Тема 4. Виробнича програма підприємства

Ефективність діяльності підприємства в умовах ринку значною мірою залежить від того, наскільки обґрунтовано розроблені перспек­тивні та поточні плани виробництва на підприємстві. У нормальному ринко­вому середовищі попит споживачів на вироби підприємства, визна­чений та закріплений договорами на постачання продукції, держав­ними замовленнями, є вихідними даними для планування обсягів ви­робництва та асортименту продукції підприємств. Спираючись на ці дані, а також враховуючи власні економічні інтереси та виробничі по­тужності, підприємство визначає обсяги виробництва продукції у плановому періоді в натуральному та вартісному вираженні, її якісний рівень, асортимент.

Виробнича програма – це система планових показників вироб­ництва за обсягом, асортиментом та якістю продукції. Виробнича про­грама визначає: обсяг випуску продукції, номенклатуру та асортимент продукції, кількісні та якісні показники виробництва, обсяги робіт промислового характеру, які заплановані до виконання на підприємст­ві, обсяги реалізованої продукції протягом планового періоду.

Заплановані обсяги виробництва визначають потребу у виробни­чому обладнанні, загальній виробничій потужності. Зростання або пе- репрофілювання діючої виробничої потужності передбачає форму­вання інвестиційної потреби підприємства, яка знаходить своє відо­браження в інвестиційному плані.

Фактори виробництва використовуються у виробничому процесі та переносять свою вартість на вартість готового продукту у вигляді витрат виробництва. Таким чином, виробнича програма є базою для розрахунків планового кошторису витрат, плану поточних витрат підприємства.

Обробка та переробка продукції, яку було отримано за допомо­гою матеріально-технічного постачання, здійснюється через викорис­тання праці персоналу, потреба в якому планується через трудоміст­кість виробничої програми. Виробнича програма охоплює організа­цію процесу перетворення факторів виробництва в готовий продукт. Продукція, що створена в рамках виробничого процесу, повинна від­повідати вимогам ринку та бути реалізована на ньому. Таким чином, виробничий процес повинен будуватися, виходячи з вимог ринку збу­ту продукції; обсяги виробництва є матеріальною основою для розроб­ки планів реалізації продукції.

Від обсягів реалізації всіх видів продукції та послуг залежать доходи, що отримує підприємство від виробничої діяльності. У свою чергу, різниця між валовими доходами та поточними витратами ви­значає прибуток підприємства, іншими словами – результат діяльності підприємства, тобто виробнича програма, що є матеріальною основою реалізації продукції, визначає планові обсяги прибутку підприємства.

Прибуток виступає основним джерелом накопичення власних фінансових ресурсів, джерелом фінансування розширеного відтво­рення виробництва та додаткової потреби у факторах виробництва. З іншого боку, виробнича програма визначає обсяги цієї додаткової по­треби в матеріалах, сировині, обладнанні, працівниках підприємства, тому план прибутку та виробнича програма є основою для розробки інвестиційного, кредитного, фінансового планів підприємства.

Виробнича програма є одним з основних планів господарсько- фінансового розвитку підприємства у зв’язку з тим, що в ній форму­ються основні показники його діяльності, які визначають рівень кон­курентоспроможності підприємства на ринку. Для виконання цієї стратегічної мети у виробничій програмі підприємства повинно бути передбачене вирішення таких проблем:

• забезпечення високих і стійких темпів росту випуску продук­ції підприємства як у кількісному, так і в якісному вираженні;

• формування номенклатури та асортименту продукції, що ви­пускається залежно від сформованого попиту на неї;

• оновлення номенклатури та асортименту продукції залежно від стадій життєвого циклу товару;

• підвищення якості та надійності, поліпшення дизайну продук­ції, що виготовляється;

• врахування дій конкурентів;

• найбільш повне використання виробничих потужностей під­приємства.

Виробничу програму розробляють для основних, допоміжних та обслуговуючих цехів підприємства на рік з розподілом у розрізі квар­талів. Для основних виробничих цехів її розробляють в послідовності, яка зворотна послідовності технологічного процесу виготовлення ви­робів.

Виробнича програма складається з таких розділів:

1. планове завдання по обсягу, номенклатурі й асортименту про­дукції, що випускається;

2. планове завдання по якості продукції, що випускається;

3. план по спеціалізації та кооперуванню виробництва;

4. план реалізації продукції;

5. план введення у виробництво нової продукції, виробів.

У процесі розробки виробничої програми визначають обсяги робіт промислового характеру, до яких належать роботи з капі­тального ремонту, що виконуються для свого та інших підприємств, поточного ремонту, технічного обслуговування та модернізації облад­нання, транспортних засобів, монтажу обладнання тощо.

Інформаційною базою розробки виробничої програми підприєм­ства є:

• прийняті підприємством держзамовлення на виробництво продукції в розрізі номенклатури та асортименту;

• укладені підприємством довгострокові контракти зі спожи­вачами продукції;

• портфель замовлень, що його має відділ збуту підприємства; прогнозні показники розвитку ринку збуту;

• розрахункові виробничі потужності підприємства та запла­новані заходи з підвищення ефективності їхнього використання;

• намічені до реалізації інвестиційні проекти щодо розширення матеріально-технічної бази підприємства;

• дані про можливості задовольнити потребу підприємства у додаткових обсягах сировини, матеріалів, робочої сили, палива, елек­троенергії; можливості залучити робітників і спеціалістів відповід­ного рівня;

• прогнозна собівартість продукції, її прибутковість, обсяги реалізації.

При розробці виробничої програми підприємства використо­вуються натуральні, умовно-натуральні, трудові, вартісні та якісні ме­тоди вимірювання. Вони дозволяють вести планування, облік, конт­роль собівартості, обсягів продажу, номенклатури, асортименту, тру­домісткості, якості продукції, що випускається (рис. 4.1).

Натуральні показники плану (тонни, одиниці, метри тощо) характеризують виробничу спеціалізацію підприємства та долю на рин­ку того чи іншого продукту. У розрахунках на одиницю продукції встановлюються технологічні норми витрат сировини, енергії, робо­чого часу. Без натуральних показників неможливо визначити потребу у виробничих потужностях та ефективність їхнього використання.

Натуральні показники

Трудові показники

Умовно-натуральні показники

Якісні показники

Показники

вимірювання

виробничої

програми

підприємства

Чиста

(умовно, нормативно чиста) продукція

Товарна продукція

Валовий оборот

Внутрішній заводський оборот

Валова продукція

Реалізована продуція

Вартісні показники

Рис. 4.1. Методи вимірювання виробничої програми підприємства

Натуральні показники плану необхідні для:

• оцінки матеріаломісткості та трудомісткості виробництва;

• обґрунтування потреби в окремих видах матеріалів, сировини та обладнання;

• визначення складу та кількості робітників, необхідних для організації виробництва того чи іншого продукту;

• задоволення попиту споживачів.

Вибір натуральних показників вимірювання залежить від харак­теру виробу, призначення продукції, що виробляються, її споживчих якостей. Натуральні показники найбільш повно та об’єктивно харак­теризують динаміку виробництва, продуктивність праці, продуктив­ність роботи окремих підрозділів підприємства, однак придатні для оцінки лише однорідної продукції. На підприємствах з широким асор­тиментом продукції за допомогою натуральних показників неможли­во охарактеризувати загальний обсяг виробництва та проаналізувати його динаміку.

Трудові показники – години, хвилини робочого часу – використовуються у внутрішньовиробничому плануванні для оцінки трудомістко­сті одиниці продукції та виробничої програми. Найбільш розповсюдже­ні показники – трудомісткість продукції або витрати робочого часу на виготовлення продукції, виконання послуг, які розраховуються у нормо- годинах. Крім того, для вимірювання роботи обладнання використову­ється показник – станко-години.

Показники трудомісткості виробничої програми (нормо-години, чоловіко-години, станко-години) на перший погляд придатні для вимірювання обсягів виробництва. Однак у зв’язку зі змінами у трудомісткості продукції чоловіко-години не зіставні в динаміці, тому тру­дові показники використовуються частіше для допоміжних розрахун­ків. Трудомісткість виробничої програми, що вимірюється в нормо-годинах, являє собою обсяги виробництва, які повинен виконувати колектив цеху підприємства.

Універсальними показниками в системі оцінки обсягів вироб­ництва та реалізації продукції є вартісні, об’ємні показники діяльнос­ті, які використовуються одночасно з натуральними та трудовими по­казниками. Вартісні показники необхідні для узагальненої оцінки об­сягів діяльності підприємства, яке виробляє широкий асортимент продукції, для зіставлення витрат з отриманим прибутком, оцінки ефективності діяльності підприємства.

У грошовому відображенні розраховуються товарна продукція, валова продукція, реалізована продукція чи обсяг – продаж, чиста продукція, умовно-чиста продукція, нормативно-чиста продукція, ва­ловий та внутрішньозаводський оборот підприємства, нормативна вар­тість обробки продукції (табл. 4.1).

Таблиця 4.1