12.1; Сутність та економічна природа категорії «інформація»

Останні роки XX століття увійшли в історію людської цивілізації як початок нової стадії розвитку суспільства -- стадію інформатиза­ції, яка докорінним чином відрізняється від усіх попередніх. Це ви­пливає з того, що організація аграрного та індустріального суспільств мала на меті перш за все удосконалення засобів та зна­рядь праці, зменшення фізичного навантаження на людей та задо­волення їх життєво необхідних потреб, а постіндустріальне суспільство має на меті створення підсилювачів інтелектуальних можливостей людини для задоволення всебічних, і в першу чергу інтелектуальних, потреб. Одним з головних досягнень індустріаль­ного суспільства стала автоматизація великої кількості управлінсь­ких, виробничих та «паперових» процесів шляхом впровадження засад комп'ютеризації. Це привело до зменшення кількості інфор­маційних систем та реінжинірингу процесів, оптимізації організа­ційно-виробничої діяльності настільки, наскільки це дозволила комп'ютеризація бізнес-процесів та рівень автоматизації. Подаль­ший розвиток у такому напрямі, як показала практика, вже не міг дати суттєвих економічних змін. У цей самий час стає зрозумілим, що найбільш ефективні перетворення, подальший соціально-економічний розвиток будь-якої окремо взятої країни та й всього світового господарства може відбутися тільки шляхом використан­ня інформації. Інформація стає «серцем», «двигуном», «пальним» для придбання знань, що управляють продуктивністю в умовах інформатизації всіх економічних процесів.

Для того щоб зрозуміти вплив та значення інформації для сучас­ного етапу розвитку людської цивілізації, розкрити сутність інформації як економічної категорії необхідно з'ясувати сутність самого феномена інформації, оскільки остання супроводжує організацію та розвиток нашої цивілізації на всьому шляху її існування.

Відомі науковці, дослідники, філософи Піфагор, Гераклід, Платон, Аристотель, Регель та інші, досліджуючи проблему абсолют­ного початку організації світу, так і не дійшли до єдиного висновку

- що ж є абсолютним початком, за якими принципами відбувається організація світу. І тільки в процесі дослідження поняття «інформація» стало зрозумілим, що саме вона є початком, який поєднує в собі матеріалістичний (фізичний) та ідеальний зміст, характеризується загальними, особливими й конкретними ознака­ми, лежить в основі якісних змін усіх етапів розвитку людства [138, с, 11].

Розглянемо рис. 12.1, який описує механізм розвитку людської цивілізації. Введені на рисунку позначення описують: А - аграрне суспільство; І - індустріальне суспільство; П - постіндустріальне суспільство. Кожне з них має свої принципи, соціально-економічні механізми формування та розвитку. При цьому всі вони мають спі­льне та різне. Спільне полягає в тому, що кожне суспільство праг­не до високих соціально-економічних показників, існує в певному інформаційному середовищі, яке характеризується межею небез­пеки (Н), тобто можливістю припинення життєдіяльності суттєво раніше, ніж визначено законами природи та межею досконалості (Д), якої абсолютно досягти неможливо, але можливо максимально до неї наблизитися. Такі зміни відбуваються під впливом взаємо­залежних та взаємопідтримуючих характеристик, поєднаних між собою віссю розвитку (а) та віссю ресурсів (b). Аналіз вісі розвит­ку показує, що всі перетворення суспільств з аграрного до постіндустріального (і далі) відбуваються завдяки науково-технічному розвитку, тобто здобуванню та уречевленню знань, які є істинним відображенням дійсності (минулої, поточної, майбутньої) в мис­ленні людини. Науково-технічний розвиток, у свою чергу, відбу­вається тільки на основі наявності й відповідного вміння користуватися інформацією, яка є засобом вербалізації та моделю­вання знань. Аналіз розвитку вісі ресурсів показує, що процеси перетворення суспільства вимірюються у контексті гранично не­відтворного ресурсу - часу (Ч) і, насамперед, гранично невичерп­ного ресурсу -- знання (3); (А - аграрне суспільство; І - індустріальне суспільство; П - постіндустріальне суспільство; Н - межа небезпеки; Д - межа досконалості; Ч - час; З - знання; а -вісь розвитку; b - вісь ресурсів) який характеризує обсяги та якісні характеристики інформації, отриманої та усвідомленої в процесі життєдіяльності людини від її народження до кінця життя. Звідси, інформація є основою розвитку науки, техніки, самої людини, фо­рмування структури виробничих відносин, тобто початком і кін-

362

363

цем організації та розвитку суспільства. Оскільки інформація є уречевленням знань, то рівень останніх найсуттєвіше впливає на суспільний розвиток і організацію самого суспільства, процеси йо­го економічного відтворення (табл. 12.1.).

Вивченню терміна «інформація» та його впливу на людину, на-розвиток соціально-економічних процесів багато уваги приділяєть­ся на всіх етапах існування людства відомими вченими, філософами, науковцями та практиками. Так, у 20-х роках XX сто­ліття вченими У. Ешбі та К. Шенноном був розпочатий процес ба­гаторічного дослідження терміна «інформація». Перший з них у своїх дослідженнях розглядав поняття «інформація» як різноманіт­ність. К. Шеннон під інформацією розумів не будь-які відомості, якими обмінювалися люди, а ті, які зменшують рівень невизначе­ності у споживача. Невизначеність, на його думку, існує тоді, коли необхідно зробити вибір однієї з двох або кількох можливостей. К. Шеннон довів, що ступінь зменшення невизначеності в резуль­таті отримання інформації вимірюється через негативний логарифм вірогідності вибору для індивідуальної події і математичного очі­кування від негативного логарифма вірогідності (що розглядається як випадкова величина) для сукупності подій. Іншими словами, чим більше споживачем, отримано інформації, тим менша ступінь неви­значеності.

Таку саму думку підтримують вчені Р. Фішер, Я. Ріпс, Д. Мендлі, Я. Сіная, які визначають інформацію як правдоподібність, різнома­нітність, тобто як міру невизначеності, умовну ймовірність, вибірку (відповідно). Названа група вчених вивчала природу інформації тільки через прояв її кількісних характеристик, які лежать в основі розроблення відомої теорії дослідження інформації - статистичної. 1 Гроте такий підхід є найбільш простим рівнем наукового дослі­дження інформації, оскільки знання, думки, почуття (все, що відно­ситься до інформації) прагнуть до свого наступного, більш прогресивного рівня розвитку і розкриваються через якісні аспекти відображення інформації. В цьому сенсі на особливу увагу заслуго­вують результати досліджень відомого російського вченого акаде­міка О. Колмогорова, який в процесі дослідження поняття «інформація» відкрив теорію інформації та довів, що природа інфо­рмації розкривається не тільки через статистичну теорію дослі­дження, а й через семантику та прагматику.

Група інших науковців (Н. Вінер, В. Глушков, та ін.) в процесі вивчення поняття «інформація» дійшли висновку, що остання має більш широкий сенс, виходячи з наявності якісних характеристик. В кінці 60-х років XX століття з'являється ще одне тлумачення по-

Рис. 12.1. Стадії розвитку суспільства

364

365

няття «інформація», яке було визнане практично всіма дослідника­ми, науковцями, практиками і досі зберігає свою актуальність. Це визначення науковця-лінгвіста Ю. Шрейдера, який назвав інформа­цію різницею тезаурусів. При цьому він запропонував розуміти те­заурус не як інструмент автоматичного індексування або пошуку, а в його початковому загальнолюдському культурному розумінні - як «скарбницю знань». Виходячи з цього, стали можливими такі словосполучення, як тезаурус тексту, тезаурус конкретного автора тощо, а якщо від тезаурусу змісту відняти тезаурус користувача те­ксту, то матимемо результат, який і є інформацією. Таке визначен­ня описує інформацію як поняття, що має і фізичну аналогію (наприклад, в механіці або електриці - різниця потенціалів), і кори­сні властивості (актуальність, цінність, новизна тощо), які виника­ють у процесі спілкування або використання і спричиняють зміни в знаннях та діях користувачів.

Таблиця 12.1 Визначальні ознаки різних типів суспільств та характеристики відповідних

систем освіти та науки*

Характеристики	Типи суспільств
	Доаграрне	Аграрне	Індустріальне	Інформати­зації
1	2	3	4	5
Період існування	Доісторич­ний (доволі рідкісне явище у наш час)	6 тис. років до н. є. -1660 р. (зу­стрічається у країнах «третього» світу)	1660-1960 рр. (існує і нині у багатьох краї­нах світу)	Формується з другої по­ловини XX століття у високорозвинених ін­дустріальних державах
Основні джерела енергії	М'язи лю­дини, во­гонь	Вогонь, во­да, вітер, тварини	Вугілля, наф­та, газ, елект­рична та ядерна енергія	Синтез ядер, світло, Сонце
Механізми	Відсутні	Прості	Парові, електричні, автомати	Електричні, електронні, біологічні
Розподіл насе­лення за сферами діяльності:

- аграрний сектор - промисловість - послуги	Рудимента­рний роз­поділ	> 40% 15-25% 10-15%	10-20% > 40% 15-25%	< 10% <30% > 50%
Організація сус­пільства	Природна	Проста	Складна	Дуже скла­дна
Домінуюча полі­тична система	Стадійна ієрархія	Абсолютизм	Тоталітаризм або демокра­тія	Демократія
Освіта та вихо­вання	Сімейне та стадне	Сімейне та релігійне	Державне	Суспільне
Важливість та обов'язковість освіти (витрати на освіту у ВВГІ)	Відсутня	Дуже мала (< 1%)	Велика (2-4 %)	Дуже велика (> 8%)
Необхідність вищої освіти та її стандарти	Не існувала	Не існувала	Важлива - національні	Обов'язкова міжнародна
Важливість нау­кових дослі­джень та розробок	Не існувало	Дуже мала	Велика	Дуже вели­ка
Технології	Ручні при­мітивні	Ручні вдос­коналені	Машинні, ав­томатизація	Мікро-, нано-, біологі­чні
Роль освіти та науки для проду­ктивних сил	Відсутня	Незначна	Велика	Вирішальна

* Корсак К. Науки-лидеры //Персонал. - 2002. -№ 3. - С. 29.

Таким чином, виходячи із соціально-суспільного значення і не­обмеженості сфери використання, термін «інформація» має кількіс­ні та якісні характеристики.

Кількісні характеристики визначаються як «ступінь невизначе­ності» і описуються формулою 12.1.

Н = - УРіх\оиРі Г12.1.1,

де: Н- ступінь невизначеності;

п - число джерел інформації;

Рі - значення інформації /-го джерела;

log Рі - логарифм значення інформації /-го джерела.

Якісні характеристики інформації описуються сучасною теорією знакових систем - семіотикою.

367

Предметом семіотики є процес спілкування (комунікації) всере­дині групи отримувачів та відправників повідомлень, а мова - засо­бом комунікації. Мова при цьому розглядається як знакова система, тобто сукупність знаків та правил їх використання для вираження того чи іншого змісту. Знаком (z) може бути будь-який матеріаль­ний об'єкт, якщо він є елементом знакової ситуації.

Схематичне зображення знакової ситуації представлено на рис. 12.2. Ситуація припускає наявність таких елементів:

1. сукупність знаків із заданими способами їх розрізнення - мо­ви Z;

2. сукупність розрізнених об'єктів у реальному часі А: кожний об'єкт а ε А позначається певним знаком, наприклад z, тобто z є значенням а, який при цьому відношенні є позначене;

3) сукупність понять S, які відображають реальні об'єкти у пам'яті отримувача та відправника інформації: кожне поняття s ε S є відображенням певного об'єкта, наприклад а, і утворює значення (або замістовне значення) знака z, що його визначає;

4) групи отримувачів та відправників повідомлень М: кожен член цієї групи т ε М отримує, або відправляє повідомлення, яке вира­ жено через мову Z, при цьому не тільки сприймає, а й оцінює їх, відповідно змінюючи свою поведінку.

Рис. 12.2. Схема знакової ситуації

Відношення між знаками та об'єктами, які вони визначають (z - а), знаками та їх значеннями {z - s), а також між об'єктами та по­няттями, які їх відображають {a - s) утворюють предмет такого ас­пекту теорії знакових систем, як семантика.

Семантика вивчає зміст повідомлень, тобто те, що упущено ста­тистичною теорією інформації. Змістом повідомлень є знання - упорядковане певним чином відображення у поняттях, міркуваннях та інших побудованих з понять образів об'єктів і процесів реально­го світу. Щоб сприйняти зміст повідомлення, споживач повинен мати певні знання. Останні у семіотиці та інформатиці називаються тезаурусом. Сприйняття змісту знака полягає в тому, що з тезауру-

су повинно бути виділене поняття, яке є його значенням. Якщо зна­чення знака не буде встановлено, знак не надасть споживачу ніякої інформації, якою б несподіваною вона не була.

Відносини між знаками та їх отримувачами (z-т) у плані оцінки і впливу їх на поведінку останніх вивчаються ще одним аспектом те­орії знакових систем - прагматикою.

Прагматика займається цінністю повідомлень у зв'язку з тими завданнями, які вирішує їх отримувач у процесі своєї практичної діяльності. Щоб оцінити повідомлення, його необхідно спочатку сприйняти (через фізичний канал зв'язку) і зрозуміти (за допомо­гою тезаурусу). Це означає, що прагматичний аспект дослідження інформації є найбільш конкретним, враховуючим як синтаксичні, так і семантичні зв'язки між знаками.

Якісні аспекти інформації у найбільш загальному вигляді прояв­ляються через поняття цінності та корисності.

Корисність визначається шляхом розв'язання системи «інформа­ція - споживач», а цінність - «інформація - споживач - мета». Ко­рисно те, цінність чого полягає не в ньому самому, а в тому, що є засобом існування іншого. При цьому необхідно мати на увазі від­носність характеристик цінності та корисності, оскільки те, що ко­рисно і необхідно одній системі, може не мати цінності (повної або часткової) для іншої.

При визначенні цінності інформації, тобто розв'язанні системи «інформація - споживач - мета», інформація набуває об'єктивного характеру, який в свою чергу є результатом взаємодії суб'єктивного і об'єктивного факторів. Наприклад, У. Майлс розкриває таке твер­дження наступним чином: «повідомлення може не тільки надавати інформацію, а й відбирати її. Наприклад ... людину з одного джере­ла інформації повідомили, що зараз на вулиці йде дощ, а з іншого, що дощу у цей самий час немає... Тоді перше повідомлення надає людині інформацію, а друге її відбирає».

Якісний аспект інформації характеризується і рядом інших по­нять - новизна, достовірність, актуальність тощо.

Розвиток системи теорій інформації зумовив виникнення трьох методологічних концепцій інформації.

Перша - атрибутивна, за якою інформація визначається як струк­турна властивість всіх матеріальних об'єктів, систем і процесів, тобто є мірою упорядкування, різноманітності або неоднорідного розподілу явищ та енергії.

368

369

Друга - функціонально-кібернетична, згідно з якою інформація виступає як функціональна властивість, зв'язок самокерованих сис­тем з органічною природою і суспільством.

Третя - семіотична, яка найбільше відповідає сучасним вимогам процесів розвитку інформації та інформаційних технологій.

Концепції теорії інформації, понятійна різноманітність, системи зведення до єдиного знаменника всіх характеристик інформації до­зволяють виділити ключові класифікаційні визначення інформації. Це:

• відомості про будь-що, які передаються людьми, засобами дру­ку, технічними засобами, відомості, пов'язані з управлінням, сигнали в єднанні синтаксичних, семантичних та прагматичних характеристик;

• зменшена невизначеність,

• передача, відображення різноманітності об'єктів і процесів (не­живої і живої природи).

Існує ще ряд класифікаційних характеристик інформації, але во­ни досить суперечливі і взаємовиключні, оскільки є виразом певно­го етапу застосування терміна у різних областях наукових знань, використання інформації та інформаційної техніки, технологій у рі­зних сферах суспільного виробництва. Так, у результаті дослідження поняття «інформація» з'явилась велика кількість його тлумачень:

• інформація - це зміст будь-якого повідомлення, відомості про

будь-що, які розглядаються в аспекті їх передачі у просторі та часі;

• інформація - це відомості, які підлягають передачі;

• інформація - це значення, які вкладаються людиною у дані на підставі відомих погоджень, що використовуються для їх на­дання, та інші.

Наявність множини інтерпретацій поняття «інформація» можна розглядати і як прояв різноманітних підходів до його вивчення. Ви­ходячи з того, що інформація характеризує процеси теорії пізнання, тобто перехід від об'єктивної форми відображення до суб'єктивної, а потім і до предметної, то відображення може змінюватися залеж­но від об'єкта дослідження та інформаційних носіїв. Сама ж інфор­мація залишається постійною до матеріальних носіїв і об'єктів, які вона відображає.

У процесі дослідження будь-якого об'єкта саме інформація є спо­собом передачі відомостей про напрями, способи, результати робо­ти. Проте вона залежить і від свого матеріального носія. Інколи відображення не можна перекодувати, перенести з одного матеріа­льного носія на інший, тоді як інформація завжди може бути перекодована і передана.

Таким чином поняття «інформація» слід тлумачити як модель знання про навколишнє середовище (об'єкти, явища, події, процеси тощо), які зменшують наявний ступінь невизначеності та неповно­ту, відокремлені від їх творців і перетворені у повідомлення (вира­жені певною мовою у вигляді знаків, у тому числі записані на матеріальному носії), які можна відтворювати шляхом передачі людьми усним, письмовим або іншим способом (за допомогою умовних сигналів, технічних та обчислювальних засобів тощо).

Термін «інформація» пройшов довгий шлях свого розвитку, не­залежні етапи використання:

• як основа спілкування людей та розвитку суспільства:

• відкриття теорії інформації;

• як засіб передачі новин, відомостей в суто якісному аспекті:

• використання в науці про інформацію, яка сформувалася з практичних потреб радіотехніки і техніки зв'язку, проблем під­вищення стійкості технічних систем;

• перехід із сфери журналістики у сферу суспільних наук, сферу управління народним господарством, наукових комунікацій та соціальних досліджень.

Таким чином, термін «інформація» велико тривалий час викори­стовувався у повсякденній життєдіяльності, в журналістиці, в кібе­рнетиці, де він виступав однією з центральних і найбільш загальних категорій. На сучасному етапі математичні методи різних варіантів теорії інформації використовуються у фізиці, хімії, біології, геогра­фії, економічних і соціальних науках, управлінні галузями народно­го господарства тощо. Звідси інформація стає загальним поняттям для всіх галузей і сфер суспільних та наукових знань, цікавою об­ластю спостереження (рис. 12.3).

Інформація перебуває у постійному русі та розвитку, залишаю­чись основою всіх світотворних подій та явищ. Залежно від рівня розвитку суспільства інформація має специфічні форми прояву, по-різному впливає на процеси соціально-економічної розбудови як кожної окремої країни, так і всього світового господарства.

370

24*

371

І

Сьогодні, коли людство переживає процеси повсюдного впрова­дження інформаційних та телекомунікаційних технологій, коли знання набувають рушійної сили в економічному розвитку, коли майже всі країни світу перейшли на шлях ринкової економіки, ін­формація набуває свого нового значення, перетворюючись на еко­номічну категорію.

Етапи розвитку

0-0 -^

писемність, —'

мова слух

книгодрукарство телекомунікації

Теорії

Категорії

загальнонаукова економічна

д осліджень

статисти чна

знакових систем

Рівні використання оперативний

тактичніш стратегічний

економічна

Характеристики

Інформація

відомості про навколишнє середовище,^ їїкГтїсншують невизначеність, "неповноту"

знань, відокремлен і від їх творців і перетворені певним чином у повідомлення

Області знань

природні, біологічні, технічні, гуманітарні, економічні та інші науки

Тенденції

перетворення ІПП, здатність до самозбільшення та взаємодії, посилення інтелектуальних здібностей, глобалізація, конвергенція

Дослідники фундаменталісти

Н. Вінер, К. Шеннон, О. Колмогоров,

В. Котельніков, В. Глушков та інші

Дослідники прикладного та концептуального напрямів

П. Друкер, Б. Гейтс, Ю. Шрейдер, Ю. Арськнй,

Є. Ясін, В. Рубан, Н. Єрмошенко, Г. Калитич,

Перш за все, в сучасних економічних умовах інформація з без­коштовного ресурсу перетворюється на товар, який має натуральну та вартісну оцінку. Натуральними в даному випадку виступають бі­ти (просте число, цифра або символ, які набувають значення 1 або 0 і слугують для запису та зберігання в ЕОМ), байти (двоїсте слово, яке здатне записувати та зберігати у пам'яті ЕОМ один літеро-цифровий або інший символ даних), кількість документів (оди­ниць). Вартісними - грошові одиниці. Слід зазначити, що інформа­ційний товар є досить специфічним, оскільки, з одного боку, лежить в основі створення інформаційного продукту або інформа­ційної послуги (ІПП) і виступає як матеріальний товар, а з іншого -

набуває товарної форми, тобто визначається не вартістю, а монопо­льною ціною через рівновагу попиту і рівня платоспроможності по­купця.

Специфічність інформаційного товару полягає і в тому, що ІПП -- це семіотичне (знакове) уречевлення уявлень, які безпосередньо впливають на інтелект людини і орієнтовані на задоволення її при­родно-матеріальних і ментальних (духовних та інтелектуальних) потреб. Звідси, з одного боку, ІПП - продукт інтелектуального об­роблення великих масивів інформації, з іншого - базові знання для подальшого використання у виготовленні конкретного матеріаль­ного товару або запуску конкретного виробничого процесу. ІПП мають і два варіанти оцінки своєї вартості: як суми витрат на виго­товлення та реалізацію товару і як корисність від ефекту праці. Так, підготовка та випуск книги, аналітичної довідки, формування та експлуатація бази даних має певну ціну і підлягає бухгалтерському обліку. Вироби мистецтва мають таку натуральну форму, яка, на перший погляд, може бути визначена як матеріальний носій варто­сті. Але їх ціни визначаються не вартістю, вони є продуктом духов­ного виробництва, продуктом людської праці, який набуває товарної форми і не відновлюється як товар. Це саме стосується ді­яльності інформаційних брокерів. З точки зору замовника, така по­слуга значно економить його час на отримання необхідної інформації. Тому кількість запитів зростає пропорційно рівню інте­лектуалізації суспільства та рівню платоспроможності замовника.

Сучасний етап розвитку суспільства - суспільства інформатиза­ції - передбачає впровадження в усі організаційно-управлінські та виробничо-економічні процеси новітніх інформаційних технологій, сучасних машин, механізмів, знарядь праці, використання величез­них обсягів інформації і, відповідно, наявність нових та широких знань. Це визначає інформацію та процеси роботи з нею основним чинником отримання економічних переваг, оскільки вже не потріб­но доводити той факт, що країна, яка має високий рівень інформа­тизації, більш самостійна у визначенні своїх свобод, стратегії і тактики розвитку, більш вільна у своїх діях на шляху інтеграції у світове господарство та утвердження свого позитивного іміджу на світовому ринку.

Інформація завжди супроводжує всі матеріально-енергетичні процеси, оскільки для прийняття управлінського рішення або ство­рення конкретного матеріального продукту (машини, технології,

372

373

устаткування тощо) необхідні знання та професійні навички. Це спонукає до збільшення питомої ваги людських ресурсів, які пра­цюють з інформацією, а також зумовлює необхідність розвитку ін­формаційної культури, інформаційного всеобучу, починаючи з дитинства і продовжуючись до кінця життя людини.

Використання у практичній діяльності продуктів інтелектуальної власності зменшує обсяги виробничих витрат, підвищує продукти­вність праці, якість продукції, знижує її собівартість, чим, у свою чергу, підвищує рентабельність виробництва та рівень його конку­рентоспроможності в сучасних ринкових умовах ведення господар­ства.

Наявність інформації, вміння правильно й оперативно працювати з нею створює умови для своєчасного реагування на всі соціально-економічні зміни, що відбуваються на макро- та мікрорівнях розви­тку суспільства, моделювання способів прийняття відповідних управлінських рішень, розбудови країни передового економічного розвитку.

Таким чином, інформація як категорія набуває економічного сен­су, що вносить суттєві зміни в характер розроблення бізнес-процесів та економічної розбудови суспільства.

«Інформаційний вибух», який стався останнім часом і перетво­рив індустріальну економіку на інформаційну, значно змінив усі суспільні процеси. Так, сьогодні ефективність суспільних процесів, у яких беруть участь сировина, енергія, машини, визначається не стільки кількістю виробленої продукції, скільки корисністю інфор­мації, яка була задіяна у цих процесах. її дія виявляється у зниженні кількості матеріальних елементів використання у виробничих про­цесах (сировини, машин, енергії тощо) і підвищенні споживчої вар­тості продукції, що виробляється. При цьому підвищується наукоємність виробничих процесів, а продуктивність праці визна­чається обсягом уречевленої інформації і здатністю брати участь у виробництві нової інформації, нових знань. В результаті різкого зниження матеріалоємності та енергоємності виробництва економі­ка набуває прозорості, єдності і неподільності, що властиво біоло­гічним процесам, в яких закладено великі можливості для досягнення найвищого рівня продуктивності праці. Це можна порі­вняти з таким важливим показником життєдіяльності людини і сус­пільства, як коефіцієнт корисної дії природних трансформацій.

В інформаційній економіці прискорюється відтворення економі­чних процесів (замість місяців і тижнів - дні або, навіть, години). Це пов'язано з впровадженням нових інформаційних технологій, з усуненням проміжних етапів у системі «виробник - споживач» (на­приклад, поставки деталей, обладнання тощо з підприємств-виробників на підприємства збірки минаючи склади; проведення банківських операцій тощо), що зумовлює відчутні перетворення організаційних структур в економіці. Інформатизація економічних процесів передбачає їх перехід на принципово нові основи - органі­зацію та використання системи взаємопов'язаних потоків інформа­ції, повсюдне впровадження інформаційних та телекомунікаційних технологій, визначення на цій основі точності, своєчасності та об­ґрунтованості рішень, що приймаються на різних рівнях управління та господарювання. Звідси стає очевидним, що інформатизація еко­номічних процесів - це можливість для будь-якої країни, в тому чи­слі й України, стати в ряд провідних держав світу, посісти відповідне місце у світовому господарстві.