- •Передмова
- •Техніка виконання лабораторних робіт і техніка безпеки
- •Розділ 1 методи вивчення фізичних і фізико-механічних властивостей грунту Підготовка ґрунту до аналізу
- •Підготовка зразка ґрунту до лабораторного аналізу
- •Фізичні властивості грунтів
- •Структура та структурність грунту
- •Агрегатний аналіз ґрунту методом м.І.Саввінова
- •Лабораторна робота № 1 Метод «сухого» агрегатного аналізу
- •Лабораторна робота № 2 Метод «мокрого» агрегатного аналізу
- •1.2 Гранулометричний склад ґрунту. Гранулометричний аналіз
- •1.2.1 Визначення гранулометричного складу польовими методами
- •Лабораторна робота № 3 Методика визначення гранулометричного складу ґрунтів у сухому стані ("сухим методом")
- •Лабораторна робота № 4 Методика визначення гранулометричного складу ґрунтів у вологому стані ("мокрим методом")
- •1.2.2 Гранулометричний аналіз ґрунту лабораторними методами
- •Лабораторна робота № 5 Визначення гранулометричного складу ґрунту за методом м. М. Філатова
- •Загальні фізичні властивості грунтів
- •Щільність ґрунту
- •Лабораторна робота № 6 Визначення питомої маси ґрунту (щільності твердої фази ґрунту)
- •Лабораторна робота № 7 Визначення об’ємної маси ґрунту (щільності ґрунту з розсипного зразка)
- •Пористість ґрунту
- •Лабораторна робота № 8 Пористість аерації (пори аерації)
- •1.5 Визначення вмісту вологи в грунті
- •Лабораторна робота № 9 Визначення польової і гігроскопічної вологи
- •Лабораторна робота № 10 Визначення максимальної гігроскопічної вологості за методом а. В. Ніколаєва
- •Лабораторна робота № 11 Визначення граничної польової вологоємності
- •Лабораторна робота № 12 Визначення капілярної вологоємності ґрунту
- •Визначення повної вологоємності ґрунту
- •Лабораторна робота № 14 Визначення запасів корисної вологи у різних ґрунтах
- •Лабораторна робота № 15 Визначення водно-фізичних властивостей ґрунтів
- •Розділ 2. Хімічні та фізико-хімічні властивості грунту
- •2.1 Гумус грунту
- •Лабораторна робота № 16 Визначення кількості гумусу за методом і.В.Тюріна
- •Лабораторна робота № 17 Розрахунок балансу гумусу в сівозміні
- •2.2 Визначення ємності поглинання ґрунту
- •Лабораторна робота № 18 Визначення ємності поглинання ґрунту за методом Бобко і Аскіназі
- •Лабораторна робота № 19 Визначення обмінної кислотності й рухомого алюмінію за методом Соколова
- •Лабораторна робота № 20 Визначення суми обмінних основ методом Каппена – Гільковіца
- •Лабораторна робота № 21 Обчислення ступеня насиченості ґрунтів основами
- •Лабораторна робота № 22 Визначення потреби ґрунтів у вапнуванні та обчислення доз вапна
- •2.3 Кислотність ґрунту
- •Лабораторна робота № 23
- •2.4 Засоленість грунтів
- •Лабораторна робота № 24 Визначення загальної кількості солей у ґрунту
- •Визначення загальної суми воднорозчинних речовин (сухий залишок)
- •Визначення загальної суми мінеральних водорозчинних речовин (прожарений залишок)
- •2.5 Лужність водної витяжки
- •Лабораторна робота № 25 Лужність від нормальних карбонатів
- •Лабораторна робота № 26 Визначення загальної лужності
- •Визначення хлор-іонів у ґрунті
- •Лабораторна робота № 28 Визначення сульфат-іонів у ґрунті
- •Визначення іонів кальцію і магнію трилонометричним методом
- •Визначення вмісту іонів кальцію
- •Визначення вмісту іонів магнію
- •Лабораторна робота № 30 Ступінь солонцюватості ґрунту і розрахунок норми гіпсу
Визначення загальної суми воднорозчинних речовин (сухий залишок)
Обладнання та реактиви: фарфорові чашки, аналітичні терези, піпетка, ексикатор, водна витяжка .
Хід роботи
1. Взяти піпеткою 50 мл водної витяжки і перенести в завчасно висушену і зважену на аналітичних вагах невелику фарфорову чашку.
2. Вміст чашки випарити досуха на водяній бані.
3.Після випаровування чашку ззовні витерти, а потім просушити в сушильній шафі при температурі 100 - 105 °С протягом 3 год.
4.Чашку із залишком охолодити в ексикаторі, зважити на аналітичних
вагах.
5.Сухий залишок до повітряно-сухого ґрунту (х, %) обчислити за
формулою
(2.10)
де mч - маса чашки з сухим залишком, г;
mпч - маса пустої чашки, г;
100 - коефіцієнт переведення у відсотки;
Mг - маса ґрунту, що відповідає об'єму витяжки, взятої для випаровування.
Визначення загальної суми мінеральних водорозчинних речовин (прожарений залишок)
Прожарений залишок характеризує загальну кількість мінеральних
солей у водній витяжці з ґрунту.
1. Для його визначення чашку з сухим залишком після висушування в
сушильній шафі й зважування прожарюють в муфельній печі протягом 30хв. При температурі не вище 600°С (темно-червоне накалювання), охолоджують в ексикаторі і зважують на аналітичних вагах. Прожарювання і зважування повторити до встановлення сталої маси.
2. Масу прожареного залишку обчислюють за формулою для сухого
залишку. Різниця між масою сухого і прожареного залишків дає величину втрати при прожарюванні, тобто суму органічних водорозчинних речовин.
Питання для самоперевірки.
Наявністю яких іонів визначається засоленість ґрунтів?
Які солі найбільш небезпечні для рослин?
Опішить основні типи засолених ґрунтів.
Які ландшафтно-геохімічні умови сприяють накопиченню солей у грунті?
2.5 Лужність водної витяжки
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
Лужність ґрунтового розчину, яка залежить від наявності в ньому вільних гідроксильних іонів (ОН-) головним чином обумовлюється наявними в ґрунтовому розчині карбонатами і бікарбонатами лужних і лужноземельних металів, які при взаємодії з водою утворюють слабкі кислоти і сильні основи, що обумовлюють лужну реакцію, а також лужними солями кремнієвої й органічних кислот. Знання лужності необхідне для розробки заходів з її ліквідації чи зниженні, бо вона шкідлива для рослин.
У зв'язку з тим, що різні солі викликають неоднаковий ступінь лужності водної витяжки, виділяють лужність від нормальних карбонатів і загальну лужність.
ПРАКТИНА ЧАСТИНА
Лабораторна робота № 25 Лужність від нормальних карбонатів
Суть методу полягає в тому, що лужність від нормальних карбонатів головним чином обумовлюється при наявності в ґрунтах Nа2СО3 (соди), яка добре розчиняється у воді. Сода найбільш шкідлива сіль для рослин. При взаємодії карбонатів натрію з водою утворюється сильний луг NаОН і слаба кислота Н2СО3
Na2СО2 + 2Н2О = 2NаОН + Н2СО3
Дисоціюючи луг створює в розчині велику концентрацію іонів ОН-.
Лужність водних витяжок може досягати рН 8,5 — 10,0. Лужність від нормальних карбонатів виявляється у водних витяжках солончаків і солонців, що мають содове засолення.
Обладнання і реактиви: піпетки ємністю 50 мл, колби ємністю 250 мл,
бюретки, фенолфталеїн, 0,01 н. розчиї Н2S04
Хід роботи
1. Взяти піпеткою 50 мл водної витяжки в конічну колбу ємністю 100мл і додати дві краплі фенолфталеїну.
2. При наявності нормальних карбонатів колір водної витяжки стає червоний чи рожевий. В цьому випадку витяжку відтитровують 0,01 н. розчином Н2SО4 до зникнення червоного забарвлення. Для більшої точності визначення кінця титрування поряд з колбою, в якій проводять титрування, ставлять таку ж колбу з такою ж кількістю витяжки але без фенолфталеїну (порівняльний зразок). Титрують доти, поки забарвлення рідини в колбі з фенолфталеїном не зрівняється із забарвленням рідини в колбі без індикатора.
3. Лужність від нормальних карбонатів обчислити за формулою
(2.11)
де
-
кількість іонів
до маси ґрунту, %;
а - кількість 0,01 н. розчину Н2SО4, що пішла на титрування, мл;
2 - коефіцієнт, який означає, що число мілілітрів кислоти потрібно подвоїти, оскільки при титруванні знебарвлення розчину настає, коли карбонат переходить в бікарбонат, тобто коли фактично відтитровується лише половина карбонат-іонів;
0,0003 - грами , що відповідають 1 мл 0,01 н. Н2SО4;
mг - наважка ґрунту, що відповідає об'єму витяжки, взятої для титрування, г;
100 - коефіцієнт переведення у відсотки.
