Особливості протипухлинного імунітету

    З останніх досліджень відомо, що причиною пухлинної трансформації клітини є порушення регуляції росту й поділу. Крім того, розвитку таких змінених клітин сприяє пригнічення захисної функції імунної системи. Часто це трапляється у людей похилого віку при атрофії тимусу, у хворих, які піддаються імунодепреси вній терапії.

Трансформовані клітини, як правило, розвиваються з однієї мутованої клітини. Пухлинні клітини за антигенним складом подібні до клітин, з яких вони виникли, проте дещо відрізняються від них.

Сучасна наука працює над виявленням цих характерних пухлинних антигенів, вивченням їх структури і локалізації. Показано, що пухлино-асоційовані антигени дуже різноманітні. Наприклад, при аплікації на шкіру мишей метилхолантрена у різних мишей з'явлються пухлини з різними антигенами, навіть при внесенні канцерогену в різні місця тієї ж миші виникають відмінні антигени.

На відміну від пухлин, індукованих хімічними речовинами, пухлини, викликані вірусами, мають специфічні антигени (тумор-специфічні антигени - ТСА).

Найшвидше у трансформованих вірусами клітинах можна виявити Т-антигени (туморні), які локалізуються в ядрі. Вони утво рюються в трансформованих клітинах у відповідь на вірусну інфекцію. Високі титри таких антигенів знаходять під час проникнення SV 40, вірусу поліоми, аденовірусів. Їх виявлення має певне діагностичне значення. У зв'язку з тим, що вони локалізовані в ядрі, туморні антигени не взаємодіють із відповідними антитілами і не мають значення у виникненні протипухлинного імунітету.

На відміну від останніх, ТСА розміщуються на цитоплазматичній мембрані й індукують синтез антитіл, взаємодіючи з ними. ТСА виявлені в пухлинах, викликаних аденовірусами, вірусами герпесу, ретровірусами. Проте, незважаючи на досить високі титри антитіл до ТСА, пухлини не знищуються. До цього часу пояснити це явище не вдається. ТСА також знаходять у пухлинних клітинах, в яких метаболічні поцеси деградували на ембріональний, незрілий рівень. Такі ембріональні білки утворюються у нормі в ембріональ ний період, у той же час, їх стали виявляти у трансформованих клітинах. Вони дістали назву канцероембріональних антигенів (КЕА). Їх розміщення є дуже важливим показником пухлинної патології. Вважають, що виявлення більше 2,5 мг/л КЕА у крові є достовірним для раку шлунково-кишкового тракту. Після успішного оперативного втручання кількість КЕА повинна знижуватись.

Важливим білком, що дозволяє діагностувати пухлину печінки, підшлункової залози, легенів є альфа-фетопротеїн (АФП). Він характерний для ембріонального періоду життя і у дорослих його дуже мало. Коли його концентрація збільшується понад 10 нг/мл, це свідчить про розвиток пухлинного процесу. Роль АФП, можливо, зводиться до зв'язування Т-лімфоцитів і, таким чином, пригнічення клітинного імунного захисту.    Певне значення у діагностиці гепатоми має індикація альфа-2-фетопротеїну, який є ембріональною формою феритину.

Незважаючи на те, що трансформовані клітини за антигенним складом дещо відрізняються від нормальних, організм їх не відкидає, не знищує, хоча імунні механізми стимулюються, а природні кілери можуть потенційно знищити ці пухлини. Якимсь чином пухлина уникає захисних механізмів оранізму. Існує декілька теорій, які намагаються це пояснити:

1. Деякі пухлини мають "слабі" антигени, які не здатні швидко викликати імунну реакцію.

2. Пухлини здатні змінювати клітинні антигени або знімати їх з клітинної мембрани, що робить пухлинну клітину "не антигенною".

3. Значення має антигенне маскування. Ряд пухлин продукують мукопротеїни, що закривають поверхневі пухлинні антигени, наприклад, сіаломуцин. Останній покриває туморні антигени й імунна система їх не розпізнає. У той же час нейрамінідаза здатна руйнувати сіаломуцин і, таким чином, відкриває антигени пухлин, що можна використати для створення вакцин.

 4. Пухлини здатні виробляти речовини, які пригнічують імунітет, наприклад фібросаркома стимулює супресорну активність клітин.

5. Вважають, що для виживання пухлини мають значення блокуючі антитіла, синтез яких стимулюється пухлиною. Вони нездатні зв'язувати комплемент, покриті ними пухлинні клітини не піддаються дії Т-кілерів, і пухлина прогресивно розвивається.

 Сучасні підходи до раціонального лікування злоякісних пухлин із використанням хірургічних, променевих, хіміотерапевтич них та імунологічних методів показані в таблиці 10.

Таблиця 10

Основні підходи до протипухлинної теорії

Головна мета	Усунути чи зменшити пухлину за допомогою:
	хірургії
	хіміотерапії
	радіації
Допоміжна мета	Посилити протипухлинний захист за допомогою:
	Специфічних чинників:
	вакцинації антигенами пухлин
	вакцинації пухлинними клітинами з модифікованими антигенами
	перенесення імунної РНК або фактора переносу
	лікування імунотоксинами
	неспецифічних чинників:
	імуностимулятори: BCG, C; parvum чи їх продукти (мураміл дипептид)
	гормони тимусу
	гама- інтерферон, ІЛ-1, ІЛ-2