
- •Конспект лекцій з агрометеорології
- •Розділ 1. Предмет, завдання і методи агрометеорології
- •1.1. Предмет і завдання агрометеорології
- •1.2. Методи досліджень в агрометеорології
- •1.3. Метеорологічні станції і пости
- •Розділ 2. Атмосфера і повітря
- •2.1. Значення атмосфери
- •2.2. Склад атмосфери. Значення газів
- •2.3. Склад ґрунтового повітря. Газообмін між ґрунтом і атмосферою
- •Розділ 3. Радіаційний режим в атмосфері
- •3.1. Значення сонячної радіації
- •3.2. Основні частини спектра та їх біологічне значення
- •3.3. Вплив променистої енергії на рослини
- •3.4. Види потоків сонячної радіації в атмосфері
- •3.5. Довгохвильове випромінювання
- •3.6. Прилади для проведення актинометричних спостережень
- •3.7. Радіаційний баланс і його складові
- •3.8. Регулювання сонячної радіації й освітленості в сільському господарстві
- •Розділ 4. Тепловий режим повітря та ґрунту
- •4.1. Процеси нагрівання і охолодження ґрунту
- •4.2. Температурний режим ґрунту
- •4.3. Промерзання і відтаювання ґрунту
- •4.4. Сільськогосподарське значення температури ґрунту
- •4.5. Регулювання теплового режиму ґрунту
- •4.6. Температурний режим повітря
- •Розділ 5. Водяна пара в атмосфері. Ґрунтова волога. Опади
- •5.1. Надходження водяної пари в атмосферу
- •5.2. Режим вологості атмосферного повітря
- •5.3. Методи і прилади для вимірювання вологості повітря
- •5.4. Сільськогосподарське значення вологості повітря
- •5.5. Методи визначення ґрунтової вологи
- •5.6. Продуктивна волога в грунті
- •5.7. Методи регулювання випаровування для потреб сільськогосподарського виробництва
- •5.8. Конденсація і сублімація
- •5.9. Утворення хмар; хмарність
- •5.10. Опади
- •5.11. Сніговий покрив
- •Розділ 6. Небезпечні для сільського господарства агрометеорологічні явища
- •6.1. Заморозки
- •6.2. Посухи і суховії
- •6.3. Сильні зливи і град
- •6.4. Небезпечні метеорологічні явища зимового періоду
- •Розділ 7. Основи агрокліматології
- •7.1. Поняття про погоду, клімат та кліматоутворюючі фактори
- •7.2. Повітряні маси, їхня класифікація
- •7.3. Атмосферні фронти
- •7.4. Циклони й антициклони
- •7.6. Сільськогосподарська оцінка клімату
- •7.7. Методи обробки даних в агрокліматології
- •7.8. Агрокліматичне районування
5.9. Утворення хмар; хмарність
Якщо конденсація (або сублімація) водяної пари відбувається на деякій висоті над поверхнею, утворяться хмари. Від туману вони відрізняються положенням в атмосфері, фізичною будовою і розмаїтістю форм.
Виникнення хмар пов'язане головним чином з адіабатичним охолодженням повітря, що піднімається.
Відповідно до міжнародної класифікації, хмари поділяються на 4 сімейства і 10 родів (форм). Форми хмар підрозділяються на види і різновиди, що розрізняються по зовнішньому вигляду, умовам утворення, щільності, фарбуванню, характеру випадання опадів, оптичним явищам. При визначенні форм хмарності користаються Атласом хмар.
Сімейства і форми хмар, їх українські, російські та латинські найменування, а також скорочені позначення (у дужках) зазначені в наступній схемі.
А. Сімейство хмар верхнього ярусу. Висота нижньої границі хмар вище 6 км:
1) перисті – перистые — Cirrus (Ci) - окремі ніжні хмари, волокнисті чи нитковидні, без «тіней», звичайно білі, часто блискучі;
2) перисто-купчасті – перисто-кучевые — Cirrocumulus (Cc) - шари і гряди прозорих пластівців і кульок без тіней;
3) перисто-шаруваті – перисто-слоистые — Cirrostratus (Cs) -тонка, біла, просвітчаста завіса.
Хмари верхнього ярусу складаються з крижаних кристалів, через них просвічують блакитне небо, Сонце і Місяць. Внаслідок переломлення і відображення світлових променів у цих хмарах спостерігається гало, основною формою якого є світле коло радіусом 22° (рідше 46°) і інші оптичні явища. Пірчасті хмари мають вид білих тонких волокон. Пірчасто-купчасті схожі на дрібні білі пластівці, що розташовані групами або рядами. Пірчасто-шаруваті хмари являють собою тонку більосувату завісу. Усі хмари верхнього ярусу мають білий колір і не дають тіней на земній поверхні; з них опади не випадають.
Б. Сімейство хмар середнього ярусу. Висота основи від 2 до 6 км:
4) висококупчасті - высококучевые — Altocumulus (Ac) - шари або гряди з білих пластин і куль, вали. Складаються з дрібних крапельок води;
5) високошаруваті – высокослоистые— Altostratus (As) - рівна або злегка хвиляста завіса сірого кольору.
Відносяться до змішаних хмар.
Хмари середнього ярусу відрізняються від хмар верхнього ярусу більшою щільністю; через них лише слабко просвічують, а іноді зовсім не просвічують ні Місяць, ні Сонце. Ці хмари мають сіруватий колір і дають слабкі тіні. Висококупчасті хмари нагадують пластівці, більш великі, ніж Сс. Вони складаються з крапельок води. У результаті переломлення минаючих через них променів Сонця і Місяця в них спостерігаються вінці, що складаються з райдужних кілець. Внутрішня частина вінця блакитнувата, зовнішня — червона. Високошаруваті хмари являють собою однорідну сіру завісу.
В. Сімейство хмар нижнього ярусу. Висота основи нижче 2 км:
6) шаруваті – слоистые — Stratus (St) - завіса хмар сірого кольору. Звичайно це хмари водяні;
7) шарувато-купчасті – слоисто-кучевые — Stratocumulus (Sc) - шари і гряди з брил і валів сірого кольору. Складаються з крапель води;
8) шарувато-дощові – слоисто-дождевые — Nimbostratus (Ns) - безформний сірий шар; змішані.
Хмари нижнього ярусу звичайно щільні, не просвічують, темно-сірого кольору. Шарувато-купчасті являють собою неоднорідний шар у виді хвиль, брил, пластин. Шаруваті (найбільш низькі) хмари мають вид однорідного покриву ясно-сірого кольору. Шарувато-дощові — темно-сіра завіса з розмитою основою, з них випадають облогові тривалі опади.
Г. Сімейство хмар вертикального розвитку. Висота нижньої границі 0,5—1,5 км, вершини можуть досягати верхнього ярусу:
9) купчасті – кучевые — Cumulus (Си) – щільні хмарні клуби і купи з майже горизонтальною підставою; водяні.
10) купчасто-дощові – кучево-дождевые — Cumulonimbus (Cb) - щільні клуби, розвиті по вертикалі, у нижній частині водяні, у верхній — крижані.
Хмари вертикального розвитку утворяться під дією висхідних потоків повітря. Купчасті хмари — окремі щільні маси із сіруватими плоскими підставами й опуклими вершинами. Купчасто-дощові (зливові, грозові) хмари є результатом подальшого розвитку купчастої хмари з вершиною, що досягла верхнього ярусу. З цих хмар випадають зливові дощі, іноді дуже сильні.
Характер і форма хмар обумовлюються процесами, що викликають охолодження повітря, що приводить до хмароутворення.
При змиканні теплих і холодних мас повітря тепле повітря завжди прагне піднятися нагору по холодному. При піднятті його в результаті адіабатичного охолодження формуються хмари. Якщо тепле повітря повільно піднімається по слабонахильній поверхні розділи теплих і холодних мас (процес висхідного ковзання), утворюється суцільний хмарний шар, що простирається на сотні кілометрів (700—900 км. У тому випадку, коли тепле повітря енергійно виштовхується нагору підтікає під нього холодним повітрям виникають купчасто-дощові хмари (Сb)
Хмари, що утворяться при підйомі теплого повітря по холодному, називаються фронтальними. Якщо підйом повітря викликаний його натіканням на схили гір і височини, утворюються хмари, які одержали назву орографічних.
Хмарність: добовий і річний хід, розподіл хмар
Хмарність — ступінь покриття неба хмарами.
У добовому ході хмарності над сушею виявляються два максимуми — раннім ранком і після полудню. Над Океаном добовий хід хмарності зворотній ходу її над сушею: максимум хмарності припадає на ніч, мінімум — на день.
Річний хід хмарності дуже різноманітний. В низьких широтах хмарність протягом року істотно не змінюється. Над континентами максимальний розвиток хмар конвекції приходиться на літо. Літній максимум хмарності відзначається в області розвитку мусонів, а також над Океанами у високих широтах.
Взагалі в розподілі хмарності на Землі помітна зональність. Відмічаються два максимуми — над екватором і над 60—70° півн. та півд.ш.. Над сушею хмарність менша, ніж над Океаном, і зональність її виражена менше. Мінімуми хмарності відмічається у 20—30° півн. і півд. ш. і у полюсів.