15.1. Моніторинг науково-технічної і інноваційної діяльності

Моніторинг (від англ. monitoring - спостерігати, відстежувати, контролювати, перевіряти) - це безперервне комплексне спостере­ження і контроль за об'єктами, вимірювання й аналіз їхніх параме­трів та результатів функціонування. Об'єктів спостереження, тобто їх моніторингу, може бути безліч. Наприклад, моніторинг забруд­нення навколишнього середовища, моніторинг і захист гідросфери, моніторинг впровадження певного закону і наслідків від його дії, моніторинг окремих соціальних процесів, моніторинг громадської думки населення, моніторинг соціально-економічного розвитку ре­гіонів, моніторинг економіки тощо. Моніторинг інновацій - це без­перервне, комплексне спостереження і контроль за створенням, впровадженням, поширенням і. використанням інновацій.

Поняття моніторингу інновацій застосовується у широкому й ву­зькому значеннях. Перше базується на розумінні інновації як ре­зультату проведення інноваційного процесу на всіх етапах і стадіях - від отримання нового наукового знання до створення на його основі нового продукту. В основі інновації лежить науково-технічна діяльність, пов'язана зі створенням, розвитком, поширен­ням і використанням науково-технічних знань у всіх галузях науки і техніки. У цій сфері проводяться науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи (НДДКР), на їхній основі базуються ново­введення. Останні можуть бути оформлені у вигляді: відкриттів; ви­находів; патентів; товарних знаків; раціоналізаторських пропозицій; документації на новий або на вдосконалений продукт і технологію, управлінський чи виробничий процес; ноу-хау; нових понять; наукових підходів або принципів; документа (стандарту, рекомендації, методики, інструкції тощо); результатів маркетинго­вих досліджень тощо.

Безпосередньо інноваційна діяльність полягає у трансформації результатів наукових досліджень і розробок у новий або у вдоско­налений продукт. Згідно із Законом України «Про інноваційну дія­льність», інноваційна діяльність спрямована на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок і зу­мовлює випуск на ринок конкурентоспроможних товарів і послуг [1]. Вона передбачає цілий комплекс наукових, технологічних, ор-

33*

515

ганізаційних, фінансових і комерційних заходів, які у своїй сукуп­ності призводять до інновацій. Видами інноваційної діяльності мо­жуть бути:

• підготовка й організація виробництва, що охоплює придбання виробничого устаткування й інструменту, зміни в них, а також у процедурах, методах і стандартах виробництва та контролю якос­ті, необхідних для створення нового технологічного процесу;

• передвиробничі розробки, які включають в себе модифікації про­дукту й технологічного процесу, перепідготовку персоналу для за­стосування нових технологій і устаткування, а також пробне виробництво, якщо передбачається подальша доробка конструкції;

• маркетинг нових продуктів, що передбачає види діяльності, пов'язані з випуском на ринок нової продукції і включає в себе дослідження ринку, адаптацію продукту до різних ринків, рекла­мну кампанію, виключаючи, проте, створення мереж поширення для реалізації на ринку;

• придбання неоречевленої технології у вигляді патентів, ліцензій, ноу-хау, торговельних марок, конструкцій, моделей і послуг тех­нологічного характеру;

• придбання машин і устаткування, які за своїм технологічним змі­стом пов'язані з впровадженням на підприємствах продуктових чи процесних інновацій;

• виробниче проектування, що включає в себе підготовку планів і креслень для встановлення виробничих процедур, технічних спе­цифікацій, експлуатаційних характеристик [5].

У Законі України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяль­ності в Україні» визначено, що моніторинг інноваційної діяльності

- це систематична обробка та аналіз інформації про перебіг іннова­- ційних процесів, практичні наслідки заходів держави щодо стиму­- лювання, регулювання інноваційної діяльності в країні, результати реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності [2].

Виходячи з цього, об'єктом моніторингу може бути кожна зі зга­даних сфер, видів або напрямів науково-технічної та інноваційної діяльності. Окрім того, ним може бути також державна інноваційна політика і напрями її реалізації. Це, насамперед, законодавче і нор­мативно-методичне забезпечення, організаційно-економічний ме­ханізм державного регулювання й економічного стимулювання науково-технічної і інноваційної діяльності, бізнесове середовище задля сприяння впровадженню і поширенню інновацій. Стан розви-

тку малих інноваційних підприємств, венчурних (ризикових) фірм, технопарків, інжинірингових і консалтингових центрів та інші структури підприємництва також можливі як окремі об'єкти інно­ваційного моніторингу.

Такий моніторинг провадиться, в основному, на рівні країни в ціло­му, чи окремого регіону, галузі виробництва або виду економічної дія­льності за КВЕДом (класифікація видів економічної діяльності), - наприклад, моніторинг інновацій у промисловості, зокрема в обробній.

Моніторинг інноваційної діяльності здійснюється на підставі да­них державної статистичної звітності, аналітичної інформації центральних та регіональних органів державного управління, мате­ріалів спеціальних обстежень з окремих питань стосовно даного об'єкта моніторингу.

Нині існують п'ять груп показників, що описують деякі аспекти науково-технічної та інноваційної діяльності. До них належать ста­тистичні показники розвитку сфери досліджень і розробок (НДДКР), або статистика науки; статистика інноваційної діяльності підприємств промисловості, патентна статистика; технологічний баланс платежів, що характеризують міжнародний трансфер техно­логій; бібліометричні дані про наукові публікації і цитованість

Для моніторингу науково-технічної діяльності використовуються спеціальні форми статистичних спостережень у сфері науки, збір і розробка яких здійснюються органами державної статистики. Зокре­ма це форми: №1-наука «Звіт про виконання наукових та науково-технічних робіт» (квартальна); №3-наука «Показники наукової та на­уково-технічної діяльності» (річна); форма 5-наука «Звіт про вико­нання завдань науково-технічних програм» (поштова-квартальна); поштові-річні форми ДН - «Картка обліку доктора наук» і КН «Карт­ка обліку кандидата наук» [3]. На основі даних цих форм звітності здійснюється систематичне (річне або квартальне) відстеження сфери досліджень і розробок (НДДКР) країни в цілому, окремого регіону чи певної галузі або виду економічної діяльності. Встановлюються, на­приклад, зміни кількісного складу і структури наукових організацій, чисельності працюючих в них. Вказані форми статистичної звітності стосовно сфери науки надають змогу встановити та відстежувати те­нденції джерел фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), стану матеріально-технічної бази наукових організацій, рівня технічної оснащеності й інформаційного забезпечення її працівників, їх результатів діяльності. До останніх

517

можна віднести, наприклад, кількість і обсяги виконаних НДДКР та їхній розподіл за видами робіт, пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки. У 2004 р. працівниками наукових організацій Украї­ни виконано 67,3 тис. наукових робіт, що становить 129,7% від їхньої кількості у 1995 р., але 82,1% проти 1991 р. (табл. 15.1).

■

Таблиця 15.1

Кількість виконаних науковцями України розробок

Кількість робіт зі створення нових видів техніки і технологій склала 9,2 тис. одиниць, або 13,6% від загальної їх кількості. При виконанні лише кожної дев'ятої розробки використовувались нові технічні рішення на рівні винаходу. Із загальної кількості наукових розробок по створенню нових технологій у 2004 р. 41,0% - ресур­созберігаючі. Кількість розробок, спрямованих на створення нових видів матеріалів склала 1,1 тис. одиниць (1,6%), сортів рослин і по­рід тварин - 0,7тис. (1,0), нових методів, теорій - 4,8 тис. (7,8%).

Загальний обсяг наукових і науково-технічних робіт, виконаних власними силами наукових організацій, становив у 2004 р. 4112,4 млн грн, що у 2,1 раза більше, ніж у 2000 р. (табл. 15.2). При цьому обсяги фундаментальних досліджень зросли в 2,4 раза, роз­робок - у 2 рази, науково-технічних послуг - у 4,1 рази, а обсяги прикладних досліджень - всього у 1,3 раза.

Помітні зміни у міжнародному співробітництві науковців нашої країни. Вони брали участь у 1626 проведених у 2004 р. міжнарод­них конференціях, що на 7,2% більше, ніж у попередньому році, і на 58,7% більше проти 2000 р.

Таблиця 15.2