Тема 15. Розвиток підприємств: трансформація та реструктуризація

Ключові терміни і поняття:

Реструктуризація підприємств (організацій), форми і види реструктуризації, етапи (порядок) реструктуризації, можливі варіанти реструктуризації, санація суб’єктів господарювання, модель процесу фінансового оздоровлення, проект санації, бізнес-план фінансового оздоровлення, техніко-економічне обґрунтування санації.

Зміст теми

1. Характеристика процесу реструктуризації підприємств.

2. Здійснення та ефективність реструктуризації.

3. Санація (фінансове оздоровлення) підприємств.

Сучасний стан економіки України на макро- та мікрорівні характеризується деформованою структурою виробництва. Для ефективного розвитку виробничого потенціалу потрібна його структурна перебу­дова, її можна здійснювати за допомогою здійснення політики ре­структуризації та фінансового оздоровлення потенційно конкурен­тоспроможних підприємств або через ліквідацію тих, що є збиткови­ми і неперспективними.

Реструктуризація — це процес здійснення організаційно-еконо­мічних, правових і технічних заходів, спрямованих на зміну структу­ри підприємства, його управління, форми власності, організаційно-правових форм, з метою фінансового оздоровлення підприємства, збільшення обсягу випуску конкурентоспроможної продукції та підвищення ефективності виробництва.

Реструктуризація підприємства покликана розв'язати два основ­них завдання: забезпечити виживання підприємства та відновити його конкурентоспроможність на ринку.

Основні форми і види ре­структуризації підприємств наведено в табл. 15.1.

Таблиця 15.1

Основні форми і види ре­структуризації підприємств

Класифікаційна ознака	Вид реструктуризації
Форми	Оперативна Стратегічна
Ступінь	Часткова Комплексна
Напрям реструктуризації	Управлінська Технічна Економічна Фінансова Організаційно-правова

При оперативній реструктуризації підприємство розв'язує дві ос­новні проблеми: забезпечення ліквідності та поліпшення результатів діяльності. Період оперативної реструктуризації зазвичай триває три-чотири місяці і охоплює заходи зниження всіх видів витрат (без одержання будь-яких інвестицій) і швидкого збільшення обсягу збу­ту продукції та обороту капіталу.

Стратегічна реструктуризація підприємства забезпечує його дов­готермінову конкурентоспроможність. Тому спочатку аналізується і оцінюється стан підприємства, потім визначається його стратегічна мета, розробляється стратегічна концепція розвитку, а також напря­ми її реалізації.

Часткова реструктуризація здійснюється для досягнення встанов­лених значень окремих показників (переоформлення боргів, додатко­ва емісія цінних паперів, переоцінка активів, зниження дебіторської заборгованості тощо).

Якщо проблеми підприємства суттєвіші, то воно потребує комп­лексної реструктуризації, насамперед фінансової, а також зміни тру­дової, технічної та технологічної політики, менеджменту тощо.

Управлінська реструктуризація пов'язана з підготовкою та пере­підготовкою персоналу підприємства з орієнтацією на конкуренто­спроможне його функціонування, зміну організаційної структури, менеджменту, інноваційної та маркетингової політики.

Технічна реструктуризація спрямована на досягнення високого рівня виробничого потенціалу, технології, застосування ноу-хау, тех­нічних інновацій, що дає змогу підприємству вийти на ринок з кон­курентоспроможною продукцією.

Економічна реструктуризація підприємства спрямована на підви­щення рівня його рентабельності, що залежить від його капітальних та поточних витрат (собівартості) на виробництво продукції, обсягів продажу, а також ефективної цінової політики.

Після фінансової реструктуризації підприємство матиме таку структуру балансу, за якої показники ліквідності й платоспромож­ності задовольнять вимоги ринку, позбудеться проблем з виплатою кредитів, відсотків на них тощо.

Організаційно-правова реструктуризація характеризується проце­сами корпоратизації, зміни організаційної структури та власника.

Можливі такі варіанти виконання реструктуризації:

• об'єднання (злиття) підприємств з утворенням нової юридичної особи;

• перепрофілювання підприємства;

• виокремлення певних структурних підрозділів з метою подальшої діяльності;

• виокремлення певних структурних підрозділів з утворенням но­вих юридичних осіб;

• передання виокремлених структурних підрозділів у сферу управ­ління іншого органу управління;

• створення холдингової компанії з дочірніми підприємствами.

Форми і методи реорганізації структурних підрозділів підприєм­ства визначають на основі аналізу умов їх функціонування. Особли­ву увагу при цьому звертають на збереження підрозділів, які беруть участь у забезпеченні найважливіших державних потреб або соціаль­но-економічних потреб регіону. Остаточно вибирають варіант ре­структуризації в результаті оцінки реальних ринкових можливостей структурних підрозділів підприємства.

Проведення заходів щодо реструктуризації для кожного суб'єкта господарювання вимагає індивідуального підходу до рішення задач його виходу з кризового стану.

Реструктуризація підприємств (організацій) здійснюється після занесення їх до Реєстру неплатоспроможних підприємств, а також проведення заглибленого аналізу фінансово-господарської діяльності фахівцями, що формулюють висновки щодо способів оздоровлення і пропонують концепцію господарської діяльності підприємства.

Концепцію розвитку підприємства в процесі реструктуризації розробляють у залежності від умов його організаційної, виробничої, інвестиційної, економічної і зовнішньоекономічної діяльності, управління персоналом, соціальних і екологічних аспектів господарювання.

Розробка концепції повинна базуватися на чітко визначеній і сформульованій меті реструктуризації підприємства (організації), включаючи наступні питання:

• аналіз зовнішніх і внутрішніх факторів впливу на результативність діяльності підприємства (організації);

• вибір варіанта (виду) реструктуризації суб'єкта господарювання;

• обґрунтування стратегічного розвитку підприємства;

• оцінка можливостей подолання труднощів у період реструктуризації;

• розробка бізнес-плану для реструктуризованого підприємства.

Вибір варіанта або виду реструктуризації підприємства полягає у виборі того варіанта з декількох можливих, котрий буде найбільше відповідати вимогам і пріоритетам розвитку підприємства, високої технологічності виробництва і конкурентоздатності продукції.

Форми і методи реорганізації структурних підрозділів у складі підприємства визначаються на основі аналізу умов їхнього функціонування. Вибираючи форми і методи реорганізації, особливу увагу необхідно звертати на збереження підрозділів, що приймають участь у забезпеченні найважливіших державних або соціально-економічних потреб регіону.

Вибір варіанта реструктуризації здійснюється на підставі оцінки можливостей реорганізації окремих виробничих підрозділів і створення на їхній базі самостійних підприємств. Як критерії оцінки можуть бути прийняті:

а) рівень освоєння нових ринків (показує, як швидко окремий підрозділ підприємства може змінити структуру збуту продукції і вийти на нові ринки);

б) рівень специфічних виробничих знань і технологій (характеризує рівень застосування тих специфічних науково-технічних знань у діяльності підрозділу, що будуть непотрібними у випадку відмовлення від випуску усіх видів раніше виготовленої продукції).

Специфічні виробничі знання і технології включають науково-технічні знання як у так називаному чистому виді (технології, «ноу-хау», патенти), так і у виді специфічних систематизованих знань, придбаних у процесі роботи на даному виробництві (загальний рівень технічного утворення робітників, інноваційні процеси). Чим вище рівень знань, що можуть бути використані, тим легше підрозділ буде освоювати нові технології і види продукції.

План реструктуризації чи підприємства іншого суб'єкта господарювання звичайно охоплює:

• економічне обґрунтування її проведення;

• пропозиції, що стосуються конкретних форм і методів реструктуризації суб'єкта господарювання;

• способи рішення фінансових, соціальних і інших проблем, зв'язаних з реструктуризацією;

• витрати на проведення реструктуризації і джерела їхнього фінансування;

• конкретні заходи, спрямовані на реалізацію проекту реструктуризації об'єкта.

Аналіз умов функціонування структурних підрозділів у складі підприємства дає можливість визначити форми і методи його реорганізації. Реструктуризація підприємств забезпечується відповідними організаційно-економічними заходами.

Вибір форм і методів виходу підприємства з кризи залежить від очікуваних результатів (потенційної прибутковості), бажаного терміну досягнення таких результатів, необхідних для цього засобів і можливостей їхній одержати. Реалізація обраного заходу повинна забезпечити задовільний стан підприємства на поточний період і перспективу. При цьому потрібно враховувати соціальний і екологічний наслідки кожного заходу.

Найважливішою умовою для прийняття рішень є їх ретельне техніко-економічне обґрунтування. У зв'язку з цим обов'язковою і необхідною складовою частиною проекту реструктуризації підприємства є бізнес-план для тих нових підприємств, що виникають унаслідок цього процесу.

Оцінка ефективності проектів реструктуризації здійснюється за очікуваними результатами поліпшення фінансово-економічного й екологічного стану підприємства за рахунок економії ресурсів, прискорення обороту капіталу при збереженні гарантій соціального захисту працівників.

Санація — це комплекс послідовних заходів фінансово-економіч­ного, виробничо-технічного, організаційного та соціального харак­теру, спрямованих на виведення підприємства з кризи з метою від­новлення або досягнення ним високого рівня прибутковості та кон­курентоспроможності.

Оцінка фінансового стану підприємства та аналіз причин його фі­нансової кризи дають змогу дійти висновку щодо доцільності сана­ції. Якщо виробничий потенціал підприємства зруйновано, капітал втрачено, а структура балансу незадовільна, то вірогідніше прийма­ють рішення про консервацію або ліквідацію суб'єкта господарюван­ня. Якщо ж підприємство може реально відновити зазначені характеристики, має підготовлений управлінський персонал, ринки збуту товарів, а виробництво продукції відповідає пріоритетним напрямам економіки країни, приймається рішення про здійснення санації. Спо­чатку формулюються стратегічні цілі, а потім розробляється техніко-економічне обґрунтування санації та визначається тактика її здій­снення. Проект фінансового оздоровлення, як правило, розробляєть­ся у кількох варіантах.

Для вибору певного варіанта застосовують такі критерії:

• максимальну прибутковість у поєднанні з мінімальними витра­тами;

• ризик неповернення вкладів;

• способи стягнення існуючої дебіторської заборгованості та варі­анти списання власних кредиторських зобов'язань;

• підготовленість персоналу до пропонованих змін;

• можливості швидкого виходу на реальні та потенційні ринки збуту;

• конкурентоспроможність продукції та її частку в загальному об­сязі продукції;

• гарантії соціального захисту персоналу;

• можливі екологічні наслідки (позитивні і негативні) реалізації певного варіанта проекту санації.

План фінансового оздоровлення (у формі бізнес-плану) містить такі основні етапи:

1. обґрунтування варіанта санації,

2. розрахунок за­гального обсягу фінансових ресурсів на здійснення санації,

3. термін ре­алізації плану та погашення інвестованого капіталу,

4. фінансові ре­зультати реалізації плану (чиста теперішня вартість, внутрішня нор­ма дохідності, термін окупності проекту).

Першочерговими заходами для відновлення платоспроможності та підтримки ефективної господарської діяльності підприємства мо­жуть бути такі:

• зміна складу керівників підприємства та стилю управління;

• інвентаризація активів підприємства;

• продаж зайвого устаткування, матеріалів і залишків готової продукції;

• оптимізація дебіторської заборгованості, зниження витрат на ви­робництво;

• продаж дочірніх фірм і часток у капіталі інших підприємств;

• про­даж незавершеного будівництва;

• обґрунтування необхідної чисельності персоналу;

• реструктуризація боргів шляхом перетворення короткотермінової заборгованості в довготермінові позики або іпотеки;

• запровадження прогресивної технології, механізації та автомати­зації виробництва;

• вдосконалення організації праці;

• капітальний ремонт, модернізація основних фондів, заміна заста­рілого устаткування.

Для визначення підприємств, які потребують державної фінансо­вої підтримки, здійснюють державну експертизу санаційних проек­тів.

Державна підтримка надається насамперед таким підприємст­вам:

• продукцію яких можна швидко реалізувати на споживчому ринку;

• які забезпечують обороноздатність та безпеку держави;

• характер виробництва яких пов'язаний з міжнародними нормами щодо техніки безпеки та екології (енергетичного атомного комп­лексу, виробництва радіоактивних матеріалів, зброї тощо);

• які необхідні для технологічної перебудови інших виробництв (створення та розвиток мереж зв'язку, інформаційних систем, су­часних транспортних систем);

• які випускають імпортозамінну або експортну продукцію;

• які забезпечують випуск енергозберігаючої техніки або працюють у галузі освоєння нових прогресивних технологій з метою підви­щення продуктивності праці й екологічності виробництва;

• з широкими кооперованими внутрішньогалузевими та міжрегіо­нальними зв'язками.