Імунні системи шкіри і слизових оболонок

   Імунна система шкіри. Імунну систему шкіри складають епідермальні дендритні клітини (клітини Лангерганса), внутріепітелі альні лімфоцити і периваскулярні лімфоцити. Периваскулярні лімфоцити - це Т-лімфоцити з фенотипами CD4⁺CD8^- i CD4^-CD8⁺. Коли антиген проникає через шкіру, його захоплюють дендритні клітини. Клітини Лангерганса мігрують у лімфатичні вузли і частково розщеплюють антиген, кон'югуючи його з антигенами ГКГ ІІ або ГКГ І класів. У лімфатичних вузлах дендритні клітини перетворюються в інтердигітальні і подають антиген неімунним CD4⁺Т-лімфоцитам для розпізнання. Активовані антигеном Т-лімфоцити проникають із лімфатичних вузлів у кров. Ті з них, які мають на мембрані спеціальну молекулу CLA-1 (Cutaneus Lymphocyte Antigen-1), мають тропізм до шкіри і повертаються у дерму та епідерміс.

   Серед цих Т-лімфоцитів переважає перша субпопуляція Т-хелперів-Th1, яка здатна інтенсивно виробляти g-інтерферон, ІЛ-2. Названі цитокіни є сильними активаторами макрофагів, дія яких у свою чергу спрямована на деструкцію і видалення антигена. Інший імунний механізм захисту шкіри від збудників пов`язаний з дією IgA, які завжди присутні у всіх секретах шкіри (сальних, потових тощо).

   Імунна система слизових оболонок. Імунна система слизових оболонок складається із внутріепітеліальних лімфоцитів (ВЕЛ), лімфоцитів lamina propria, лімфоїдних фолікул. Більшість ВЕЛ - це Т-лімфоцити з фенотипом CD4⁺ CD8^-, 10% яких відносяться до Тgd субпопуляції. На мембрані ВЕЛ міститься особлива молекула - інтегрин, яка є homing- рецептором лімфоцитів у епітелій слизових. Стимулятором росту ВЕЛ є ІЛ-7, що синтезується епітелієм кишечника.

   Лімфоцити у lamina propria різнорідні. Однак, значна їх кількість - це Т-хелпери. Вони мігрують у lamina propria з лімфатичних вузлів, де активувались антигеном. Тут вони будуть взаємодіяти і стимулювати інші клітини-виконавці їх волі (еозинофіли, тучні клітини, макрофаги). У lamina propria знаходиться значна кількість активованих В-лімфоцитів, які мігрували із мезен теріальних вузлів і пейерових бляшок, їх нащадків - плзмоцитів, що секретують велику кількість імуноглобулінів.    У пейерових бляшках 50-70% клітин становлять В-лімфоцити і 10-30% - Т-лімфоцити. У цих лімфатичних скупченнях в основному відбувається імуногенез В-лімфоцитів і їх диференціація у плазмоцити. Серед Т-лімфоцитів переважають Th2, які продукують ІЛ-5. ІЛ-5 так само, як і ІЛ-10, і TGFb, контролює перемикання синтезу імуноглобулінів В-лімфоцитами на клас IgА. У слизових шлунково-кишкового тракту синтезується майже 70% добової продукції імуноглобулінів в організмі.

   Крім IgA, значну захисну функцію у слизових оболонках виконують Тgd-лімфоцити, які здатні зв`язати мікробні й харчові антигени різноманітної хімічної будови, без попереднього подання їм антигенів презентуючими клітинами. Th2 виділяє ІЛ-4, який вибірково перемикає синтез імуноглобулінів у В-лімфоцитах на клас IgE. Останній осідає на тучних клітинах, які після активації секретують гістамін, простагландин Е-2, лейкотриєн D<sub>4</sub> тощо. Ці медіатори зумовлюють скорочення гладких м`язів стінки кишечника, що сприяє видаленню збудника назовні.    Таким чином, кінцевим наслідком імунної відповіді, як витікає із вищенаведеного, є знищення і видалення з організму розпізнаного лімфоцитами антигена. Цей процес може здійснюватись такими шляхами:    1. Знищенням антигена, який зв'язався з антитілом, комплементом, що адсорбовувався на цьому комплексі.

   2. Фагоцитозом комплексів антиген-антитіло макрофагами і деструкцією їх лізосомальними ферментами, перекисним окисленням чи анаеробними протеазами.    3. Лізисом клітин Т-кілерами з допомогою перфорину.

   4. Руйнуванням клітин-мішеней клітинами імунної системи за умови, що з клітиною мішеню зв'язалось специфічне антитіло. Проте клітини-ефектори повинні мати рецептор до Fc- фрагмента імуноглобуліну відповідного класу. Так, наприклад, з антитілами IgE та IgA взаємодіють еозинофіли. Деструктивний механізм природніх кілерів, асоційований з перфорином та апоптозом; у макрофагів і нейтрофілів - - протеазами і перекисним окисленням, у еозинофілів - пов'язаний з двома токсичними білками.    5. Розвитком реакцій гіперчутливості негайного і сповільненого типів, які будуть подані у наступній лекції.