Основні показники за видами планування

Стратегічне	Тактичне середньострокове	Тактичне короткострокове	Оперативно-календарне
Назва продукції (послуг)	Перелік найважливішої номенклатури продукції	Перелік і кількість позицій номенклатури продукції	Детальний перелік і кількість позицій номенклатури продукції
Орієнтовні витрати, що підлягають уточненню	Витрати ресурсів, деталізовані за видами продукції	Витрати ресурсів, деталізовані за видами та номенкла­турою продукції	Детальні норми використання ресурсів за видами продукції
Орієнтовні терміни виконання	Календарні терміни виконання	Точно встановлені терміни виконання	Добові та погодинні графіки виконання
Відповідальні виконавці без зазначення співвиконавців	Відповідальні виконавці та співвиконавці за етапами і видами робіт	Детальний перелік виконавців за етапа­ми, видами робіт і номенклатурою продукції	Детальний розподіл робіт серед безпосередніх виконавців
Ефективність (досягнення мети, окупність витрат)	Перевищення доходу над витра­тами (прибуток)	Чистий дохід	Своєчасність і повнота виконання плану за номенклатурою продукції

Всі плани різняться за такими позиціями:

• точністю встановлення інтервалу планування;

• ступенем інтеграції і диференціації, а також кількістю показників планування;

• ступенем точності розрахунків витрат і результатів виробництва;

• порядком розподілу обов'язків між виконавцями плану.

Процес планування безперервний. Цілі та завдання встановлю­ють до початку реалізації плану, а потім лише коригують їх, уточню­ють і розроблюють оперативні плани.

Планування діяльності підприємства здійснюється з викорис­танням певних методів. Методи планування – конкретні способи та прийоми розрахун­ків планових показників, які у сукупності визначають тактику плану­вання.

Вибір методу планування, що застосовується, визначається ря­дом факторів: ступенем складності показника, що розраховується, тривалістю планового періоду, стабільністю зовнішнього середовища діяльності підприємства, забезпеченістю та зіставністю за періодами вихідної інформації, організаційно-технічними можливостями її отримання, обробки та використання у планових розрахунках.

Найбільшого використання серед економіко-статистичних ме­тодів планування знайшов метод екстраполяції динамічних рядів, ос­новним критерієм використання якого є наявність чіткої тенденції розвитку об’єкта планування у передплановому періоді. Цей метод найбільш простий у використанні, не потребує проведення додатко­вого дослідження, отримання додаткової інформації.

Факторно-аналітичний метод дозволяє отримати більш реаль­ні планові завдання. Даний метод корегує результати, отримані при економіко-статистичних розрахунках, з урахуванням експертної чи кількісної оцінки прогнозних змін окремих факторів, що впливають на умови діяльності підприємства та значення планових показників.

Для планування змінних витрат підприємства факторно-аналітичним методом використовується формула:

Для планування постійних витрат підприємства факторно-аналітичним методом використовується формула:

де – плановий рівень змінних витрат, що розрахований економіко-статистичним методом;

– зміна рівня змінних витрат, яка передбачається у плановому періоді під впливом дій певних факторів;

– плановий обсяг виробництва підприємства;

– плановий обсяг постійних витрат, розрахований економіко-статистичним методом розрахунків;

– зміна обсягу постійних витрат у плановому періоді з урахуванням впливу дій певних факторів.

Найбільш точні, але й найбільш трудомісткі, результати дозво­ляє отримати техніко-економічний, або нормативний метод пла­нування. Він базується на застосуванні системи прогресивних техніко-економічних норм і нормативів використання окремих видів ре­сурсів, діючих тарифів та розцінок, ставок та норм відрахувань.

Балансовий метод. У загальному визначенні баланс представ­ляє собою систему показників, що характеризують будь-які явища шляхом зіставлення чи протиставлення окремих його сторін. Суть та зміст балансового методу полягає у тому, що шляхом побудови балансу досягається взаємоузгодження між наявними ре­сурсами та фактичною потребою у них.

Метод оптимізації планових розрахунків. Сутність цього ме­тоду полягає у тому, що розробляються декілька варіантів планових показників, з яких обирається найбільш оптимальний варіант.

Вибір оптимальних варіантів здійснюється на основі прийнятого критерію вибору. Такими критеріями можуть бути наприклад:

• прагнення отримати максимальний прибуток, чи максимізація прибутку;

• прагнення досягти результату за рахунок мінімізації витрат.

Економіко-математичне моделювання. Група економіко-математичних методів планування, до яких належать побудова регресивного рівняння, економічне моделювання, математичне моделю­вання тощо, займає окреме місце в організації планової роботи на підприємстві, що пов’язано, по-перше, із великою складністю щодо накопичення зіставних показників діяльності за досить тривалий час, та відповідно значною вартістю побудови даних моделей, а по-друге, з незначною точністю отриманих результатів в сучасних умовах не­стабільної економіки. Ці методи дозволяють визначити кількісний взаємозв’язок між показниками та факторами, які впливають на величину цих показників.

У процесі планування та прогнозування методи екстраполяцій­них трендів доповнюють методами кореляції трендів, у рамках яких проводять дослідження взаємозв’язку між різними тенденціями з ме­тою встановлення їхнього взаємозв’язку та взаємовпливу. Кореляційний аналіз може досліджувати взаємозв’язок між дво­ма показниками (парна кореляція) або між великою кількістю показ­ників.

Методи сітьового планування. Сітьовий графік планування та управління як графічне зображення взаємозв’язку між робітниками був створений американськими спеціалістами (Кларк, Малкольд, Розебум та ін.) у 1958 р. та отримав назву ПЕРТ (метод оцінки перегляду програм). Метод сітьового планування та управління (СПУ) використову­ється для планування складних систем та управління ними. СПУ засновано на теорії графів.

Програмно-цільовий метод планування. Для вирішення масштабних проблем перспективного розвитку, особливо коли вони мають комплексний характер, використовують програмно-цільові методи. Ці методи передбачають первісне визначення цільової функції діяльності підприємства на ринку - необхідного прибутку, який і стає основою для розробки планових показників по інших розділах загального пла­ну підприємства, насамперед – виробничої програми підприємства.

Крім перерахованих методів все більше застосування отриму­ють евристичні методи розробки та прийняття планових рішень на базі застосування методів «мозкового штурму», «експертної оцінки», «дерева рішень», журі керуючих та ін. Ці методи використовуються при неможливості кількісного визначення планових показників на ос­нові застосування інших методів чи при наявності суттєвої невизна­ченості у розвитку ситуації. Вони дають суб’єктивну оцінку експер­тів, засновану на використанні минулого досвіду, знань, прогнозу ймовірного розвитку ситуації, врахування неформальних факторів, що у ситуації невизначеності є досить суттєвими.