
- •Тема 6. Управління комунікаціями в організаціях
- •Модель організаційної комунікації
- •Основні функції комунікації в організації та її вплив на поведінку персоналу
- •Вплив та влада в діяльності менеджера
- •Спектр способів впливу наведено у табл.1.
- •Типи впливів в типових горизонтальних взаємовідносинах, в яких зацікавлені керівники, їх спільні вимоги наведені у табл. 4.
- •Лідерство та його замінники
- •Підбирати лідерів до відповідних ситуацій чи моделювати ситуації з урахуванням лідерів. Порівняльна характеристика стилів управління наведена у табл.5. Замінники лідерства наведено у табл.6.
- •Поведінка лідера впливає на виконання завдання підлеглими:
- •Виконання підлеглими впливає на поведінку лідера: Поведінка лідера і виконання завдань підлеглими Інші причини, що впливають на відносини підлеглого й керівника
- •5. Організаційна культура
- •Руденский е. В. Основы психотехнологии общения менеджера: Учеб. Пособие. — м.: инфра-м; Новосибирск: нгаЭиУ, 1997. — с. 105—115.
- •Р ис. 10.9. Інформаційні потоки
Поведінка лідера впливає на виконання завдання підлеглими:
Виконання підлеглими впливає на поведінку лідера: Поведінка лідера і виконання завдань підлеглими Інші причини, що впливають на відносини підлеглого й керівника
Рис. 4 Поведінка лідера і реакція підлеглого: їх взаємозв’язок
Зв'язок між стилями лідерства, тактиками впливу та системами контролю в групі наведено на рис.5.
Рис. 5 Зв'язок між стилями лідерства, тактиками впливу та системами контролю в групі
Зв'язок між стилем лідерства й ситуаційним контролем наведені на рис. 6.
Рис. 6 Зв'язок між стилем лідерства й ситуаційним контролем
5. Організаційна культура
Організаційна культура – це набір допущень, переконань, цінностей і норм, які поділяються усіма членами організації.
Зона влади – сфера розповсюдження влади як елемента культури, визначається простором, в рамках якого навіть наділений владою індивід у групі усвідомлює нерівноправність у розподілі влади та вважає його нормальним станом речей.
Колективізм виходить з того, що кожна людина по народженню чи по роботі належить до більш або менш об’єднаної групи. Група піклується про задоволення запитів індивіда, вимагаючи від нього підпорядкування.
Індивідуалізм припускає, що людина діє, виходячи зі своїх інтересів.
Чоловічність / жіночність – характеристика, що визначає ступінь сприйняття культури до особливостей, які характерні жіночій моделі поведінки.
У “чоловічих” культурах акцент робиться на матеріальному успіху та рішучості. У “жіночих” культурах пріоритет віддається якості життя та турботі про слабких.
Запобігання невизначеності – характеристика, що визначає ступінь прагнення людей запобігати ситуацій, в яких вони почуваються невпевнено.
Характеристики, які зображують організаційну культуру (С. Робінс):
Індивідуальна автономія – ступінь соціальної відповідальності, незалежності, сприятливі можливості для ініціативи, які має особистість в організації.
Структура – ступінь, у який правила, принципи, регламент і управлінський контроль використовується для контролю поведінки службовців.
Підтримка – ступінь щиросердечності й підтримки, яку забезпечують менеджери своїм підлеглим.
Ідентичність – ступінь, у якій члени організації ідентифікують себе з організацією.
Винагорода за виконання – ступінь, у який розподіл винагород в організації, таких як просування по службі й підвищення заробітної плати – базується на критерії участі працівників в діяльності організації.
Терплячість у конфліктах – ступінь конфліктності між особистостями та робочими групами.
Допустимість ризику – ступінь, в який співробітники підтримують у собі здібності до інновацій та ризику.
Оцінка національних та організаційних культур наведена на рис.9.
Рис. 9. Оцінка національних та організаційних культур (А. Інкелес,
Д. Левінсон, М. Бонд, Г. Хофштеде)
Під час управлінської діяльності менеджеру необхідно:
вміло використовувати надану йому владу як відносно підлеглих, так і щодо інших колег;
впливати на підлеглих найбільш ефективними методами для досягнення цілей;
не перевищувати наданої влади та ступеня впливу.
Керівнику слід гнучко реагувати на зміну ситуацій в організації та відповідно змінювати свій стиль лідерства та поведінки.
Дійсний керівник повинен бути в єдиній особі офіційним лідером та неофіційним. Тільки в разі досягнення такої єдності менеджер зможе досягти значних результатів.
Рекомендована література