Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
методичні рекомендації Ек.і фін. пп 20.03.13.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
377.04 Кб
Скачать

Оборотні кошти

Функціональне призначення

Фонди обігу –

Засоби, що у грошовій або речовій формі перебувають на підприємстві й юридично в будь-який момент можуть стати вільними коштами підприємства

Оборотні фонди –

ресурси підприємства, одна частина яких входить у продукцію і утворює її матеріальний склад, а друга допомагає виконувати виробничий процес

Роль у виробництві

Виробничі запаси

Незавершене виробництво

Витрати майбутніх періодів

Готова продукція

Товари на складі

Дебіторська заборгованість

Гроші в розрахунках

Принципи організації

Нормовані –

забезпечують мінімум обігових коштів, необхідних для нормального функціонування підприємства

Ненормовані –

додаткові кошти, що спрямовуються, як правило, на розширення виробництва

Джерела формування

власні

залучені

власні

залучені

Рис. 8.1. Класифікація оборотних коштів підприємства

Запам’ятаймо!

оборотні фонди призначені для обслуговуван­ня сфери виробництва, а фонди обігу — для обслуговування сфери обігу

Стійкі пасиви — це кошти, які юридично не належать підприєм­ству, але постійно перебувають у його господарському обігу і які воно використовує. До стійких пасивів належать:

    • мінімальна заборгованість підприємства з резерву майбутніх пла­тежів, тобто витрати, що належать до витрат виробництва, але не застосовуються для безпосереднього виготовлення продукції;

    • стійка перехідна заборгованість постачальникам;

    • мінімальна заборгованість із заробітної плати і відрахувань на соціальні потреби;

    • залишки амортизаційних відрахувань на запаси матеріалів для капітального ремонту, виконаного господарським способом;

    • кошти підприємства, що покриваються кредитом банку та аван­сами замовників;

    • тимчасово вільні кошти спеціальних фондів.

Структурою оборотних коштів є відсоткове співвідношення ок­ремих елементів у загальному обсязі оборотних коштів, що залежить від специфіки виробництва. Наприклад, у будівництві 50-60 % обо­ротних коштів становить незавершене виробництво, 25 % — вироб­ничі запаси. На транспорті незавершеного виробництва немає, але 70 % оборотних коштів становлять виробничі запаси. Окрім того, структура оборотних коштів залежить від якості готової продукції, рівня концентрації, спеціалізації, кооперування або комбінування виробництва, прискорення НТП тощо.

Нормуванням оборотних коштів називають економічно обґрунтований розрахунок мінімальної потреби підприємства у фінансових ресурсах для забезпечення його нормального функціонування. Ос­новним методом нормування оборотних коштів є метод прямого розрахунку — розрахунку нормативів за кожним нормованим еле­ментом.

Норма витрат матеріальних ресурсів — це максимально допус­тимі планові витрати ресурсу (сировини, матеріалів, палива тощо), які можна споживати для виробництва одиниці продукції.

Нормативи витрат — це поелементні складові норми, які визна­чають витрати тих чи інших матеріальних ресурсів, віднесених на фізичну одиницю (одиницю потужності, м3, м2, 1 м погонної довжи­ни, тонну тощо).

Вагомість нормування оборотних коштів у ринкових умовах іс­тотно зростає, оскільки в кінцевому підсумку від нього залежать пла­тоспроможність і фінансовий стан підприємства.

Загальний норма­тив оборотних коштів складається з певних нормативів:

Нзаг = Нв.з + Нн.в + Нв.м.п + Нг.п

де Нв.з ; Нн.в ; Нв.м.п ; Нг.п — нормативи відповідно виробничих запасів, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів і готової продукції.

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах розраховуєть­ся за формулою:

Нв.з = Д N

де Д денна потреба у певному виді матеріальних ресурсів;

N — норма запасу певного виду ресурсів, днів.

Денну потребу в матеріальних ресурсах визначають шляхом ді­лення загальнорічної потреби в них (Мзаг) на кількість днів у році:

Д = Мзаг: 360

Норму запасу матеріального ресурсу визначають за формулою:

N = Nпот + Nпідг + Nтр + Nстр

де Nпот; Nпідг; Nтр; Nстрзапас відповідно поточний, підготовчий, транспортний і страховий.

Поточний запас (Nпот) — не резерв часу, який дорівнює половині часу між двома суміжними поставками матеріального ресурсу. На­приклад, якщо постачальник доставляє на підприємство сировину кожні 30 днів, то поточний запас становитиме половину цієї величи­ни: Nпот = 30 : 2 = 15 (днів). На практиці постачальників більше як один, тому спочатку розраховують середньозважений інтервал по­ставок, а потім знаходять його половину.

Підготовчий запас (Nпідг) — це час, необхідний для підготовки ма­теріальних ресурсів до виробничого процесу (комплектація, прий­мання, лабораторний аналіз, доставка матеріалів зі складу та бази тощо). Підготовчий запас ураховують тоді, коли час на підготовку матеріалу до виробництва перевищує норму поточного запасу і до­рівнює цьому перевищенню.

Транспортний запас (Nтр) — це час, необхідний для транспорту­вання матеріальних ресурсів до території підприємства з урахуван­ням часу на вантажно-розвантажувальні роботи.

Страховий запас (Nстр) складається на випадок зриву поставок, він дорівнює половині поточного запасу.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві. Обо­ротні кошти в незавершеному виробництві нормують у галузях про­мисловості, де період виробничого циклу перевищує один день (бу­дівництво, металургія, важке машинобудування, хімічна, складальне виробництво тощо).

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві — це кошти, яких повинно вистачати для створення перехідних заділів у цехах основного та допоміжного виробництва з метою забезпечення ритмічної роботи й рівномірного здавання готової продукції на скла­ди підприємства. Обчислюється цей норматив за формулою:

Нн.в. = р S Tц kн.в

де р середньодобовий обсяг випуску продукції в натуральному ви­раженні;

Sпланова виробнича собівартість одиниці продукції;

Тц тривалість виробничого циклу;

kн.в коефіцієнт наростання витрат.

Найскладнішою частиною розглядуваного нормативу є розраху­нок середньої вартості виробів у незавершеному виробництві. У за­гальному випадку на різних виробництвах упродовж виробничого циклу витрати, що пов'язані з виготовленням продукції, наростають по-різному. Для навчальних цілей у розрахунках використовуватиме­мо таку формулу:

kн.в = ПВ + , або kн.в =

де ПВ питома вага початкових одноразових витрат на виробниц­тво в собівартості продукції;

а одноразові витрати на початку ви­робничого циклу;

b решта витрат до завершення виробництва го­тової продукції.

Нормування оборотних коштів у витратах майбутніх періодів.

Цей норматив встановлюється у грошовому вираженні як залишок неописаних на собівартість витрат на кінець року:

Нв.м.п = Впоч + Впл - Всоб

де Впоч; Впл; Всобвидатки майбутніх періодів відповідно на поча­ток року, які плануються в цьому році і які підлягають перенесенню на собівартість у цьому році.

Нормування оборотних коштів у запасах готової продукції. Запаси готової продукції на складах підприємства повинні створюватися в такій кількості, щоб була можливість забезпечити її своєчасне від­вантаження для реалізації споживачам партіями, комплектно і в пов­ному асортименті. Для кожного виду готової продукції визначають­ся норми запасу залежно від того, скільки часу потрібно на комплек­тування і накопичення продукції до розміру партії, підготовку продукції до відвантаження, транспортування продукції за межі підприємства, підготовку і відправлення платіжних документів.

Після визначення нормативів для кожного виду готової продукції розраховується середньозважений норматив по підприємству зага­лом. Тоді норматив оборотних коштів у запасах готової продукції можна визначити за формулою:

Нг.п = q N

де q — вартість одноденного обсягу випуску готової продукції.

Для аналізу і планування витрат матеріальних ресурсів викорис­товують такі показники: коефіцієнт використання матеріалу, ко­ефіцієнт розкрою, коефіцієнт вилучення продукту з одиниці перероб­леної сировини, матеріаломісткість, матеріаловіддачу, електромісткість, енергомісткість, розмір відходів та ін. Наведемо визначення деяких з них.

Коефіцієнт використання матеріалу характеризує ступінь вико­ристання сировини та матеріалів і визначається як відношення його корисної витрати до нормативу витрат, встановленого для цього виду матеріалу.

Матеріаломісткість визначається за формулою

Мм = Км.р : V,

де Км.ркількість витрачених матеріальних ресурсів;

Vобсяг випус­ку товарної (реалізованої) продукції на підприємстві (у натурально­му або вартісному вираженні).

Матеріаловіддача — показник, обернений до матеріаломісткості.

Розмір відходів — це коефіцієнт, що показує відношення величини відходів до загальних витрат матеріалу.

До показників використання оборотних коштів на підприємстві належать коефіцієнт оборотності оборотних коштів, фондомісткість, період обороту оборотних коштів, коефіцієнт збереження, рента­бельність оборотних коштів.

Коефіцієнт оборотності оборотних коштів визначає кількість оборотів, які можуть зробити оборотні кошти за певний розрахунко­вий період (найчастіше рік), і показує, який обсяг реалізованої про­дукції припадає на 1 грн. вартості оборотних коштів. Обчислюється цей показник за формулою:

kоб =

де Qрічний обсяг реалізованої продукції;

Со.з.сер середньорічна вартість оборотних коштів.

Фондомісткість показує, яка вартість оборотних коштів припа­дає на 1 грн вартості реалізованої продукції:

Фм.оз =

Період обороту оборотних коштів показує, скільки днів триває один оборот оборотних коштів:

Тоб =

Коефіцієнт збереження оборотних коштів характеризує ефек­тивність використання оборотних коштів:

Кзб =

де Но.з сумарний норматив оборотних коштів.

Рентабельність оборотних коштів характеризує ефективність ви­користання оборотних коштів і є відношенням балансового прибутку підприємства (П6ал) до його середньорічного залишку оборотних коштів:

Rоз =

Середньомісячний залишок оборотних коштів обчислюється за формулою:

Смо.з.сер =

Споч , Скін залишок оборотних коштів відповідно на початок і кінець місяця.

Середньорічний залишок оборотних коштів обчислюється за фор­мулою:

Сро.з.сер =

де С ; С ,...,С середньомісячні залишки оборотних коштів.

Раціональне та економне використання матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів, а також оборотних коштів має велике еконо­мічне й соціальне значення для кожного підприємства, оскільки сприяє суттєвому зниженню витрат на виробництво і збут продукції, отриманню більшого прибутку за рахунок зниження собівартості продукції, підвищенню конкурентоспроможності продукції, поліп­шенню загального фінансового стану підприємства.

Підприємства мають такі шляхи поліпшення використання обо­ротних фондів і оборотних коштів:

    • упровадження безвідходних виробничих технологій;

    • комплексне використання сировини;

    • якісну підготовку сировини і матеріалів до виробництва;

    • удосконалення нормативної бази;

    • підтримку техніки в належному робочому стані й суворе дотри­мання вимог технологічних процесів;

    • зменшення термінів виготовлення продукції (скорочення вироб­ничого циклу);

    • зменшення кількості виробничих запасів за рахунок поліпшення організації матеріально-технічного постачання, зменшення даль­ності їх транспортування;

    • удосконалення розрахунків із замовниками та інших заходів що­до поліпшення фінансової та платіжної дисципліни.

Прискорення оборотності оборотних коштів сприяє збільшенню обсягу вироблюваної продукції та вивільненню частини оборотних коштів і за їх рахунок створенню додаткових резервів для розширен­ня виробництва. Порівнюючи показники оборотності оборотних коштів за два суміжних періоди (наприклад, роки), можна визначити їх зміну, що спричинюється прискоренням або уповільненням їх обер­тання. Загальний розмір цієї зміни визначається так:

Со.з.сер = Со.з.сер1 – Со.з.сер2

де Со.з.сер1; Со.з.сер2 - середні суми оборотних коштів за два суміж­них періоди.

Абсолютне вивільнення оборотних коштів виникає тоді, коли фактична потреба в них менша від планової. Вона визначається як різниця між плановою потребою у базовому періоді і фактичною су­мою середніх залишків нормованих оборотних коштів. Відносне ви­вільнення або додаткове залучення оборотних коштів за розрахун­ковий період обчислюється за формулою:

де Q річний обсяг реалізації продукції;

Тзвіт, Т6аз тривалість обороту оборотних коштів у році відповідно звітному та планово­му (базовому).

Оборотність вивільнених коштів безпосередньо впливає на кінцеві результати роботи підприємства. Так, приріст прибутків (збитків), що одержується за рахунок зміни оборотності оборотних коштів, розраховується за формулою:

де Пбаз прибуток від реалізації продукції в базовому році;

Кбаз і Кзвкоефіцієнт оборотності оборотних коштів у році відповідно базовому і звітному.