8.4. Аналіз критичних точок бізнес-проекту

Метод розрахунку критичних точок інвестиційного проекту, як правило, полягає в обчисленні так званої точки беззбитковості на підставі обсягів виробництва чи реалізації продукції. Його зміст, як це випливає з назви, передбачає визначення мінімально допустимого (критичного) рівня виробництва (продажу), за якого проект залишається беззбитковим, тобто не дає ні прибутку, ні збитку. Що нижчим буде цей рівень, то ймовірніше, що даний проект буде життєздатним за умови несподіваного зменшення ринків збуту, а отже, то нижчим буде ризик інвестора.

Аналіз беззбитковості здійснюється через моделювання зв’яз­ку між фінансовими результатами організації та обсягом вироб­ництва. Його теоретичною основою є концепція неповної собівар­тості (її найвідомішою модифікацією є система “директ-кост” (від англ. direct costs – прямі витрати). Ця концепція передбачає включення до неповної собівартості продукції тільки витрат, ви­ділених за певним критерієм (прямі витрати, змінні витрати, ви­робничі витрати). Інші поточні витрати відшкодовуються за ра­хунок виторгу від реалізації.

У цьому разі як засаднича використовується інформація про витрати на виробництво та реалізацію без урахування постійної складової цих витрат, яка трохи спотворює реальну картину вна­слідок застосування не завжди обґрунтованих методів розподілу прямих витрат між видами продукції. Відповідно ведеться окре­мий розрахунок величини змінних та постійних витрат, а також обчислюється так званий маржинальний дохід (його ще назива­ють: контрибуція, сума покриття, валовий прибуток, брутто-прибуток, межа погашення постійних витрат та доходів, критич­на точка обсягу виробництва), тобто різниця між виторгом від реалізації та сукупними прямими витратами на весь обсяг вироб­ництва або в розрахунку на одиницю продукції — різниця між і ціною та питомими прямими витратами.

Аналіз беззбитковості ґрунтується також на таких допущеннях:

— проект передбачає виробництво:

— одного виду продукції;

— кількох видів продукції, співвідношення між обсягами вироб­ництва (реалізації) яких є постійним;

— кількох видів продукції, до яких можна застосувати умовно-натуральні вимірники (тис. умовних банок у консервній промисло­вості, умовних тонн хліба у хлібопекарській промисловості і т. п.);

— рівень ціни одиниці продукції, а також змінних та постій­них витрат є незмінним;

— рівень постійних витрат не залежить від обсягу виробництва;

— рівень змінних витрат є пропорційним обсягу виробництва;

— між сукупними витратами та доходами, з одного боку, і об­сягом виробництва, з другого, існує лінійна залежність;

— прогнозні обсяги виробництва розглядаються лише в ме­жах певного діапазону;

— аналіз здійснюється для одного року зі звичайними умова­ми діяльності після виходу на плановий рівень потужності.

Сутність аналізу беззбитковості полягає у визначенні точки беззбитковості, де сукупний дохід від реалізації проекту дорів­нює сукупним поточним витратам. Для розрахунку точки беззбит­ковості можна користуватися як алгебраїчним, так і графічним ме­тодами.

Розрахунок точки беззбитковості у натуральному виразі алгеб­раїчним методом здійснюється, виходячи з такого рівняння:

СД = СВ,

де СД – сукупний дохід; СВ – сукупні витрати. Відповідно:

Ц_і · N_б = ПВ + ЗВ_і · N_б,

де Ц_і – ціна одиниці продукції (без ПДВ); N_б – обсяг виробниц­тва в натуральному виразі, за якого досягається беззбитковість діяльності; ПВ – постійні витрати на весь обсяг виробництва; 3В_і – змінні витрати на одиницю продукції. Звідси:

N_б = ПВ / (Ц_і – ЗВ_і).

Різниця в знаменнику, як уже зазначалося вище, є маржинальним доходом, тому формулу можна інтерпретувати так:

N_б = ПВ / МД_і,

де МД – маржинальний дохід на одиницю продукції.

Таким чином, точка беззбитковості в натуральному виразі по­казує, за якого обсягу виробництва маржинальний дохід е достат­нім для того, щоб відшкодувати сукупні постійні витрати.