Основні відмінності між людиною та вищими тваринами (за о.Лібіним)

Типи відмінностей	Вищі тварини	Людина
Анатомо-морфологічні відмінності	зачатки прямоходіння у приматів; менш розвинена структура мозку; органи відтворення звуків не пристосовані для мовлення.	прямоходіння; складна мозкова організація (наявність розвинених лобових доль та ін..); наявність довершеного мовленнєвого апарату.
Відмінності в організації психіки	Інстинктоподібна психіки: не розвинуте понятійне і абстрактне мислення; у психіці не виділена структура Я як основа свідомості і самосвідомості.	Є вищі рівні ментальної ієрархії: - понятійне мислення; - свідома регуляція; - моральне переживання; - Я-концепція; - світогляд.
Відмінності у взаємодії зі світом (як суб’єктів)	Пристосувальна і адаптивна активність на основі переважно автоматизованої поведінки.	Усвідомлена конструктивна і перетворювальна активність: наявність культури, мистецтва, творчості; розумне пізнання себе і світу.

Структура курсу «Психосоціальний розвиток дитини»:

МОДУЛЬ 1.

1. Психічний розвиток. Основні закономірності психічного розвитку людини. Передумови, джерела та рушійні сили психічного розвитку дитини.

2. Психічний розвиток і соціалізація особистості. Сфери соціалізації (діяльність, спілкування, самосвідомість). Стадії соціалізації. Вплив біологічних (спадковість) та соціальних (соціальне середовище) чинників на процес психосоціального розвитку дитини.

3. Теорії психічного розвитку дитини:

- біогенетичні підходи до дослідження психіки дитини (теорія рекапітуляції Ст. Холла, нормативний підхід до дослідження дитячого розвитку А. Гезела та Л. Термена; теорія триступеневого розвитку К. Бюлера; теорія конвергенції В.Штерна);

- психоаналітичні теорії дитячого розвитку (динамічна концепція сексуального розвитку З.Фройда; епігенетична теорія особистості Е. Еріксона);

- теорії соціального научіння (концепції соціального научіння Н. Міллера, Дж.Долларда, Р.Сірса; біхевіористичний підхід Б. Скіннера);

- когнітивна теорія дитячого розвитку Ж.Піаже;

- теорія розвитку вищих психічних функцій Л.С.Виготського;

- концепція діалектичного характеру розвитку Г.С.Костюка;

4. Поняття про періодизацію психічного розвитку (Л.С. Виготський, Д.Б. Ельконін, Е. Еріксон, Ж. Піаже, Л. Кольберг).

5. Визначення кризи вікового розвитку. Диференціальні відмінності кризи вікового розвитку. Характеристика криз вікового розвитку у дитячому віці.

6. Провідна діяльність як чинник психічного розвитку дитини. Характеристика провідної діяльності кожного вікового періоду.

Згідно «Кон­венції про права дитини», прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН та ратифікованою Постановою Верховної Ради України N 789-12 від 27.02.91, у першій статті цієї Концепції зазначається, що «дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку». Таким чином, розгляд психосоціального розвитку дитини (вікових періодів її психічного й особистісного розвитку) доцільно починати від народження і завершувати юнацьким віком.

Основні напрямки дослідження психічного розвитку дитини у сучасній віковій (дитячій) психології:

1. Психічний розвиток дитини на різних етапах її індивідуаль­ного життя. Лінії психічного розвитку - це, по-перше, виникнення і вдосконалення психічних процесів (пізнавальних та емоційно-вольо­вих), по-друге, становлення особистості (характеру, спрямованості, мотивації), по-третє, розвиток різних видів діяльності особистості.

2. Важливою проблемою дитячої психології є періодизація пси­хічного та особистісного розвитку людського індивіда. Розглядають­ся динамічні (характеристики процесу змін) та змістові (новоутво­рення особистості, аналіз психіки на кожному віковому етапі) зако­номірності психічного та особистісного розвитку дитини.

3. Психічний розвиток в усіх його основних лініях нерозривно пов'язаний із націленими розвивальними впливами на підростаючу особистість з боку оточуючих людей - насамперед, батьків, педагогів. У такому разі розвиток прийнято називати формуванням психічних якостей підростаючої особистості.

4. Враховуючи те, що розвиток психіки і особистості дитини тісно пов'язаний із біологічними та соціальними умовами, вікова (дитяча) психо­логія досліджує співвідношення у цьому процесі природних (спадко­вості, дозрівання організму) й суспільних факторів на різних етапах онтогенезу, а також в історичному контексті.