Фізичні властивості грунтів

До фізичних властивостей ґрунту належать структура, загальні фізичні, фізико-механічні, водні, повітряні та теплові властивості. Фізичні властивості ґрунту визначаються співвідношенням, взаємодією і динамікою твердої, рідкої, газоподібної і живої фаз ґрунту. Від них залежить розвиток ґрунтових процесів, родючість ґрунту і розвиток рослин.

1. Структура та структурність грунту

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

Під структурою ґрунту розуміють сукупність агрегатів або структурних окремостей різної величини, форми, пористості, механічної міцності і водотривкості.

Агрегати діаметром більш ніж 0,25 мм називають макроагрегатами, дрібніше 0,25 мм – мікроагрегатами.

Агрономічно коштовною є грудкувато-зерниста структура з розміром агрегатів від 0,25 до 10 мм, яким притаманні пористість і водотривкість. Така структура обумовлює найбільш сприятливий водно-повітряний режим ґрунту. Водотривкими називаються агрегати, які протистоять дії води, що їх розмиває.

Структурність ґрунту – це його властивість утворювати агрегати певної форми і розмірів і розпадатись під впливом незначного зусилля на окремості.

Структурні агрегати можуть бути різними за розмірами, формою і міцністю. За розміром грудочок розрізняють: мікроструктуру ґрунту - агрегати діаметром до 0,25 мм, макроструктуру ( грудочкувато-зернисту ) - 0,25 - 10 мм і мегаструктуру – понад 10 мм. За формою агрегатів структура може бути грудочкуватою, горіхуватою, зернистою, пилуватою, стовпчастою, призматичною, пластичною.

Агрономічна цінність структури залежить від пористості агрегатів, що, в свою чергу, пов’язано з щільністю розміщення мікроагрегатів у макроагрегатах. Значна пористість грудочок разом з вологостійкістю зумовлює позитивні фізичні властивості ґрунтів, є показником структурності і високого ступеня окультурення ґрунту.

Структурні агрегати можуть бути неоднаково щільно розміщеними в об’ємі ґрунту. Від цього залежить пористість ґрунту і його об’ємна маса

(щільність ). Співвідношення твердої фази ґрунту і об’єму пор, а також

капілярної і некапілярної пористості (будова орного шару ґрунту ) значною мірою залежить від структури ґрунту і способів та інтенсивності його

обробітку.

Агрегатний аналіз ґрунту методом м.І.Саввінова

Агрегатний аналіз проводять з метою:

1) визначення вмісту агрегатів того або іншого розміру в межах 0.25 – 10 мм;

2) виявлення кількості водостійких структурних окремостей.

Кількість агрегатів визначеного розміру знаходять методом «сухого» агрегатного аналізу, а водотривких агрегатів – методом «мокрого» агрегатного аналізу.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Лабораторна робота № 1 Метод «сухого» агрегатного аналізу

Мета роботи: за допомогою набору сит визначити відсоткове співвідношення у пробі агрегатів ґрунту різного розміру та розрахувати коефіцієнт структурності ґрунту.

Обладнання та реактиви: набір сит, механічні або електронні терези.

Хід роботи.

Зі зразка не розтертого повітряно-сухого ґрунту беруть середню пробу 0,5-2,5 кг. Обережно вибирають корені, гальку й інші включення. Середню пробу просівають через стовпчик сит з діаметром 10; 7; 5; 3; 2; 1; 0,5; 0,25 мм. На нижньому ситі повинний бути піддон. Ґрунт просівають невеликими порціями (100-200 г), уникаючи сильних струшувань. Коли сита роз'єднують, кожне з них злегка постукують долонею по ребру, щоб звільнити застряглі агрегати.

Агрегати із сит переносять в окремі порцелянові або алюмінієві чашки. Коли всю середню пробу просіють і розділять на фракції, кожну фракцію зважують на технохімічних терезах і розраховують їх вміст у відсотках від маси повітряно-сухого ґрунту. Результати записують за наступною формою (табл.1.1 ).

Таблиця1.1 – Результати агрегатного аналізу методом «сухого» просіювання

Назва ґрунту	Генетичний горизонт. Глибина взяття зразку ( см)	Розмір агрегатів (мм) і їх вміст (% від маси повітряно-сухого ґрунту)
		сухе просіювання
		>>10	110–7	77–5	55–3	33–2	22–1	1–0,5	0,5–0,25	<0,25	∑ 10-0.25