5. Страхова вартість і страхова сума, страхова виплата і страхове відшкодування.

Страхова вартість об’єкта страхування – це дійсна (реальна) вартість об’єкта, в обсязі якої йому може бути завдано шкоди. Страхова вартість визначається при укладанні договору страхування згідно чинного законодавства за цінами і тарифами, які діють на момент укладання договору. При цьому страховик має право самостійно оцінити вартість майна, і навіть провести власну вартісну експертизу. Страховик може оскаржити розмір страхової вартості майна, що прийняте на страхування, лише тоді, коли страхувальник своїми навмисними діями ввів страховика в оману.

На практиці страхова вартість найчастіше розраховується, як вартість придбання майна за відрахуванням фактичного зносу. Це пояснюється тим, що страхування лише компенсує шкоду і не є джерелом отримання прибутку для страхувальника. Однак не тільки майно має страхову вартість. Особисте страхування і страхування відповідальності оперують з категоріями, що також потребують визначення їхньої страхової вартості – наприклад, життя, здоров’я або працездатність особи, межі майнової відповідальності за завдану шкоду іншим особам тощо.

Розмір страхової суми є однією з істотних умов договору страхування.

Страхова сума – це виражена в грошовому вигляді сума максимального розміру зобов’язання страховика щодо страхової виплати страхувальнику або третій особі, яка має право на її отримання. Страхова сума в договорі страхування може бути встановлена окремо по кожному об’єкту і ризику, прийнятому на страхування, або по кожному страховому випадку для визначення максимальних зобов’язань страховика. Поряд із встановленням страхових сум по кожному ризику або по кожному страховому випадку може бути встановлена загальна страхова сума по договору (її іноді називають агрегатним лімітом відповідальності страховика); коли виплачується страхове відшкодування в розмірі загальної страхової суми, то зобов’язання страховика припиняються.

Розмір і порядок встановлення страхової суми можна вважати найважливішими елементами договору, що впливають на ціну страхової послуги, визначають можливість прийняття ризику на страхування, необхідність укладання страховиком договорів перестрахування або співстрахування. У деяких випадках страховик може відмовитися від укладання договору страхування, коли страхова сума занадто велика.

Принцип визначення розміру страхової суми залежить від форми здійснення страхового зобов’язання. Для обов’язкових видів страхування законодавством України встановлюються мінімальні можливі розміри страхових сум. Коли здійснюються добровільні види страхування, розмір страхової суми визначається на основі згоди сторін договору страхування – страхувальника і страховика.

При страхуванні майна слід пам’ятати, що, крім зобов’язань страховика з компенсації прямої шкоди, договір страхування може містити зобов’язання страховика компенсувати непряму шкоду, у тому числі витрати страхувальника на рятування застрахованого майна в розмірі, встановлюваному, зазвичай, у відсотках від страхової суми, що може бути загальною (агрегатним лімітом відповідальності) або встановленою окремо для прямого і непрямого страхових збитків.

При страхуванні відповідальності страхова сума, як і в будь-якому іншому виді страхування, позначає межу грошових зобов’язань страховика при компенсації шкоди, що у цьому випадку пов’язана з діями або бездіяльністю страхувальника, який заподіяв таким чином шкоду третім особам. У договорах страхування відповідальності, що передбачають виплату страхового відшкодування третім особам, встановлене значення страхової суми представляє великий інтерес для отримувача.

Наприклад, за договором страхування професійної відповідальності нотаріуса страхова сума фіксує граничний розмір участі страховика в компенсації збитку, що заподіяно клієнту нотаріуса внаслідок вчинення останнім фахових помилок у його роботі.

Є ще один варіант встановлення страхової суми в договорі страхування відповідальності. Це засіб “одиничної страхової суми”, що застосовується при страхуванні однотипних об’єктів із різноманітними обсягами відповідальності. Наприклад, страхування відповідальності власника морського транспорту, при якому страхова сума для цього водного транспортного засобу визначається множенням реєстрового брутто-тоннажа (тоннажності) судна на встановлену одиницю страхової суми при плаванні в окремих районах світового океану або акваторіях морів).

Згідно зі ст. 25 Закону "Про страхування" здійснення страхових виплат проводиться страховиком відповідно до договору страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката). Зазначений страховий акт складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром - особою, яка займається визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються чинним законодавством) у формі, що визначається сертифікатом.

Закон "Про страхування" розрізняє поняття "страхова виплата" і "страхове відшкодування".

Страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страхові виплати за договором страхування життя здійснюються в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорі страхування сум (ануїтету).

Страхові виплати за договорами особистого страхування здійснюються незалежно від суми, яку має отримати одержувач за державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням, і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків (ст. 9 Закону "Про страхування").

У договорі страхування завжди має бути визначено строк, протягом якого страховик зобов'язаний провести страхову виплату страхувальнику після настання страхового випадку.