний імпорт, імпорт послуг, чисті грошові перекази. Тобто цей розділ відображає експорт і імпорт, називається торговельним балансом держави (платіжний баланс ширше торговельного). Торговельний баланс - це співвідношення вартості експорту та імпорту даної країни з її торговельними партнерами. На цю групу припадає переважна сума платежів, які здійснюються за зовнішніми платіжними зобов'язаннями. Якщо експорт перевищує імпорт, то торговельний баланс вважається позитивним (або активним), а якщо імпорт перевищує експорт - негативним (або пасивним).

Ця частина включає такі основні види поточних операцій:

1. товари – мається на увазі група статей платіжного балансу, яка підсумовує за ринковими цінами експорт і імпорт звичайних товарів, товарів для подальшої обробки (товари, що перетинають кордон з метою подальшої обробки, після чого вони повертаються до країни-власника товару), ремонт товарів (вартість ремонту пересувного устаткування), придбання товарів у портах транспортними організаціями (паливо, продовольство, матеріальні запаси, допоміжні матеріали);

2. послуги, які надаються резидентами нерезидентам, включають:

• транспортні послуги (вантажні та пасажирські перевезення всіма видами транспорту, супутні послуги, допоміжні послуги, до яких відносяться оренда транспортних засобів разом з екіпажем, складування, навантажування, розвантажування, технічне обслуговування транспортних засобів, лоцманські послуги, комісійні виплати, агентські послуги, пов’язані з пасажирськими і вантажними перевезеннями);

• поїздки (вартість усіх видів товарів та послуг, придбаних приїжджими: платежі за туристичні путівки, за проживання в готелі, придбання товарів особистого користування, приватні перекази з-за кордону на користь нерезидентів, готівкова валюта, продана на відрядження, та ін.);

• послуги зв’язку (телекомунікаційні, телефонні радіомовлення, електронна пошта, супутниковий, телевізійний зв'язок, поштові послуги);

• будівельні послуги (будівництво об’єктів, монтаж устаткування, ремонт будівель і споруд);

• страхові послуги (види страхування, котрі здійснюються резидентами для нерезидентів);

• фінансові послуги (послуги фінансових посередників, отримання або виплати комісійних за операції з акредитивами, банківськими акцептами, цінними паперами, за управління активами, фінансовий лізинг, обслуговування кореспондентських рахунків тощо);

• інші послуги (комп’ютерні, інформаційні, роялті та ліцензійні послуги в сфері культури і відпочинку, урядові послуги, тобто зовнішньоторговельні операції посольств, консульств, військових представництв, а також різноманітні види ділових, професійних, технічних і пов’язаних з науково-дослідницькою діяльністю послуг).

Отже, у першому розділі платіжного балансу відображається торгівля товарами і послугами, а загальний підсумок по торговельному балансу й обліку послуг показує "сальдо з поточних операцій".

3) доходи – це група статей, яка включає платежі між резидентами і нерезидентами, пов’язані з оплатою праці нерезидентів і операції, пов’язані із замовленням на інвестиції. Оплата праці включає заробітну плату та інші виплати, отримані працівниками і службовцями за межами країни, резидентами яких вони є, що виконані ними для резидентів інших країн. Крім того, до «доходів» включаються надходження та виплати, дивіденди з прямих та портфельних інвестицій, відсотки на залучений капітал, а також і відсотки, що мають бути сплачені у звітному періоді. Таким чином, йдеться не тільки про фактично сплачені відсотки, а і про виконання графіка відповідних платежів. Саме вони дають уявлення про розміри реальних прибутків та витрат відповідно від наданого та залученого капіталу.

Доходи від інвестицій поділяються на:

• доходи від прямих інвестицій: від пайової участі в капіталі підприємства (дивіденди, розподілений і нерозподілений прибуток зарубіжних відділень, реінвестований прибуток);

• відсотки по боргових зобов’язаннях (відсотки, сплачувані прямому інвестору підприємством прямого інвестування і навпаки);

• доходи від портфельних інвестицій: рух коштів між резидентами і нерезидентами в результаті купівлі і продажу акцій, облігацій, довгострокових цінних паперів, державних векселів та інших інструментів фінансового ринку;

• доходи від інших інвестицій: відсотки (надходження і виплата) по інших фінансових вимогах і зобов’язаннях (відсотки по депозитах, позиках від МВФ).

Крім того, в «Рахунку поточних операцій» відображаються поточні трансферти. Поточні трансферти – ця стаття відображає операції міждержавного передання матеріальних ресурсів, коли в обмін країна не отримує ніякого вартісного еквівалента. Залежності від напрямку трансфери відображаються лише по кредиту, або дебету. До поточних трансферів відносяться: грошові трансферти урядам на фінансування витрат, гуманітарна допомога, регулярні внески міжнародним організаціям, оплата урядом або міжнародними організаціями витрат на надання технічної допомоги.

Цей рахунок фіксує рух капіталу, за допомогою якого фінансується експорт та імпорт товарів і послуг, і поділяється на рахунок операцій з капіталу і фінансовий рахунок.

2. Другий розділ платіжного балансу - «Рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій». Перша його частина, «Рахунок операцій з капіталом» включає капітальні трансферти – які передбачають передавання права власності на основний капітал.

До них належать:

- інвестиційні трансферти (кошти, що передаються однією країною іншій з метою оплати купівлі основного капіталу: будинків, споруд, аеродромів, аеропортів, мережі зв’язку, лікарень тощо);

- трансферти, що пов’язані з міграцією (вартісна оцінка майна мігрантів, яке перевозиться з країни в країну), акумулювання боргу кредитором (списання всієї або частини суми боргу корпорацій банком);

- приватні пожертвування на інвестиційні цілі (наприклад, переказ спадку, заповіданого на фінансування будівництва лікарень).

Стаття «Придбання / продаж нематеріальних не фінансових активів» охоплює операції з активами, які не є результатом виробництва (земля, її надра), а також нематеріальні, невідчутні активи (придбання патентів, торговельних знаків, авторських прав).

«Фінансовий рахунок» включає операції по прямому і портфельному інвестуванню. Облік прямих інвестицій здійснюється залежно від їх спрямованості: окремо показують інвестиції резидентів за кордон (відплив капіталу) і інвестиції нерезидентів у внутрішню економіку (приплив капіталу).

Портфельні інвестиції поділяються на дві групи: операції з іноземними цінними паперами і вітчизняними цінними паперами.

Операції з портфельними інвестиціями поділяються на операції з цінними паперами, що забезпечують участь у капіталі (акції, сертифікати участі), операції з борговими зобов’язаннями (облігації, інструменти грошового ринку, тобто казначейські зобов’язання, векселі, банківські акцепти, фінансові деривативи, тобто опціони, варанти, ф’ючерси).

Слід звернути увагу на те, що звичайно надання кредитів за кордон називають «експортом капіталу», а іноземні позики – «імпортом капіталу». Однак кредитування іноземців є імпортною операцією, оскільки інвестиції в інші країни (відплив капіталу) означають витрачання валюти, зменшення резервів, а відтак відображаються на стороні дебету. Отримання кредиту (приплив капіталу) є експортною операцією, оскільки іноземні інвестиції збільшують запаси (резерви) іноземної валюти, і тому відображаються на стороні кредиту.

Рахунок поточних операцій і рахунок операцій з капіталом і фінансових операцій, за винятком короткострокового капіталу і резервних активів, разом становлять базовий баланс.

3. «Рахунок офіційних резервів» - у третьому розділі виділяються операції, не пов'язані з комерційною діяльністю. Вони є засобом урівноваження сальдо платіжного балансу - наприклад, зменшення його дефіциту. З цією метою використовуються: продаж золота, залучення нових кредитів, відстрочка платежів з кредитів, отриманих раніше, і виплати відсотків за їх користування. Усі ці операції мають особливе призначення - поліпшити стан платіжного балансу, і тому виділяються в окремий розділ. Отже, резервні активи – це іноземні високоліквідні активи країни, котрі знаходяться під контролем органів грошово-кредитного регулювання і можуть бути в будь-який момент використані для регулювання «незбалансованості» платіжного балансу по поточних операціях і руху капіталу, а також для підтримання необхідного курсу національної валюти.

Резервні активи включають:

• монетарне золото, яке перебуває в розпорядженні центрального банку або уряду країни і може бути реалізоване на світових ринках золота або міжнародним організаціям за іноземну валюту;

• спеціальні права запозичення (СПЗ) – резервний актив, що випускається МВФ, який розподіляється між країнами-членами у відповідності з їхніми квотами. Він використовується для придбання іноземної валюти, надання кредитів і здійснення платежів;

• резервну позицію в МВФ, тобто суму резервної частки країни в капіталі МВФ (становить 25% квоти країни в капіталі фонду);

• валютні активи, які складаються з іноземної валюти, банківських депозитів, урядових цінних паперів, акцій підприємств, фінансових деривативів валютні активи в структурі резервних активів мають найбільшу питому вагу;

• інші вимоги, які включають решту вимог в іноземній валюті.

Хоча платіжний і розрахунковий баланси мають однакову структуру, різниця між ними полягає в тому, що в розрахунковий баланс включаються виплати й зобов'язання країни відносно інших країн, у тому числі непогашені, а в платіжний баланс - фактичні надходження й платежі. Таким чином, розбіжності між платіжним і розрахунковим балансами відображають ступінь розвитку міжнародних кредитних відносин, які визначають розрив (лаг) у часі між виплатами й надходженнями. Платіжний баланс за своїм результатом може не збігатися з розрахунковим.

Платіжні баланси не можуть бути незбалансованими, тому що всі три їх складові (рахунки поточних операцій, рахунки капіталів, розрахунки з офіційних міжнародних резервів) у сумі мають дорівнювати нулю. Коли кажуть про дефіцит платіжного балансу, то йдеться про баланс рахунків поточних операцій і руху капіталів.

Таким чином, платіжний баланс є головним статистичним документом, що відображає зовнішньоекономічні операції України. Його стан має важливі наслідки для економіки. Наприклад, сильні коливання сальдо з поточних операцій (у той чи інший бік) небажані, тому що різке збільшення позитивного сальдо призводить до швидкого зростання грошової маси й тим самим стимулює інфляцію, а різке збільшення негативного сальдо може спричинити "обвальне" зниження обмінного курсу, а отже, хаос у зовнішньоекономічних операціях України. Саме тому держава активно регулює платіжний баланс, використовуючи контроль операцій з офіційними міжнародними резервами, зміни обмінного курсу.

Дефіцит фінансується або позикою з-за кордону, або продажем частини активів. Нестача надходжень іноземної валюти може поповнюватися також із офіційних резервів Національного банку України. Офіційні резерви будь-якої країни обмежені. Тому стійкі або тривалі дефіцити платіжних балансів, які мають фінансуватися за рахунок їх резервів, неминуче призведуть до їх виснаження. Коли дефіцит платіжного балансу не можна подолати за рахунок використання зовнішніх джерел фінансових коштів, уряд може вдатися до одного з таких засобів:

1) провести дефляційну політику, спрямовану на зменшення цін та доходів порівняно з іншими країнами;

2) девальвувати національну валюту;

3) запровадити валютний контроль та обмеження на валютні операції.

В основі розрахунку платіжного балансу лежить концепція потоків платежів. Якщо ж розрахувати суми закордонних активів держави та її міжнародних зобов'язань на певну дату, то отримаємо баланс міжнародної заборгованості даної країни, який ще називають інвестиційною позицією. Якщо активи перевищують зобов'язання, то країна є нетто- (або кредитором). У протилежному випадку країна вважається нетто-боржником.