12.5. Моделювання інноваційного розвитку суспільства

Удосконалення системи і методів управління та організації ви­робничих відносин, як показала практика, перш за все повинно бу­ти направлено на забезпечення всебічної інформатизованості та знання орієнтованості народу, що обумовить підвищення ефективності суспільного виробництва. Реалізувати таку задачу сьогодні можна тільки шляхом впровадження у всі виробничі відносини економіко-математичних методів, використання підсилювачів інтелектуальної можливості людей і машин, постійного підвищення рівня знань.

Соціально-економічні і політичні обставини, які склалися сьогодні у ряді країн світу, в т. ч. й Україні, тобто в тих країнах, які встали на шлях реформування та впровадження інноваційних ідей розвитку, не дозволяють однозначно визначити цілі та методи своєї розбудови. Тому виникає необхідність на основі аналізу світового досвіду з урахуванням своїх національних особливостей та досяг­нутого рівня економічного розвитку навчитись визначати

стратегічну мету свого ефективного спрямування та змоделювати шляхи її досягнення.

Слід зазначити, що існує багато моделей і методів, які викори­стовуються в процесах розвитку підприємницької діяльності та економіки країни в цілому. Проте, в основному, їх використання дозволяє вирішувати поточні (ситуаційні) проблеми. Як показала практика, цього цивілізованій державі, яка прагне зайняти гідне місце у світовому просторі, недостатньо. Ефективний шлях розвит­ку можна визначити тільки тоді, коли використовується системний підхід до процесів постановки та розв'язання будь-яких задач.

З появою нового виду суспільного розвитку, яке у світі дістало назву інформаційного суспільства, з подальшим формуванням суспільства інноваційного розвитку з'явилося багато проблем щодо його організації, тобто розробки ефективної політики, стратегії і тактики розвитку. Це пояснюється тим, що відбувається структур­ний перерозподіл зайнятості населення у бік інформаційної сфери, суспільно корисної діяльності та сфери послуг, інформація набуває статусу четвертого після землі, капіталу та праці фактора економічного відтворення і основою всіх виробничих відносин. Звідси, основним зовнішнім проявом сучасного суспільства стає інтенсивне насичення всіх сфер його життєдіяльності знаннями че­рез наявність та вільну можливість використання інформаційних продуктів і послуг (ІПП) та інформаційних комп'ютерно-телекомунікаційних технологій (КТІТ),

Проте зовнішні прояви інформатизації не можуть відбити всієї глибини процесів, що відбуваються в суспільстві під впливом широ­кого поширення головного результату науково-технічної революції XX століття - створення комп'ютерно-телекомунікаційних інструментів підсилення інтелектуальних можливостей людей і ма­шин. Тому однією з найбільш актуальних проблем сучасного етапу становлення і розвитку суспільства є розкриття внутрішньої сутності інформатизації як основи формування бази знань, глобального інноваційного процесу і розробка на цій основі стратегії соціально-економічного розвитку країни.

У світовій і вітчизняній практиці інформатизації склалося два принципово різних погляди на цей процес і, відповідно, два підходи до його здійснення. Один з них - найбільш очевидний і поширений - базується на насиченні об'єктів інформатизації КТІТ. Оскільки останні складають основу інфраструктури інформатизації. Цей

410

4.1

підхід можна назвати інфраструктурним. Другий - базується на розумінні інформатизації як процесу всеохоплюючого поширення нових знань - нововведень і їх дифузії в усі суспільно значущі сфе­ри діяльності людей. Цей підхід можна назвати інноваційно-цільовим, характерною рисою якого є ринкова дифузія, тобто не-примусове проникнення знань у різні сфери їх споживання. Інфраструктурний підхід базується на переконаності в тому, що на­сичення суспільства комп'ютерами автоматично приведе до істотних позитивних зрушень у соціально-економічному розвитку суспільства. Проте міжнародний досвід інформатизації спростовує подібний погляд на інформатизацію. У тих країнах, де він домінує, інформатизація як головна складова економічного розвитку не одержала статусу соціального замовлення, тому що платники податків вбачають у цьому процесі скоріше безцільні витрати, ніж швидко відчутні позитивні «плоди» для суспільства. Тому саме ринковий механізм дифузії знань стає індикатором конкурентосп­роможності стратегій інформатизації.

Втілення інноваційно-цільової стратегії засновано на формуванні й реалізації цілей двох типів:

1. Системних політико-стратегічних довгострокових цілей як меж досконалості, тобто ідеалів, кінцеве досягнення яких неможли­- ве, але перманентне наближення до них забезпечує об'єктові про­- гресивний розвиток. У цьому випадку цілі-ідеали відіграють роль системоутворюючих інваріантів, тобто властивостей об'єкта, відносно яких цей об'єкт являє собою систему;

2. Ситуаційно-поточних цілей як бажаних і досяжних у плановий період результатів. На практиці ці цілі можуть формуватися еволюційним чи креаційним (творчим) шляхом, тобто інноваційним методом. Еволюційний метод цілепокладання - це прогнозування можливого майбутнього, виходячи з досягнень минулого. В основі інноваційного методу визначення поточних цілей лежать системоутворюючі цілі-ідеали як орієнтир для поточних цілей. Найбільш прогресивною при цьому вважається поточна мета, адек­ ватна досяжній околиці ідеалу, що відстоїть від останнього на заздалегідь задану (можливо як завгодно малу) позитивну величину.

Таким чином, інноваційний розвиток того чи іншого об'єкта стає орієнтованим на просування до межі його досконалості, на відміну від змагальної (наздагоняючої) стратегії, при якій конкуруючі

об'єкти прагнуть перебороти досягнення один одного, а не досягти межі досконалості.

Стає очевидним, що інформатизацію України необхідно орієнтувати на реалізацію інноваційно-цільового, або знання орієнтованого підходу. Виходячи з того, що знання, за визна­ченням, - це вірне відображення дійсності в мисленні людей, випливає, що знання є функція минулої, поточної й майбутньої дійсності. У свою чергу, вірне, і як наслідок адекватне, відображення дійсності є моделлю цієї дійсності. Звідси, інформатизація відповідно до цільового підходу вимагає свого втілення як процесу імітаційного моделювання розвитку дійсності з урахуванням наслідків конструктивного чи навпаки - деструктивно­го перетворення цієї дійсності.

Використовуючи інноваційно-цільову стратегію, передові ком­панії країн із сталою економікою в прагненні до лідерства сформу­вали концепцію створення виробничих систем нового покоління, які працюють у режимі так званого інноваційного конвеєра, що яв­ляє собою процес прискореної реалізації різного роду прогресивних нововведень у сфері своєї діяльності.

Передумовою цієї концепції була підготовлена усією світовою практикою теза про єдність і нерозривність духовного, інтелектуа­льного, природного, фізичного, соціального, політичного й еконо­мічного середовища буття людей та їх наступних цільових прагнень:

віра, як прагнення до абсолютної істини;

наука, як прагнення до відносної істини;

політика й економіка, як прагнення до влади і багатства;

мораль і етика, як прагнення до доброти і цнотливості;

естетика, як прагнення до прекрасного.

Цільову програму концепції інноваційного розвитку, яка реалізує цей підхід, можна представити як цілеспрямовану систему проек­тів, що реалізують політику стійкого прогресивного розвитку за на­прямками: соціально-особистісної політики; фінансово-економічної політики; науково-технічної політики; управлінської політики; ін­формаційної політики тощо. В цьому випадку окреслюються певні вимоги для таких політик, основними з яких є:

• ідеал-реалістична сутність політики, відповідно до якої страте­гія розвитку економічного об'єкта підпорядкована досягненню поступово зростаючої межі досконалості діяльності цього

412

413

об'єкта, тобто деякого ідеалу, а тактика - досягненню в даній соціально-економічній ситуації реально можливих, не супереч­них абсолютним, відносних цінностей;

• несуперечлива збалансованість у здійсненні стратегії і тактики розвитку об'єкта, яка полягає в тому, що вирішення тактичних завдань повинно лежати в руслі стратегії, сприяти, а не протиді­- яти досягненню стратегічних цілей;

• рівнопріоритетність задач стратегічного і тактичного розвитку, чим досягається одночасно далекоглядність і реальність здійс­нення цієї політики.

Мистецтво правильно формулювати та вирішувати проблеми - це найголовніше вміння управлінців та практиків організовувати і реалізувати стратегію і тактику своєї діяльності. Цьому питанню при­свячено дослідження Р. Акоффа «Мистецтво вирішення проблем», в якому в повній мірі відображений механізм визначення та вирішення соціотехнічних та економічних проблем. Застосування вчення Р. Акоффа для визначення системи сучасних проблем, тобто шляхів і методів формування сучасного суспільства - суспільства інформатизації та інтеграції України у світовий економічний та інформаційний простір, дозволяє визначитися із понятійним апара­том, який описує сутність сучасного українського суспільства інформатизації і його складові. Це такі поняття як інформація, інформатика, інформатизація, інновація тощо, які частіш за все сприймаються як одне й те саме і не мають змістового розмежування.

Аналіз сутності таких термінів з погляду на процеси формування сучасного суспільства дозволяє запропонувати таке їх тлумачення:

• інформація - це семіотичне (знакове) або сигнальне уречевлення знань для задоволення ментальних (духовних) та професійно-повсякденних потреб людини;

• інформатика - це наука, яка вивчає інформаційні процеси і сис­теми в соціальному середовищі, їх роль, методи побудови, меха­нізм впливу на людську практику життєдіяльності, підвищення рівня цього впливу за допомогою підсилювачів інтелектуальних можливостей людей та машин, тобто засобів обчислювальної техніки;

• інформатизація - це консолідація (поєднання, інтеграція) при­родного та штучного інтелекту для підсилення можливостей в процесі досягнення цілей;

414

• інформаційний ринок, або ринок інформаційних продуктів та по­слуг (ІПП) - це система товарно-грошових відносин, що вини­кають між виробниками та споживачами інформаційної продукції (товарів та послуг) у державно визначеному законода­вчому просторі;

• суспільство інформатизації - це суспільство знанняорієнтованого або інноваційного розвитку, головною метою якого є під­вищення рівня інформаційної культури та знань і перетворення останніх з потенціалу в безпосередній ресурс економічного роз­витку шляхом удосконалення підсилювачів інтелектуальних можливостей людей і машин та уречевлення інформаційних і те­лекомунікаційних технологій засобами обчислювальної техніки;

• інновація - це ідея, яка має на меті отримати економічний сенс і бути використана суспільством. Іншими словами - це результат трансформації ідеї, досліджень, розробок, нове або удосконалене науково-технічне або соціально-економічне рішення, що потре­бує суспільного схвалення через використання його в практич­ній діяльності людей;

• інноваційне суспільство - це суспільство масової творчості, яке в своїй основі опирається та використовує знання, а в управлінсь­ко-виробничих процесах орієнтується на споживача та його по­треби.

• інноваційна діяльність - це процес здійснення інновацій, який охоплює створення та впровадження нової продукції, нових тех­нологічних процесів і форм організації виробництва, нового ри­нку, нових процесів управління і розв'язання соціально-економічних задач з використанням відповідних фінансових ін­струментів та організаційних структур, нових потреб людини в духовній сфері.

Усвідомлення понятійного апарату механізму формування су­часного суспільства дозволить більш наближено до сутності такого процесу сформулювати стратегічне завдання та проблеми, які необхідно вирішити на шляху досягнення останнього.

Слід зазначити, що Україна стала на шлях формування суспільства інформатизації наприкінці 90-х років минулого століття і отримала державну підтримку таких дій через прийняття ряду за­конодавчих та нормативно-правових документів: Закони України «Про Концепцію Національної програми інформатизації», «Про Національну програму інформатизації», «Про затвердження Зав-

Ш

дань Національної програми інформатизації на 1998-2000 роки», Указ Президента України «Про державну підтримку інформатизації України» та інші. В цих документах інформатизація трактується як процес опанування суспільством сучасними засобами, інструментарієм інформатики та засобами економічного аналізу. Основні напрями Національної програми включають дванадцять розділів, з яких шість відображають галузеву структуру управління економікою, інші - напрями робіт у сфері формування інфраструктури інформатики, фундаментальних досліджень та роз­робок, управління й правового забезпечення інформатизації, підготовки кадрів та міжнародної співпраці. Проте, як показала практика більш ніж десяти років виконання завдань цієї Програми, результати її реалізації залишають бажати кращого. Цьому є об'єктивне пояснення - завдання та шляхи реалізації Програми ви­значались виходячи тільки із необхідності розв'язати ситуаційні задачі, тобто із поточних ситуацій соціально-економічного розвит­ку країни.

Для отримання відповіді на запитання «як необхідно реформува­ти економіку будь-якої країни, в т. ч. й України та прямувати до стратегічно визначеної мети?», необхідно звернутися до багатоліт­нього досвіду світової історії, який доводить, що в процесі розвитку кожна держава, нація, суспільство або його індивід завжди знахо­диться у конкретно визначеному системному стані між двома гра­ничними станами або полюсами - позитивним і негативним. Позитивний полюс - це межа досконалості (про що йшлося на по­чатку даного розділу). Негативний полюс - це межа катастрофи або небезпеки, тобто передчасне припинення існування об'єкта спосте­реження по відношенню до фізичного або статистичного його ста­ну, який встановлено певними закономірностями або суспільними нормами. Якщо до межі досконалості необхідно постійно прагнути, то регресивний напрям розвитку об'єкта спостереження, тобто на­ближення до межі катастрофи, необхідно попередити та запобігати. Це можна вирішити тільки шляхом системного розв'язання про­блем розвитку об'єкта спостереження. Як відомо «... ні одна сис­тема не формується випадково. Вона повинна бути побудована з урахуванням передбачення кризових явищ. Більшість систем в дій­сності руйнується та зникає. Планувати наше майбутнє необхідно з чітким усвідомленням стратегічно визначеної мети...».

Будь-який об'єкт спостереження соціотехнічного або економіч­ного розвитку можна віднести до класу одноцільових або багатоці­льових (глобальноцільових) систем, оскільки для нормального функціонування у конкурентному середовищі він повинен мати ме­ту та механізм її досягнення. Різниця в цих системах полягає тільки в тому, що об'єкти, які відносяться до одноцільових систем, визна­чають та просуваються до однієї визначеної мети, а ті, що відно­сяться до багатоцільових систем - визначають глобальну (стратегічну) мету і на шляху її розв'язання визначають та вирішу­ють комплекс проблем, які супроводжують процеси досягнення глобальної мети.

Аналіз процесу формування суспільства інформатизації дає під­стави стверджувати, що воно як об'єкт розвитку відноситься до ти­пу багатоцільових систем, оскільки для прогресивного та .довгострокового існування визначає генеральну ціль - формування якісно нового (досконалого) типу суспільства, адекватного ідеаль­ному, тобто суспільства, в якому швидко, максимально і якісно бу­дуть задоволені всі матеріальні, інтелектуальні та духовні потреби людини, до яких відносяться інформаційні, а соціально-економічний розвиток країни досягне найвищих рівнів (досконала конкуренція, усвідомлення праці як першої життєвої необхідності, відродження духовності нації тощо). Такий розвиток є прогресом, а суспільство, як система, може бути кваліфіковано як система, спря­мована до ідеалу. Для забезпечення такого розвитку необхідно ви­значити і послідовно реалізовувати систему поточних цілей з запланованими (очікуваними) результатами. Наприклад, підвищення рівня знань та інформаційної культури населення, ви­значення процесів інформатизації як соціального замовлення, збільшення парку електронно-обчислювального обладнання, удо­сконалення нормативно-правової бази, політики ціноутворення та розподілу прибутків, налагодження міжнародного обміну інформацією, удосконалення засад організації, управління та взаємодії об'єктів інформаційної інфраструктури між собою, а та­кож між іншими учасниками виробничих відносин, тощо.

Таким чином, модель формування та розвитку суспільства інфо­рматизації з подальшою орієнтацією на інноваційні засади розвитку € багатоцільовою, спрямованою до ідеалу системою, організація життєдіяльності якої базується на визначенні та реалізації системи

416

417

поточновизначених цілей для досягнення глобальної мети, яка ви­значається граничними ознаками досконалості та небезпеки.

У багатоцільових системах, які прагнуть до ідеалу, якщо не вда­ється реалізувати поточну задачу в деякій ситуації, то вона може бути змінена, але з обов'язковою умовою - сприяти продовженню наближення до тієї ж самої глобальновизначеної мети. Таким чи­ном, якщо система послідовно відмовляється від виконання визна­чених задач і шукає інші, більш ефективні, для досягнення своєї головної мети, то ця система однозначно буде вважатися такою, що прагне до ідеалу, а економічний об'єкт, відповідно, таким, що про­гресивно розвивається.

З викладеного випливає, що тільки багатоцільові системи можна вважати за такі, які мають потенціал прагнути до ідеалу або досяг­нення глобальновизначеної мети, оскільки на шляху своєї життєді­яльності здійснюють вибір із декількох цілей. При цьому вони здатні просуватись до ідеалу кожний раз обираючи нову мету після досягнення попередньої або після невдачі у її реалізації, а також послідовно відмовлятись від поточновизначеної мети, так би мови­ти, в ім'я досягнення глобальновизначеної мети.

Як відомо, ідеалу часто, досягти неможливо, проте до нього зав­жди необхідно прагнути, оскільки, по-перше - це природний про­гресивний стан розвитку будь-якого об'єкта, а по-друге, може настати момент, коли ідеал стає реально доступним і перестає ним бути, висуваючи новий. Так, ще на початку 70-х років XX ст., з ме­тою прискорити виконання операцій обчислення, економісти вико­нували свої розрахунки на рахівницях або примітивних обчислювальних машинах типу «Фелікс» і не мали й гадки про су­часні швидкісні засоби обчислювальної техніки - комп'ютери, які, вже сьогодні морально застарівають не менш швидко, ніж обчис­люють (один раз на чотири-шість місяців).

Світова практика доводить, що прагнення до досконалості - це життєво необхідне прогресивне цілеспрямування. Проте можуть виникнути суб'єктивно-об'єктивні причини, коли економічний об'єкт опиниться у критичному або кризовому стані і його розвиток піде у протилежному напрямі, наближаючи його до катастрофи, тобто до зникнення з підприємницького та конкурентного середо­вища.

Аналіз статистичної звітності за 2000-2003 рр. показує таку ди­наміку розвитку парку персональної обчислювальної техніки

418

(ПЕОМ) в Україні. Кількісно з року в рік він збільшується, а тенде­нції (відношення поточного року до минулого) свідчать про проти­лежне - падіння рівня забезпеченості ПЕОМ національних користувачів. Таким чином, якщо виявлена тенденція триватиме, інформаційний розвиток буде наближатись до катастрофи.

Для формування сучасного суспільства пропонується розгля­нути одну з можливих моделей управління об'єктом розвитку - модель системно-ситуаційного характеру. При чому аналіз засві­дчує, що досягти прискореного та ефективного формування сьогоднішнього й майбутнього суспільства можливо лише шля­хом створення та прогресивного функціонування ринку ІПП як основи створення сприятливих умов отримання, обробки та обміну інформаційними ресурсами, підвищення рівня знань та інформаційної культури. Все це, у свою чергу, є запорукою при­скореного розвитку всіх галузей та сфер економіки, створення позитивного іміджу України та інтеграції її у світовий економічний простір.

Звідси пропонується механізм побудови системно-ситуаційної моделі ринку ІПП, який базується на консолідації системного та ситуаційного уявлень об'єкта моделювання.

Системне уявлення визначається через такі системоутворюючі інваріанти:

граничні ресурсні інваріанти:

• час (Т) - гранично невідтворний ресурс, який задається стаціонарними інтервалами (минулого, поточного та майбутньо­го) часу (СІЧ), упорядкованих відповідно Т^Мн < Т^п < Т^Мб;

• знання (3) - гранично невичерпний ресурс, упорядкований відносно часу. Так, 3 (Т^Мн) ≤ З (Т^п) ≤ 3 (Т^мб) у припущенні, що знання з часом збільшуються (накопичуються); граничні інваріанти розвитку:

- межа досконалості (Р^Д ) ринку ІПП, яка визначається ознаками рівня досконалості ринку (середовище чистої конкуренції);

- межа небезпеки (Р^К ), досягнення якої приводить до суттєво пе­редчасного зникнення функціональних ознак об'єкта моделю­вання катастрофи. Для ринку ІПП межею катастрофи може бути ситуація його перетворення у вкрай нецивілізований (ди­кий, чорний) ринок на якому діє так звана недосконала конкуренція.

419

Слід підкреслити, що названі межі виконують роль системоутво­рюючих інваріантів у тому чи іншому інтервалі часу і залишаються незмінними за будь-яких змін інших властивостей об'єкта моделю­вання.

Таким чином представлене системне уявлення дає індикативні межі для формування, регулювання та вдосконалення ринку ІПП в процесі його розвитку через побудову відповідного організаційно-економічного механізму як системи.

Ситуаційне уявлення ринку ІПП як об'єкта моделювання представляється через визначення його суттєвих властивостей в динаміці минулого (Т^Мн), поточного (Т^п), тенденцій у майбутньому (Т^Мб) та цільового (Р^ц) його станів, які задаються стаціонарними інтервалами часу (СІЧ).

Консолідація системного та ситуаційного уявлень, яка представ­ляється через визначення системоутворюючих інваріантів для пев­ного стаціонарного інтервалу часу, наприклад Т^п : Р^Д (Т^п ), Р^К (Т^п ), та визначення ситуаційних станів для деякого моменту часу в обрано­му стаціонарному інтервал t_i ε Т^п Р^М (t_i ε Т^п ), Р^П (t_i ε Т^п ), Р^Т (t_i ε Т^п), Р^ц (t_i ε Т^п) дає можливість створити цілеспрямований проблем­но-діагностичний механізм формування та розвитку ринку ІПП.

Під проблемою в цьому моделюючому механізмі слід розуміти негативне відхилення деякого із перерахованих ситуаційних станів віді5ажаного стану (стратегічно цей стан адекватний стану доско­налого ринку) в той чи інший момент розглядуваного СІЧ (t_k ε Т^п).

У загальному вигляді (з урахуванням названого вище природного розуміння проблеми) проблемно-діагностичний механізм можна представити в контексті математичного моделювання як систему підмножин декартових добутків множини системоутворюючих ін­варіантів {(Р^д, Р^к)}² Z^інв та множини ситуаційних часових станів

н а цільовий стан {(Р^М ;Р^П ;Р^Т х Р^Ц)} Z^сит та Z^інв х Z^сит .

Звідси можна вирахувати:

R ₁ {Р^Д} x {Р^К} { (Р^Д_1, Р^К₁), ... (Р^Д_j , Р^К_j )}, (12.2)

де: R₁ -- множина проблем політики розвитку ринку ІПП;

Р^Д₁,..., Р^Д_j - множина значень (кількісних чи якісних) системоу­творюючих змінних інваріанту досконалості;

Р^К₁ ..., Р^К_j - множина значень системоутворюючих змінних інваріанту небезпеки;

Р^Д_j , Р^К_j - проблема політики розвитку об'єкту моделювання, тоб­то проблема визначення межі досконалості Р^Д_j та межі небезпеки

Р ^К_j ринку ІПП відносно деякої змінної Р_j Наприклад, числа продавців та покупців однойменної інформаційної продукції. R₂ Z^інв х Z^сит= {Р^д, Р^к} х {Р^М, Р^П, Р^Т, Р^Ц} =

= { (Р^Д, Р^М), (Р^Д, Р^П), (Р^Д, Р^Т),( Р^Д, Р^Ц),( Р^К, Р^М), (Р^К, Р^П), (Р^К, Р^Т), (Р^К,Р^Ц)}, (12.3)

де: - перші чотири двоелементні множини складають клас стратегічних проблем удосконалення об'єкту моделювання:

- останні чотири двоелементні множини - клас стратегічних проблем небезпеки об'єкта моделювання;

R₂ - клас стратегічних проблем небезпечного цілеспрямованого до досконалості розвитку об'єкта моделювання.

R ₃ { Р^М, Р^П, Р^Т } х { Р^Ц } = {( Р^М, Р^Ц), (Р^П, Р^Ц), (Р^Т, Р^Ц)}, [12.4]

де: R₃ - клас тактичних цільових проблем розвитку об'єкта моде­лювання;

(Р^М , Р^Ц ) - підклас цільових проблем розвитку об'єкта моделю­вання у минулому СІЧ

(Р^П , Р^Ц) - підклас цільових поточних проблем розвитку об'єкта моделювання

(Р^Т , Р^Ц ) - підклас упереджуючих превентивних цільових проблем розвитку об'єкта моделювання.

Основною метою визначення та здійснення заходів щодо подо­лання цих проблем є запобігання поточних проблем розвитку ринку ІПП як об'єкта моделювання.

Цілком очевидно, що необхідною умовою для визначення класів, підкласів та одиничних проблем є визначеність (якісна чи кількіс­на) системних та ситуаційних ознак, притаманних об'єкту моделю­вання.

В узагальненому вигляді проблемно-діагностична модель розви­тку економічного об'єкта (ринку ІПП, інформатизації суспільства, суспільства інноваційного розвитку, інформаційної економіки, еко­номічної стратегії економіки тощо) показана на рис. 12.10, з якого видно, що об'єкт дослідження в процесі свого функціонування, тобто циклічного виконання функцій (зміни станів: цільовий - по­точний - очікуваний - цільовий -...) динамічно змінює свій стан розвитку в одному з протилежних напрямів (меж досконалості чи небезпеки) своєї діяльності.

420

421

Межа досконалості

Зовнішнє середовище

Цільовий (бажаний) стан

Внутрішнє

ередовпще (об'єкт

дослідження)

Тенденц ний м

ї (очікува-айбКтнін стан)

о а 5

І- і

£■

Поточний стан

5
=
С	^^
	■*-»
М	*—-^
Н	О
§	сз
в	|
	о
О	а,
НЬ!	есу
Я	о.
в
с
и,

Межа небезпеки

Рис. 12.10. Проблемно-діагностична модель розвитку об 'єкта дослідження

Використовуючи запропоновану модель і усвідомлюючи рівень розвитку об'єкта дослідження, можна визначити де, в якому місці конкурентного середовища знаходиться останній і які проблеми виникають або можуть виникнути на шляху його розвитку, тобто можна визначити систему проблем, які реально існують або можуть виникнути на шляху досягнення глобально визначеної мети (табл. 12.2).

Таблиця 12.2 Фрагмент системи проблем розвитку ринку ІПП

Проблеми розвитку ринку ІПП	Визначення проблем
1. Превентивні проблеми небезпеки	А Р" = ІР*~.Рт|
2. Поточні проблеми небезпеки	Д рк" = | р* _ р» |
3. Цільові проблеми небезпеки	д ркц — і рк __ рц І
4. Превентивні проблеми досконалості	ДРДТ= |РЯ-РТ|
5. Превентивна цільова проблема	Д Р™ = І Рт - ?и І
6. Поточні цільові проблеми	дР™= | р" - рк [
7. Поточні проблеми досконалості	ДРЩ= |Р"-РЛ|
8. Цільові проблеми досконалості	др"л = ірц^рл|

Із викладеного видно, що розв'язання такої системи проблем і є основою створення організаційного механізму формування напрямів та шляхів розвитку об'єкта дослідження. Наприклад, національного ринку ІПП як основи формування сучасного типу суспільства та впровадження інноваційних засад його розбудови (рис. 12. і 1).

Так, якщо визначити, що перспективним наближенням до межі досконалості (стратегічної мети) засад розвитку ринку ІПП є побу­дова ринку чистої конкуренції і на цій основі суспільства нового типу, то всі його складові можна зорієнтувати (направити) до цієї мсти і, використовуючи методи економічного аналізу та спостере­ження, сформувати:

• політику держави щодо підтримки та регулювання ринку ІПП і розбудови на цій основі суспільства інформатизації та створен­ня засад інформаційної економіки;

• стратегію і тактику діяльності виробників ІПП та інформа­ційного забезпечення, а також складових об'єктів інформацій­ної інфраструктури;

• методи та засоби моделювання для попередження або розв'язання поточних та цільових проблем розбудови ринку ІПП.

Наявність в моделі позитивного та негативного полюсів (межі досконалості та небезпеки) розвитку ринкової сфери середовища функціонування об'єкта дослідження дозволяє визначити віртуаль­ну модель інформатизації. Для цього слід взяти до уваги фактичний стан ринку ІПП як об'єкта дослідження та характеристики процесів Його розвитку. Якщо об'єкт дослідження з року в рік має однакові

42:

М

Я РнН

« в

>>я я

сз .'^

ч &сз й

_ о о н ■ ^

о бсяги виробництва і не збільшує обсяги прибутків, а його виробничі цілі підпорядковані дії закону простого відтворення ви­робництва, то такий стан називається станом стагнації. Якщо ж об'єкт дослідження монотонно наближається до межі досконалості свого розвитку, то це є, прогресивним розвитком. Якщо ж віддаляється від досконалості й наближається до небезпеки, то та­кий стан є станом регресу. Керуючись такою моделлю, можна попередити проблеми, що ви­никають в процесі функціонування, дослідження існування та роз­витку економічного об'єкта, тобто побачити, визначити й змоделювати шляхи подолання цільових та фактичних проблем, проблем небезпеки та досконалості.

Таким чином, наявність ринку інформаційних продуктів та по­слуг є тим економічним об'єктом, результати дослідження якого обґрунтовують напрями руху як кожного окремого об'єкта управ­ління або господарювання, так і всього соціально-економічного за­галу.

В о « о

в р о

о

В

н

се

'ч

сз

В

О)

ч ю

о

Он

В

X

Ь Я

в я

Я сЗ

Он ч

8 *

в £

о Ч"

Ресурс знання - інновацій­ний розвиток

в

ж В Я са

з 5

О о

я а

.3 *

'3:3

я-

І

о в

ю

X

о т

р,Ь

>^я

и о

■ Сн Он

И *

к в Я °

о.з н

о

а, в ю

ч >-, и

. а .-я о

я Я

со о

ч^:г

2 я

(минулий, поточний і тенденції)

.3

'5

х

&н

'О

о

X

яй 5 я

Я н сз .2

X

з-

о н

Чн-1 ►>>

т

о

X

'З

І

о

X

о

•—н

о X

424

425

Як відомо, ресурси підрозділяються на відновлювані (наприклад, ліс, сільськогосподарські продукти, відреставровані картини, моде­рнізовані засоби обчислювальної техніки тощо) і не відновлювані (наприклад, поклади корисних копалин, мікропроцесор або пам'ять ПЕОМ тощо). Тобто, з одного боку, для ресурсів характерна межа граничної невичерпності, а з іншого - межа їх граничної невідтворності.

Так, для розвитку ринку ІПП і побудови на цій основі суспільства інформатизації з подальшою орієнтацією на інноваційні засади розвитку головним ресурсом є знання та інформація. Причому знання - це гранично невичерпний ресурс, який по мірі використання прогресивно збільшується, оскільки чим більше відомі знання використовувати (збирати, аналізувати тощо), тим більше їх з'являється як результат накопичення інформації і отримання в процесі її обробки нових знань. Звідси, знання (3) - це додатковий критерій системно-ситуаційної моделі розвитку об'єкта дослідження, який можна поділити на три складові частини: відомі, прогалинні та таємниці. Згадаємо: перші - це вербалізовані (виражені словами) знання, які людина отримує в процесі навчання у школі, середніх та вищих навчальних закладах. Вони, у свою чер­гу, підрозділяються на аксіоматичні (первинні), тобто ті, що прий­маються на віру без будь-яких доказів, і вторинні, тобто ті, які отримуються в результаті усвідомлення аксіом, пізнання навко­лишнього середовища, доведення теорем, аналізу наукових досяг­нень, практичних розробок. Далі, по мірі свого розвитку та допитливості, підвищення інтелекта людина прагне до розширення своїх знань шляхом виявлення прогалин суспільного та науково-технічного розвитку, визначає науково-дослідницьку проблему, розв'язує її, досягає поставленої мети і «заповнює» прогалини в знаннях певної області наукової або виробничої діяльності. Такі знання дістали назву прогалинні знання. Знання, які ще не представлені людству, а скоріше за все не отримані, не обґрунтовані законами або поточним (перспективним) станом суспільного розвитку, являють собою таємниці, які будуть чи не будуть розкриті.

Іншим характерним ресурсом для даної моделі є час (і). Причому ресурсом гранично невідтворним, оскільки те, що не було зроблено (досягнуто) у визначений часовий період, не наздогнати, а частіше, особливо за нинішні обставин швидкісних змін та розвитку

інформаційних технологій, і не можливо цього зробити. Для того, щоб з ресурсом «час» можна було конструктивно працювати, його необхідно поділити на стаціонарні інтервали: минулий, теперішній, майбутній, або тенденції.

Таким, чином, маємо системно-ситуаційна модель управління економічним об'єктом у просторі граничних ресурсів та станів роз­витку, до якого відноситься і ринок ІПП, і механізм розбудови су­часного суспільства, і інші об'єкти соціотехнічного та економічного розвитку.

Використання даної моделі дозволяє максимально точно теоре­тично визначити стан ринку ІПП у певному стаціонарному часово­му інтервалі, проаналізувати внутрішнє та зовнішнє інформаційне середовище і визначити політику, стратегію й тактику його розвит­ку.

Наочне з'ясування запропонованої системно-ситуаційної моделі доцільно провести на іншій моделі, графічно відображеній кубом (рис. 12.12), який консолідує інформацію відносно того об'єкта, до якого ця системно-ситуаційна модель застосовується з різних аспе­ктів і представляє, з одного боку, відомості (інформацію) про об'єкт моделювання, а з іншого - методику моделювання цього об'єкта.

Так, на його верхній грані відображена система економічних показників розвитку ринку ІПП (Р,, Р₂ ... Р_п). На цій же грані окре­мими рядками можуть бути позначені й інші індикативні показники властивостей ринку ІПП. Наприклад, рівень нормативно-правового забезпечення, частка зайнятих в інформаційній сфері тощо.

На передній грані куба представлені системно-ситуаційні пара­метри (індикатори) ринку ІПП у вигляді матричної моделі універсуму знань (МодУЗ), яка являє собою комбінаторну систему визначеностей (невизначеностей) повного різновиду станів ринку ІПП як об'єкта моделювання. В метамодельному контексті повний різновид станів об'єкта може бути заданий матричним виразом унінерсуму станів (МодУС) (табл. 12.3).

427

Т аблиця 12.3 Модель універсуму станів (Мод УС)

к

Стани невизначеності при формулюванні мети: (функціГ <задачіі) моніторингу)

„,'і₁,.Пр>^,иа визначг.нісгпа ситуації'

2 Невнаначд-ність тенденцій

З, Невизначеність п степного стану

_4^НеБидначенк:ть поточного стану та тенденцій

5, Невизначеність .минулого стану

б. Невизначеність минулого отаку та тенденцій

7 Невизначеність минулого та лоту-ного станів*

в Невизначеність минулого, пс-темного стані» _:тз тенденцій .

■Н"&ИЛНПЧґ:и^ТЬ >г»т>сТрофч

10. Невизначеність катастрофи т^ тннлзнцй

11, невизначен»сть катастрофи та потс-і-іого стану

НсеизнЗченкть катастрофи, поточного стану тз тенденцій

Невизначеність катастрофи та минулого

стану

Невизначеність катастрофи, минулого стану та тенданцій

Неаизначенють катастрофи, минулого та п^темноґе стане

Невизначеність к_т_строф<и, минулого і поточного стаме тз тенденцій Невизначеність досконалого стану {кінцевої глобальної глати)

Невизначеність досконалого стену та

тенденцій __ ... .

Невизначеність досконалого та поточного станів

Невизначеність станів: досконалості, поточного та тенденцій

Невизначеність досконалого т_ минулого

Станів

Невизначеність станів: досконалості.

минулого та тенденцій

. Невизначеність станів: досконалості, минулого та поточного

. Не в изн вченість станів: досконалості. минулого, поточного та -тенданцй

. Невизначеність фаниць розвитку

Невизначеність границь розвитку тз тенденцій

Невизначеність фаниць розвитку та поточного __з_

невизначеність границь розвитку, поточного от ану; та тенд-ендій

Невизначеність фаниць розвиті:*/ та

минулого стену ₍ ._ __м_ ,.._,.

Невизначеність границь розвитку, минулого стану та тенденцій

Невизначеність фаниць розвитку, минулого та поточного станів

Поєна невизначеність стану

_^________і_^_____^__^

8.

№ п/п	Стани розвитку	Стаціонарні проміжки часу(Тс)
Системно-ситуаційні стани
1.	Системний інваріант досконалості - стан ідеалу (Рд)	рд ^
2.	Системний інваріант небезпеки - стан катастрофи (Рк)	РК(ТС)
3. ,	Ситуаційно-цільовий (бажаний) стан (Рц)	Рц(г,єТс)
Ситуаційио-часові стани
4.	Минулий стан (Р 1!)	рМн(1.є ТС}
5.	Поточний стан (Р")	р"(иєтс)
6.	Майбутній стан (Рмб)	Рм6(Іі+к+гєТс)

Системно-ситуаційна інформація щодо індикаторів, позначених на верхній грані, виходячи із визначення самого поняття «інформація» - невизначеність, ентропія, ймовірність, - відображає стани невизначено­сті при формуванні мети розвитку об'єкта, системні інваріанти (індика­тори) розвитку ринку (досконалість - Д, катастрофа - К) та ситуаційні (часові) його стани (минулий - М, поточний - П, тенденції (майбутній) Т). Визначеність системно-ситуаційних індикаторів (Д, К, М, П, Т) позначається через «1», а невизначеність - через «0». Передня грань ку­ба, як видно з рис. 12.12, представляє собою повну систему, тобто універсум, моделювання рівня визначеностей стану розвитку та функціонування ринку ІПП. Як відомо, до універсуму нічого не можна додати, бо настає ситуація появи надлишкової і непотрібної інформації, і нічого не можна відняти без втрати властивостей універсуму. Ця сис­тема має чітко визначений різновид класів системно-ситуаційних станів (у нашому випадку п'ять: системоутворюючі інваріанти, які не зале­жать від часу - межі досконалості і небезпеки, та ситуаційні показники стаціонарних інтервалів часу * минулий, поточний, тенденції). Виходя­чи з цього, перед нами п'ять класів змінних, визначеність або невизначеність яких оцінюється через «0» або «1», тобто окреслюється потужність множини - універсуму знань ситуацій: 2⁵, що дорівнює 32 можливим станам визначеностей розвитку об'єкта дослідження.

Використовуючи економіко-математичні методи моделювання та обчислення, основи теорії вірогідності, визначається послідовність (пріоритети) ліквідації невизначених станів і, відповідно, сутність

12.12. Модель системно-ситуаційного моніторингу

428

429

га послідовність прийняття управлінських рішень для визначення та досягнення мети (бокова грань куба).

Кожний із станів описується одними і тими ж самими системно-ситуаційними характеристиками (параметрами), які відповідають конкретному стаціонарному інтервалу часу. їх перелік складається з урахуванням того, що будь-який об'єкт спостереження при виконанні моніторингового дослідження описується великою кількістю показників та характеристик. І якщо хоч один показник відсутній або немає достатньої кількості інформації хоча би з одно­го можливого стану, то виникає ситуація невизначеності.

Як видно з переліку невизначеностей станів розвитку об'єкта спо­стереження, тільки одна з можливих ситуацій є повністю визначеною (ГІВС). Цим доводться, що на високому професійному рівні були виконані маркетингові дослідження, змодельовані можливі кризові та ризикові ситуації, визначені заходи щодо їх запобігання, правильно (відповідно до часу) сформульована головна мста та шляхи її досягнен­ня. Якщо ж склалась ситуація, коли відомі границі розвитку, але не відомі їх тенденції (НДКТ), то необхідно застосувати методи моделю­вання для ліквідації виявленої невизначеності. При ситуації, коли спостерігається повна невизначеність стану розвитку (ПНС), необхідно більш досконало вивчити наявну проблему і змоделювати можливі ситуації та напрями розвитку об'єкта спостереження. Шляхом аналізу економічних показників розвитку об'єкта спостереження з послідовною ліквідацією станів невизначеності у системних та ситуаційних обстави­нах за допомогою використання методів економіко-математичного мо­делювання та обчислення буде отримана реальна картина економічного стану та тенденцій (перспектив) розвитку об'єкта, а також швидкість просування до межі досконалості. В нашому випадку - формування вільного та прозорого ринку ІПП, що стане основою побудови суспільства інформатизації на засадах інформаційної економіки.

Таким чином, тут представлена модель моніторингового спосте­реження та управління об'єктом розвитку відповідно до системно-ситуаційних станів, яка забезпечує механізм виконання аналізу економічних показників (індикаторів), методи ліквідації невизначе­ностей та прийняття рішень щодо шляхів перспективного (ефек­тивного) економічного розвитку. Ця модель слугує економічною основою для реального формування та регулювання ринку ІПП, а також може бути використана для розв'язання економічних задач будь-якого економічного і соціотехнічного об'єкта розвитку. Її ви-

користання дозволить своєчасно визначити стан та перспективи розвитку об'єкта спостереження, попередити (уникнути) кризові ситуації, що відчутним чином вплине на кінцеві економічні показ­ники суб'єктів підприємництва і країни в цілому.

Консолідація двох розроблених автором роботи моделей - управління економічним об'єктом у просторі (межах) граничних ресурсів та станів розвитку і системно-ситуаційного моніторингового економічного аналізу об'єкта - розвитку дозволяє створити єдину системно-ситуаційну модель управління економічним об'єктом у просторі граничних ресурсів та станів розвитку (рис. 12.13).

Розроблена консолідована модель передбачає використання різно­манітної інформації, яка отримується в процесі виконання техніко-економічних спостережень на базі використання дослідженого у дано­му розділі принципу ТАС-моделювання, і є концептуально-методологічною основою переводу процесу отримання кінцевої консо­лідованої інформації на нову інформаційну технологію, що базується на інтелектуальних робочих місцях інформаційних працівників, вико­ристанні Інтернет-технологій, баз даних, мереж зв'язку в режимах on-line та off-line

*\ / В-_гг1.чс

верє&рвиїце (об'ємі

Ді.СГ'ИЖЄ'ІІІЯЇ

М '::+п^;<зн:<лаіа,

Рис. 12.13. Консолідована системно-ситуаційна модель управ­ління об'єктом у просторі граничних ресурсів та станів розвитку

430

431

Консолідована інформація є основою підготовки, прийняття та реалізації цілеспрямованих, компетентних, своєчасних, дійових та ефективних рішень, які вкрай необхідні як для державного, так і для ринкового регулювання науково-технологічного та інноваційного розвитку. Крім цього, консолідована модель, є основою реалізації організаційно-економічного механізму формування сучасного типу ринку ІПП, його регулювання та подальшого розвитку, оскільки за її допомогою можна визначити системні інваріантні характеристики розвитку об'єкта, тобто межі досконалості та небезпеки (катастро­фи); ситуаційні стани, тобто інтервали часу та рівень знань (іннова­ційного розвитку), а також економічні характеристики для кожного конкретного періоду дослідження об'єкта. А при використанні економіко-математичного моделювання консолідована модель доз­волить знайти реальні шляхи попередження кризових ситуацій та подальшого ефективного розвитку. Вона обґрунтовує актуальність впровадження системно-ситуаційного підходу для управління будь-яким соціотехнічним або економічним об'єктом розвитку, а відповідно, створює організаційний механізм інноваційної розбудо­ви сучасного українського суспільства.

Представлена модель є достатньо уніфікованою і може бути ви­користана при розробці організаційно-економічного механізму фо­рмування та ефективного функціонування будь-якого соціотехнічного або економічного об'єкта. Таке твердження дово­диться результатами її апробації на прикладі розбудови сучасної банківської сфери. Використання даної моделі дозволило розробити програми підтримки необхідного рівня високоліквідних активів у загальних активах з метою запобігання інфляційним процесам, кре­дитування реального сектора, запобігання економічним і фінансо­вим ризикам банку та інші, що зрештою визначило цілісну картину фінансової стійкості комерційного банку.