9.1. Інноваційна політика підприємства у плановій та змішаній економіках

Інновація - основа економічного розвитку системи. Дане поло­ження справедливе для систем різних рівнів, до яких належать як суспільство в цілому, окремі держави і їх провідні галузі, так і під­приємства (фірми). Щоб інновації були ефективними, вони повинні бути керованими, останнє є прерогативою інноваційної політики.

Назва означеної політики містить у собі два поняття: «інновація» і «політика». «Політика» походить від давньогрецького слова «politike» і означає державний, суспільний, управління.

«Інновація» - нововведення. А звідси «інноваційна політика» -- наука і система практичного регулювання (управління) нововве­деннями у суспільстві, в умовах конкретного підприємства, галузі, країни [14, с. 23].

За рівнем розробки розрізняють інноваційну політику держави та інноваційну політику підприємства.

На рівні держави розробляється державна інноваційна політика, яка виражає ставлення держави до інноваційної діяльності, визна­чає цілі, напрями, форми діяльності органів державної влади в га­лузі науки, техніки і реалізації досягнень науки і техніки.

Інноваційна політика є частиною соціально-економічної політи­ки, яка визначає цілі і приорітети інноваційної стратегії і механізм її реалізації органами державної влади. Інноваційна політика дер­жави складається з пошуку оптимальних шляхів розвитку суспільс­тва; виявлення перспективних галузей і виробництв, їх фінансової підтримки; економічного регулювання інноваційних процесів; ор­ганізаційного, правового та іншого забезпечення прискорення впро­вадження у сферу виробництва і послуг досягнень науки і техніки. Таким чином, інноваційна політика на макроекономічному рівні - це система економічних, правових, організаційних, управлінських методів, спрямованих на створення сприятливих умов виникнення і функціонування інноваційної інфраструктури.

Основними напрямами державної науково-технічної політики є: - підтримка фундаментальних досліджень, які направлені на

отримання результатів, здатних забезпечити революційний роз­виток науки і техніки;

270

271

- фінансування пошукових НДДКР для створення нової техніки і технології з технічними рішеннями для передачі результатів у сферу матеріального виробництва;

- створення законодавчої та інформаційної бази, яка забезпечує еко­- номічну зацікавленість виробників у здійсненні інновацій, тобто в освоєнні нової техніки і технології, і на цій основі - радикальної зміни технічного рівня виробництва і економіки в цілому. Завданням науково-технічної політики держави є створення стій­ кого і здатного до саморозвитку механізму, який забезпечує розви­- ток і ефективність наукової діяльності, що розглядається як виробництво інтелектуальної продукції і її використання в сфері матеріального виробництва і економіки в цілому [13, с. 25].

Інноваційна політика підприємства являє собою визначення ке­рівництвом підприємства і його науково-технічними підрозділами мети інноваційної стратегії і механізмів підтримки приорітетних інноваційних програм і проектів підприємства [12, с. 50]. Вивчення, прийняття та реалізація рішень стосовно розробки і впровадження у виробничу практику нововведень: нової технології, техніки, органі­заційних форм управління і методів господарювання - становлять зміст інноваційної політики підприємства [14, с. 24]. Завдання ін­новаційної політики полягають у забезпеченні ефективного вико­нання функцій НТГІ, тобто в економії й перетворенні праці, заощадженні матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів, ефек­тивному використанні основних виробничих фондів і капітальних вкладень [2, с. 31].

Інноваційна політика є складовою частиною політики підприємс­тва, що регламентує порядок його господарської діяльності, і на­правлена на визначення підходів до управління інноваційною діяльністю підприємства, розробку правил, норм і методів цієї дія­льності.

Інноваційні перетворення відбуваються в усіх сферах діяльності підприємства, тому в межах стратегічного управління ним іннова­ційна політика забезпечує координацію і взаємозв'язок всіх інших видів функціональних політик підприємства. Таким чином, іннова­ційна політика пов'язує в єдине ціле всі політики підприємства і визначає місце кожної з виконуваних на підприємстві функцій в за­гальному процесі інноваційної діяльності.

Інноваційна політика підприємства передбачає його цілеспря­мовану комплексну інноваційну діяльність по зміні будь-якого з

елементів свого бізнесу з метою зміцнення конкурентоспромож­ності.

Таким чином, інноваційну політику підприємства можна розглядати як форму стратегічного управління, яка визначає цілі і умови здійснення інноваційної діяльності підприємства, що направлені на забезпечення його конкурентоспроможності і найбільш повне ви­користання наявного потенціалу [11, с. 111].

Слід зазначити, що категорії «інновація», «ринок», «конкурен­ція», «надприбуток» пов'язані між собою, тому змішаній економіці та періоду трансформації до неї притаманне поняття інноваційної політики, а соціалістичній плановій економіці відповідає політика науково-технічного розвитку (НТР) підприємства.

Мета і роль інноваційної політики в діяльності підприємства змі­нювалась за різних систем господарювання (табл. 9.1).

У плановій економіці пріоритетним напрямом для політики НТР держави був розвиток стратегічних галузей промисловості (насам­перед, оборонної промисловості, космічної техніки), що виготовля­ли наукомісткі вироби та послуги і відігравали роль двигуна економічного розвитку на світовій арені.

Таблиця 9.1 Інноваційна політика підприємства в плановій і змішанім системі господарювання

	Соціалістична планова економіка Державне планування або планування на МАКРОРІВНІ	Змішана економіка планування на МІКРОРІВНІ
Планування на підприємстві	повністю залежне, направлене на реалізацію державного пла­ну	у більшості випадків са­мостійне
В тому числі інноваційна політика (НТР)	реалізує настанови державної програми науково-технічного розвитку	основа підприємницької діяльності підприємства, головний фактор його конкурентоспроможності. Орієнтується на державну інноваційну політику, враховує власні інтереси і можливості, а також по­треби ринку

273

Централізо­ване плану­вання і виконання «зверху -вниз"

Політика НТР підприємства А

Політика НТР підприємств галузей була зорієнтована на розроб­ку і освоєння радикальних, проривних інновацій, повністю визна­чалась політикою НТР держави і реалізувала її. Механізм реалізації в загальному вигляді можна зобразити схематично (рис. 9.1).

						Політика НТР держави
	1	1 ' 1 Г
	Програма НТР1				Програма				Прог рама НТР
		" "
	План НТР 1				План НТР 2				План НТР N
і				_і_
Політика НТР підприємства Б				Політика НТР підприємства N

Рис.9.1. Механізм формування політики НТР підприємства в плановій економіці

Відповідно до схеми (рис. 9.1), на основі політики НТР держави розроблялись програми і плани. Останні, трансформовані в орієн­тири, визначали політику НТР підприємства.

На підприємствах, що працювали на споживчий сектор (легка, харчова та ін. промисловість), інновації розглядались як органіч­но - закономірне оновлення виробництва внаслідок його морально­го і фізичного старіння. Наголос робився на науково-технічний прогрес у виробництві, який орієнтувався на технічне і технологіч­не оновлення виробничої бази з метою підвищення продуктивності праці. У цьому секторі превалювали процес-інновації над продукт-інноваціями. Орієнтиром в інноваційній політиці була економічна ефективність виробництва, від якої не залежала життєспроможність самого підприємства, адже вона здійснювалась у межах державної програми. Гарантований збут, планування зверху, неврахування по­треб кінцевих споживачів призвели до не конкурентоспроможності більшості підприємств на момент трансформації України до зміша-

ної економіки. Особливо це позначилось на підприємствах, що об­слуговували споживчий сектор. Так, сьогодні бізнес-портфель бі­льшості підприємств легкої промисловості складається з договірної роботи на давальницькій сировині. Схема проста: іноземні підпри­ємці надають сировину, лекала, а іноді й обладнання українським підприємствам швейної галузі, де також використовують дешеву робочу силу для виготовлення продукції, яку під власними визна­ними іноземними марками реалізують як за кордоном, так і в Укра­їні за ринковими цінами. Асортимент продукції вітчизняного виробництва, що розробляється і реалізується виключно на внутрі­шньому ринку, в більшості випадків не відповідає потребам спожи­вачів, а отже не є конкурентоспроможним.

Одним із істотних чинників, який переважно зумовив зацікавле­ність підприємств інноваційною діяльністю, стали зміни в економі­чній системі. Трансформація економічної системи господарювання з централізованим плануванням сприяла виникненню абсолютно нових умов функціонування. Цей процес створив нову картину - картину ринку, елементами якої стали поява конкурентів та спри­чинена ними цінова конкуренція, різкі зміни попиту, підвищення вимог до якості, зростання коштів на вдосконалення виробів, швид­кі технологічні зміни та цілий ряд інших. У багатьох випадках ці фактори стали мотивами для проведення інноваційних заходів [5, с. 118].

На думку провідних вчених України в інвестиційно-інноваційній сфері В.Д. Черваньова і Л. І. Нейкової, «в умовах ринкової конку­ренції для того, щоб протистояти тенденції до зниження норми прибутку підприємства змушені проводити свідому інноваційну стратегію, збільшуючи обсяги виробництва, реалізації і прибутку, підвищуючи продуктивність праці, знижуючи фондомісткість, при­скорюючи оборотність вкладеного капіталу створенням нових по­треб у своїх покупців, освоюючи і поставляючи на ринок якісно нові види продукції, постійно вдосконалюючи технологію їх виро­бництва. Потреба в постійному оновленні асортименту виготовле­ної продукції і технології її виготовлення змушує вводити наукові і проектні розробки в систему діяльності підприємств і фірм, орієн­туючи їх на прискорення інноваційних процесів. Так відбувається злиття науки, техніки і виробництва (якому належить провідна роль) у єдине ціле, що породжує інновації та використовує їх. Пе­ренасичений ринок вимагає створювати ризикові фірми і ризикові

274

18*

Реанімація прибутку

Максимізація прибутку

Рис. 9.2. Система взаємовідносин «ринок - підприємство - інновації»

У загальному вигляді причини введення інновацій можна ділити па дві основні групи:

1. прибуток підприємства знижується. У цьому випадку за рахунок введення інновації підприємство розраховує стабілізувати (реа­німувати) прибуток;

2. прибуток підприємства знаходиться на запланованому рівні. В такому разі підприємство приймає рішення про збільшення іс­нуючого прибутку за рахунок введення інновації.

У реальному житті причин значно більше і вони утворюють під­групи цих основних груп.

Економічну зацікавленість підприємців інноваціями пояснюють дані, наведені в таблиці 9.2 [9, с. 15].

капітали, розширювати виробництво, переходити на випуск наукомісткої продукції, змушує виробників відмовлятися від жорстких інерційних технологічних і організаційних структур» [15, с. 85]. Так, новостворені підприємства наукомісткого сектора орієнтують­ся на повний цикл, який включає в себе стадію НДДКР, освоєння нових продуктів і послуг, впровадження на ринок і післяпродажне обслуговування. Це робить їх більш мобільними і дозволяє врахо­вувати як мінливі потреби ринку, так і останні науково-технічні до­сягнення.

Перехід України до змішаної економіки призвів до зміни розу­міння місця і основної мети інноваційної політики на підприємст­ві. Новій системі притаманне планування на мікрорівні, де підприємство самостійно визначає з ким, як, коли, для кого і яким чином працювати. Особливість інноваційної діяльності в ринкових умовах полягає передусім в її орієнтації на запити споживача, адже сьогодні ідею нового технічного вирішення або шлях до ньо­го вказують потреби ринку (45%>), умови виробництва (30%) та аналіз технічних можливостей (21%) [15, с. 96]. Вирішення внут­рішніх інноваційних завдань підприємства як виробника так чи ін­акше має підпорядкований характер. За умов конкуренції сильні позиції буде мати підприємство, яке гнучко реагує на потреби ри­нку та спроможне або задовольнити нову потребу, або запропону­вати новий чи поліпшений засіб задоволення існуючої потреби. Тобто мова йде про інновацію, яка стає ключовим фактором кон­курентоспроможності підприємства, а інноваційна політика - ос­новою підприємницької політики.

Характер взаємовідносин «інновації - підприємство» в умовах ринку ілюструє схема (рис. 9.2).

Кінцевою метою існування будь-якого підприємства є одержання прибутку, який в умовах конкуренції товаровиробників безпосере­дньо пов'язаний з конкурентоспроможністю пропозиції (наприклад, товарного портфеля) підприємства. Остання є конкурентоспромож­ною в разі, якщо вона задовольняє потреби ринку. Динаміка факто­рів ринкового середовища породжує зміни або виникнення нових потреб, тому пропозиція підприємства повинна постійно удоскона­люватись, а інноваційна політика проводитись свідомо.

ІННОВАЦІЇ Маркетингове забезпе­чення інновацій: І етап: вибір та оцінка перспективних з точки зору ринку ідей іннова­ції (нових товарів)

II етап: розробка конце­ пції інновації (ново го

товару)