3. Методика аналізу ефективності використання матеріальних ресурсів

Оцінка ефективності використання матеріальних ресурсів у практиці аналітичної роботи здійснюється за допомогою системи різноманітних показників:

1) узагальнюючі показники: матеріаломісткість продукції, матеріаловіддача, питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів;

2) індивідуальні показники: ефективність споживання окремих елементів матеріальних ресурсів (основних, допоміжних матеріалів, палива, енергії тощо), а також встановлення зниження матеріаломісткості окремих виробів (питомої матеріаломісткості). Питома матеріаломісткість окремих виробів може визначатися у вартісному, натурально-вартісному та натуральному вираженні.

Матеріаломісткість продукції є узагальнюючим вартісним показником, визначається як співвідношення суми матеріальних витрат до вартості виготовленої продукції і показує, скільки матеріальних витрат припадає на кожну гривню виготовленої продукції. Матеріаломісткість визначає суму матеріальних витрат: зростання матеріаломісткості збільшує суму матеріальних витрат, зниження – зменшує.

Матеріаловіддача – це обернений до матеріаломісткості показник, що характеризує вихід продукції з кожної гривні витрачених матеріальних ресурсів і розраховується як співвідношення вартості продукції до суми матеріальних витрат.

Для розрахунку питомої ваги матеріальних витрат у собівартості продукції сума матеріальних витрат ділиться на собівартість виготовленої продукції. Цей показник відображає не лише рівень використання матеріальних ресурсів, але й структуру витрат виробництва продукції, тобто чи є воно матеріаломістким.

Коефіцієнт використання матеріалів визначається як співвідношення суми фактичних матеріальних витрат до величини матеріальних витрат, розрахованої виходячи з планових калькуляцій і фактичного випуску та асортименту продукції. Він відображає рівень ефективності використання матеріалів, дотримання норм витрачання матеріалів. Якщо коефіцієнт використання більше 1, то це свідчить про перевитрачання матеріалів, якщо менше 1 – про економію матеріальних ресурсів.

Порядок розрахунку узагальнюючих показників наведено в табл. 11.5.

Таблиця 11.5. Узагальнюючі показники ефективності використання матеріальних ресурсів

№ з/п	Показники	Алгоритм розрахунку	Умовні позначення
1	Матеріаломісткість продукції	ММ = М / ВП	ММ – матеріаломісткість продукції М – сума матеріальних витрат, тис. грн. ВП – обсяг продукції (робіт, послуг), тис. грн.
2	Матеріаловіддача	МВ = ВП / М	МВ – матеріаловіддача
3	Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції	МВ = М / С х 100	МВ – питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції, % С – собівартість продукції (робіт, послуг), тис. грн.
4	Коефіцієнт використання матеріалів	КВМ = Мф / МУМ	КВМ – коефіцієнт використання матеріалів МФ – сума фактичних матеріальних витрат, тис. грн. МУМ – умовна величина матеріальних витрат, розрахована виходячи з планових калькуляцій і фактичного випуску та асортименту продукції, тис. грн.

Застосування узагальнюючих показників в аналізі дозволяє отримати лише загальне уявлення про рівень ефективності використання матеріальних ресурсів і резерви її підвищення. Більш детальну інформацію забезпечує аналіз індивідуальних показників.

Залежно від специфіки виробництва індивідуальними показниками можуть бути: сировиномісткість – у переробній галузі; металомісткість – у машинобудуванні та металообробній промисловості; паливомісткість, енергомісткість – на підприємствах тепло-електроцентралі; напівфабрикатомісткість – у збиральних виробництвах тощо.

Питома матеріаломісткість окремих виробів розраховується у вартісному, натуральному і умовно-натуральному вираженні. Вартісний показник питомої матеріаломісткості розраховується як відношення вартості всіх спожитих матеріалів на одиницю продукції до її ціни. Питома матеріаломісткість у натуральному та умовно-натуральному вираженні вимірюється кількістю витрачених матеріальних ресурсів на один виріб.

Коефіцієнт використання матеріалів доцільно визначати не тільки за всім обсягом випуску продукції (див. табл. 11.5), але й за окремими виробами, вузлами, деталями. У цьому разі він обчислюється як співвідношення корисного витрачання або чистої ваги деталі, виробу в натуральному вираженні до норми або фактичного витрачання матеріалів, використаних на їх виготовлення.

У табл. 11.6 наведено порядок розрахунку окремих індивідуальних показників ефективності використання матеріальних ресурсів.

Таблиця 11.6. Індивідуальні показники ефективності використання матеріальних ресурсів

№ з/п	Показники	Алгоритм розрахунку	Позначення в алгоритмі
1	Сировиномісткість продукції	МС = МС / ВП	МС – сировиномісткість продукції МС – вартість спожитих сировини і матеріалів, тис. грн. ВП – обсяг продукції (робіт, послуг), тис. грн.
2	Металомісткість продукції	ММЕТ = ММЕТ / ВП	ММЕТ – металомісткість продукції ММЕТ – вартість спожитого металу, тис. грн.
3	Паливомісткість продукції	МП = МП / ВП	МП – паливомісткість продукції МП – вартість спожитого палива, тис. грн.
4	Енергомісткість продукції	МЕ = МЕ / ВП	МЕ – енергомісткість продукції МЕ – вартість спожитої енергії, тис. грн.
5	Напівфабрикато-місткість	МН = МН / ВП	МН – напівфабрикатомісткість продукції МН – вартість спожитих купівельних комплектуючих виробів, напівфабрикатів, тис. грн.

Розглянемо порядок проведення аналізу матеріаломісткості, який передбачає наступні процеси:

• розрахунок матеріаломісткості продукції за декілька періодів, визначення відхилення, оцінка зміни;

• аналіз зміни матеріаломісткості за окремими елементами витрат;

• визначення впливу зміни факторів на матеріаломісткість продукції;

• аналіз зміни матеріаломісткості найважливіших видів виробів;

• визначення впливу ефективного використання матеріальних ресурсів на зміну обсягу виробництва.

У процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання матеріальних ресурсів, наведених в табл. 11.5 і 11.6, порівнюють з прогнозними, вивчають їх динаміку та причини зміни, а також вплив на обсяг виробництва продукції.

Матеріаломісткість продукції перебуває під впливом зовнішніх (незалежних від діяльності підприємства) та внутрішніх (залежних від діяльності підприємства) факторів (табл. 11.7).

Таблиця 11.7. Фактори, що впливають на матеріаломісткість продукції

№ з/п	Група факторів	Показники
1	Внутрішні	Рівень прогресивності конструкторських рішень (удосконалення конструкції, оптимізація кількості деталей, виготовлення їх з легких і дешевих матеріалів), прогресивність технологічного використання матеріалів, придбаних виробів, використання відходів тощо
2	Зовнішні	Зміна ринкових цін на сировину, матеріали, паливо, енергію і на готову продукцію; невиконання постачальниками зобов’язань за строками, розмірами та номенклатурою поставок; якість сировини, яка поставляється та витрачається тощо

Аналіз матеріаломісткості проводиться за адитивною, кратною або мультиплікативною факторними моделями. Побудова факторних моделей здійснюється на підставі формули визначення матеріаломісткості, причому сама формула не може розглядатисяz як факторна система.

Структурно-логічна факторна модель матеріальних витрат, яка отримана за допомогою прийому розширення, відображає зміну матеріаломісткості залежно від зміни загальної матеріаломісткості продукції та зміни обсягу продукції, на які, у свою чергу, впливають фактори другого та третього рівнів (див. рис. 11.4).

Рис. 11.4. Фактори, що впливають на зміну матеріаломісткості продукції та розміри матеріальних витрат

Таким чином, матеріаломісткість, як і матеріаловіддача, залежить від обсягу валової (товарної) продукції та суми матеріальних витрат на її виробництво. У свою чергу обсяг валової (товарної) продукції у вартісному вираженні може змінитися за рахунок кількості виготовленої продукції, її структури та рівня цін. Сума матеріальних витрат також залежить від обсягу виготовленої продукції, її структури, витрачання матеріалів на одиницю продукції та вартості матеріалів. Отже, на матеріаломісткість спричиняють вплив наступні фактори:

• структура продукції (збільшення частки матеріаломісткої продукції призводить до збільшення загальної матеріаломісткості);

• рівень матеріальних витрат на окремі вироби або питома матеріаломісткість;

• ціни на матеріали;

• ціни на продукцію.

Питання для самоконтролю

1. Значення, завдання та види аналізу господарської діяльності.

2. Джерела інформації та інструментарій аналізу господарського аналізу.

3. Методика комплексного аналізу господарської діяльності суб’єкта господарювання.

4. Суб’єкти аналізу господарської діяльності.

5. Аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами.

6. Аналіз ефективності використання трудових ресурсів підприємства.

7. Розкрити призначення та послідовність проведення аналізу фонду оплати праці.

8. Розкрити значення, завдання та інформаційне забезпечення аналізу ефективності використання основних засобів та нематеріальних активів.

9. Пояснити порядок проведення аналізу руху та технічного стану основних засобів підприємства.

10. Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами.

11. Аналіз факторів зміни і виявлення резервів зниження матеріаломісткості продукції та підвищення ефективності виробництва.

Тема 2. Аналіз реалізації продукції (робіт, послуг) та витрат на її виробництво

2.1. Завдання, інформаційне забезпечення та послідовність аналізу виробництва та реалізації продукції.

2.2. Аналіз ритмічності роботи підприємства. Оцінка резервів збільшення випуску та реалізації продукції.

2.3. Методика аналізу витрат підприємства.

Питання для самоконтролю

2.1. Завдання, інформаційне забезпечення та послідовність аналізу виробництва та реалізації продукції.

Рис. 5.2. Завдання, об’єкти й етапи аналізу виробництва та реалізації продукції

Цільовим спрямуванням аналізу виробництва та реалізації продукції є аналіз конкурентних позицій підприємства та його здатності до швидкого маневрування ресурсами при зміні кон’юнктури ринку. Це реалізується шляхом вирішення окремих завдань, зазначених на рис. 5.2.

Джерела інформації, що використовуються при проведенні аналізу виробництва та реалізації продукції, наведено у табл. 5.1.

Таблиця 5.1. Інформаційна база для аналізу виробництва та реалізації продукції

Група	Джерела інформації
Первинні документи	акт приймання, акт про брак, відомість випуску готової продукції, відомість про брак, накладна на здачу готової продукції на склад, прибутково-видаткова накладна, приймально-здавальні документи, рахунок-фактура, свідоцтво про якість товару, сертифікат відповідності державній системі сертифікації, товарно-транспортна накладна
Дані рахунків бухгалтерського обліку	23 “Виробництво”, 26 “Готова продукція”, 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”, 90 “Собівартість реалізації” та інші
Облікові регістри	Журнал 5, 5А
Фінансова звітність	ф. № 1 “Баланс”, ф. № 2 “Звіт про фінансові результати”, ф. № 5 “Примітки до річної фінансової звітності”, ф. № 6 Додаток до Приміток до річної фінансової звітності “Інформація за сегментами”
Статистична звітність	ф. № 1-підприємництво “Звіт про основні показники діяльності підприємства”, ф. №  1-Б “Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість”, ф. № 1-П (термінова) “Терміновий звіт про виробництво промислової продукції (робіт, послуг)”, ф. № 1-послуги “Звіт про обсяги реалізованих послуг”
Інші джерела	рапорти про випуск продукції, здачу готової продукції, дані про простої обладнання, журнал техніко-економічних показників роботи цеху, робочі наряди, дані про якість продукції, планові матеріали відповідного відділу, результати попередніх аналітичних досліджень

Перераховані джерела інформації використовуються для проведення ретроспективного аналізу. Оперативний аналіз проводиться за даними первинних документів і регістрів аналітичного обліку до рахунків 20 “Виробничі запаси”, 23 “Виробництво”, 26 “Готова продукція”, 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”, 90 “Собівартість реалізації”, 93 “Витрати на збут” та інші). Прогнозний аналіз виробництва та реалізації продукції застосовується при оцінці відповідних альтернативних управлінських рішень.

І. Особливості проведення маркетингового аналізу

Перед здійсненням аналізу виробництва продукції необхідним є проведення аналізу зовнішнього середовища підприємства для визначення оптимальних напрямів виробництва продукції, оскільки підприємство “має виробляти те, що продається, а не продавати, те що виробляється”. З цією метою здійснюють маркетинговий аналіз, предметом вивчення якого є зовнішнє середовище підприємства.

ІІ. Аналіз організаційно-технічного рівня підприємства

Ефективність діяльності підприємства, зокрема, використання ресурсів і якість продукції (робіт, послуг), визначаються його організаційно-технічним рівнем. Поняття “організаційно-технічний рівень” (ОТР) об’єднує наступні елементи:

• технічний рівень виробництва;

• рівень організації виробничого процесу;

• рівень управління.

Для отримання позитивних результатів діяльності необхідним є оптимальне співвідношення цих елементів.

Основними джерелами аналізу організаційно-технічного рівня виробництва є: бізнес-план, дані конструкторського бюро, положення про структурні підрозділи підприємства, статистичні дані, інформаційно-бюджетні джерела аналізу зовнішнього середовища суб’єктів господарювання, плани та звітність про наявність і використання засобів виробництва, впровадження нової техніки і технологій, організації виробництва та праці.

Розрізняють організаційно-технічний рівень підприємства (ОТРП) і організаційно-технічний рівень виробництва (ОТРВ).

Поняття ОТРП ширше, оскільки воно охоплює організаційно-технічний рівень виробництва, якість і рівень готової продукції, рівень управління підприємством. Під ОТРВ розуміють стан і ступінь удосконалення технічної бази, технологічних процесів, організаційних методів, що обумовлюють ефективність використання трудових, матеріальних ресурсів і якість продукції.

Розрізняють технічний, технологічний і організаційний рівні виробництва:

• техніка – сукупність засобів і знарядь праці, що застосовуються на підприємстві, призначені для створення матеріальних цінностей; складає основу процесу виробництва. Від її стану та ступеня прогресивності залежать характер і результати виробництва, Визначає можливість застосування нових технологічних процесів як сукупності способів впливу на предмети праці;

• технологія – способи впливу на предмети праці. Технологічний процес залежно від ступеня його прогресивності створює певні можливості для використання техніки та здійснює вплив на її склад;

• організація – прийоми раціонального поєднання техніки і технології, стан яких визначає можливість використання певних організаційних методів.

ІІІ. Аналіз обсягів і структури виробництва продукції

Основним завданням промислових підприємств є забезпечення попиту населення високоякісною продукцією. Темпи зростання обсягу виробництва продукції, підвищення її якості безпосередньо впливають на величину витрат, прибуток і рентабельність підприємства. У зв’язку з цим аналіз діяльності промислових підприємств включає вивчення показників випуску продукції. Його основні завдання охоплюють:

• оцінку ступеня виконання виробничої програми й динаміки виробництва та реалізації продукції;

• визначення впливу факторів на зміну величини цих показників;

• виявлення внутрішньогосподарських резервів збільшення випуску та реалізації продукції;

• розробку заходів щодо освоєння виявлених резервів.

Обсяг виробництва продукції може бути виражений у натуральних, умовно-натуральних і вартісних вимірниках¹⁰:

1. вартісні вимірники (гривні, копійки тощо) використовують для узагальнюючої характеристики обсягів виробництва та реалізації продукції (наприклад, товарна продукція оцінюється за собівартістю, цінами продажу);

2. натуральні вимірники (штуки, метри, тонни тощо) застосовують для аналізу обсягів виробництва та реалізації продукції за окремими видами і групами однорідної продукції;

3. умовно-натуральні вимірники (наприклад, тисячі умовних банок, кількість умовних ремонтів тощо) використовують для узагальнюючої характеристики обсягів виробництва та реалізації продукції, як правило, на підприємствах, де виготовляється однорідна продукція у різній за обсягом тарі. В умовно-натуральних вимірниках можна визначити й обсяг різної продукції шляхом перерахунку її за порівнювальними коефіцієнтами, які визначаються через порівняння споживчої вартості продукції або трудових витрат.

Основними показниками обсягу виробництва є товарна, валова та реалізована продукція.

Валова продукція – це вартість усієї виготовленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг, включаючи незавершене виробництво та внутрішньогосподарський оборот.

Товарна продукція характеризує обсяг виробництва повністю завершених, що підлягають продажу робіт, послуг; відрізняється від валової тим, що до неї не включаються залишки незавершеного виробництва та внутрішньогосподарський оборот.

Обсяг реалізованої продукції розраховується як вартість реалізованої продукції відвантаженої й оплаченої покупцями. Визначається за діючими цінами реалізації. При цьому до визначення обсягу реалізованої продукції у вартісному вираженні є декілька підходів: 1) продукція вважається реалізованою виключно після її оплати покупцями; 2) продукція є реалізованою після моменту її відвантаження покупцям. Аналітик, проводячи економічний аналіз, для забезпечення зіставності вихідних даних має враховувати ці можливі варіанти.

Оцінка виконання виробничої програми за асортиментом проводиться трьома способами:

а) за способом найменшого відсотку (як загальний відсоток виконання програми за асортиментом приймається найменший відсоток виконання серед плану усіх виробів (за наведеними даними – 57,1 %);

б) за питомою вагою у загальному переліку найменувань виробів, за якими виконана виробнича програма (необхідно знайти співвідношення кількості виробів з повним виконанням програми та кількості планових позицій. Цей показник пов’язаний з номенклатурою продукції та має назву “коефіцієнт номенклатурності” (за наведеними даними табл. 8.8 – 2/4 = 50 (%));

в) за допомогою середнього відсотка виконання виробничої програми за асортиментом (розраховується як відношення загального фактичного випуску продукції в межах виробничої програми (продукція, виготовлена понад або не передбачена виробничою програмою, не зараховується до виконання виробничої програми за асортиментом) на загальний обсяг виробничої програми. За цією методикою виробнича програма за асортиментом продукції виконана на 79,4 % (123 / 155 х 100 %) Недовиконання завдання за асортиментом складає 20,6 % (100 % – 79,4 %). Цей спосіб розрахунку може застосовуватися на тих підприємствах, де номенклатура продукції невелика.

Виконання виробничої програми за асортиментом означає виробництво продукції у певному речовому складі. Коефіцієнт асортиментності може розглядатися лише як специфічний індикатор – чим ближче його значення до 1, тим більше підприємство зберегло натурально-речовий склад, що передбачався раніше.

При проведенні аналізу необхідно звернути увагу на розширення та оновлення асортименту. Особливу увагу приділяють вивченню виконання плану випуску нових видів продукції, які вперше випускаються підприємством. Такі види продукції часто вимагають великих витрат, відповідних додаткових умов.

Оновлення асортименту – це процес заміни застарілих зразків продукції на сучасніші й технічно досконаліші або випуск принципово нової продукції.

Коефіцієнт оновлення асортименту розраховується як:

• відношення кількості нових виробів до загальної кількості продукції;

• частка вироблених нових видів продукції (у грошовому виразі) до загальної вартості продукції.