Література

1. А кофф Р. Искусство решения проблем / Пер. с англ. - М.: Мир, 1982.-224 с.

2. Бойетт Дж. Г., Бойетт Дзк. Т. Путеводитель по царству муд-рости: лучшие идеи мастеров управлення / Пер. с англ. - 2-е изд.- М. ЗАО «Олимп-Бизнес» 2002.- 416 с.

3. Желобановий І. М. Взаємозв'язо к інноваційних процесів у керу­ванні підприємством (ппр://\у\у\у.оУ5ет.сот)

4. Калитич Г.І., Некрасов В.Т., Рубан В.Я. НТІ. Прогнозно-аналітичне моделювання науково-технологічного та інноваційно­го розвитку України. // Науово-технічна інформація. - 2002, № 2.

440

5. К алитич Г. І., Рубан В. Я. Творчість - стратегічна парадигма ін­новаційного розвитку / Науково-технічна інформація.- 2003.-№ 2.- С. 29-34.

6. Кучеров О. П. Місце знань в інформаційній економіці // Актуа­льні проблеми економіки.- 2003. - № 10. - С. 158-178.

7. Неюіесса А.И. Инновация и революция - школа инновационньїх менеджеров (п(ір://поуатап.ш).

8. Оганесян Т. Кому нужньї супервьічисления // Зксперт.- № 43 (537).- 2006. 20 ноября.

9. Рубан В., Калитич Г. и с)р. Информатизация и моделированиє в развитии Украиньї // Информатизация процессов зкономическо-го развития Украиньї. / НИИ информатизации и моделирования зкономики. - К., 1994. - С. 5-28.

10. Саати Т., Керис К. Аналитическое планирование. Организация систем / Пер. с англ. - М.: Радио и связь, 1991. - 224 с.

11. Срика В. Управление инновациями. // Информационньїе техно­логам в бизнесе / Под ред. М. Желенье.- СПб. Питер, 2002 - С. 435-444.

12. Філософський словник. - К., 1986.

13. Чубукова О. Економіка інформації: ринок продуктів та послуг: Монографія. - К.: Нора-прінт, 2001. - 343 с.

13. «Зксперт».- № 43 (537).- 2006.- 20 ноября. Оганесян Т. Кому нужньї супервьічисления.

14. ЬПр://'№\у\у.§гіс1с1иЬ.гиУаЬои(:/. Концепция СК.Ш.

15. ппр://е1уізгі.сот/2006/11/17/е<іи.5Ігаті1

РОЗДІЛ 13. ФІНАНСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

13.1. Сутність, принципи, мета і завдання системи фінансування науково-технічної та інноваційної діяльності

Важливим фактором, який визначає стан інноваційної діяльності в країні, є її фінансування. Воно є однаково визначальним для всіх етапів і стадій інноваційного процесу - науково-технічної діяльнос­ті, стадії новаторської творчості і стану впровадження досягнень науки і техніки у виробництво.

Фінансування інноваційної діяльності виступає складовими еле­ментом фінансової політики держави. Вона має. забезпечити ство­рення необхідних передумов для збереження й розвитку науково-технічного потенціалу країни, швидкого й ефективного впрова­дження новинок в усі сфери її народногосподарського комплексу, забезпечення його структурно-інноваційної перебудови.

Питання фінансування - це визначення необхідних для цієї мсти обсягів фінансових коштів, джерел їх надходження і спрямування в рамках чіткого окреслення границь та суб'єктів цієї сфери діяльно­сті. Відбувається воно через функціонування відповідної системи і належного до неї організаційно-економічного механізму.

Система фінансування науково-технічної й інноваційної діяльно­сті розбудовується за такими принципами/

• чітка цільова орієнтація системи, тобто забезпечення нею швид­кого, широкого й ефективного використання сучасних науково-технічних досягнень;

• логічність, обґрунтованість та юридична захищеність прийомів і механізмів, які при цьому використовуються;

• наявність багатьох і різних джерел (багатоканальність) фінансу­вання;

• комплексність системи, тобто можливість охоплення широкого кола технічних і технологічних нововведень та напрямів їхнього практичного використання;

• адаптивність і гнучкість, що передбачає постійну спрямованість усієї системи й окремих її елементів на умови динамічних змін зовнішнього середовища для підтримки максимальної ефектив­ності [12, 25].

Реалізація цих принципів може бути успішною за наявності фі­нансового механізму (рис. 13.1), тобто сукупності певних методів і важелів фінансового впливу на науково-технічну й інноваційну сфери діяльності та відповідної системи індикаторів і інструментів, які дають змогу оцінити цей вплив. Структура його може бути представлена такою схемою [15]:

Ф інансовий механізм

			1
Фінансове забезпечення			Фінансове регулювання
ґ і і і	Самофінансування		Податки 1
	Акціонерний капітал		Внески
	Кредитування		Позики
Безповоротне фінансування			Субсидії

Фінансові інструменти

Фінансові індикатори

Рис. 13.1 Структура фінансового механізму науково-технічної та інноваційної діяльності

Сутність фінансового забезпечення полягає у виділенні певної суми ресурсів з одночасним встановленням джерел їх фінансування дня здійснення проектів, робіт, заходів науково-технічної та інноваційної діяльності підприємств і організацій.

Фінансове регулювання полягає в тому, що за допомогою від­повідних економічних інструментів встановлюються певні про­порції розподілу доходів юридичних і фізичних осіб, які впливають на забезпеченість останніх фінансовими ресурсами. Тим самим визначаються їхні фінансові можливості. Воно вибу­довує відповідну систему економічних інтересів: можна стимулювати одних суб'єктів (чи певні сфери діяльності) й стримувати

ІНШИХ.

443

Фінансове регулювання проводиться за допомогою фінансових інструментів і індикаторів, якими виступають елементи розподіль­них відносин. Одні з них діють у процесі вилучення частини дохо­дів - податків і внесків у цільові та корпоративні фонди. Це інструменти первинного впливу. Другі, навпаки, впливають шля­хом збільшення доходів - банківські позики й бюджетні субсидії. Це інструменти вторинного впливу. При цьому дія фінансових ін­струментів може мати як загальний для всіх суб'єктів характер на основі єдиного рівня оподаткування, кредитування й фінансування, так і селективний - на основі диференційованого підходу. Перева­жає селективний, бо саме він є основою забезпечення збалансуван­ня інтересів і суперечностей у суспільстві. Саме він є основною формою здійснення фінансової політики, визначальним елементом якої є питання «кого підтримувати?» Звідси виникає проблема спрямованості дії фінансового механізму. Стратегічне його призна­чення - створення такої системи відносин та інтересів, яка б не до­пускала виникнення проблем або ж зводила їх до несуттєвого рівня.

Основу фінансового забезпечення науково-технічної та інноваційної діяльності складають джерела фінансових ресурсів, до яких належать:

- бюджетні асигнування, які виділяються на загальнодержавному й місцевому рівнях;

- кошти спеціальних позабюджетних фондів фінансування науко­во-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, які утворюють­ся підприємствами, регіональними органами управління, іншими організаційними структурами;

• власні ресурси підприємств (промислові інвестиції із прибутку й у складі витрат виробництва);

• фінансові ресурси різних типів комерційних структур (інвести­ційних компаній, комерційних банків, страхових об'єднань, хол­дингових фінансово-промислових груп тощо;

• кредитні ресурси спеціально уповноважених державою інвести­ційних установ (банків);

• іноземні інвестиції промислових та комерційних фірм і компаній;

• ресурси національних і зарубіжних наукових фондів, інновацій­них, венчурних фондів;

• приватні накопичення фізичних осіб.

Існуючі джерела фінансування класифікуються залежно від тих чи інших ознак або характеристик [7, 17], що видно з табл. 13.1.

444

Таблиця 13.1 Групування джерел фінансування науково-технічної й інноваційної діяльності [17]

Група	Тип	Організаційна структура джерел у групі
Державні ресурси	Власні	Державний бюджет, бюджети регіонів; місцеві бю­джети; позабюджетні фонди: Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування; Державний фонд зайнятості; інші фонди
	Позичені	Державні запозичення: державні позики, зовнішні запозичення, міжнародні кредити та ін.
	Залучені	Державна кредитна система. Державна страхова система
Ресурси організації	Власні	Власні інвестиційні ресурси організацій
	Залучені	Внески, пожертвування, продаж акцій, додаткова емісія акцій. Інвестиційні ресурси інвестиційних компаній- резидентів, у т. ч. пайових інвестиційних фондів. Інвестиційні ресурси страхових компаній-резидентів. Інвестиційні ресурси недержавних пенсійних фон- дів-резидентів
	Позичені	Банківські, комерційні кредити, бюджетні та ці­льові кредити. Інвестиційні ресурси іноземних інвесторів, врахо­вуючи комерційні банки, міжнародні фінансові ін­ститути, інституціональні інвестори, організації

Вибір джерел фінансових ресурсів, порядок їх залучення для на­уково-технічної і інноваційної діяльності безпосередньо пов'язаний з існуючим у країні організаційно-фінансовим механізмом їх вико­ристання.