
- •Економіка підприємства
- •Економіка підприємства
- •Структура навчальної дисципліни «Економіка підприємства» для студентів спеціальності «Міжнародна економіка»
- •Змістовий модуль 1 Підприємство в сучасній системі господарювання
- •Тема 1. Теорії підприємств і основи підприємництва
- •Зміст теми
- •Питання для перевірки знань
- •Тести для самоперевірки
- •Завдання для розв’язання
- •Тема 2. Види підприємств, їх організаційно-правові форми.
- •Зміст теми
- •Види підприємств за основними ознаками
- •Класифікація малих підприємств в Україні
- •Питання для перевірки знань
- •Тести для самоперевірки
- •Тема 3. Зовнішнє середовище господарювання підприємств.
- •Зміст теми
- •Функції
- •Середовищі
- •Питання для перевірки знань
- •Тести для самоперевірки
- •Тема 4. Структура і управління підприємством
- •Зміст теми
- •Питання для перевірки знань
- •Тести для самоперевірки
- •Завдання для розв’язання
- •Тема 5. Ринок і продукція
- •Зміст теми
- •«Потреби — товар — ціна — реклама — збут»
- •Питання для перевірки знань
- •Тести для самоперевірки
- •10. Товарна продукція — це ...
- •11. Обсяг реалізованої продукції—це ...
- •Завдання для розв’язання
- •Змістовий модуль 2 Ресурсне забезпечення діяльності підприємств
- •Тема 6. Планування діяльності підприємства
- •Зміст теми
- •Фактори, що обмежують можливості планування
- •Головне правило організації планової роботи на підприємстві:
- •Основні показники за видами планування
- •Питання для перевірки знань
- •Тести для самоперевірки
- •Тема 7. Персонал підприємства, продуктивність і оплата праці.
- •Зміст теми
- •Де чпвп.Б - базова чисельність промислово-виробничого персоналу, чол..;
- •1) За трудомісткістю виробничої програми
- •2) За нормами обслуговування
- •3) За нормами виробітку
- •Методи виміру продуктивності праці
- •Виробіток
- •Трудомісткість
- •Питання для перевірки знань
- •Тести для самоперевірки
- •Завдання для розв’язання
- •Тема 8. Капітал підприємства
- •Зміст теми
- •Характеристика основних і оборотних фондів
- •Класифікацію основних фондів підприємства
- •4. Машини та обладнання:
- •Важливо ! Слід відрізняти основні засоби від основних фондів
- •Види структури основних фондів
- •Залежно від моменту проведення оцінки вартість основних фондів визначається як:
- •Залежно від стану основних фондів вони оцінюються за:
- •Класифікація груп основних засобів та мінімально допустимі строки їх корисного використання
- •Методи нарахування амортизації основних засобів
- •2. Коефіцієнт напруженості використання устаткування
- •3. Коефіцієнт інтенсивного навантаження
- •4. Коефіцієнт екстенсивного навантаження:
- •Оборотні кошти
- •Фонди обігу –
- •Оборотні фонди –
- •Запам’ятаймо!
- •Питання для перевірки знань
- •Тести для самоперевірки
- •Завдання для розв’язання
- •Тема 9. Інвестиції
- •Зміст теми
- •Питання для перевірки знань
- •Тести для самоперевірки
- •18. Залежно від того, хто виступає інвестором, інвестиції поділяють на...
- •19. Фінансовими називаються інвестиції...
- •20. Інвестиційна діяльність підприємства може здійснюватися за рахунок...
- •Завдання для розв’язання
- •Змістовий модуль 3 Технічна база і організація господарської діяльності підприємства
- •Тема 10. Інноваційна діяльність
- •Зміст теми
- •Питання для перевірки знань
- •Тести для самоперевірки
- •23. Завершальною ланкою і формою матеріалізації фундаментальних досліджень, засобом безпосереднього впливу науки на сферу виробництва виступає...
- •24. Інноваційні процеси, результатом яких є нові вироби, технології їх виготовлення, засоби виробництва, називаються...
- •25. Нововведення, що приводять переважно до еволюційних перетворень у сфері діяльності конкретних підприємств, є...
- •Завдання для розв’язання
- •Тема 11. Техніко-технологічна база і виробнича потужність підприємства
- •Зміст теми
- •Показники оцінки технічного рівня підприємств
- •Класифікація видів лізингу
- •Питання для перевірки знань
- •Тести для самоперевірки
- •Тест 10.2
- •7. У результаті проведення реконструкції діючого підприємства у разі необхідності можуть бути...
- •8. Які з нижченаведених показників характеризують ступінь технічної оснащеності праці персоналу?
- •9. Коефіцієнт механоозброєності праці розраховується як відношення...
- •11. До показників, що характеризують рівень прогресивності технології, відносять...
- •12. Виробнича потужність підприємства — це...
- •14. Вхідна виробнича потужність підприємства — це...
- •15. Виробнича потужність підприємства встановлюється виходячи з потужності ... Цехів (дільниць, технологічних ліній, агрегатів) основного виробництва
- •16. При розрахунку виробничої потужності підприємства не враховується...
- •17. Для підприємств із дискретним процесом виробництва максимально можливий фонд часу роботи устаткування визначається як...
- •18. Якщо коефіцієнт використання виробничої потужності підприємства більше одиниці, то...
- •19. Коефіцієнт освоєння проектної потужності відображає співвідношення...
- •Завдання для розв’язання
- •Тема 12. Організація виробництва і забезпечення якості продукції
- •Зміст теми
- •Довжина потокової лінії
- •1. Галузевий рівень концентрації
- •2. Рівень загальногосподарської концентрації
- •Класифікація видів контролю на підприємствах
- •Питання для перевірки знань
- •Тести для самоперевірки
- •14. Визначте помилкові твердження:
- •Завдання для розв’язання
- •Тема 13. Витрати на виробництво та реалізацію продукції
- •Зміст теми
- •Цехова собівартість продукції Виробнича собівартість продукції Повна собівартість продукції
- •Питання для перевірки знань
- •Тести для самоперевірки
- •15. Витрати виробництва на підприємстві складаються із ...
- •26. Процес цілеспрямованого формування витрат за місцем виникнення і різновидами продукції при постійному контролі їхнього рівня та стимулюванні зниження називається ...
- •Завдання для розв’язання
- •Змістовий модуль 4 Результати та ефективність виробництва
- •Тема 14. Фінансово – економічні результати діяльності підприємства.
- •Зміст теми
- •Питання для перевірки знань
- •Тести для самоперевірки
- •16. Прибуток — це ...
- •18. Рентабельність — це ...
- •20. Рентабельність окремих видів продукції обчислюється як ...
- •21. Рентабельність продукції визначається як ...
- •Завдання для розв’язання
- •Тема 15. Розвиток підприємств: трансформація та реструктуризація
- •Зміст теми
- •Основні форми і види реструктуризації підприємств
- •Питання для перевірки знань
- •Тести для самоперевірки
- •7. Який вид реструктуризації підприємства характеризується процесами комерціалізації або корпоратизації підприємства?
- •8. Наступним заходом після занесення підприємства до Реєстру неплатоспроможних підприємств та організацій є ...
- •11. Підприємство, яке потенційно піддається реорганізації, характеризується ...
- •12. Підрозділи підприємства з високою конкурентоспроможністю, але низьким рівнем відповідності загальній стратегічній цілі ...
- •14. При проведенні процесу санації першочергово необхідно сформувати...
- •Тема 16. Економічна безпека та антикризова діяльність
- •Зміст теми
- •Питання для перевірки знань
- •Тести для самоперевірки
- •Список літератури Базова література
- •Допоміжна література
- •Інформаційні ресурси
Довжина потокової лінії
L = L0Мpi
де Lо— відстань між двома сусідніми робочими місцями.
Швидкість руху потокової лінії залежить від її такту і відстані між сусідніми виробами (Lв):
Lв=
В усьому світі спостерігається стала тенденція підприємств різних форм організації виробництва до об'єднання. До форм суспільної організації виробництва належать концентрація, спеціалізація, кооперування, комбінування, конверсія і диверсифікація виробництва.
Концентрація — це процес зосередження виробництва, робочої сили, засобів праці на великих підприємствах, тобто процес усуспільнення виробництва через збільшення обсягів випуску продукції.
У сучасних умовах процес концентрації промислового виробництва є не просто збільшенням кількості основних фондів. Йому притаманна докорінна зміна техніки на базі НТП, зосередження її на великих підприємствах. На розвиток концентрації виробництва впливають такі чинники, як зростання потреби в окремих видах продукції, технічний прогрес у промисловості.
Концентрації виробництва на підприємстві можна досягти так:
збільшенням кількості машин, устаткування, технологічних ліній попереднього технічного рівня;
застосуванням машин і устаткування зі збільшеною одиничною потужністю;
одночасним збільшенням машин (устаткування) як попереднього технічного рівня, так і сучасного.
У господарській практиці виокремлюють три основні форми концентрації:
агрегатну — збільшення одиничної потужності технологічних установок, агрегатів, устаткування;
технологічну — укрупнення виробничих цехів, відділів, окремих виробництв підприємства;
заводську — збільшення розміру самостійних підприємств (заводів, фабрик, комбінатів), що здійснюється на основі агрегатної та технологічної концентрації виробництва.
Для визначення рівня концентрації використовують різні показники. Розглянемо основні з них.
1. Галузевий рівень концентрації
РКгал
=
де Qвел.гал, Qзаг.гал – обсяг виробленої за певний період продукції відповідно великими підприємствами і галуззю загалом, грн.
2. Рівень загальногосподарської концентрації
РКзг
=
де Qзг, Qзаг.г.к — обсяг продукції, виробленої за певний період великими підприємствами в межах господарського комплексу України.
Оптимальний розмір підприємства при концентрації його виробництва можна визначити кількома підходами. Зокрема, застосовують підхід, пов'язаний з мінімізацією зведених витрат (3і), на випуск одиниці продукції, тобто:
Зі = Sі + Ті + Ен Кі → тіп,
де Si — собівартість одиниці продукції;
Ті — питомі транспортні витрати;
Ен — нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень;
Кі — питомі капіталовкладення на одиницю випущеної продукції за i-м варіантом.
Поряд з процесом концентрації відбувається і зворотний процес — деконцентрація виробництва. Це спричинюється до появи широкої мережі малих і середніх підприємств. Серед них виживають і ефективно працюють економічно ефективніші, тобто технічно й технологічно передніші, спеціалізованіші, мобільніші щодо зміни кон'юнктури ринку.
Диверсифікація як суспільна форма організації виробництва означає одночасний розвиток різних, невзаємопов'язаних видів виробництв, розширення номенклатури та асортименту вироблюваної продукції в межах одного підприємства. Диверсифікація відображує процес розширення його підприємницької діяльності. Підприємство використовує власні нагромадження не тільки для підтримки і розвитку свого основного бізнесу, а й для освоєння нових видів продукції, створення нових виробництв. У результаті диверсифікації виробництва перетворюються на складні багатоцільові комплекси, що випускають продукцію або надають послуги різного призначення і характеру. Диверсифікованим вважається підприємство, на якому понад 30 % загального обсягу продажу — це товари й послуги, не пов'язані з його основною діяльністю.
У сучасних умовах диверсифікація виробництва на підприємствах є актуальною, і цей процес має тенденцію до розширення. Це пов'язано з намаганням господарюючих суб'єктів, насамперед виробничих підприємств, підтримувати фінансову стабільність, маневруючи матеріальними і людськими ресурсами.
Спеціалізація як суспільна форма організації виробництва — це процес зосередження випуску певних видів продукції в окремих галузях промисловості, на окремих підприємствах та в їх підрозділах, тобто це процес виробництва однорідної продукції або виконання окремих технологічних операцій на підприємствах, в об'єднаннях або галузях.
У промисловості розрізняють такі форми спеціалізації:
подетальну (виробництво деталей, агрегатів, вузлів тощо);
предметну (випуск певного виду готової продукції);
технологічну (виконання окремих стадій технологічного процесу).
Кооперування як суспільна форма організації виробництва — це тривалі виробничі взаємозв'язки підприємств, що спільно виготовляють кінцевий продукт. Основна умова кооперування — широка мережа подетально- і технологічно спеціалізованих та організаційно відокремлених виробництв. За формами спеціалізації у промисловості розрізняють три форми кооперування:
подетальну (кілька спеціалізованих підприємств постачають головному заводу вузли та деталі для подальшого збирання та випуску готової продукції);
предметну (спеціалізовані підприємства постачають певні вироби головним заводам, що збирають та випускають готову продукцію);
технологічну (спеціалізовані підприємства постачають головним заводам напівфабрикати власного виготовлення).
Одним з показників економічної ефективності спеціалізації (кооперування) є економічний ефект від їх розвитку, який обчислюється за формулою:
Е = ((S1 - S2) - (Т2-Т1))V2 - Ен ΔК + ΔП,
де S1, S2— собівартість одиниці продукції відповідно до і після спеціалізації (кооперування);
Т2, Т1 — транспортні видатки на одиницю продукції відповідно до і після спеціалізації (кооперування);
V2 — обсяг випуску продукції після спеціалізації;
Ен — нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень;
ΔК — додаткові капіталовкладення, необхідні для здійснення спеціалізації (кооперування) виробництва;
ΔП — додатковий прибуток, що може бути отриманий за рахунок поліпшення якості продукції внаслідок спеціалізації (кооперування).
Річний економічний ефект від спеціалізації (кооперування) за вибраним варіантом обчислюється так:
Еріч = (З1 – З2) Vф
де З1, З2 — зведені витрати відповідно звичайного і спеціалізованого (кооперованого) підприємства;
Vф — фактичний річний обсяг випуску продукції в натуральних одиницях після спеціалізації (кооперування).
Термін окупності капіталовкладень при здійсненні спеціалізації (кооперування) визначається за формулою:
Ток
=
де ΔК — обсяг капіталовкладень, спрямованих на проведення спеціалізації;
С — вартість основних фондів, які можуть бути при цьому реалізовані.
Комбінування як суспільна форма організації виробництва — це поєднання в одному підприємстві різногалузевих виробництв, взаємопов'язаних технічно, економічно і організаційно. До характерних ознак комбінованого підприємства (комбінату) належать:
об'єднання різнорідних виробництв;
пропорційність різнорідних виробництв;
техніко-економічна та організаційна єдність виробництва;
єдине енергетичне господарство, спільні допоміжні та обслуговуючі виробництва.
Розрізняють три основні форми комбінування:
на основі поєднання послідовних стадій переробки вихідної сировини (поєднуються різні, але споріднені стадії переробки сировини) — характерне для хімічної і текстильної промисловості, а також чорної металургії;
на основі використання відходів виробництва — поширене у деревообробній, харчовій та хімічній галузях промисловості;
на основі комплексної переробки сировини (наявність кількох напрямів переробки вихідної сировини) — поширене в галузях переробки органічної сировини: нафти, газу, торфу, вугілля.
З позицій економіки комбінування є однією з найпрогресивніших форм концентрації і організації виробництва, оскільки сприяє якнайповнішому використанню всіх ресурсів підприємства, а саме:
розширенню сировинної бази промисловості;
зменшенню матеріаломісткості продукції за рахунок комплексного використання сировини, відходів виробництва і безперервності технологічного процесу;
зниженню транспортних видатків;
ефективнішому використанню основних виробничих фондів і потужностей підприємства;
скороченню тривалості виробничого циклу;
зменшенню інвестицій на розвиток добувних галузей промисловості;
зменшенню виробничих відходів і тим самим позитивному впливу на навколишнє природне середовище.
Конверсія як суспільна форма організації виробництва характеризує істотне перепрофілювання частини або виробничого потенціалу підприємства загалом на виробництво іншої продукції під впливом докорінної зміни ринкового середовища або глобальних чинників розвитку економіки.
Процеси конверсії здійснюються за загальнонаціональними програмами, які розроблює і затверджує найвище керівництво країни. У конверсійних програмах України існують такі загальні пріоритети:
розробка устаткування для виробництва продуктів харчування;
створення медичної та іншої техніки для охорони здоров'я;
виготовлення товарів масового споживання.
Якість продукції як економічна категорія — це сукупність властивостей продукції, що зумовлюють ступінь її придатності задовольняти потреби споживачів відповідно до призначення.
Конкурентоспроможність підприємства — це його здатність виробляти конкурентоспроможну продукцію за рахунок ефективного використання трудових, виробничих і фінансових ресурсів.
Конкурентоспроможність продукції — це сукупність її якісних і вартісних характеристик, яка забезпечує якнайповніше задоволення попиту покупців та вигідно відрізняє її від аналогічної продукції конкурента.
У загальному вигляді визначення конкурентоспроможності (КС) продукції можна записати формулою:
КС = якість + ціна + обслуговування
Управляти конкурентоспроможністю можна шляхом забезпечення оптимального співвідношення зазначених складових, кожна з яких, у свою чергу, є багатоскладовою.
Оцінка якості продукції передбачає визначення її абсолютного, відносного, перспективного і оптимального рівнів.
Абсолютний рівень якості виробів визначається безпосереднім обчисленням їх певних показників.
Відносний рівень якості визначається порівнянням абсолютних показників якості виробів з відповідними показниками найкращих аналогічних зразків (еталонів).
Пріоритетні напрями розвитку науки і техніки відображаються в перспективному рівні якості виробів.
Оптимальним рівень якості виробів вважається тоді, коли він відповідає мінімальним суспільно необхідним витратам на виробництво і експлуатацію цих виробів.
За кількістю показники оцінювання якості виробу поділяють на одиничні (характеризують окрему властивість виробу), комплексні (характеризують сукупність властивостей виробу) і узагальнюючі (характеризують якість продукції загалом).
До одиничних належать такі показники:
призначення (характеризують пристосованість виробів до використання в тих чи інших умовах і сферу їх використання);
надійності й довговічності;
технологічності (характеризують ефективність конструкцій і технологій виготовлення);
ергономічні (ураховують комплекс гігієнічних, антропометричних і фізіологічних властивостей людини, а також вимоги техніки безпеки);
естетичні (характеризують виразність, відповідність стилю, моді, оригінальність, гармонійність);
стандартизації і уніфікації (характеризують ступінь використання у виробі стандартизованих і уніфікованих деталей та вузлів);
економічні (ураховують витрати на розробку, виготовлення і експлуатацію виробу).
За комплексними показниками продукцію поділяють на сорти, марки і класи.
Загальний рівень якості продукції підприємства оцінюється за узагальнюючими показниками, основними з яких є такі:
коефіцієнт оновлення асортименту;
частка сертифікованої продукції в загальному її обсязі;
частка продукції, призначеної для експорту.
За способом одержання інформації методи оцінювання якості продукції поділяють на об'єктивний, органолептичний і розрахунковий.
Об'єктивний метод оцінювання якості виробів передбачає використання технічних засобів їх контролю і реєстрації.
Органолептичний метод ґрунтується на сприйнятті людиною споживчих властивостей продукції органами чуття. Розрахунковий метод використовують при визначенні показників якості шляхом розрахунків.
За джерелами інформації методи оцінювання якості продукції поділяють на традиційний (якість оцінюється у спеціальних підрозділах), експертний (до оцінювання естетичних показників якості залучають експертів) і соціологічний (визначається враженням споживачів).
Економічний механізм управління якістю продукції об'єднує способи й методи, спрямовані на забезпечення виробництва і реалізації продукції високої якості. Складовими цього механізму є планування виробництва високоякісної продукції, стимулювання і контроль за виробництвом, стандартизація і сертифікація продукції.
Стандартизація продукції охоплює встановлення вимог до якості продукції, сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих, визначення норм і правил у сфері проектування виробництва, формування єдиної системи показників якості, методів її контролю, створення єдиної системи класифікації і кодування продукції.
Сертифікація продукції передбачає встановлення її відповідності певним вимогам і видачу на цій підставі певного документа — сертифіката якості, який засвідчує високий рівень якості продукції і її відповідність вимогам стандартів.
Найжорсткіші вимоги і правила містяться в міжнародних стандартах ІСО серії 9000.
В Україні також існує сертифікація як обов'язкова, так і добровільна. Сертифікацію здійснюють державні випробувальні центри за найважливішими видами продукції. Державний нагляд за якістю продукції, стандартизацією і сертифікацією здійснює Держстандарт України. Об'єктом державного нагляду є продукція виробничо-технічного призначення і товари народного споживання, експортна та імпортована продукція.
На підприємстві поточну контролюючу функцію щодо якості вироблюваної продукції — внутрішньовиробничий технічний контроль — здійснює відділ технічного контролю. Класифікацію видів контролю на підприємствах ілюструє табл. 12.1.
Таблиця 12.1