Завдання для розв’язання

4.1. Промислово-виробничий персонал підприємства становить 380 чол., із них робітників 300. Виробнича структура під­приємства включає 20 виробничих дільниць, об'єднаних у 6 цехів. Кожну виробничу дільницю очолюють один старший майстер і два змінних майстри. Згідно з типовими умовами виробництва на одного змінного майстра повинно припадати 30-40 робітників. Середня місячна зарплата начальника цеху 120 грн., одного майстра 5000 грн. Обґрунтувати ефективність переводу підприємства на безцехову структуру управління.

4.2. На підприємстві є 32 структурних підрозділи, а від­повідно до типової структури і нормативних умов їх формування (за чисельністю працюючих) повинно бути не більше 24. Фактична чисельність працівників апарату управління становить 210 при нормативній чисельності 170. Обчислити коефіцієнт економічності апарату управління підприємством.

4.3. Проаналізувати економічність управління в різних цехах підприємства. Вихідні дані в таблиці.

Цехи	Середньорічна чисельність працюючих, чол.		Річний фонд заробітної плати, тис.грн.
	всього	В тому числі управлінський персонал		всього	В тому числі управлінського персоналу
№ 1 № 2 № 3	220 640 70	26 42 14		2860,0 7680,0 980,0	510,5 760,8 200

Тема 5. Ринок і продукція

Ключові терміни і поняття:

Продукція, номенклатура, асортимент, товарна продукція, валова продукція, чиста продукція, реалізована продукція, маркетинг, маркетингова концепція, товарна політика, стратегія, тактика.

Зміст теми

1. Загальна характеристика продукції.

2. Вимірники обсягу продукції.

3. Товарна маркетингова політика підприємства.

4. Конкурентоспроможність продукції.

У процесі виробництва людина взаємодіє з визначеними засобами виробництва і створює конкретні матеріальні блага. Отже, останні є продуктами праці, тобто споживною вартістю, речовиною природи, пристосованою людиною за допомогою знарядь праці до своїх потреб. Результат праці здебільшого матеріалізується у виді конкретного продукту (продукції, виробу). Виготовлена продукція протягом визначеного часу проходить різні стадії технологічного процесу й у зв'язку з цим називається незавершеним виробництвом, чи напівфабрикатом готовим до вживання продуктом (виробом).

Цілком природно, що в промисловому виробництві результатом (продуктом) праці є продукція, на підприємствах транспорту — відповідний обсяг виконаної роботи (перевезених чи вантажів пасажирів на те чи інша відстань), а в установах зв'язку і банках – надані юридичній чи фізичній особам послуги. Іноді продукт праці є одночасно і виготовленою продукцією, і виконаною роботою, і зробленою послугою (наприклад, відремонтовані годинник, телевізор, холодильник, взуття і т.п.).

Загальновідомо, що більшість продуктів праці придатні для вживання різними способами й у різних сферах народного господарства. Зерно, наприклад, може бути сировиною для виробництва борошна, виготовлення пива, може використовуватися як корм для чи тварин посівний матеріал. Продукт праці, що існує готової для споживання формі, може стати сировиною для виробництва іншого продукту (наприклад, виноград – для виготовлення виноградного соку, провина). Чи стане конкретна споживна вартість засобом виробництва чи кінцевим продуктом споживання, цілком залежить від її функцій і місця в процесі праці Предмети праці, що піддаються обробці в процесі виробництва і змінюють свою форму, перетворюються в продукти праці які поділяються на засоби виробництва і предмети споживання щодо суспільного виробництва в цілому вони називаються продукцією відповідно I і II підрозділу, а промисловості –продукцією груп «А» і «Б».

Засоби виробництва, у свою чергу, поділяються на засоби праці і предмети праці, а предмети споживання — на продовольчі і непродовольчі товари. Такий розподіл продукції класифікує її по ознаці економічного призначення. Для загальної характеристики продукції (роботи, послуг) практичне значення має застосування системи вимірників її (їх) обсягу (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Загальна характеристика продукції

В умовах товарного виробництва і ринкової економіки виготовлена продукція, виконана робота, зроблена послуга є товаром, що має не тільки споживчу вартість, але і вартість (мінову вартість). Для постійного і повного задоволення потреб ринку планування й облік товарів, виготовлених для продажу, здійснюються в натуральних (фізичних) і вартісних (грошових) вимірниках. Важливо враховувати, що міру задоволення потреб ринку можна охарактеризувати, виходячи насамперед з показників товарів визначеної номенклатури й асортименту в натуральному виді.

Номенклатура продукції – це перелік найменувань виробів, завдання по випуску яких передбачається планом виробництва.

Асортимент продукції – це сукупність різновидів продукції кожного найменування, що відрізняються відповідними техніко-економічними показниками (типорозмірами, потужністю, продуктивністю, дизайном і т.п.). Номенклатура і товарний асортимент включають продукцію, що випускається, попит на який зберігається, а також нову продукцію, експериментальні зразки принципово нових виробів.

Вимірниками обсягу продукції в натуральному вираженні є конкретні фізичні одиниці — штуки, тонни, метри і т.п. У практиці планування й обліку обсягу продукції іноді використовують умовно-натуральні (наприклад, умовні банки консервів, умовні аркуші шиферу, штуки цегли) і подвійні натуральні (наприклад, виробництво сталевих труб може вимірятися тоннами і метрами, тканин — погонними і квадратними метрами) показники.

Обсяг продукції у вартісному вираженні на більшості підприємств різних галузей виробничої сфери визначається показниками товарної, валовий, чистої і реалізований продукції. Показник товарної продукції є практично скрізь застосовуваним вартісним показником, що дозволяє підсумовувати випуск різних видів продукції і завдяки цьому визначати загальний обсяг виробництва на тім чи іншім підприємстві, а також обчислювати ряд макроекономічних і узагальнюючих похідних показників розвитку народного господарства. Це, власне, загальна вартість усіх видів готової продукції, напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру, призначених для продажу і реалізації різним споживачам.

Показник валової продукції, крім елементів, що входять до складу товарної продукції, включає також зміна залишків незавершеного виробництва протягом розрахункового періоду, вартість сировини і матеріалів замовника і деяких інших елементів у залежності від галузевих особливостей виробничої діяльності підприємства. При цьому динаміка зміни залишків незавершеного виробництва враховується лише на тих підприємствах машинобудування і металообробки, де тривалість виробничого циклу для переважного більшості видів продукції перевищує два місяці. Варто також знати, що обсяг товарної і валової продукції виробничого об’єднання, у складі якого чи підприємства інші виробничі ланки перебувають на самостійному балансі, визначається шляхом підсумовування відповідних показників цих підприємств (ланок).

З метою більш повної характеристики динаміки виробництва продукції і показників його ефективності (перед усім продуктивності праці) при складанні виробничої програми підприємства роблять також розрахунки чистої продукції. За вихідну базу для її визначення приймається обсяг товарної продукції, з вартості якого виключають матеріальні витрати і суму амортизаційних відрахувань, тобто вартість так називаного упредметненої праці, елімінуючи вплив останнього на величину загальної вартості виготовленої підприємством продукції.

За економічним змістом показник чистої продукції відбиває знову створену на підприємстві вартість і завдяки цьому характеризує результати використання саме власного трудового потенціалу. Показник чистої продукції доцільно застосовувати для об’єктивної оцінки рівня ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства.

Однак міру задоволення ринкового попиту на ту чи іншу продукцію відбиває не обсяг її виробництва в натуральному і вартісному вираженні, а обсяг фактично реалізованих (проданих) виробів. З обліком цієї важливої обставини варто визначати і контролювати також планові (очікувані) показники реалізованої продукції. Плановий (очікуваний) показник реалізованої продукції визначають, виходячи з передбаченого виробничою програмою підприємства на відповідний рік обсягу товарної продукції, з урахуванням зміни залишків, нереалізованих на початок і кінець розрахункового періоду, а фактично – після оплати споживачем (замовником) вартості продукції і надходження відповідних грошових сум на банківський рахунок постачальника.

Універсальними показниками в системі оцінки обсягів виробництва та реалізації продукції є вартісні, до яких відносяться:

Товарна продукція: ТП = ГП +Т + ПФ + ВР + П_п + О_б ,

ТП =

де ГП – готова продукція;

Т – тара, виготовлена для пакування готової продукції;

ПФ - напівфабрикати, що реалізуються на сторону (іншим підприємствам);

ВР – вартість капітального та потокового ремонту;

П_п – вартість робіт промислового характеру, що виконуються для сторонніх підприємств;

О_б – вартість обробки продукції з давальницької сировини.

N_і – випуск продукції і0го виду в натуральних одиницях;

Ц_і – гуртова ціна підприємства одиниці виробу і-го виду;

Р – вартість робіт промислового характеру, що виконуються для сторонніх підприємств;

П – кількість видів продукції, що виготовляється на підприємстві.

Валова продукція: ВП = ТП ± (НП_П – НП_К) ,

де НП_П , НП_К – вартість залишків незавершеного виробництва відповідно на початок і кінець планового періоду, грн.

Реалізована продукція: РП = ТП + (Г_п – Г_к) + (О_п – О_к) , грн.,

де Г_п , Г_к – залишки готової нереалізованої продукції відповідно на початок і кінець планового періоду, грн.;

О_п , О_к – залишки продукції відвантаженої, за яку термін оплати не настав і продукція знаходиться на відповідальному зберіганні у покупців відповідно на початок і кінець планового періоду, грн.

Чиста продукція: ЧП = ТП – (МВ + А)

де МВ – матеріальні витрати на виробництво продукції;

А – нарахована амортизація від вартості основних фондів на їх ремонт і повне відновлення за відповідний період.

Умовно-чиста продукція: УЧП = ЧП + А

Нормативно-чиста: НЧП =

Н_ЧП = З + П_н , П_н = , З = З_ор + З_інш ,

З_інш = З_ор , К_з =

где N_t – обсяг випуску і-го виду продукції або послуг промислового характеру, нат.од.;

Н_ЧПі – норматив чистої продукції і-го виду, грн.;

т – кількість різних видів продукції (послуг), що виготовляються на підприємстві, од.;

З – заробітна платня у розрахунку на одиницю продукції, грн.;

П_н – нормативний прибуток, грн.;

С_Д - собівартість одиниці продукції за вирахуванням прямих матеріальних витрат (додані витрати), грн.;

Р_н – норматив прибутку від собівартості за вирахуванням прямих матеріальних витрат,%;

З_ор – заробітна платня основних робітників, грн.;

З_інш – заробітна платня інших працюючих, грн.;

К_з – коефіцієнт розподілу заробітної платні;

- заробітна платня промислово-виробничого персоналу підприємства за рік, грн.;

- заробітна платня основних робітників підприємства за рік, грн.

Валовий оборот: ВО = ВП + ВЗО

де ВЗО – внутрішній заводський оборот.

Маркетинг – це виробничо-комерційна діяльність підприємства, спрямована на виявлення і задоволення потреб споживачів у його продукції (послугах) через продаж її на ринку з метою одержання прибутку.

Функції маркетингу:

• вивчення ринку, аналіз і прогнозування попиту;

• вибір сегментів ринку, прийнятних для підприємства;

• визначення номенклатури і асортименту продукції, призначеної для реалізації на ринку;

• розробка стратегії виходу на ринок і закріплення на ньому;

• реклама, збут і стимулювання;

• політика ціноутворення.

Отже, об’єктом маркетингу є ланцюжок: