5.5. Набуття громадянства України

та "jus sanguinis" (принцип або ж право крові) визначається положеннями ст. 7 зазначеного Закону "Про громадянство України". Особа, яка має право на набуття громадянства за народженням, є громадянином України від часу народження. Принагідно зазначимо, що перевагу все ж віддають "праву ґрунту". У той час, коли ст. 7 Закону № 2235-ІП від 18 січня 2001 р. "Про громадянство України" передбачає лише один випадок набуття громадянства відповідно до принципу "jus sanguinis" (особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином Украї­ни), то на підставі принципу "jus soli" — шість. Зокрема, гро­мадянином України є:

• особа, яка народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України¹⁷⁵;

• особа, яка народилася за межами України від осіб без громадянства, які постійно на законних підставах про­живають на території України, і не набула за народжен­ням громадянства іншої держави;

• особа, яка народилася на території України від інозем­ців, які на законних підставах проживають на терито­рії України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків;

• особа, яка народилася на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в Україні чи приту­лок в Україні, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків або набула за народженням грома­дянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні;

• особа, яка народилася на території України від іно­земця і особи без громадянства, які на законних під-

⁵ Проживання на території України на законних підставах — проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 р. відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку про постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні.

151

Розділ 5. Основи правового статусу особи і громадянина...

ставах проживають на території України, і не набула

за народженням громадянства того з батьків, який є

іноземцем; • новонароджена дитина, знайдена на території України,

обоє з батьків якої невідомі (знайда). Набуття громадянства України за територіальним похо­дженням характеризується тим, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповно-рідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 р. на території, яка стала територією України відповідно до Закону "Про право­наступництво України" набула громадянство України.

Принагідно зазначимо, що свого часу Закон № 1543-ХІІ від 12 вересня 1991 р. "Про правонаступництво України" у ст. 9 визначив, що всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є її громадянами. Україна гарантує забезпе­чення прав людини кожному своєму громадянину незалежно від національної приналежності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини. Порядок збере­ження, набуття і втрати громадянства України регламентується Законом про громадянство України¹⁷⁶.

Новелою для законодавства України про громадянство стало запровадження у 2001 р. підстави набуття громадян­ства України у випадку, коли особа сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших те­риторіях, що входили на момент їхнього народження або під час їх постійного проживання до складу Української На­родної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР). Набуваючи громадянство України за територіальним походженням, особа без громадян­ства або іноземець мають подати заяву про набуття громадян­ства України та зобов'язання припинити іноземне громадян-

Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 46. — Ст. 617.

152