РОЗДІЛ 4. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

4 .1. Організаційні структури для реалізації нововведень

Позитивний досвід багатьох країн свідчить про перспективність для широкого й ефективного впровадження новітніх технологій, комерційної реалізації інновацій, створених внаслідок наукових до­сліджень і розробок, функціонування мережі таких інноваційних структур (ІС) як технологічні (наукові) парки, технополіси, іннова­ційні бізнес-інкубатори, інноваційно-технологічні центри, малі й середні інноваційні підприємства тощо.

Основною метою створення технопарків, технополісів та інших інноваційних структур є тісне зближення наукового й освітнього потенціалу того чи іншого регіону з матеріально-технічною базою промисловості, скорочення тривалості інноваційного циклу, забез­печення вирівнювання науково-технологічного та інноваційного розвитку різних регіонів, активізація малого інноваційного бізнесу.

Як вважають окремі зарубіжні вчені і спеціалісти [12,17], остан­ня мета має першорядне значення.

Малий інноваційний бізнес (МІБ), який розвивається на пільго­вих умовах в технологічних (наукових) парках (далі - «технопарк») та інноваційних (технологічних) бізнес-інкубаторах (БІ) дозволяє вченим, винахідникам стати власником прибутків від реалізованих результатів досліджень, нових технологій, винаходів тощо.

Технопарк сприяє концентрації уваги вчених на можливих коме­рційних застосуваннях майбутніх результатів досліджень. Водночас технопарк є лише засобом комерціалізації інновацій, що надає вче­ним, викладачам ВНЗ можливість співробітничати з базовою нау­ковою організацією, де вони можуть і надалі користуватися лабораторним устаткуванням, каналами інформації, бібліотекою, спілкуватися з колегами, залучати до роботи на своїй фірмі колиш­ніх студентів і аспірантів. В умовах технопарку вчений може пра­цювати за сумісництвом, не перериваючи наукового чи навчального процесу. При цьому він може покластися на кваліфі­ковану команду менеджерів, яку підбере йому керівництво техно­парку. Учений також може продати ліцензію на право використання винаходу чи ноу-хау одній із фірм технопарку.

і ті

«Потік» малих і середніх ін­новаційних фірм, «виро­щених» у біз-

нес-інкубаторі

О сновні функції, що виконуються технопарками, показано на рис. 4.1 [17].

Потік пропо­зицій, резуль­татів наукових досліджень, винаходів, технологій

Підтримка «вирощуван­ня» МІП, створення но­вих робочих місць для вчених, винахідників

«Потік» готової інноваційної продукції, що користується по­питом на ринку

Технологічний (науковий) парк

функ­ція З

функ­ція 1

функ­ція 2

Рис. 4.1. Основні функції, що виконуються технопарком

Отже, визначення різних типів ІС розпочнемо з технопарку.

Згідно із чинним законодавством: «технологічний парк (техно­парк) - юридична особа або група юридичних осіб (далі - учасники технологічного парку), що діють відповідно до договору про спіль­ну діяльність без створення юридичної особи та без об'єднання ввкладів з метою створення організаційних засад виконання проектів технологічних парків з виробничого впровадження наукоємних розробок, високих технологій та забезпечення промислового випу­ску конкурентоспроможної на світовому ринку продукції».

Вважаємо, що наведене визначення технопарку є звуженим, бо функції його обмежуються лише виконанням інноваційних проек­ті в, без урахування такого важливого призначення цієї ІС, як «ви­рощування» МІП.

101

Крім того, як свідчить зарубіжний досвід, технопарки добре впи­суються у стратегію регіонального розвитку, виступають каталіза­тором позитивних змін у регіоні, механізму реалізації регіональної політики, спрямованої на перебудову промисловості на основі нові­тніх технологій [10, 12].

Отож, вважаємо, що сутність технопарку точніше відображає ви­значення, наведене в «Положенні про університетський технопарк», розробленому Асоціацією «Технопарк» Росії й погодженому з Міносвіти Російської Федерації 20.04.1999 р. як нормативний до­кумент:

«Технопарк - це організація, яка є юридичною особою або, відпо­відно до законодавства, здійснює за дорученням права юридичної особи, має тісні зв'язки з одним або декількома вищими навчальними закладами і/або науковими центрами, промисловими підприємства­ми, регіональними й місцевими органами влади й управління і здійс­нює на території, що перебуває під її юрисдикцією, формування сучасного інноваційного середовища для підтримки інноваційного підприємництва шляхом створення матеріально-технічної, соціально-культурної, сервісної, фінансової й іншої бази для ефективного ста­новлення, розвитку, підтримки й підготування до самостійної діяль­ності малих і середніх інноваційних підприємств, комерційного освоєння наукових знань, винаходів, ноу-хау та наукомістких техно­логій і передачу їх на ринок науково-технічної продукції для задово­лення потреби в цій продукції регіону і країни» [17]. Більш лаконічне визначення наведено в колективній праці за ред. А.Мазура [10]:

«Науковий (технологічний) парк - науково-виробничий (як пра­вило територіальний) комплекс, до якого входять дослідницький центр і прилегла до нього компактна виробнича база, у якій на умо­вах оренди розміщуються малі наукомісткі фірми».

В останньому визначенні підкреслено провідну роль дослідниць­кого центру у створенні й функціонуванні технопарку. У ролі до­слідницького центру можуть виступати: вищий навчальний заклад (університет), державна лабораторія або інститут, науково-дослідний підрозділ організації державного або приватного секто­ра. Найпоширеніший у промислово розвинених країнах варіант пов'язаний з університетами, де великі ВНЗ традиційно є не лише навчальними закладами, а й головними центрами фундаментальної і прикладної науки.

102

Крім того, в останньому визначенні технопарку зазначено, що до нього входить «прилегла компактна виробнича зона». Водночас на­бутий з 1999 р. досвід роботи перших українських технопарків сві­дчить, що його учасниками є підприємства, розташовані по всій території України.

Мабуть, слід погодитись із твердженням окремих менеджерів технопарків України, що сучасні засоби телекомунікацій та інфор­маційні технології на кшталт електронної пошти, Інтернету нада­ють змогу об'єднати розрізнені у просторі елементи технопарку в єдине ціле, не збираючи їх на одній території, а створюючи свого роду віртуальні об'єднання [10].

Інноваційний бізнес-інкубатор - це будинок або декілька будин­ків, де на обмежений строк на правах оренди розміщуються новостворені малі інноваційні підприємства-клієнти, яким на пільгових умовах надаються фінансові, матеріально-технічні й інформаційні ресурси, консалтингові й сервісні послуги для комерціалізації ре­зультатів наукових досліджень і винаходів та передачі їх на ринок інноваційної продукції.

Інноваційний бізнес-інкубатор може функціонувати як у складі технопарку, так і в автономному режимі, у тому числі як віртуаль­ний.

Технополіс - це науково-виробничий комплекс з розвиненою ін­фраструктурою сфери обслуговування і житловим комплексом, що охоплює територію окремого міста. У його економіці головну роль відіграють дослідницькі центри й вищі навчальні заклади, які роз­робляють новітні технології, і підприємства, засновані на застосу­ванні цих технологій.

Якщо науково-виробничий комплекс на кшталт технополіса ви­ходить за межі міста і охоплює регіон, то це утворення носить на­зву науково-промислової агломерації, регіону науки, зони освоєння (розвитку) нових і високих технологій (як, скажімо, у Китаї).

Слід відзначити, що в зарубіжній практиці часто-густо поняття «технопарк» ототожнюється з поняттям «інноваційно-технологічний центр» (ІТЦ) (мережа подібних структур функціонує в Німеччині, Росії та інших країнах). Проте останнім часом набуває поширення концепція, згідно з якою особливість інноваційних тех­нологічних центрів полягає в тому, що вони за сутністю своєю є структурами організаційної, консалтингової, інформаційної під-

ім

Дослідницький центр (НД1, ВНЗ)

Новостворені малі інноваційні підприємства

т римки інноваційних підприємств, фірм, що вже сформувалися, зміцніли [16].

Обидві інноваційні структури, як технопарк, так і ІТЦ, мають доповнювати одна одну.

Технопаркові структури створюються, як свідчить світова прак­тика, переважно для реалізації пріоритетів науково-технологічного розвитку, прориву в принципово нових галузях інноваційної діяль­ності. Створенню цих структур об'єктивно сприяє низька ресурсомісткість наукомістких виробництв, їх малотонажність, високі вимоги до чистоти довкілля, потреба в кадрах науковців та інжене­рів високої кваліфікації, які за сучасних умов трансформації науко­во-технічного потенціалу України можуть ефективно застосовувати набуті знання і практичний досвід в малих і середніх інноваційних підприємствах, що функціонують у рамках технопарків.

Для швидкого розвитку виробництв, що ґрунтуються на мікроелектроніці, лазерній техніці, біотехнології, інформаційна та соціа­льна інфраструктури, близькість до кваліфікованих споживачів переважають над близькістю до джерел сировини, постачальників комплектуючих виробів. Через це наукомісткі виробництва об'єктивно концентруються поблизу наукових і освітянських центрів на порівняно невеликому просторі [17].

Концептуальну модель технопарку представлено на рис. 4.2 [17].

Основними компонентами технопарку є: територія і будинки; науково-дослідний центр (вищий навчальний заклад) із його кадро­вим і науковим потенціалом; інноваційний бізнес-інкубатор; про­мислові підприємства і фірми, які перетворюють науковий потенціал дослідницького центру на ринкову продукцію; адмініст­ративно-управлінська структура, що забезпечує функціонування всього комплексу як єдиного цілого; установи інфраструктури під­тримки - виробничої й побутової.

Інноваційний бізнес-інкубатор

Будинки й спо­руди іннова­ційно-техноло­гічного центру технопарку для розміщення МІП, що пройшли інку­бацію, інших малих і серед­ніх інновацій­них підприємств

Рис. 4.2. Концептуальна модель технопарку з бізнес-інкубатором та інноваційно-технологічніш центром у його складі

Ефективне функціонування технопарків, бізнес-інкубаторів, ін­ших ІС, малих і середніх інноваційних підприємств потребує ство­рення розвиненої інноваційної, ринкової та побутової інфраструктури. Це, зокрема, інноваційні (венчурні) фонди, іннова­ційні біржі, бізнес-центри, інформаційно-комп'ютерні центри коле­ктивного користування, бюро патентного і юридичного захисту інтелектуальної власності, незалежної експертної оцінки інновацій­них проектів, інформаційно-маркетингові, рекламні, лізингові, ау-

104

105

диторські, сертифікаційні фірми, центри підготовки та підвищення кваліфікації підприємців-інноваторів, центри консалтингу тощо.

І, нарешті, серед інноваційних структур чільне місце мають посі­сти малі інноваційні підприємства, для становлення й розвитку ко­трих значною мірою і створюється «надбудова» з технопарків, технополісів, бізнес-інкубаторів та інноваційно-технологічних центрів.