Класифікація видів контролю на підприємствах

Ознака класифікації	Основні види контролю
Організаційна форма	Суцільний Вибірковий Статистичний Летючий Інспекційний
Характер контрольних операцій	Візуальний Геометричний Лабораторний аналіз Контрольні випробування
Стадія виробничого процесу	Вхідний (контроль ресурсів) Проміжний (контроль процесу) Вихідний (контроль продукції)
Вплив на перебіг технологічного процесу	Активний Пасивний
Застосовувані засоби контролю	Автоматизований Механізований Ручний
Місце здійснення	Стаціонарний Змінний

Перевага статистичного контролю полягає в можливості керу­вання рівнем якості продукції за принципом саморегулювання кібер­нетичної системи зі зворотним зв'язком, недолік — у відносно вузь­кій сфері застосування (переважно масовому виробництві) і потребі у великих коштах на збирання та обробку інформації.

Активним є контроль якості безпосередньо під час технологічно­го процесу виготовлення виробу за допомогою спеціальних конт­рольних технічних пристроїв, вмонтованих у технологічне устатку­вання. Такий контроль запобігає появі продукції низької якості.

Автоматизований контроль здійснюється через застосування ав­томатичних пристроїв без участі людини, ефективний у безперервно­му та масовому виробництвах, де часто трудомісткість контролю пе­ревищує витрати на виготовлення продукції.

Летючим називається раптовий (без попередження) і швидкоминучий контроль.

Інспекційним є контроль, запланований або здійснюваний за кри­тичними сигналами.

Стаціонарний контроль здійснюється у спеціально обладнаних при­міщеннях (лабораторіях) за допомогою випробувань, аналізів тощо.

Змінний контроль здійснюють безпосередньо виконавці на робо­чих місцях або контролери ВТК підприємства.

Виокремлюється і розраховується економічний ефект у виробни­ка продукції, у споживача та народногосподарський ефект.

Економічний ефект у виробника продукції поліпшеної якості по­рівняно з попередньою виявляється в розмірі додатково отриманого прибутку від виробництва і реалізації продукції поліпшеної якості та обчислюється за формулою:

Е_в = (ΔП - Е_н К) V_я ,

де ΔП — приріст прибутку за рахунок реалізації одиниці продукції поліпшеної якості;

Е_н - загальний народногоспо­дарський ефект;

К — питомі капіталовкладення, спрямовані на поліпшення якості;

V_я — обсяг продукції поліпшеної якості в нату­ральних одиницях.

Економічний ефект, який отримає виробник продукції поліпше­ної якості, можна обчислити також як різницю у зведених витратах на виробництво продукції відповідно поліпшеної та нижчої якості:

Е_в = ((S₁ + Е_н К₁) – (S₂ + Е_н К₂)) V_я

Загальногосподарський ефект ураховує ефекти від виробництва та експлуатації (споживання) продукції поліпшеної якості й визнача­ється як їх сума.

Якщо поліпшення якості продукції відбувається шляхом підви­щення її сортності, то додатковий прибуток створюється за рахунок підвищення ціни на продукцію вищого сорту і визначається так:

ΔП_я = ((Ц₂ – S₂) – (Ц₁ –S₁)) V_я

де Ц₁, Ц₂— ціна одиниці продукції відповідно нижчого і вищого сорту;

S₁, S₂ — собівартість одиниці продукції аналогічних сортів.

В окремих галузях промисловості якість продукції оцінюється за допомогою коефіцієнта сортності, який визначається за формулою:

К_с =

де V₁, V₂ — обсяг випуску продукції відповідно нижчого і вищого сорту;

Ц₁, Ц₂ — ціна за одиницю продукції відповідно нижчого і ви­щого сорту.

Показники підвищення якості й конкурентоспроможності про­дукції підприємства об'єднують у чотири групи: технічні, органі­заційні, економічні й соціальні.

Технічні показники підвищення якості продукції пов'язані з удос­коналенням техніко-технологічної бази виробництва. До цих показ­ників належать:

• застосування досягнень науки і техніки при проектуванні виробів;

• запровадження новітньої технології виробництва і суворе дотри­мання технологічної дисципліни;

• забезпечення належної технічної оснащеності виробництва;

• дотримання і вдосконалення застосовуваних стандартів і техніч­них умов.

Ринкові умови господарювання на сучасному підприємстві потре­бують активного й широкого застосування організаційних показ­ників підвищення якості продукції:

• запровадження сучасних форм і методів організації виробництва й управління;

• удосконалення методів контролю на всіх стадіях виробництва;

• розширення господарських зв'язків між виробниками і спожива­чами продукції;

• застосування передового вітчизняного і зарубіжного досвіду для підвищення конкурентоспроможності продукції.

До форм і методів економічного впливу на забезпечення виробниц­тва високоякісної продукції належать:

• узгоджена система прогнозування і планування якості продукції;

• встановлення прийнятних для виробника і споживача цін на ок­ремі види товарів;

• переконлива мотивація праці всіх категорій працівників підпри­ємства.

До форм соціального впливу належать:

• всебічна активізація людського фактора;

• здійснення ефективної кадрової політики;

• створення належних умов праці й життєдіяльності працівників підприємства.