
- •1 Кальцинована сода 4
- •2 Бікарбонат натрію 31
- •3 Гідроксид натрію 36
- •1 Кальцинована сода
- •1.1 Основи технології кальцинованої соди
- •1.1.1 Відділення очистки розсолу
- •1.1.2 Відділення амонізації
- •1.1.3 Відділення карбонізації
- •1.1.4 Відділення кальцинації
- •1.1.5 Відділення регенерації аміаку
- •1.1.6 Відділення випалу вапняку
- •1.1.7 Відділення гасіння вапна
- •1.2 Аналіз кальцинованої соди
- •1.2.1 Визначення втрати при прожарюванні
- •1.2.2 Вміст вуглекислого натрію
- •1.2.3 Вміст хлористого натрію
- •1.3. Аналіз вапняного молока
- •1.3.1 Визначення вмісту оксиду кальцію
- •1.3.2 Вміст карбонату кальцію
- •1.4 Аналіз амонізованого розсолу
- •1.4.1 Визначення прямого титру
- •1.4.2 Визначення загального аміаку
- •1.4.3 Визначення зв’язаного аміаку
- •1.4.4 Визначення вуглекислоти
- •1.4.5 Вміст хлориду натрію
- •1.5 Аналіз содосольового розчину
- •1.5.1 Визначення загальної лужності
- •1.5.2 Визначення вмісту іонів і
- •1.5.3 Визначення вмісту іонів і
- •1.6 Визначення сульфатів в розчинах содового виробництва ваговим методом
- •1.7 Визначення кальцію в дистилерній рідині комплексонометричним методом
- •1.8 Визначення в пробі кальцинованої соди масової частки заліза в перерахунку на оксид заліза (III)
- •2 Бікарбонат натрію
- •2.1 Основи технології бікарбонату натрію
- •2.2 Аналіз бікарбонату натрію
- •3 Гідроксид натрію
- •3.1 Основи технології гідроксиду натрію
- •3.2 Аналіз гідроксиду натрію на вміст основної речовини і карбонату натрію
- •Вимоги до оформлення робіт
- •Контрольні питання
- •Перелік рекомендованої літератури
1.6 Визначення сульфатів в розчинах содового виробництва ваговим методом
Метод базується на осадженні іонів
іонами
з солянокислого розчину. Одержаний осад
сульфату барію відфільтровують,
промивають, прожарюють і зважують.
Обладнання і реактиви:
кислота соляна розведена 1:1;
розчин хлориду барію ( = 20 %);
водний розчин метилового оранжевого (См.о.= 0,1 %);
піпетка об’ємом 25 мл;
склянка об’ємом 250 мл;
циліндр мірний об’ємом 10 мл;
фільтри паперові (синя стрічка);
розчин нітрату срібла ( =0,05 моль/л);
тигель фарфоровий високий № 3-4;
муфельна піч типу СНОЛ-1,6.2,5.1/11-ИЗ;
ексикатор.
Методика визначення. Піпеткою відбирають 25 мл проби і переносять до склянки місткістю 250 мл, розводять водою до 200 мл, додають 2 краплі розчину метилового оранжевого, нейтралізують розчином соляної кислоти до зміни забарвлення індикатора і додають 4 мл надлишку. Розчин нагрівають до кипіння і повільно при перемішуванні приливають 10 мл гарячого розчину хлориду барію.
Потім
витримують 3 години в теплому місці.
Осад фільтрують через беззольний фільтр
(синя стрічка) і промивають гарячою
водою до негативної реакції на іон
(проба з азотнокислим сріблом). Фільтр
з осадом переносять у попередньо
прожарений і зважений тигель, висушують,
обережно озолюють і прожарюють протягом
40 хвилин при температурі 800850
оС. Тигель з прожареним осадом
охолоджують в ексикаторі і зважують.
Вміст сульфатів розраховують за формулою
,
де
– вміст сульфатів, нд; m – маса осаду,
г; 0,4115 – коефіцієнт перерахунку BaSO4
на
;
48 – еквівалентна маса
,
г/моль.
1.7 Визначення кальцію в дистилерній рідині комплексонометричним методом
Метод базується на взаємодії іонів кальцію з індикатором у сильно лужному середовищі з утворенням забарвленого комплексу. При титруванні трилоном Б комплекс кальцію з індикатором, як менш міцний, руйнується, і в еквівалентній точці з’являється забарвлення самого індикатора.
Обладнання і реактиви:
розчин трилону Б (С=0,1 н);
індикатор мурексид;
розчин гідроксиду калію (СNaOH = 5 н);
піпетка об’ємом 10 мл;
колба мірна об’ємом 100 мл;
колба конічна об’ємом 250 мл;
циліндр мірний об’ємом 100 мл;
циліндр мірний об’ємом 10 мл;
шпатель;
бюретка об’ємом 25 мл.
Методика визначення. Відбирають піпеткою 10 мл прозорої дистилерної рідини і переносять до мірної колби місткістю 100 мл, доводять об’єм водою до мітки і перемішують.
Далі 10 мл одержаного розчину відбирають піпеткою і переносять до конічної колби об’ємом 250 мл, додають 100 мл води, 5 мл розчину гідроксиду калію, на кінчику шпателя змішаного індикатора і титрують повільно при перемішуванні розчином трилону Б до зміни забарвлення з зеленого на бузковий. Вміст кальцію розраховують за формулою
,
де Са – вміст кальцію, нд; V – об’єм 0,1 н розчину трилону Б, що пішов на титрування, мл.
1.8 Визначення в пробі кальцинованої соди масової частки заліза в перерахунку на оксид заліза (III)
Обладнання і реактиви:
терези аналітичні типу ВЛА-200;
колориметр фотоелектричний концентраційний типу КФК-2МП або іншого типу;
колби мірні об’ємом 100 мл – 15 шт.;
циліндр мірний об’ємом 10 мл;
циліндр мірний об’ємом 50 мл;
піпетка об’ємом 10 мл;
розчин соляної кислоти (СHCl = 25 % мас.);
концентрований розчин соляної кислоти;
розчин аміаку (
= 10 %);
,’–дипіридилу (25 г розчиняють у 25 мл етилового спирту і розводять водою до 500 мл);
розчин аскорбінової кислоти (С = 5 %);
зразковий розчин заліза (III) з
= (1,000±0,005) мг/мл (розчин А);
зразковий розчин заліза (III) з = 0,0100 мг/мл (розчин Б). Готують: 10 мл зразкового розчину А піпеткою переносять до мірної колби об’ємом 100 мл, додають воду до мітки і перемішують;
папір лакмусовий нейтральний;
папір індикаторний універсальний;
папір фільтрувальний „синя стрічка”;
піч електрична.
Методика визначення. Побудова градуювального графіка. Для побудови градуювального графіка готують градуювальні розчини. До мірних колб об’ємом 100 мл кожна бюреткою вводять 1,0; 2,0; 3,0; 4,0; 5,0; 6,0; 7,0; 8,0; 9,0; 10,0; 11,0 і 12,0 мл зразкового розчину Б, що відповідає 0,01; 0,02; 0,03; 0,04; 0,05; 0,06; 0,07; 0,08; 0,09; 0,10; 0,11 і 0,12 мг Fe3+. Потім додають до кожної колби: воду до 20 мл, по 2 мл розчину соляної кислоти з масовою часткою 25 %, по 5 мл розчину аскорбінової кислоти, по 5 мл розчину ,’–дипіридилу та по 3540 мл дистильованої води. Розчином аміаку за допомогою універсального індикаторного паперу установлюють в одержаних розчинах рН 3,5, доводять розчини дистильованою водою до мітки і перемішують.
Одночасно готують фоновий розчин 1 (що не містить заліза). Для цього в мірну колбу об’ємом 100 мл вводять 2 мл розчину соляної кислоти з масовою часткою 25 % і 5 мл розчину аскорбінової кислоти, додають дистильовану воду до мітки і перемішують.
Через 30 хвилин вимірюють оптичну густину градуювальних розчинів відносно фонового розчину 1 на фотоелектроколориметрі при довжині хвилі 500540 нм у кюветі з товщиною шару, що поглинає світло, 30 мм.
За одержаними даними будують градуювальний графік (вісь абсцис – маса заліза m(Fe3+), мг; вісь ординат – відповідне значення оптичної густини).
Порядок визначення. Зважують 910 г кальцинованої соди (результат записують до 0,1 г), переносять до склянки об’ємом 250 мл, додають 50 мл води, обережно нейтралізують під годинниковим склом концентрованою соляною кислотою в присутності лакмусового паперу, додають 2 мл надлишку 25 %-го розчину соляної кислоти, кип’ятять 35 хвилин, охолоджують, переносять до мірної колби об’ємом 100 мл, додають дистильовану воду до мітки і перемішують, якщо розчин мутний – фільтрують.
До мірної колби об’ємом 100 мл відбирають піпеткою 525 розчину, який приготували, додають 5 мл розчину аскорбінової кислоти, 5 мл розчину ,’-дипіридилу, 25 мл води. Розчином аміаку за допомогою універсального індикаторного паперу установлюють в одержаному розчині рН 3,5, додають дистильовану воду до мітки і перемішують.
Одночасно готують фоновий розчин 2 (що не мітить реагенту). Для цього до мірної колби об’ємом 100 мл вводять піпеткою 525 мл розчину, який приготували, додають 5 мл розчину аскорбінової кислоти, потім дистильовану воду до мітки і перемішують.
Через 30 хвилин вимірюють оптичну густину розчину, що аналізується, відносно фонового розчину 2 на фотоелектроколориметрі при довжині хвилі 500540 нм у кюветі з товщиною шару, що поглинає світло, 30 мм.
За одержаними даними, з використанням градуювального графіка, визначають масу заліза в розчині, що аналізується.
Масову частку заліза в перерахунку на оксид заліза (ІІІ) розраховують за формулою
,
де Х – масова частка заліза в перерахунку на оксид заліза (ІІІ), %; m2 – маса заліза за градуювальним графіком, мг; m1 – маса проби кальцинованої соди, г; V – об’єм розчину, що взяли для аналізу, мл.