- •Передмова
- •Техніка виконання лабораторних робіт і техніка безпеки
- •Розділ 1 методи вивчення фізичних і фізико-механічних властивостей грунту Підготовка ґрунту до аналізу
- •Підготовка зразка ґрунту до лабораторного аналізу
- •Фізичні властивості грунтів
- •Структура та структурність грунту
- •Агрегатний аналіз ґрунту методом м.І.Саввінова
- •Лабораторна робота № 1 Метод «сухого» агрегатного аналізу
- •Лабораторна робота № 2 Метод «мокрого» агрегатного аналізу
- •1.2 Гранулометричний склад ґрунту. Гранулометричний аналіз
- •1.2.1 Визначення гранулометричного складу польовими методами
- •Лабораторна робота № 3 Методика визначення гранулометричного складу ґрунтів у сухому стані ("сухим методом")
- •Лабораторна робота № 4 Методика визначення гранулометричного складу ґрунтів у вологому стані ("мокрим методом")
- •1.2.2 Гранулометричний аналіз ґрунту лабораторними методами
- •Лабораторна робота № 5 Визначення гранулометричного складу ґрунту за методом м. М. Філатова
- •Загальні фізичні властивості грунтів
- •Щільність ґрунту
- •Лабораторна робота № 6 Визначення питомої маси ґрунту (щільності твердої фази ґрунту)
- •Лабораторна робота № 7 Визначення об’ємної маси ґрунту (щільності ґрунту з розсипного зразка)
- •Пористість ґрунту
- •Лабораторна робота № 8 Пористість аерації (пори аерації)
- •1.5 Визначення вмісту вологи в грунті
- •Лабораторна робота № 9 Визначення польової і гігроскопічної вологи
- •Лабораторна робота № 10 Визначення максимальної гігроскопічної вологості за методом а. В. Ніколаєва
- •Лабораторна робота № 11 Визначення граничної польової вологоємності
- •Лабораторна робота № 12 Визначення капілярної вологоємності ґрунту
- •Визначення повної вологоємності ґрунту
- •Лабораторна робота № 14 Визначення запасів корисної вологи у різних ґрунтах
- •Лабораторна робота № 15 Визначення водно-фізичних властивостей ґрунтів
- •Розділ 2. Хімічні та фізико-хімічні властивості грунту
- •2.1 Гумус грунту
- •Лабораторна робота № 16 Визначення кількості гумусу за методом і.В.Тюріна
- •Лабораторна робота № 17 Розрахунок балансу гумусу в сівозміні
- •2.2 Визначення ємності поглинання ґрунту
- •Лабораторна робота № 18 Визначення ємності поглинання ґрунту за методом Бобко і Аскіназі
- •Лабораторна робота № 19 Визначення обмінної кислотності й рухомого алюмінію за методом Соколова
- •Лабораторна робота № 20 Визначення суми обмінних основ методом Каппена – Гільковіца
- •Лабораторна робота № 21 Обчислення ступеня насиченості ґрунтів основами
- •Лабораторна робота № 22 Визначення потреби ґрунтів у вапнуванні та обчислення доз вапна
- •2.3 Кислотність ґрунту
- •Лабораторна робота № 23
- •2.4 Засоленість грунтів
- •Лабораторна робота № 24 Визначення загальної кількості солей у ґрунту
- •Визначення загальної суми воднорозчинних речовин (сухий залишок)
- •Визначення загальної суми мінеральних водорозчинних речовин (прожарений залишок)
- •2.5 Лужність водної витяжки
- •Лабораторна робота № 25 Лужність від нормальних карбонатів
- •Лабораторна робота № 26 Визначення загальної лужності
- •Визначення хлор-іонів у ґрунті
- •Лабораторна робота № 28 Визначення сульфат-іонів у ґрунті
- •Визначення іонів кальцію і магнію трилонометричним методом
- •Визначення вмісту іонів кальцію
- •Визначення вмісту іонів магнію
- •Лабораторна робота № 30 Ступінь солонцюватості ґрунту і розрахунок норми гіпсу
Лабораторна робота № 26 Визначення загальної лужності
Вона обумовлюється наявністю як карбонатів лужних металів (головним чином Nа2СО3), так і бікарбонатів лужних і лужноземельних металів здебільшого Са(НС03)2 і NаНСОз.
Суть методу полягає в титруванні витяжки 0,01 н. розчином Н2SO4 при наявності індикатора метилоранжу, тобто до рН 4,4:
Са(НСО3)2 + Н2SО4 = 2Н2О + 2СО2 + СаSО4
В ґрунті одночасно знаходяться Са(НСО3)2 і Н2СО3. Бікарбонат кальцію дисоціює майже повністю, а Н2СО3 менше. Тому значного підкислення ґрунту не відбувається. Реакція ґрунтового розчину створюється в межах нейтральної чи слаболужної. Загальна лужність в незасолених ґрунтах складає 0,06 - 0,08 %. Якщо загальна лужність більше 0,1 %, то це свідчить про наявність NаНСО3 і розвиток солонцюватості ґрунту.
Обладнання і реактиви: піпетки ємністю 50 мл, колби ємністю 250 мл,
бюретки, метилоранж, 0,05 н. розчин Н2SО4.
Хід роботи
1.
Сірчаною кислотою відтитрувати ті
бікарбонати, що були в ґрунтовому розчині
самостійно і ті, що перейшли з карбонатів
при титруванні лужності від нормальних
карбонатів. Тому загальну лужність
виражають в іонах
Після визначення лужності від нормальних карбонатів у ту ж колбу (або в іншу - з новою порцією витяжки) додати дві краплі метилоранжу. Витяжка набуває ясно-жовтого забарвлення.
2.Вміст колби відтитрувати 0,05 н. розчином Н2SО4 до появи слаборожевого забарвлення. Титрувати також при "порівняльному зразку", яким є колба з таким же об'ємом витяжки і без індикатора.
3. Для визначення загальної лужності додати кількість 0,01 н. Н2SО4, витраченої при титруванні витяжки як з фенолфталеїном, так і з метилоранжем. Розрахунок провести за формулою:
(2.12)
де ОНзаг – загальна лужність, % НСО3 до маси ґрунту;
а – кількість 0,01 н. Н2SО4, що пішла на титрування витяжки з фенолфталеїном, мл;
б – об’єм тієї ж кислоти, що пішла на титрування витяжки з метилоранжем, мл;
0,00061 – маса НСОз, що відповідає 1 мл 0,01 н. розчину Н2SО4, г;
mг – наважка ґрунту, що відповідає об'єму витяжки, взятої для титрування, г;
100 – коефіцієнт переведення у відсотки.
Лабораторна робота № 27
Визначення хлор-іонів у ґрунті
Суть методу визначення хлор-іонів базується на титруванні водної витяжки азотнокислим сріблом (AgNO3) при наявності хромово-кислого калію.
Розчинність хлористого срібла значно менше, ніж хромовокислого калію.
При дії азотнокислого срібла на хлоровмісну витяжку випадає білий осад хлористого срібла (AgСl). Після закінчення реакції з хлором починається взаємодія азотнокислого срібла з хромовокислим калієм, в результаті чого утворюється хромовокисле срібло (Ag2CrO4) чорно-бурого кольору. Це свідчить про повне зв'язування хлор-іонів азотнокислим сріблом. За кількістю азотнокислого срібла, що пішла на зв'язування хлор-іонів, визначають їх вміст у витяжці.
Обладнання і реактиви: колби ємністю 250 мл, піпетки ємністю 10, 50мл, бюретки, 5%-й розчин АgNO3, 0,01 н. розчин АgNО3.
Хід роботи
1. Об'єм витяжки для аналізу встановити шляхом попереднього випробування її на хлор-іон. В пробірку взяти 10 мл витяжки і додати до неї кілька крапель 5 %-го розчину АgNО3. Зауважимо, якщо помутніння не спостерігається, то хлор-іон відсутній; при появі опалесценції, що вказує на наявність хлор-іона, для титрування беруть 50 мл водної витяжки; при випаданні середнього осаду - від 5 до 20 мл витяжки; при випаданні великого осаду - 5 мл витяжки і розводять її в 5 раз дистильованою водою.
2. Встановлений таким чином об'єм витяжки взяти в конічну колбу, нейтралізувати 0,01 н. розчином Н2SО4 (контроль з лакмусовим папером), додати 1 мл 10 %-го розчину хромату калію К2СrО4 і титрувати 0,01 н. розчином АgNО3 до переходу жовтого забарвлення розчину в червонувате (оранжево-червоне). Реакція відбувається за рівнянням при цьому випадає осад АgС1 білого кольору.
NaC1 +AgNO3 = NaNO3 + AgC1
Коли весь хлор буде зв'язаний сріблом, тоді срібло вступає в реакцію з К2СгО4:
K2CrO4 + 2AgNO2 = 2KNO2 + Ag2CrO4
Хромовокисле срібло дає осад червонуватого кольору, поява якого і є
моментом закінчення титрування.
3. Для більш точного визначення закінчення титрування, особливо при незначному вмісті хлоридів, необхідно під час титрування колір розчину в колбі порівнювати з "порівняльним зразком" (такою ж конічною колбою з таким же об'ємом води, в яку додано 1 мл хромовокислого калію).
Результати аналізу вмісту хлор-іонів в ґрунті (СІ, %) обчислити за формулою:
(2.13)
де а – кількість 0,01 н. розчину АgNО3, що пішла на титрування, мл;
0,00035 – кількість хлор-іонів, що відповідає 1 мл 0,01 н. розчину АgNО3, г;
100 – коефіцієнт переведення у відсотки;
mг – наважка ґрунту, що відповідає об'єму витяжки, взятої для аналізу.
