Тема 6. Ресурсний потенціал підприємства

Економічні можливості підприємства визначаються ресурсним потенціалом (сукупністю ресурсів), який є в його розпорядженні.

Основу поняття категорії «ресурсний потенціал» становить загаль­на категорія "ресурси". Термін "ресурс" означає запас, джерело. До ресурсів відносяться: запаси та джерела сировини, матеріалів, майно та грошові кошти, праця.

Ресурси - це сукупність матеріальних і нематеріальних елемен­тів, які прямо чи опосередковано беруть участь у виробничому про­цесі.

Особливістю категорії "ресурси" є їх відтворюваність, яка здій­снюється як у формі споживчої вартості, так і у формі вартості. Про­цес функціонування підприємств постійно вимагає залучення нових ресурсів.

Термін «потенціал» означає можливість, здатність. Потенціал - це сукупність ресурсів і можливостей, які можуть бути використані підприємством для досягнення обраних цілей.

Ресурсний потенціал підприємства - це сукупність ресурсів, що є в розпорядженні підприємства, також здатності працівників і менеджерів використовувати ресурси з метою виробництва товарів (послуг) та отримання максимального прибутку.

Ресурсний потенціал характеризує не весь запас конкретного ресурсу, а ту його частину, яка залучена до виробництва з урахуванням економічної доцільності та досягнень науково-технічного прогре­су. Ресурсний потенціал включає не тільки сформовану систему ре­сурсів, а й нові альтернативні ресурси та їх джерела.

Ресурсний потенціал з точки зору підприємства, як господарю­ючого суб’єкта, є важливим чинником, який впливає на ефективність фінансово-господарської діяльності, підвищення конкурентоздатності підприємства.

Ресурсний потенціал підприємства характеризується:

1. реальними можливостями підприємств в тій чи іншій сфері економічної діяльності;

2. обсягом ресурсів і резервів як залучених, так і не залучених у виробництво;

3. здібностями менеджерів щодо використання ресурсів для створення продукції, товарів і послуг з метою отримання максималь­ного прибутку;

4. формою підприємництва і відповідною організаційно- правовою структурою.

5. Ресурсний потенціал підприємства кількісно обчислюється че­рез сукупність складників, що приведені до єдиної розмірності за до­помогою коефіцієнтів.

Наявність ресурсного потенціалу на підприємстві ще не свід­чить про саму діяльність підприємства. Тільки сполучення всіх скла­дових ресурсного потенціалу воєдино, а саме - поєднання засобів ви­робництва і праці за умов використання певних технологічних проце­сів утворює виробничий потенціал підприємства.

Елементами ресурсного потенціалу підприємства є:

1. трудові ресурси;

2. фінансові ресурси;

3. матеріальні ресурси, які складаються з основних фондів (за­собів) і оборотних активів;

4. нематеріальні ресурси;

5. інформаційні ресурси.

Трудові ресурси чи персонал підприємства - це сукупність фі­зичних осіб, які знаходяться з підприємством як з юридичною особою у відносинах, що регулюються актами законодавства про трудову дія­льність.

Трудові ресурси чи персонал підприємства утворюють трудовий колектив працівників з визначеною структурою відповідно до структури виробництва, форми власності й організаційного устрою конкрет­ного підприємства.

Людські ресурси є головним ресурсом будь-якого підприємства, від кваліфікації і продуктивності праці яких залежать результати його господарської діяльності.

Витрати на персонал, які включають витрати на оплату праці, житло, соціальний захист працівників, професійне навчання, культур­но-побутове обслуговування і податки, пов’язані з використанням ро­бочої сили, посідають друге місце в структурі витрат підприємства після матеріальних.

Персонал підприємства має визначені кількісні, якісні і структурні характеристики.

З метою ефективного використання трудового потенціалу на підприємствах здійснюється його управління, яке включає аналіз кад­рового потенціалу і рівня його використання, визначення потреби в працівниках різних спеціальностей, прогнозування і планування чи­сельності працівників усього підприємства й окремих його підрозді­лів по різних структурних групах; розміщення працівників і коорди­націю їхньої діяльності; мотивацію праці працівників; облік результа­тів праці працівників; контроль за виконанням завдань.

Фінансові ресурси — це кошти, які формуються при утворенні підприємства і поповнюються в результаті господарської діяльності за рахунок продажу продукції, виконання робіт і надання послуг, а також шляхом залучення зовнішніх джерел фінансування.

Усі джерела коштів, які використовуються для формування фі­нансових ресурсів, можна поділити на дві групи: власні і позикові.

Власні кошти формуються в момент створення підприємства, а також у процесі його діяльності і включають:

1. статутний капітал, утворений за рахунок установчих чи пайо­вих внесків, випуску і розміщення акцій, бюджетного фінансування;

2. додатковий капітал, утворений як перевищення надходження внесків чи сум коштів, отриманих від продажу акцій, а також при пе­реоцінці матеріального майна підприємства по справедливій вартості;

3. нерозподілений прибуток підприємства, який може бути ви­користаний для фінансування господарської діяльності;

4. інші виробничі фонди, які утворюються за рахунок прибутку;

5. амортизаційні відрахування на відтворення основних засобів і нематеріальних активів.

Позикові кошти формуються у процесі діяльності підприємства і включають:

• банківські довгострокові і короткострокові кредити;

• облігаційні і необлігаційні позики;

• товарні чи комерційні кредити та ін.

Позикові кошти залучаються у зв'язку з тим, що у підприємства періодично виникають потреби в додаткових коштах, які неможливо задовольнити за рахунок власних коштів. Залучення позикових кош­тів здійснюється на принципах платності, терміновості, зворотності, цільового використання і матеріального забезпечення.

У процесі формування і використання власних та позикових фі­нансових ресурсів виникає потреба постійно керувати цим процесом.

Процес управління фінансовими ресурсами включає:

1. аналіз фактичного формування і використання власних та по­зикових фінансових ресурсів, виявлення резервів у формування і ви­користання;

2. розробку прогнозів і планів формування та використання фі­нансових ресурсів на перспективу;

3. розробку фінансової політики підприємства;

4. визначення доцільності додаткового залучення фінансових ресурсів за рахунок емісії акцій, облігацій, одержання банківського, фінансового кредитів тощо;

5. організацію процесу формування і використання фінансових ресурсів підприємства;

6. облік і контроль процесів формування і використання фінан­сових ресурсів.

Управління фінансовими ресурсами підприємства здійснюється фінансовою чи економічною службою підприємства.

Матеріальні ресурси - включають основні фонди й оборотні активи підприємства.

Основні фонди - це засоби праці, які мають вартість і функціо­нують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій фор­мі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість виготовлюваної продукції частинами в міру спрацювання.

Оборотні активи - частина майна підприємства, яка включає матеріальні і грошові засоби, що одноразово бере участь у виробни­чому процесі і повністю переносить свою вартість на готову продук­цію (роботи, послуги).

Оборотні активи забезпечують безперервність усіх процесів, які відбуваються на підприємствах: постачання, виробництва, збуту, фі­нансування.

Нематеріальні ресурси - це частина потенціалу підприємства, яка приносить економічну вигоду протягом тривалого періоду та має нематеріальну основу отримання доходів. До них відносяться об'єкти промислової та інтелектуальної власності, а також інші ресурси нема­теріального походження.

Нематеріальні активи - це права на користування нематеріаль­ними ресурсами. Власники об'єктів промислової власності отримують виключне право на їх використання за допомогою патентів.

Інформаційні ресурси - сукупність внутрішньої і зовнішньої інформації, яка необхідна підприємству для досягнення поставленої мети й очікуваних результатів.

Внутрішні інформаційні ресурси формуються в процесі здійс­нення господарської діяльності. Поділяються на: оперативну інфор­мацію, облікову і планову. Основними джерелами внутрішньої інфор­мації є дані управлінського і фінансового обліку підприємства, а та­кож матеріали оперативного диспетчерського обліку.

Зовнішні інформаційні ресурси надходять на підприємство з різ­них джерел, у тому числі із законодавчих актів, постанов і рішень державних та місцевих органів влади, судових та інших органів пра­вової системи, даних статистичних органів, газет, журналів, матеріа­лів науково-дослідних установ, вищих навчальних закладів та ін.

Наявність ресурсного потенціалу на підприємстві ще не свід­чить про саму діяльність підприємства. Тільки сполучення всіх скла­дових ресурсного потенціалу воєдино, а саме - поєднання засобів ви­робництва і праці за умов використання певних технологічних проце­сів, утворює виробничий потенціал підприємства.

Оцінка ефективності ресурсного потенціалу підприємства по­винна здійснюватись за такими принципами:

1. зіставлення результатів виробництва із витратами чи викори­станими ресурсами;

2. за єдиним народногосподарським критерієм;

3. засобом системи показників, що відображають різноманітні економічні процеси використання ресурсного потенціалу підприємст­ва;

4. взаємопов’язаність системи показників всіх рівнів управління економікою;

5. єдність форм і показників статистичного обліку і планування економіки в цілому та її окремих ланок.

Показники економічної ефективності діяльності підприємства кількісно вимірюють віддачу одиниці сукупних чи конкретних видів ресурсів

Принципи розробки системи показників економічної ефектив­ності використання ресурсного потенціалу підприємства:

1. повне відображення досягнутих результатів діяльності підпри­ємства;

2. кількісна оцінка показників;

3. можливість розрахунку показників за даними системи обліку і звітності;

4. чіткість методичного підходу до розрахунку показників.

Розрахунок показників ефективності використання ресурсного потенціалу підприємства базується на таких основних групах показ­ників: ресурсоємності; ресурсовіддачі; економії ресурсів.