З давніх джерел

Історія становлення християнської Церкви, починаючи від старозавітних часів нерозривно пов’язана з музикою, як одним з шляхів наведення контакту з Творцем. Як один з видів мистецтва /духовна творчість/, вона постає, виростає з сакрального грунту, бо тільки в цьому випадку користається живильною силою високого Духу. ⁸⁴

Ще у древніх греків було три роди тонів або за нинішньою термінологією – ладів. Арістід дає їм такі характеристики: діатонічні – благочестиві, хроматичні – приємні /душевні/, енгармонічні – ніжні і пристрасні. Не вдаючись до структурного аналізу ладів, наголошуємо на використанні на початкових етапах залучення музичного елементу перших двох родів: діатонічного і хроматичного. Климент Александрійський вказує на схожість іудейського співу і дорійського ладу з числа грецьких ладів.⁸⁵ Простота і величність, що характеризує обидва звучання найбільше відповідає меті Богослужіння. Він же докладає зусилля для "вживання гармоній скромних і цнотливих". ⁸⁶

Про роль церковного співу, починаючи від часів діянь апостолів, свідчать наступні апостольські постанови: Кн.11, гл.57 ; Кн.VІІ:прав І5, 23-25, 27, 43. В них співаки зачисляються до нижчого степеню кліру.⁸⁷ Якщо в історії “ девізом церковного співу були свобода і терпимість до всіх родів і видів музики того часу",⁸⁸ то поява єресей – стимул для не тільки відшліфування православної догматики, але і для приведення до порядку зовнішньослужбового боку. Стараннями єпископа Амвросія вперше був запроваджений гласовий спів. Отже допущення до звучання в церкві слова лише з певним спрямуванням у його емоційно-смисловому музичному підсиленні назріло в силу цілком об"єктивних позицій розгортання процесу утвердження християнської релігії обставин, що постійно його супроводжували. ⁸⁹

Амвросійський спів був прийнятий і Римською Церквою при Папі Дамасії /ІУст. /, а потім Уст. поширився по всій Італії, Галлії і Германії. До поч. VІІст. спів розвинувся і крім основних 4 гласів, що відповідали давньогрецьким – дорійському, фрігійському, лідійському і міксолідійському – отже виключно діатонічних, добавились 4 побічних – плагальних. Прийняття 8 гл. замість 4 відносять до часу діяльності Папи Григорія Великого. ⁹⁰

На Сході ж уже від V cт. присутні всі 8 гласів, причому не тільки діатонічні, але й хроматичні. З цих часів вже можна говорити про локальні контакти і впливи на східно-слов’янські племена.⁹¹ Місіонерська діяльність християнських єпископів на південних окраїнах наших причорноморських земель відома вже в перші роки ІV ст. ⁹².

Якщо звернемось до найдавніших наших обрядових пісень, то за свідченням Ф.Колесси ". . . мелодії в межах мажорної чи мінорної квінти з тонікою на першому ступені звукоряду властиві саме старшим пісенним верствам... " і далі: "Значна частина підкарпатських мелодій заснована на середньовічних церковних ладах".⁹³Ця органічна присутність як іманентного чинника в духовному доробку українського національного первня не викликає у нашого авторитетного дослідника жодної потреби в пошуках якихось доказів автентичності гласової природи нашої церковної музики.⁹⁴ Більше того, Ф. Колесса висуває тезу про те, що "церковні лади були колись, мабуть, спільним добром індоєвропейських народів".⁹⁵

Гласова музична система організації сакральних текстів розвинулась на теренах Візантійської імперії, як результат системного античного мислення і музичної релігійної традиції Сходу. Хронологічно їхнє остаточне оформлення приписується відповідно: недільні – І.Дамаскіну і Октоїх – Йосифу ⁹⁶. Вважаємо за необхідне підкреслити в контексті розгортання даного процесу проникнення і засвоєння гласової системи на слов’янських теренах такі положення:

1. Російська музична література, /що в силу історичних обставин передовсім висвітлює дане питання/, розрізняє два підходи до питання походження слов’янської системи гласів:

а/ В.Ундольський, І.Сахаров, Н.М.Потулов, Д.В.Разумовський, Ю.Арнольд, І.І.Вознесенський – вважають систему суто грецького походження. ⁹⁷

б/ А.Р.Преображенський, С.В.Смоленський, В.М.Металлов, Н.Д.Успенський – притримуються думки, що з Візантії походить ритуал, а музична основа розвинулась на слов’янському грунті ⁹⁸ .