Тема 7. Персонал підприємства, продуктивність і оплата праці.

Ключові терміни і поняття:

Трудові ресурси, персонал, кадри, трудовий потенціал, категорії персоналу, керівники, спеціалісти, службовці, робітники, професія, спеціальність, кваліфікація, чисельність персоналу, кадрова політика, система управління персоналом, оцінка персоналу, продуктивність праці, виробіток продукції, трудомісткість одиниці продукції, оплата праці, основна заробітна плата, додаткова оплата праці, тарифна система, системи оплати праці робітників.

Зміст теми

1. Поняття, класифікація та структура персоналу.

2. Визначення чисельності окремих категорій працівників.

3. Поняття продуктивності праці. Виробіток і трудомісткість.

4. Факторне дослідження приросту продуктивності праці.

5. Регламентація праці в часі.

6. Оплата праці: сутність, функції.

7. Форми оплати праці.

Найважливішим елементом продуктивних сил і основним дже­релом розвитку економіки країни в цілому та кожного підприєм­ства зокрема є люди, їх майстерність, освіта й фахова підготовка. Розрізняють поняття "трудові ресурси", "персонал" і "кадри" під­приємства.

Трудові ресурси — це частина працездатного населення, яка за ві­ковими, фізичними та освітніми даними відповідає тій чи іншій сфері діяльності.

Персонал — це сукупність постійних або тимчасових працівників, що отримали необхідну професійну підготовку або мають досвід практичної роботи.

Під поняттям кадри розуміється постійний кваліфікований склад працівників підприємства.

За принципом участі у господарській діяльності персонал поділяєть­ся на дві категорії:

• промислово-виробничий (ПВП), який займається виробництвом та його обслуговуванням;

• непромисловий (НПП) це зайняті у невиробничій сфері під­приємства.

Такий поділ персоналу на дві групи необхідний для узгодження трудових показників з показниками резуль­татів трудової діяльності (при визначенні продуктивності праці враховується чисельність ПВП), для розрахунків за­робітної плати і формування фонду оплати праці.

За характером виконуваних функцій персонал підприємства поділяється на такі категорії: керівники, спеціалісти, службовці та робіт­ники.

Керівники — це працівники, що обіймають керівні посади на підприємстві та в його структурних підрозділах: директор, головний інженер, головний бухгалтер, начальники цехів, завідувачі, виконро­би та ін.

Спеціалісти — це працівники, які виконують інженерно-технічні, економічні та деякі інші роботи: економісти, бухгалтери, адміністра­тори, юристи, соціологи та ін.

Службовці — це працівники, які готують і оформлюють докумен­тацію, здійснюють господарське обслуговування: працівники архі­вів, секретарі, діловоди, стенографісти та ін.

Робітники — це працівники, які безпосередньо зайняті у процесі створення матеріальних цінностей. В залежності від відношення до процесу створен­ня продукції вони поділяються на основних (які безпосередньо беруть участь у процесі виготовлення продукції) і допоміжних (які ви­конують функції обслуговування основного виробництва). До цієї категорії зараховують також листоноші, телефоністи, оператори зв'язку, прибиральники, кур'єри, чергові, сторожі, гардеробники та ін.

В умовах розвитку продуктивних сил, впровадження новіт­ніх досягнень науково-технічного прогресу у виробництво по­діл робітників на основні і допоміжні стає все більш умовним. Крім того, віднесення робітників до будь-якої із цих двох груп обумовлюється галузевою приналежністю підприємства.

За специфікою і складністю виконуваних робіт персонал підприєм­ства групується за професіями, спеціальностями і кваліфікацією.

Професія — це вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань і практичних навичок.

Спеціальність — це комплекс знань у межах певної професії і характеризує відносно вузький різновид трудової діяльності.

Кваліфікація — ступінь і рівень підготовки працівника, що харак­теризує його здатність до виконання роботи певного рівня складно­сті.

Відсоткове співвідношення складу працівників за категоріями ут­ворює структуру персоналу підприємства. Структурою персоналу вважатимемо питому вагу відповідної групи працівників у загальній чисельності персоналу підприємства. Структура персоналу вивчаєть­ся і аналізується як по підприємству в цілому, так і за окремими його підрозділами. Вивчення складу робочої сили підприємства передба­чає й отримання відповідних структурних характеристик з демогра­фічних ознак: стать, вік, рівень загальної та спеціальної освіти тощо.

Чисельність персоналу протягом часу не залишається постійною за рахунок її зміни внаслідок найму та звільнення працівників. З ме­тою обліку наявності та руху персоналу вводиться поняття облікової, середньооблікової та явочної чисельності працюючих.

Облікова чисельність охоплює всіх постійних, тимчасових і сезон­них працівників, прийнятих на роботу на термін понад один день, незалежно від того, знаходяться вони на роботі, у відпустці, відряд­женні, звільнені від праці через хворобу чи інші обставини.

Середньооблікова чисельність за певний період визначається як су­ма щоденної облікової чисельності, віднесена до кількості днів розра­хункового періоду.

Явочна чисельність свідчить про те, яка кількість працюючих фак­тично стала до роботи.

Обчислення планової потреби у працівниках підпри­ємства розпочинається із визначення їх загальної чисель­ності (вона складається із чисельності промислово-виробничо­го і непромислового персоналу).

Розрахунок планової чисельності промислово-виробни­чого персоналу (Ч_ПВП.ПЛ) здійснюється за формулою:

Ч_ПВП.ПЛ = Ч_ПВП.б , чол..,