Задача 2

(договір з грузинською авіакомпанією)

Між грузинською та українською авіакомпаніями було укладено договір оренди. У відповідності з умовами договору українська сторона зобов’язувалась надати грузинській стороні в оренду вертольоти. Орендна плата повинна була перераховуватися щокварталу. Сторони також включили у договір пункт про те, що питання, які не врегульовані даним договором, регулюються нормами цивільного законодавства України.

Українська авіакомпанія звернулася в один з арбітражних органів з позовом до грузинської авіакомпанії про стягнення заборгованості за договором оренди. Свої вимоги позивач обґрунтовував посиланнями на матеріальне право України. Відповідач в свою чергу наполягав на тому, що застосовуваним правом повинно бути законодавство Грузії, оскільки виконання договору мало місце на території Грузії.

При вирішенні даного спору арбітражний суд взяв до уваги наступне:

• даний спір випливає із зовнішньоекономічної угоди, оскільки її учасниками є юридичні особи, що перебувають у різних державах;

• сторони вільні у виборі права, застосовуваного до зобов’язань сторін за угодою, що закріплено у ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

• включення в контракт умови про застосовуване право означає, що сторони беруть на себе зобов’язання керуватися у своїх відносинах нормами даного права.

З огляду на викладене, арбітражний суд застосував цивільне законодавство України, як право, обране сторонами при укладенні контракту.

Чи міг арбітражний суд застосувати при вирішені даного спору законодавство місця виконання договору, якби Грузія брала участь в Угоді про порядок вирішення спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності від 20 березня 1992р.?

Чи визнає ця Угода принцип автономії волі сторін? З яких положень двостороннього договору між Україною та Грузією чи договору (конвенції) укладеного в рамках СНД можна було б виходити при розгляді даного спору?

Задача 3

(застосування Принципів УНІДРУА)

Англійська компанія уклала ряд договорів в рамках довгострокової програми з однією із неєвропейських держав. У цих договорах була відсутня прямо виражена умова про право, що підлягає застосуванню до них. Замість цього в більшості договорів містилося положення про те, що у випадку виникнення спору будуть застосовуватися «принципи природної справедливості» («principles of natural justice»).

Влітку 1995 р. арбітраж Міжнародної торговельної палати в Парижі у рішенні по справі між сторонами дійшов висновку про те, що Принципи УНІДРУА є найбільш вдалим вираженням загальних правил і тому підлягають застосуванню, незважаючи на те, що договори були укладені більш ніж за 15 років до прийняття Принципів. При цьому арбітри, після дослідження намірів сторін, дійшли висновку, що останні хотіли повністю виключити можливість застосування національного права кожної зі сторін. Це обґрунтовувалося, зокрема, і тим, що однією з договірних сторін у договорі виступала держава.

Яка юридична природа Принципів УНІДРУА? В яких випадках вони підлягають застосуванню і як можуть застосовуватися? Обґрунтуйте юридичну сторону питання застосування акту який не діяв на момент існування правовідносин між сторонами?