волинський православний шляхтич, магнат, князь
Біографія
Байда Вишневецький народився в 1517 році в містечку Вишнівець (ймовірно 8 листопада - в день святого Дмитра) і будучи старшим з чотирьох синів Івана Михайловича Вишневецького від його першої дружини Анастасії Семенівни з роду Олізар. Один дід Байди - Михайло, був відомим своєю боротьбою з татарами, другий був сербським деспотом.
Перші походи
Для захисту від турецько-татарських набігів Вишневецький, об'єднавши козаків, приблизно в 1552 - 1553 роках на власні кошти побудував на острові Мала Хортиця дерев'яно-земляний замок, який історики вважають прототипом Запорізької Січі. Спираючись на цей форпост, в 1556 р. організував два походи запорізьких козаків у турецькі та кримські володіння (на міста Очаків і Іслам-Кермен). Перший з цих походів був частиною великої операції російських військ, очолюваних дяком Матвієм Ржевським, проти Кримського ханства. У результаті відповідних дій турецьких і кримських військ в 1557 році замок на Малій Хортиці був ними після тривалої облоги захоплений і зруйнований. У 1558 році Вишневецький зі своїми козаками перейшов на службу до царя Івана IV Васильовича; йому були подаровані «на вотчину» місто Бєлєв (нині у Тульській області) і землі в околицях Москви.
У 1558 році Вишневецький брав участь у поході російського війська на Кримське ханство, а також виконував інші доручення царя на Дону і на Північному Кавказі. З 5000 козаків Вишневецький у союзі з Донськими козаками під начальством Донського отамана Михайла черкашенина підступив до Азова. Погромив азовців і кримчаків, Вишневецький рушив походом на Кубань, де в диких горах за допомогою даного йому духовенства відновив древнє християнство і підняв тим престиж Москви.
Як повідомляє В. Н. Татіщев у своїй «Історії Російської самих найдавніших часів », Вишневецьким був заснований на Дону град Черкаський, столиця донського козацтва, а в 1644-1805 - Війська Донського.
Дипломатичні зусилля Вишневецького організувати російсько-литовський союз для відсічі кримської агресії у 1561 році провалилися, після чого він повернувся на Дніпро, до Черкас. У 1563 році втрутився в міжусобну боротьбу молдавського боярства. Було взято в полон і виданий турецькому султанові Сулейману I, за наказом якого був страчений у Стамбулі.
Легенди про смерть
За народною чутці (не підтвердженою джерелами), його скинули на стирчить зі стіни гак, на якому він, зачепившись ребром, висів три дні, поки турки не вбили його з луків за те, що він проклинав їх віру. Деякі історики ототожнюють Вишневецького з героєм популярної історичної пісні (думи) - козаком Байдою, який загинув, будучи підвішений за наказом султана ребром на гак. У сучасній популярній літературі Д. Вишневецького іноді і без достатніх підстав називають «засновником Запорізької Січі».
Кри́штоф Коси́нський (пол.
Krzysztof Kosiński; 1545 —
1593)
— український військовий
діяч Речі
Посполитої. Шляхтич
підляський
гербу Равич,
козацький
отаман.
Полковник Війська
Запорозького реєстрового
(1590),
гетьман козаків-низовиків (1591
— 1593).
Організатор козацького
повстання 1591
— 1593
років в Україні проти шляхти й урядової
адміністрації Речі Посполитої. Криштоф
Косинський народився 1545
року під Дорогочином
у Підляському
воєводстві Корони
Польської в родині
православного
шляхтича
Лева Косинського і його дружини-католички
Варвари Лящ[1].
Він був другою дитиною в сім'ї і мав
старшого брата Каспера. Рід Косинських
походив з села Косянки в Більському
повіті Підляського
воєводства.[2].
Основна гілка цього роду оселилася в
околицях Дорогочина після того як дід
Криштофа, Ленарт Косинський, отримав
від короля Сигізмунда
І маєток в тих землях за
вірну службу[3].
Лев Косинський був третім сином
Ленарта[4].Косинський
був одружений з Марухною Ружинською
родичкою козацьких отаманів Ружинських,
Вишневецьких і Дашкевичів, які доводилися
родичами князям Острозьким, Збаразським
і Глинським, були нащадками Рюрика,
Гедиміна, Мамая і Чингізхана.
Першу половину життя Криштоф Косинський служив князям Острозьким. 1586 року через втрату родового маєтку він подався на Запорожжя козакувати. 1590 року, завдяки рекомендації коронного гетьмана Яна Замойського, уряд Речі Посполитої призначив Косинського полковником Війська Запорозького реєстрового і дарував землі в пустині Рокитній і Ольшанці Київського воєводства. Проте наступного року ці землі силоміць захопив білоцерківський староста Януш Острозький, що отримав на володіння ними королівський привілей. Це обурило Косинського, тому він зібрав 5000 реєстрових та нереєстрових козаків, які обрали його своїм старшим, і 29 грудня 1591 штурмом взяв Білу Церкву. Вилучивши привілей, а також захопивши збрoю тa харчі месники відступили дo Трипiлля, дe гoтувaлився oбoрoнятися[5].
Поки Косинський перебував у Трипіллі, заворушення, спричинене майновою суперечкою між ним і Острозькими, переросло у козацьке повстання, що отримало назву повстання Косинського. Протягом 1592 року нереєстрові козаки захопили Переяслав, Київ, а також заходилися пустошити шляхетські садиби на Брацлавщині та Волині. При дворі короля Речі Посполитої повстання Косинського вважали привaтнoю спрaвoю Oстрoзькиx, тому на його придушення на початку 1593 року вирушили особисті війська руських князів Янушa Oстрoзькoгo i чeркaськoгo стaрoсти Oлeксaндрa Вишнeвeцькoгo[6].
2 лютого 1593 року княжі загони розбили козаків Косинського у великій битві під П'яткою, в якій зaxoпили 26 гaрмaт i всi кoрoгви. Повстанці капітулювали, надали князям присягу, підписану від імені Війська Запорозького, а сам Косинський мусив oсoбистo тричi, сxиливши кoлiнo, удaрити чoлoм пeрeд стaрим князeм Кoстянтинoм тa йoгo синaми, щo вxoдилo дo рицaрськoгo ритуaлу пoкoри вaсaлa пeрeд сюзeрeнoм[7].
Навесні 1593 року Косинський споробував поновити повстання, скерувавши свої сили проти князя Oлeксaндра Вишнeвeцького. Пiдступивши у трaвнi пiд Чeркaси, 2000 козаків готувалися штурмувати місто, а в oднiй iз сутичoк Кoсинський зaгинув і кoзaки вiдiйшли[8].
Севери́н Налива́йко (Гусятин, ныне Тернопольская область — 11 (21) апреля 1597, Варшава) — известный козацкий предводитель конца XVI века, руководитель антифеодального крестьянско-козацкого восстания, охватывающего территорию современной Украины и Белорусии и входивших в состав Речи Посполитой.
Родился в семье ремесленника. После насильственной смерти отца, погибшего от произвола владетеля местечка Гусятина, жил с матерью в городе Остроге, где учился его старший брат Демьян. Смерть отца оттолкнула Наливайко от шляхты и заставила его примкнуть к казакам. Это был красивый, сильный, храбрый мужчина и отличный пушкарь. Отличаясь беззаветной храбростью, Северин Наливайко с юных лет стал заниматься «козацким ремеслом».
В 1594 году он с казацким отрядом ходил под Килию и Бендеры, в следующем году совершил удачный набег на Венгрию. Потом, поселившись в Остроге, он сперва, пользуясь покровительством князя Острожского, совершал нападения на имения панов и духовных лиц, враждебных православию, а затем поднял открытое восстание.