2. Коефіцієнт напруженості використання устаткування

К_нап =

3. Коефіцієнт інтенсивного навантаження

По групі обладнання

К_інт = , або К_інт =

де q — кількість продукції, виготовленої за одиницю часу;

П — про­дуктивність устаткування;

t_ф, t_н — фактично витрачений час на ви­готовлення одиниці продукції і технічно обґрунтована норма часу на виготовлення одиниці цієї продукції.

На робочому місці

К_інт =

де t_маш.і – машинний час обробки однієї деталі і0го виду, н-год.;

t_шт.і - норма часу на одну деталь і-го виду, н-год.;

4. Коефіцієнт екстенсивного навантаження:

По групі обладнання

К_екст =

де Ф_д , Ф_н — фонд часу роботи устаткування за певний період відпо­відно дійсний і номінальний.

Ф_н = (Ф_к – (В+С)) ,

де Ф_к – календарний фонд часу, дні;

В, С – вихідні і святкові дні;

t_зм – тривалість зміни, год.;

З_зм – кількість змін роботи обладнання на добу.

На робочому місті

К_екст =

де m – кількість видів деталей, що обробляються на робочому місці;

t_шт.і - норма часу на одну деталь і-го виду, н-год.;

N_i - обсяг випуску деталей і-го виду, шт..

5. Коефіцієнт інтегрального використання основних фондів

К_інтегр = К_екст К_інт

6. Коефіцієнт використання виробничої потужності

К_вик =

де ВП — середньорічна виробнича потужність.

Для характеристики руху основних фондів на підприєм­стві використовуються показники:

1. коефіцієнт оновлення

К_онов =

де С_к - вартість основних фондів на кінець року, грн.;

2. коефіцієнт вибуття

(К_ви6)=

На кожному підприємстві існують резерви для кращого викорис­тання основних виробничих фондів. Поліпшення їх використання впливає на фінансові результати роботи підприємства за рахунок зростання обсягу випуску продукції, зниження собівартості, поліп­шення якості продукції, зниження податку на майно та збільшення балансового прибутку.

Шляхи поліпшення використання основних засобів залежать від конкретних умов, що склалися на підприємстві за той чи інший пері­од. Підприємство може досягти поліпшення використання основних засобів у такі способи:

• позбутися зайвого устаткування, машин, інших основних фондів або здати їх в оренду;

• своєчасно і якісно здійснювати планово-попереджувальні та ка­пітальні ремонти;

• купувати високоякісні основні фонди;

• працювати над підвищенням кваліфікації обслуговуючого персо­налу;

• поліпшувати якість підготовки сировини і матеріалів для процесу виробництва;

• підвищувати рівень механізації та автоматизації виробництва;

• впроваджувати нову техніку і прогресивну технологію, яка є без­відходною та енерго- і паливозберігаючою;

• вдосконалювати організацію виробництва і праці з метою скоро­чення втрат робочого часу через простої устаткування.

Окрім основних кожне підприємство обов’язково повинно мати оборотні кошти або оборотний капітал. Ці поняття різняться. Обо­ротний капітал — це фінансові ресурси, вкладені в об'єкти, викорис­тання яких здійснюється підприємством протягом одного виробни­чого циклу або відносно короткого календарного періоду (як прави­ло, щонайбільше один рік). Оборотні кошти — це зазначені об'єкти. Оборотний капітал, що вкладається у виробництво і реалізацію про­дукції, споживається повністю і відтворюється одразу після завер­шення виробничого циклу через реалізацію товару.

У практиці обліку та законодавстві поняття оборотного капіталу прирівняне до поняття оборотних коштів. Оборотні кошти поряд з основними є найважливішим елементом виробництва. Недостатня забезпеченість підприємства оборотними засобами гальмує його нормальну діяльність і погіршує фінансовий стан.

Оборотні кошти призначені забезпечувати динамічну складову економічної діяльності підприємства. У процесі кругообігу вони проходять три стадії перетворень.

1. Заготовча стадія — «гроші оборотні кошти» — охоплює пері­од, необхідний для створення виробничих запасів. Оборотні кошти на цій стадії у вигляді грошей використовують для закупівлі сировини, матеріалів та інших предметів праці.

2. Виробнича стадія — «оборотні кошти готова продукція» — по­чинається з отримання предметів праці і завершується відправ­ленням готової продукції на склад підприємства. Оборотні кошти на цій стадії мають вигляд предметів праці, незавершеної та готової продукції.

3. Стадія реалізації — «готова продукція гроші» — починається з надходження готової продукції на склад підприємства і завершу­ється отриманням виручки від реалізації продукції. Оборотні кошти на цій стадії перебувають у вигляді готової продукції та грошей.

Таким чином, кошти здійснюють один оборот, а далі все повто­рюється. Оборотний капітал підприємства залежно від ролі, яку він відіграє у виробничому процесі, поділяється на оборотні фонди (капі­тал у виробництві) та фонди обігу (капітал в обігу). Для вивчення складу і структури оборотні кошти класифікують за певними ознака­ми (дивись рис. 8.1).

Матеріальною основою капіталу у виробництві є оборотні фонди. Оборотні фонди — це частина виробничих фондів підприємства, що споживаються в одному виробничому циклі й змінюють натуральну форму. Оборотні фонди поділяють на такі групи.

Виробничі запаси — це предмети праці, які містяться на складі у вигляді запасів і призначені для переробки у виробничому процесі.

Виробничі запаси складаються із сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, допоміжних ма­теріалів, мастильних матеріалів, палива, тари, запасних частин, ма­лоцінних і швидкозношуваних предметів праці.

Малоцінними та швидкозношуваними є предмети праці, які використовуються як кошти праці протягом року чи менше або вартість яких не перевищує 100-кратного (для бюджетних організацій 50-кратного) розміру мінімальної заробітної плати праці.

Незавершене виробництво — це продукція, яка ще не пройшла всі стадії обробки. У вартісному вираженні — це витрати на придбання матеріалів, запасних частин, сировини, на заробітну плату й інші ко­шти, необхідні для продовження процесу виробництва.

Витрати майбутніх періодів — це витрати на виконання науково-дослідних, раціоналізаторських робіт, освоєння нової техніки, оренд­ну плату тощо, що здійснюються в поточному році, але на собівар­тість продукції списуватимуться в наступних періодах.