
- •Передмова
- •Техніка виконання лабораторних робіт і техніка безпеки
- •Розділ 1 методи вивчення фізичних і фізико-механічних властивостей грунту Підготовка ґрунту до аналізу
- •Підготовка зразка ґрунту до лабораторного аналізу
- •Фізичні властивості грунтів
- •Структура та структурність грунту
- •Агрегатний аналіз ґрунту методом м.І.Саввінова
- •Лабораторна робота № 1 Метод «сухого» агрегатного аналізу
- •Лабораторна робота № 2 Метод «мокрого» агрегатного аналізу
- •1.2 Гранулометричний склад ґрунту. Гранулометричний аналіз
- •1.2.1 Визначення гранулометричного складу польовими методами
- •Лабораторна робота № 3 Методика визначення гранулометричного складу ґрунтів у сухому стані ("сухим методом")
- •Лабораторна робота № 4 Методика визначення гранулометричного складу ґрунтів у вологому стані ("мокрим методом")
- •1.2.2 Гранулометричний аналіз ґрунту лабораторними методами
- •Лабораторна робота № 5 Визначення гранулометричного складу ґрунту за методом м. М. Філатова
- •Загальні фізичні властивості грунтів
- •Щільність ґрунту
- •Лабораторна робота № 6 Визначення питомої маси ґрунту (щільності твердої фази ґрунту)
- •Лабораторна робота № 7 Визначення об’ємної маси ґрунту (щільності ґрунту з розсипного зразка)
- •Пористість ґрунту
- •Лабораторна робота № 8 Пористість аерації (пори аерації)
- •1.5 Визначення вмісту вологи в грунті
- •Лабораторна робота № 9 Визначення польової і гігроскопічної вологи
- •Лабораторна робота № 10 Визначення максимальної гігроскопічної вологості за методом а. В. Ніколаєва
- •Лабораторна робота № 11 Визначення граничної польової вологоємності
- •Лабораторна робота № 12 Визначення капілярної вологоємності ґрунту
- •Визначення повної вологоємності ґрунту
- •Лабораторна робота № 14 Визначення запасів корисної вологи у різних ґрунтах
- •Лабораторна робота № 15 Визначення водно-фізичних властивостей ґрунтів
- •Розділ 2. Хімічні та фізико-хімічні властивості грунту
- •2.1 Гумус грунту
- •Лабораторна робота № 16 Визначення кількості гумусу за методом і.В.Тюріна
- •Лабораторна робота № 17 Розрахунок балансу гумусу в сівозміні
- •2.2 Визначення ємності поглинання ґрунту
- •Лабораторна робота № 18 Визначення ємності поглинання ґрунту за методом Бобко і Аскіназі
- •Лабораторна робота № 19 Визначення обмінної кислотності й рухомого алюмінію за методом Соколова
- •Лабораторна робота № 20 Визначення суми обмінних основ методом Каппена – Гільковіца
- •Лабораторна робота № 21 Обчислення ступеня насиченості ґрунтів основами
- •Лабораторна робота № 22 Визначення потреби ґрунтів у вапнуванні та обчислення доз вапна
- •2.3 Кислотність ґрунту
- •Лабораторна робота № 23
- •2.4 Засоленість грунтів
- •Лабораторна робота № 24 Визначення загальної кількості солей у ґрунту
- •Визначення загальної суми воднорозчинних речовин (сухий залишок)
- •Визначення загальної суми мінеральних водорозчинних речовин (прожарений залишок)
- •2.5 Лужність водної витяжки
- •Лабораторна робота № 25 Лужність від нормальних карбонатів
- •Лабораторна робота № 26 Визначення загальної лужності
- •Визначення хлор-іонів у ґрунті
- •Лабораторна робота № 28 Визначення сульфат-іонів у ґрунті
- •Визначення іонів кальцію і магнію трилонометричним методом
- •Визначення вмісту іонів кальцію
- •Визначення вмісту іонів магнію
- •Лабораторна робота № 30 Ступінь солонцюватості ґрунту і розрахунок норми гіпсу
Фізичні властивості грунтів
До фізичних властивостей ґрунту належать структура, загальні фізичні, фізико-механічні, водні, повітряні та теплові властивості. Фізичні властивості ґрунту визначаються співвідношенням, взаємодією і динамікою твердої, рідкої, газоподібної і живої фаз ґрунту. Від них залежить розвиток ґрунтових процесів, родючість ґрунту і розвиток рослин.
Структура та структурність грунту
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
Під структурою ґрунту розуміють сукупність агрегатів або структурних окремостей різної величини, форми, пористості, механічної міцності і водотривкості.
Агрегати діаметром більш ніж 0,25 мм називають макроагрегатами, дрібніше 0,25 мм – мікроагрегатами.
Агрономічно коштовною є грудкувато-зерниста структура з розміром агрегатів від 0,25 до 10 мм, яким притаманні пористість і водотривкість. Така структура обумовлює найбільш сприятливий водно-повітряний режим ґрунту. Водотривкими називаються агрегати, які протистоять дії води, що їх розмиває.
Структурність ґрунту – це його властивість утворювати агрегати певної форми і розмірів і розпадатись під впливом незначного зусилля на окремості.
Структурні агрегати можуть бути різними за розмірами, формою і міцністю. За розміром грудочок розрізняють: мікроструктуру ґрунту - агрегати діаметром до 0,25 мм, макроструктуру ( грудочкувато-зернисту ) - 0,25 - 10 мм і мегаструктуру – понад 10 мм. За формою агрегатів структура може бути грудочкуватою, горіхуватою, зернистою, пилуватою, стовпчастою, призматичною, пластичною.
Агрономічна цінність структури залежить від пористості агрегатів, що, в свою чергу, пов’язано з щільністю розміщення мікроагрегатів у макроагрегатах. Значна пористість грудочок разом з вологостійкістю зумовлює позитивні фізичні властивості ґрунтів, є показником структурності і високого ступеня окультурення ґрунту.
Структурні агрегати можуть бути неоднаково щільно розміщеними в об’ємі ґрунту. Від цього залежить пористість ґрунту і його об’ємна маса
(щільність ). Співвідношення твердої фази ґрунту і об’єму пор, а також
капілярної і некапілярної пористості (будова орного шару ґрунту ) значною мірою залежить від структури ґрунту і способів та інтенсивності його
обробітку.
Агрегатний аналіз ґрунту методом м.І.Саввінова
Агрегатний аналіз проводять з метою:
1) визначення вмісту агрегатів того або іншого розміру в межах 0.25 – 10 мм;
2) виявлення кількості водостійких структурних окремостей.
Кількість агрегатів визначеного розміру знаходять методом «сухого» агрегатного аналізу, а водотривких агрегатів – методом «мокрого» агрегатного аналізу.
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
Лабораторна робота № 1 Метод «сухого» агрегатного аналізу
Мета роботи: за допомогою набору сит визначити відсоткове співвідношення у пробі агрегатів ґрунту різного розміру та розрахувати коефіцієнт структурності ґрунту.
Обладнання та реактиви: набір сит, механічні або електронні терези.
Хід роботи.
Зі зразка не розтертого повітряно-сухого ґрунту беруть середню пробу 0,5-2,5 кг. Обережно вибирають корені, гальку й інші включення. Середню пробу просівають через стовпчик сит з діаметром 10; 7; 5; 3; 2; 1; 0,5; 0,25 мм. На нижньому ситі повинний бути піддон. Ґрунт просівають невеликими порціями (100-200 г), уникаючи сильних струшувань. Коли сита роз'єднують, кожне з них злегка постукують долонею по ребру, щоб звільнити застряглі агрегати.
Агрегати із сит переносять в окремі порцелянові або алюмінієві чашки. Коли всю середню пробу просіють і розділять на фракції, кожну фракцію зважують на технохімічних терезах і розраховують їх вміст у відсотках від маси повітряно-сухого ґрунту. Результати записують за наступною формою (табл.1.1 ).
Таблиця1.1 – Результати агрегатного аналізу методом «сухого» просіювання
Назва ґрунту
|
Генетичний горизонт. Глибина взяття зразку ( см) |
Розмір агрегатів (мм) і їх вміст (% від маси повітряно-сухого ґрунту) |
|||||||||
сухе просіювання |
|||||||||||
>>10
|
110–7
|
77–5
|
55–3
|
33–2
|
22–1
|
1–0,5
|
0,5–0,25
|
<0,25
|
∑ 10-0.25 |