
- •Тема№3. Протиінфекційний імунітет Імунітет і його основна функція
- •Загальна характеристика антигенів
- •Основні властивості речовин-антигенів
- •Антигени бактерій і вірусів
- •Антитіла (імуноглобуліни). Характеристика основних класів імуноглобулінів
- •Динаміка утворення антитіл
- •Теорії синтезу антитіл
- •Структура імунної системи організму
- •Антигенпрезентуючі клітини
- •Структура і функція головного комплексу гістосумісності
- •Генетична карта головного комплексу гістосумісності
- •Механізми захисту організму від збудників захворювань
- •Альтернативний шлях активації
- •Класичний шлях активації комплементу
- •Механізм імунного захисту організму
- •Імунні системи шкіри і слизових оболонок
- •Генетичні та ідіотипні механізми регуляції імунної відповіді
- •Класифікація гіперчутливості за Coombs I Gell
- •Основні клінічні алергічні проби
- •Способи гіпо - і десенсибілізації організму
- •Гіперчутливість сповільненого типу
- •Трансплантаційний імунітет
- •Аутоімунні реакції
- •Особливості протипухлинного імунітету
- •Імунодефіцитні стани. Дослідження імунного статусу людини. Імунокорекція Класифікація імунодефіцитів і їх характеристика
- •1. Імунодефіцити в-системи імунітету
- •2. Імунодефіцити т-системи імунітету
- •4. Вади системи фагоцитозу
- •5. Вади системи комплементу
- •Лікування імунодефіцитних станів
- •Дослідження імунного статусу організму
- •Оцінка гуморального імунітету - стану в-системи
- •1. Визначення концентрації імуноглобулінів у сироватці (тест Манчіні)
- •5. Кількісні тести визначення в-лімфоцитів
- •1. Шкірні проби гіперчутливості сповільненого типу
- •2. Стимуляція лімфоцитів in vitro
- •3. Кількісні тести визначення т-лімфоцитів
- •4. Визначення субпопуляцій т-лімфоцитів
- •5. Функціональна оцінка т-хелперів
- •7. Цитотоксична активність к- і пк-клітин
- •Принципи імунокорекції
Оцінка гуморального імунітету - стану в-системи
1. Визначення концентрації імуноглобулінів у сироватці (тест Манчіні)
Принцип полягає в тому, що досліджувану сироватку поміщають в лунки агару, який містить антитіла проти IgM, IgG або IgA у відомій концентрації. Імуноглобуліни дифундують в агар, у місцях їх взаємодії утворюються кільця преципітації, розмір яких в тісній залежності від кількості в сироватці імуноглобулінів. Рівень сироваткових імуноглобулінів залежить від функціонального стану В-системи імунітету, яка постійно перебуває в стані спонтанної стмуляції різними мікроорганізмами, харчовими антигенами тощо.
2. Антитілоутворення після природної або штучної імунізації Іншим показником фукціонування В-системи імунітету є дослідження рівня антитіл у крові досліджуваних без попередньої штучної імунізації: ізогемаглютинінів a і b, антистрептолізинів, антитіл до E. coli. Для штучної імунізації можуть бути використані такі препарати: АКДП, бактеріофаг jХ174, фосфат полірибози та інш. Після введення антигену регулярно (не рідше як 1 раз на тиждень) протягом місяця визначають рівень сироваткових антитіл.
3. Стимуляція біосинтезу імуноглобулінів В-лімфоцитами in vitro У зв'язку з тим, що при імунізації можуть виникати ускладнення, останніми роками створилися умови визначення здатності синтезувати антитіла окремими клітинами. Мононуклеари, які виділені з крові, культивують in vitro з поліклональним активатором В-лімфоцитів - мітогеном лаконоса. У результаті стимуля ції В-лімфоцити, які були в суспензії мононуклеарних клітин, починають виробляти імуноглобуліни. Максимум їх продукції настає на 7 -12 день культивування.
Інший спосіб базується на підрахунку бляшкоутворюючих клітин проти еритроцитів барана, оскільки під час поліклональної стимуляції індукується продукція імуноглобулінів всіма клітинами, в тому числі і тими, які виробляють антитіла проти баранячих еритроцитів.
4. Шкірні проби для виявлення гіперчутливості негайного типу Результати оцінюють через 20 хв. після введення алергену в шкіру. Позитивною вважається проба, якщо з'являється пухирець діаметром не менше 5 - 7 мм.
5. Кількісні тести визначення в-лімфоцитів
ЕА і ЕАС - розеткоутворення, Е розетки з еритроцитами мишей, використання моноклональних антитіл.
Оцінка клітинного імунітету - стану Т-системи
1. Шкірні проби гіперчутливості сповільненого типу
Показником гіперчутливості сповільненого типу, і, відповідно, реактивності системи Т-лімфоцитів є позитивні проби при внутрішньошкірному введенні певних антигенів. По-перше, це класична реакція Пірке, яка характеризується почервонінням, а іноді набряком у місці введення туберкуліну або його очищеного препарату РРD. Можна вводити правцевий, дифтерійний або стрептококові антигени.
2. Стимуляція лімфоцитів in vitro
У певних ситуаціях лімфоцити крові після їх стимуляції in vitro збільшуються в розмірах і перетворюються на бластоподібні клітини, які активно синтезують ДНК. Як відомо, цей феномен називається бласттрансформацією лімфоцитів. Ви знаєте, що для цієї реакції використовують специфічні (антигени) і неспецифічні мітогени (ФГА, конканавалін А, мітоген лаконосу).
Максимально виражена реакція після антигенної стимуляції спостерігається на 4 - 5 добу після культивування, на неспецифі чні мітогени - на 3 добу. Порівняння результатів завжди проводять відносно нестимульованого контролю. Найкращий спосіб обліку реакції базується на здатності клітин, що діляться синтезувати ДНК. Підвищення мітотичної активності клітин ( Т- і В-лімфоцитів) можна визначити за зростанням синтезу ДНК, додаючи за 4 - 6 год. до кінця культивування мічені попередники ДНК (наприклад Н3 тимідин). Кількість захопленого клітинами ізотопу визначають за допомогою сцинтиляційного лічильника. Відношення величини включення Н3-тимідину в стимульованих культурах до величин включення Н3-тимідину в культурах без стимуляції відображає вираженість бластогенезу і називається індексом або коефіцієнтом стимуляції. Чим вищий цей показник, тим сильніше виражена РБТЛ. У нормальних умовах у здорових осіб індекс стимуляції становить 10 - 20 і вище.