17.3. Оцінка вартості інтелектуальної власності

В Україні офіційної методики вартісної оцінки прав на об'єкти інтелектуальної власності не створено. Проте вельми значною є міжнародна й вітчизняна практика такої оцінки. Втім, деякі фахівці вважають, що створити єдину методику взагалі неможливо, та й недоцільно.

Методика оцінки вартості інтелектуальної власності розробля­тися під конкретного замовника, оскільки необхідність такої оцінки виникає, як правило, у зв'язку з перепоступкою тих чи інших виняткових прав.

У світовій практиці діє визначена схема оцінки інтелектуальної власності, яка містить такі етапи [12, с. 35]:

• визначення завдань;

• складання плану оцінки;

• збір і перевірка інформації;

• використання доречних підходів до оцінки; узгодження:

568

569

- звіт про результати оцінки вартості.

Розрізняють три методологічні підходи до оцінки вартості об'єктів інтелектуальної власності: доходний; витратний; ринко­вий.

Доходний підхід базується на розрахунку економічних вигод, очікуваних від використання об'єктів інтелектуальної власності. Цей підхід полягає у визначенні розміру доходу, ставок капіталіза­ції (або дисконту), що враховують ступінь ризику, пов'язаного з прибутковістю об'єктів інтелектуальної власності.

Методологія цього підходу базується на встановленні зв'язку між функціональними (фізичними, техніко-економічними) власти­востями об'єкта інтелектуальної власності й майбутніми доходами від його використання.

На практиці в кожному об'єкті техніки (технології), як правило, одночасно може використовуватися декілька об'єктів інтелектуаль­ної власності. Це зумовлює необхідність визначення часткової уча­сті кожного конкретного об'єкта інтелектуальної власності у загальному прибутку (доході).

Основними методами, що реалізують доходний підхід, є диско­нтування й капіталізація.

Відповідно до методу дисконтування, співвідношення між пото­чною й майбутньою вартістю об'єкта інтелектуальної власності ві­дображають шляхом збільшення ставки дисконтування майбутніх грошових потоків (надходження чистого прибутку).

М етод капіталізації заснований на переведенні прибутку від ко­мерційного використання об'єкта інтелектуальної власності у вар­тість останнього. Цей метод використовують найчастіше як експрес-метод для розрахунку залишкової вартості. При цьому необхідно ви­явити джерела та розмір грошового потоку, обґрунтувати ставки ка­піталізації й визначити вартість об'єкта за такою формулою:

(17.1)

де PV_КАП - поточна вартість об'єкта оцінки за методом капіталізації доходу;

СF - щорічний грошовий потік (чистий прибуток, чистий опера­ційний прибуток);

К - коефіцієнт капіталізації.

Сутність витратного підходу полягає у визначенні фактичних витрат щодо створення, придбання та використання об'єктів інте­лектуальної власності за минулий розрахунковий період.

Як правило, витратними методами оцінюється вартість інтелек­туальної власності щодо соціальної сфери, космосу, оборонних програм тощо.

Витратний підхід передбачає використання трьох методів:

• початкових витрат;

• вартості заміщення;

• відновлювальної вартості.

Вартість інтелектуальної власності за методом визначення поча­ткових витрат базується на фактичних витратах згідно з бухгал­терською звітністю підприємства за кілька останніх років, які доцільно коригувати з урахуванням строку їхньої давності.

За оцінки вартості інтелектуальної власності методом заміщення використовують принцип заміщення, згідно з яким максимальна вартість власності визначається мінімальною ціною, яку слід запла­тити при купівлі об'єкта, еквівалентного за функціональними влас­тивостями.

Метод відновлюваної вартості найчастіше використовується для розрахунку вартості прав на унікальні об'єкти інтелектуальної власності. Відновлювана вартість такого об'єкта визначається як сума витрат, необхідних для створення нової точної копії об'єкта, з урахуванням сучасних цін на сировину, матеріали, енергоносії, комплектуючі вироби тощо.

Ринковий підхід пов'язаний із встановленням вартості порівнян­них об'єктів інтелектуальної власності, наприклад, за результатами раніше укладених ліцензійних договорів щодо об'єктів, близьких за технічними характеристиками та умовами використання. При цьо­му для оцінки вартості інтелектуальної власності використовується метод порівняльного продажу. Метод порівняльного продажу до­цільно використовувати лише за умов доступності й достовірності інформації про ціни й умови продажів об'єктів-аналогів.

Ринковий підхід широко використовується у початкових оцінках об'єктів інтелектуальної власності за допомогою статистичних да­них галузевих ставках роялті (періодичних платежах, виплачуваних згідно з ліцензійними договорами) з урахуванням терміну дії ліце­нзійного договору, обсягів інноваційної продукції, ціни одиниці продукції, бази й ставки роялті.

Застосування одного єдиного методологічного підходу до оцінки вартості інтелектуальної власності є недоцільним [7, 11, 15], оскі­льки, відбувається зміна її вартості протягом життєвого циклу ін-

571

новаційного продукту або інноваційної продукції. Крім цього та­кож змінюються критерії оцінки вартості інтелектуальної власності.

Наприклад, на ранніх стадіях життєвого циклу інноваційного продукту або інноваційної продукції (стадіях розробки і початку комерціалізації), а також на стадії спаду єдиною надійною методо­логією оцінки вартості інтелектуальної власності є витратний під­хід. На стадії зростання починаючи з моменту отримання перших прибутків доцільним є застосування доходного підходу, на стадії зрілості - ринкового підходу.

Зазначені вище підходи можуть застосовуватись як окремо, так і одночасно, залежно від чинників, що впливають на розробку конк­ретної методики оцінки вартості кожного об'єкта інтелектуальної власності.

В закордонній практиці [24] для систематичного оцінювання ри­нків, технологій та прав інтелектуальної власності використовуєть­ся система Technology Assessment and Market Evaluation (ТАМЕ™). ТАМЕ™ є інструментом систематичної оцінки новітніх технологій та їх комерційного потенціалу за такими напрямами: можливості прав інтелектуальної власності; природа технології; проблеми впровадження технологій; проблеми підтримки; комерційні про­блеми.

Кожен із зазначених напрямів оцінки комерційного потенціалу інновацій вивчається на основі певних показників, зведених у таб­личну форму. Наприклад, оцінка прав інтелектуальної власності здійснюється за показниками: наявність звіту патентних експертів, термін дії патенту; характер винаходу; загальна сила прав; ймовір­ність існування конкурентних винаходів; відсутність зобов'язань (конфліктів) за інтелектуальною власністю тощо. Технології оці­нюються показниками: наявність альтернативних винаходів, завер­шеність технології; новизна технології; наявність стандартів. Для оцінки технічної підтримки використовують такі показники: рівень доступної підтримки; досвід щодо підтримки впровадження техно­логії; особистість винахідника; репутація винахідника (групи дослі­дників).

Перелік показників, які використовують при оцінці комерційних та ринкових можливостей наведено в табл. 17.1.

Таблиця 17.1 Оцінка комерційних та ринкових можливостей

Показники	Оцінка показника					Оцін­ка
	5	4	3	2	1
1. Територіальне обмеження можливостей						/5
2. Сфери використання						/5
3. Кількість сегментів на ринку						/5
4. Загальний розмір ринку						/5
5. Частка бізнесу						/5
6. Оцінка ліцензійного платежу						/5
7. Характер ринкового сектора / технології						/5
8. Ринкова структура						/5
9. Особливості споживача						/5
10. Сприйняття технології споживачем						/5
11. Наявність прямих конкурентів (схожих тех­нологій)						/5
12. Наявність непрямих конкурентів (альтерна­тивні рішення з різними технологіями)						/5
13. Межа конкурентоспроможності (чи буде тех­нологія «значним стрибком», чи тільки невели­ким удосконаленням)						/5
Підсумок про комерційні та ринкові можливості						/65

Результати систематичного оцінювання ринків, технологій та прав інтелектуальної власності зведені в табл. 17.2.

Таблиця 17.2 Підсумкова оцінка комерційного потенціалу інноваційної технології

Напрями	Підсумок (бали)	Оцінка (%)
Можливості прав інтелектуальної власності
Природа технології
Проблеми впровадження технологій
Проблеми підтримки
Комерційні проблеми.

Систематичне оцінювання технологій та прав інтелектуальної власності сприятиме прийняттю ефективних економічних рішень щодо вкладання коштів і зниженню ризиків.

572

573