Трансплантаційний імунітет

    Сучасне хірургічне мистецтво дозволяє пересаджувати будь-які органи. Проте, до цього часу основною перешкодою на шляху трансплантаціі є трансплантаційний імунітет.

На початку сорокових років відомим імунологом П.Медавером було встановлено, що повторна пересадка трансплантанта від одного і того ж донора обумовлює прискорене відторгнення. Звідси було зроблено висновок, що в основі процесу відторгнення лежать імунологічні механізми.     З попередніх розділів відомо, що трансплантаційні антигени (НLА) розміщені на всіх ядровмісних клітинах, але їх кількість у різних тканинах неоднакова. Їх найбільше у селезінці і лімфатичних вузлах. За їх кількістю всі інші органи людини можна розмістити в такій послідовності: печінка, легені, кишечник, нирки, серце, шлунок, аорта, а найменше їх у мозку.

Антигени системи HLA відсутні на еритроцитах.    Розрізняють наступні різновиди трансплантацій:

- аутотрансплантація - трансплантат переносять з однієї ділянки на іншу в межах одного організму (шкіра, кістки, хрящ). При цьому імунна відповідь на трансплантат відсутня;

- алотрансплантація - це пересадка органів і тканин між організмами одного виду, але донор і реципієнт мають різні генотипи. Алогенна тканина відрізняється за одним або декількома антигенами гістосумісності, що і обумовлює її відторгнення;

 - ізотрансплантація - це пересадка органа або тканини сингенному (має один і той же генотип) індівідові (однояйцевому близнюкові). Такі сингенні трансплантати не відторгаються;

- ксенотрансплантація - це пересадка органа або тканини в межах двох різних видів. Наприклад, від свині- людині.

    При трансплантації донор і реципієнт вважаються сумісними, якщо вони мають одні і ті ж антигени, точніше, якщо у донора не має антигенів, які відсутні у реципієнта. Це пов'язане з тим, що проти чужорідних антигенів трансплантата лімфоїдна система реципієнта буде реагувати імунною реакцією, яка викличе відторгнення трансплантата.

При пересадці кровотворної і лімфоїдної тканин основною умовою сумісності є відсутність у реципієнта антигенів, яких немає у донора, тому що у реципієнта пересаджені імунокомпетентні клітини донора будуть стимулювати імунну реакцію проти чужорід них антигенів. Ця реакція отримала назву реакції трансплантат проти господаря (РТПГ).     При пересадці шкірного алотрансплантата протягом перших двох днів пересаджений клаптик зливається з краями шкіри реципієнта. Налагоджується кровопостачання між тканинами донора і реципієнта і трансплантат набуває вигляду нормальної шкіри.

Первинні зміни в шкірних алотрансплантатах при первинній пересадці виникають, як правило, на 6-8 добу. З'являється набряк, інфільтрація трансплантата лімфоцитами, стаз, крововили ви. Трансплантат синіє, твердіє, трапляються дегенеративні зміни в епідермісі. На 10-ту добу трансплантат відмирає.     При повторних пересадках від тих же донорів патологічні зміни настають значно швидше, на 3-4 день. Іноді деструктивні процеси розпочинаються відразу ж після пересадки, ще до проростання судин. Такий хід подій і навів на думку, що їх причиною є імунологічний механізм.    Встановлено, що антигени донора, потрапляючи в організм реципієнта, спричиняють сенсибілізацію лімфоцитів (Т-хелперів ГСТ і Т-кілерів), які мігрують у трансплантат. У процесі взаємодії сенсибілізова них лімфоцитів з клітинами трансплантата виділяються різноманітні лімфокіни. Вони впливають на макрофаги і лімфоцити, порушують проникність мембран клітин трансплантата, що призводить до їх руйнування. Велике значення у цьому процесі має лімфотоксин.

Відторгнення шкірних трансплантатів обумовлюється в основному механізмами гіперчутливості сповільненого типу - клітинними факторами без участі антитіл. Водночас відторгнення трансплантата нирок може бути зумовлене як факторами клітинного, так і гуморального імунітету.     Для успішної трансплантації необхідно подолати трансплан таційний імунітет. Яким чином цього можна досягти?

По-перше, потрібно підібрати донора найбільш сумісного з реціпієнтом за антигенним набором. Основним методом селекції донора є типування антигенів HLA. Алелі, що кодують антигени гістосумісності першого класу трьох локусів HLA-А, HLA-B, HLA-C визначають ся в реакціях комплементзалежного лімфоцитолі зису, а антигени другого класу виявляються в реакції бласттрансформації в культурі змішаних лімфоцитів.     Оскільки в клініці допускаються пересадки і при несумісності за одним - двома антигенами системи HLA, то підбір донора в багатьох випадках не виключає повністю розвитку реакції відторгнення. Для пригнічення реакції відторгнення при пересадці органів і тканин використовують різноманітні способи впливу на імунну систему (іонізуюче випромінювання, імунодепресанти, кортикостероїди, антиметаболіти, антилімфоцитарну сироватку, циклоспорин А). Для інактивації імунокомпетентних клітин останнім часом використовують моноклональні антитіла, які кон'юговані з клітинними отрутами (з дифтерійним гістотоксином).