Обсяг наукових та науково-технічних робіт, виконаних власни­ми силами наукових організацій України, за видами робіт

Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Стат. зб./ Держко-

мстат. -К, 2005.[8]

Вітчизняні науковці отримали у 2004 р. 1427 грантів від міжна­родних фондів. Це практично однаково з попереднім роком, але на 25,4%більше ніж у 2000р.

Статистика науки відображає лише першу стадію інноваційного циклу - процес виробництва нових знань. Для моніторингу діяль­ності підприємств з освоєння нововведень і створення на їхній ос­нові інноваційних продуктів використовуються такі форми статистичної звітності: 2/5-нт (термінова) «Звіт про хід виконання найважливіших робіт з питань науки та технології» (термінова-піврічна); 4-нт «Звіт про надходження та використання об'єктів промислової власності» (поштова-річна); 6-нт (ліцензії) «Звіт про продаж ліцензій на об'єкти інтелектуальної власності» (поштова-річна); 1-інновація «Обстеження технічних інновацій промислового підприємства» (поштова-річна); 2-пром. (інновація) «Звіт про інно­ваційну активність підприємств» (квартальна-термінова) [4]. На ос­нові цих форм статистичної звітності відстежуються зміни щодо кількості інноваційно активних підприємств, обсягів і напрямів ви­трат на інноваційну діяльність, отриманих результатів від неї і ба­гато інших характеристик. Наведемо для прикладу лише деякі дані статистичної звітності.

518

5.9

У 2004 р. інноваціями в промисловості займалося 1359 підпри­ємств, що менше в порівнянні з попередніми роками.У 2000 р. було 1705 таких підприємств. Більш того, якщо у 2004 р. в загальній кі­лькості обстежених лише 13,7% займалося інноваціями, то у 2000 р. рівень цього показника досягав 18 %.

Основними напрямами інноваційної діяльності були розробка і впровадження нових технологічних процесів, створення й освоєння технологічно нової чи удосконаленої продукції. Для цього у 2004 р. 602 або близько 44,3% підприємств, що проводили інноваційну ро­боту, придбали машини, обладнання, устаткування та інші засоби виробництва (табл. 15.2). Проводили маркетингові дослідження та займалися рекламою продукції задля розширення ринків її збуту 371 (27,3 %) підприємство, що менше ніж у попередні роки.

Загалом на здійснення інновацій у промисловості було витрачено у 2004 р. понад 4,5 млрд. грн проти 1,8 млрд у 2000 р., або в 2,8 раза більше. В основному це зростання відбулося за рахунок витрат на придбання машин, обладнання, устаткування та інших засобів ви­робництва, пов'язаних з впровадженням інновацій. У 2004 р. витра­ти за цим напрямом досягли близько 2,8 млрд грн проти 1,1 млрд у 2000 р., або зросли більше ніж в 2,5 раза. Витрати на технологічну підготовку виробництва збільшилися за цей період майже у 5 разів. На придбання у сторонніх організацій патентів, ліцензій на права використання об'єктів промислової власності, а також безпатент­них ліцензій, ноу-хау та технологій у 2004 р. витрачено 143,5 млн грн порівняно з 74 млн у 2000 р., тобто практично вдвоє більше. Витрати на наукові дослідження й розробки у 2004 р. становили 445, з млн грн і перевищили обсяг витрат на цей напрям у 2000 р. на 179,1 млнгрн (табл. 15.3).

Промисловими підприємствами України у 2004 р. реалізовано інноваційної продукції на суму 18,8 млрд грн, або 5,8% загального обсягу промислової продукції. В порівнянні до 2000 р. обсяг інно­ваційної продукції зріс в 1,54 раза. В основному це відбулося за ра­хунок випуску продукції, яка зазнала суттєвих змін - зростання у 2,5 раза, та удосконаленої продукції - в 1,8 раза при одночасному значному скороченні іншої продукції (табл. 15.4).

,

<:;

Промислові підприємства країни постійно займаються освоєнням виробництва інноваційних видів продукції. При цьому з даних табл. 8.5 видно, що в останні роки мали місце протилежні тенденції в освоєнні різних видів продукції - зростання кількості наймену­вань освоєних машин, устаткування, апаратів, приладів і одночасно істотне скорочення матеріалів, виробів, продуктів. Перша тенденція природно пов'язана з діяльністю підприємств машинобудування. Друга стосується підприємств харчової промисловості та переробки сільськогосподарських продуктів і легкої промисловості.

Таблиця 15.5

Освоєння виробництва інноваційних видів продукції на промислових підприємствах України (найменувань)

* Таблиця створена на основі даних: Наукова та інноваційна дія- льність в Україні: Стат. зб. / Держкомстат. - К., 2005. [8]

Крім згаданих форм статистичної звітності, для моніторингу ін­новаційної діяльності підприємств можуть використовуватись деякі дані з форми №1 - підприємство «Звіт про основні показники діяль­ності підприємства». У ній є спеціальний розділ «Витрати підпри­ємств на інновацію та інформатизацію» з відповідними статис­тичними показниками. Інноваційну діяльність малих підприємств

певною мірою можна оцінити з використанням даних форми №1-нідприємництво (малі) «Звіт про основні показники діяльності ма­лого підприємства» (піврічна-поштова).

За статистичною формою № 1 -інновація «Обстеження технологі­чних інновацій промислового підприємства» можна відстежити: витрати підприємства на придбання прав на патенти і ліцензії на використання винаходів, корисні моделі, промислові зразки; випла­ти ліцензіару; витрати на придбання об'єктів промислової та інте­лектуальної власності, не захищених охоронними документами. Проте інформації, зібраній у цій формі, недосить, аби оцінити рі­вень трансферу (передачі) технологій в Україні. Форма звітності №1-інновація охоплює лише промислові підприємства і не врахо­вує інші види економічної діяльності. Недолік даної та інших форм статистичної звітності полягає також в тому, що в них н¹* відобра­жаються багато кількісних та вартісних показників міжнародного трансферу технологій за різними видами існуючих у світі угод. Та­кими є угоди на: передачу патентів на винаходи; торгівлю безпате­нтними винаходами; патентне ліцензування, передачу ноу-хау. Окрім згаданих, це угоди на: товарні знаки; промислові зразки; по­слуги технологічного змісту (інжиніринг); наукові дослідження й розробки, що здійснюються вітчизняними спеціалістами за кордо­ном або фінансуються зарубіжними спонсорами. Додатково укла­даються угоди на маркетингові, рекламні, фінансові, страхові, транспортні та інші послуги за реалізації основної угоди на обмін технологіями, які не мають технічного змісту.

До вартісних показників міжнародного трансферу технологій на­лежать:

• загальна вартість предмета угоди, наведена в угоді (контракті);

• чиста продажна ціна, за вирахуванням витрат; розмір витрат за статтями, які пов'язані або не пов'язані з даною технологією, проте мають бути сплачені її продавцем (витрати на фрахт, упа­ковку, транспортування, на виплату страхових сум, митних збо­рів, податків, комерційні знижки);

• надходження (виплати), що були здійснені за діючими угодами у звітному році [6].

З цього переліку видів угод і відповідних показників міжнарод­ного трансферу технологій існує лише незначна інформація Націо­нального Банку України щодо обсягів роялті та ліцензійних послуг, а також проведених наукових та конструкторських розробок і нада-

ної науково-технічної допомоги. Національний Банк України пуб­лікує інформацію лише стосовно обсягів імпорту таких робіт і по­слуг. Тобто експортна діяльність нашої країни в цьому напрямі офіційною статистикою, Національним Банком України не відстежується. Це мотивується, в основному, незначними обсягами останньої.

Загалом же патентну статистику орієнтовано також на перший етап інноваційного циклу. Вона характеризує вузьку сферу іннова­ційної діяльності і, крім того, має ряд інших недоліків. Так, багато продуктових інновацій не патентуються через швидке старіння технічних рішень, які покладено у їх основу. На ряд процес-інновацій патенти не оформляються з міркувань збереження таєм­ності, оскільки в патенті розкривається чимало інформації. Знач­ною перешкодою для патентування отриманих наукових результатів є відсутність коштів у наукових організацій та наукових працівників на цю діяльність і, головне, на подальшу підтримку ді­євості патентів у різних країнах. Показники технологічного балансу платежів характеризують лише потоки капіталу і технологій в оречевленій та неоречевленій формах, але не дають змоги оцінити вплив цих потоків на технологічну еволюцію та економічну, еколо­гічну й технологічну її безпеку, а також на інноваційний клімат у країні.

У сучасному світі надзвичайно швидко зростає кількість науко­вої інформації. Так само швидко змінюються знання. Через це ви­никла необхідність створення центральної бази даних, яка зберігала б основні наукові журнали з усіх напрямів. Таку політематичну ба­зу даних вперше створено Інститутом наукової інформації США у Філадельфії. Засновник інституту Юджин Гарфілд вперше у світі пнів індекс цитування, який встановлює кількість посилань на ту чи пішу статтю. Індекс визначається для окремого автора, журналу, організації і навіть для країни. Таким чином можна об'єктивно встановити вклад відповідної структури у світову скарбницю знань. Це дуже важливо для науки.

Вчені пильно слідкують за своїм індексом - для всього світу він править за взірець вагомості наукового результату. Наприклад, ко­ли Джозефсоном було відкрито «тунельний ефект», протягом лише одного року на його статтю послалися понад 500 разів! Отож пи­тання про присудження йому Нобелівської премії вирішилося само собою [7]. Це підтвердило об'єктивність методу. Відносини з Ін-

524

525

статутом наукової інформації США дуже важливі для української науки. У комп'ютерній пам'яті цього інституту зібрано дані з 1969 р. Американські вчені поставили завдання, просуваючись уперед і назад одночасно, ввести в пам'ять машин усі наукові публікації, починаючи з 1900 р. За рік вони занурюються в інформаційний ма­сив на два-чотири роки. Макрозавдання дослідників - визначити індекс цитування статті Ейнштейна зі спеціальної теорії відноснос­ті, опублікованої у 1905 р.

Бібліометричні дані певною мірою відображають «інтенсивність і продуктивність» фундаментальних досліджень. Використання ж результатів фундаментальних досліджень прикладною і внутрішньофірмовою наукою в рамках існуючої системи розрахунків бібліометричних індикаторів не піддається жодним вимірам і оцінкам.

Фактично в ролі основних індикаторів «інтенсивності» іннова­ційних процесів тривалий час виступають показники статистики науки й інноваційної діяльності підприємств. Проте державна ста­тистика та інша офіційна інформація не забезпечують проведення моніторингу з багатьох аспектів інноваційного розвитку. За необ­хідності до цього залучаються дані спеціальних опитувань, рейтингових досліджень, дані Світового банку тощо.

Європейською науковою громадськістю було зроблено спроби підійти до формування системи показників інноваційної сфери так, щоб вони: охоплювали всі основні види інноваційної діяльності, виходячи з логіки інноваційного процесу; відображали її цільову орієнтацію; засвідчували вплив інноваційної активності на ефекти­вність виробництва; показували позиції корпорацій на внутрішньо­му й зовнішніх ринках. Ще у 1992 р. вийшло друком «Руководство по сбору и обработке данных в области технологических инноваций». Цей посібник для фахівців більше знайомий за назвою «Oslo Manual» [8]. У документі увагу зосереджено на дослідженні іннова­ційної діяльності на рівні промислових підприємств. У ньому пода­но основні поняття, які використовуються у цій сфері, визначено підходи до формування системи показників для характеристики ін­новаційної діяльності промислових підприємств, сформульовано методичні рекомендації з обробки й інтерпретації інформації, отриманої внаслідок обстеження.

Відтоді, виходячи з рекомендацій згаданого документа, у вітчиз­няній статистиці сталися певні позитивні зрушення. Проте їх недо-

стить, і належить ще багато зробити задля всебічного й повного статистичного забезпечення моніторингу інноваційної діяльності.