Тема 1: Культура як феномен. Культурологія як наука

(4 год.)

Лекція 1. Лекція 2.

1. Етимологія, феномен та дефініції культури.

2. Культурологія як наука.

3. Природа і культура: проблеми співвідношення.

4. Розподіли культури; типи взаємодії культур, матеріальна та духовна форми культури, сфери культури.

5. Соціальні функції культури.

6. Проблема прогресу в культурі; соціальний характер культури.

Термін "культура" - латинського походження, походить від латинського cultura, що значить "оброблення". Вперше він був використаний давньоримським суспільним діячем Марком Порцієм Катоном у роботі "Агрікола" ("Про землеробство"). Відповідно "культура" - це опрацювання землі, розведення рослин і тварин і т.п., a cultor - це скотар, тобто селянин і хлібороб. Проте даний термін вже в римській античності мав і інше значення, переносне, запропоноване Марком Туллієм Цицероном, римським оратором і філософом в роботі "Тускуланські диспути" (45р. до н.е.) - вихованість, освіченість. Звідси термін cultor має ще одне значення - вихователь, наставник. Трансформація даного терміна в римській античності свідчить про його наповненість загальнолюдським змістом.

1. Абстрактне визначення загального процесу інтелектуального, духовного, естетичного розвитку.

2. Означення стану суспільства, що засновано на праві і порядку. В даному розуміння слово культура тотожне поняттю цивілізації.

3. Абстрактне вказування на особливості засобу існування чи образу життя, властивих певному суспільству, певній групі людей , певному історичному періоду.

4. Абстрактне означення форм і продуктів інтелектуальної, перш за все художньої, діяльності: музика, література, живопис, театр.

На сьогоднішній день поняття "культура" має понад 500 дефініцій, в яких автори намагаються охопити всю область існування даного соціального феномену.

Культура - це специфічний спосіб організації та розвитку людської життєдіяльності, що представлений в продуктах матеріальної та духовної праці, в системі соціальних норм і інститутів, в духовних цінностях, в сукупності стосунків людей і природи, людьми між собою та кожної людини до самої себе.

Предметом культурології є об'єктивні закономірності загальнолюдських і національних культурних процесів, "живі" пам'ятники і явища матеріальної і духовної культури, чинники і передумови, що управляють виникненням, формуванням і розвитком культурних інтересів і потреб людей.

Об'єктом культурології є культурне життя в різноманітних природних системах, виявлення особливостей і досягнень основних культурно-історичних типів, аналіз тенденцій і процесів у сучасному соціокультурному середовищі культурологія являє собою щодо самостійну, логічно обґрунтовану сукупність знань про культуру як системі зі складною внутрішньою структурою, що складається з взаємодіючих елементів і знаходиться в постійному розвитку і взаємозв'язку з іншими системами і товариством у цілому.

Культура - це дещо протилежне природі, вона існує вічно і розвивається без втручання людини. Виникнення культури не виключає її єдності з природою й не скидає з рахунків природних факторів у її розвитку. Навіть на емпіричному рівні можна простежити закономірність, за якою природа (як зовнішньо природне середовище і як іманентно-природне в самій людині) впливає на форми, в яких може існувати і рефлексувати культура.

На підставі особливостей культурного походження і сучасного функціонування культури всі країни світу, за класифікацією ЮНЕСКО, поділяються на 6 культурних регіонів.

Намагання порівняти названі культурні регіони призвела до загально, суто культурного розподілу на Схід і Захід.

Схід і Захід - поняття переважно світоглядні, культурні і політичні, а не географічні. Проблема порівняння елементів культурного простору викликала до життя проблем виділення критеріїв порівняння, які б могли усвідомити глибинне коріння розбіжностей між культурами Заходу і Сходу. Відомий дослідник В.Шейніс запропонував три критерії зіставлення східних і західних культур.

Існування культури в суспільстві створює підстави для виконання культурою певних функцій.

Головний критерій культурного прогресу - це вдосконалення самої людини, насамперед моральне. Тому змістом культурного прогресу слід визнати прогрес моралі, процес олюднення людини. Мораль є жива душа культури, її ядро, покажчик її розвитку, перш за все його напрямів і мети. Саме мораль забезпечує збереження людського, особистісного виміри культурно-історичного руху людства.

Література:

Полікарпов В.С. Лекції з історії світової культури. Харків. 1995

Теорія та історія світової та вітчизняної культури. Під ред. Горбача Н.Я. Львів 1992.

Лосєв І.В. Історія і теорія світової культури: європейський контекст. Київ. 1995.

Теорія та історія світової та вітчизняної культури. Під ред. Бичко А.К. 1992.

Історія світової культури. Під ред. Яртися І.М. 1995.

Історія світової культури. Під ред. Левчук Л.Т. К., 1995.

Історія світової культури. Культурні регіони. Під ред. Левчук .Л.Т., К., 1997.

Гуревич П.С. Культурология. М., 2002.

Культурология в вопросах и ответах. Под ред Драча Г.В., М., 2002.

Культурология. Курс лекций. Под ред. Радугина А.А., М., 1999.

Культурология. Под ред.Хмелевской С.А., М., 2002.

Бокань В.В. Культурологія. К., 2000.