Типовий склад бригади емд та розподіл функціональних обов’язків під час надання екстреної медичної допомоги

В останні десятиліття в зарубіжних країнах цю допомогу надають переважно парамедики - особи з медичною освітою (відповідає 1-2 рівню акредитації) чи без неї, які діють згідно прийнятими алгоритмами при виконанні медичної допомоги. Парамедицина надзвичайно розповсюджена практично в кожній країні світу.

Водночас, відомо, що будь який медичний працівник повинен вважати життя і здоров'я хворого вище своїх особистих інтересів. В основах законодавства України чітко сформульовано права на обов'язки медичного працівника, де у статтях 136. 139 Кримінального кодексу записано, що будь який медичний працівник зобов'язаний за першим покликом прийти на допомогу потерпілому: на вулиці, в дорозі, громадських місцях, вдома, та вміти правильно надати першу медичну допомогу при нещасних випадках та раптових захворюваннях.

Ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний, згідно з встановленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого, карається до пятидесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до трьох років.

Те саме діяння, якщо воно спричинило смерть хворого, або інші тяжкі наслідки, карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого (ст. 139 Кримінального кодексу України).

Обов'язки медичних працівників СШНМД:

-надання швидкої і невідкладної медичної допомоги;

-поточна дезінфекція салону;

-при несвідомому стані пацієнта — опис документів і цінностей із вказівкою в супровідному листі;

-воєчасне поповнення медичної сумки, витрачених кисню, закису .

Лікар СШНМД на першу вимогу пацієнта (чи його родичів) повинний назвати своє прізвище; номер виклику. Він зобов'язаний знати дислокацію лікуваль­но-профілактичних установ, район обслуговування. У компетенції лікаря зна­ходиться питання про супровід пацієнта родичами.

Основними показниками роботи швидкої допомоги є:

— кількість бригад (середньодобове),

— кількість виконаних викликів (у т.ч. з наданням медичної допомоги),

— кількість викликів із приводу раптових захворювань (у т.ч. по різним нозологічним формах) і нещасливих випадків,

—кількість викликів переданих на невідкладну допомогу (і навпаки),

• кількість напрямків на госпіталізацію,

• середньодобове навантаження,

• час виїзду бригади від моменту прийому виклику,

• кількість летальних випадків до прибуття й у присутності бригади і кількість повторних викликів і їх результат,

— відсоток розбіжності діагнозів напрямку і прийомного спокою.

Документація, яка ведеться в роботі бригади енмд

Головним обліковим документом, що регламентує роботу бригади ЕМД є карта виїзду. В ній відображаються адреса, основні паспортні дані пацієнта та його скарги, часові рамки діяльності бригади ЕМД, а саме: час отримання виклику, час виїзду та доїзду до хворого, час перебування на місці події, час доставлення хворого в стаціонар (якщо в цьому була потреба), час повернення на базу. Далі на кшталт оформлення історії хвороби стаціонарного хворого лаконічно описуються обставини, анамнез, дані об’єктивного обстеження. Виноситься попередній діагноз і вказується алгоритм лікування з чітким описом медикаментів,технічних маніпуляцій, процедур, тощо. Важливою юридичною складовою даного документа є так звана відмова від госпіталізації. Нерідко хворі категорично відмовляються від госпіталізації. У випадку тяжкого стану, що може призвести до фатальних наслідків (навіть смерті), медична бригада зобов'язана задіяти допоміжні рятувальні служби (частіше працівників міліції) для негайного транспортування хворого (потерпілого) в стаціонар. В інших ситуаціях, менш загрозливих для життя та здоров'я пацієнта, бригадою заповнюється відмова від госпіталізації за відповідною формою і надсилається повідомлення в поліклініку дільничному (сімейному лікарю) для здійснення ним подальшого спостереження за хворим.

Хворому(потерпілому), що знаходився в стані клінічної смерті і якому проводилася серцево-легенева реанімація силами бригади ЕМД детально описуються всі їхні дії відповідно до частин протоколу зупинки серцевої діяльності. При констатації біологічної смерті на час приїзду карети ЕМД або після неефективних реанімаційних заходів викликаються працівники служби 102 із заповненням відповідних граф у карті виїзду.

Процес відновлення життєво важливих функцій організму відбувається поступово. Таким само безперервним є і процес переходу від термінових ме­дичних заходів до відносно термінових і нетермінових. Чітких меж тут не іс­нує, відтак виникають труднощі при виробленні єдиного поняття екстреності.

У червні 1974 року на Нараді Міністрів охорони здоров'я соціалістичних країн, що проходила в Будапешті, було висунуто таке визначення екстреної медичної допомоги: «Поняття екстреності в медичній допомозі включає усу­нення всіх патологічних станів, зумовлених зовнішніми або внутрішніми фак­торами, які незалежно від ступеня їхньої тяжкості потребують негайної діагностики й лікування».

Рекомендовано розрізняти п'ять видів таких станів:

28. існує безпосередня загроза життю. Якщо хворому вчасно не надати ме­дичну допомогу, вірогідний смертельний наслідок;

29. безпосередньої загрози життю немає, але такий стан може виникнути в будь-який час;

30. безпосередньої загрози життю немає, але ненадання своєчасної медичної до­помоги може призвести до стійких змін в окремих органах та організмі в цілому;

31. загрози життю немає, але в найкоротші терміни потрібно полегшити страждання хворого;

32. загрози життю немає, однак поведінка хворого потребує термінового ме­дичного втручання, оскільки становить небезпеку для оточення.

Надання допомоги при станах 1, 2 і 5 покладено на станції (відділення) швидкої медичної допомоги, а при станах 3 і 4 — на пункти (відділення) невід­кладної медичної допомоги, що функціонують при поліклініках.

Екстрена медична допомога за найвищими стандартами має бути доступною для кожної людини за необхідністю будь-де та будь-коли. Це вимагає відповідної системи заходів з медичної допомоги для всіх людей, чиє життя раптово опинилося під загрозою, концепції надання догоспітальної та госпітальної екстреної медичної допомоги. Вчасно та добре організована допомога знижує летальність, тривалість та важкість раптових захворювань та травм, зменшує страждання пацієнтів - так звучить одне з базових положень Маніфесту Європейської Асоціації Екстреної медичної допомоги. Адже насправді характерною особливістю нашого сьогодення є невпинне зростання кількості нещасних випадків, катастроф, стихійних та екологічних бід, гострих захворювань, що супроводжуються різноманітними патологічними станами. Впродовж останніх десятиліть внаслідок посилення психоемоційних навантажень, зростання темпу і ритму сучасного життя, збільшилася кількість випадків так званої ектремальної патології (інфаркту міокарда, порушень ритму і провідності, розладів дихальної системи). Немає сумніву, що кінцевий результат лікування пацієнтів з такими захворюваннями чи пошкодженнями в значній мірі залежить від своєчасності і адекватності надання першої медичної допомоги, долікарської та кваліфікованої лікарської догоспітальної та ранньої госпітальної допомоги.