19. Види пенсій в Україні. Умови їх призначення.

Тепер згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набув чинності з 1 січня 2004 р., передбачено такі види пенсійних виплат із солідарної системи:

• пенсія за віком;

Право на пенсію за віком мають:

- чоловіки – після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років;

- жінки – після досягнення 55 років і при стажі роботи не мен­ше 20 років.

• пенсія за інвалідністю в результаті загального захворювання, інвалідності з дитинства;

Право на пенсію за інвалідністю забезпечується всім грома­дянам, які стали непрацездатними.

Законом установлено основ­ну умову її призначення — інвалідність (інвалідність від лат. invalidus – безсилий, слабкий) означає нездатність людини пра­цювати за своєю професією чи взагалі внаслідок захворювання або вродженого дефекту розвитку.

• пенсія у зв'язку із втратою годувальника;

З 1 січня 2004 р. пенсію у зв'язку із втратою годувальника при­значають на підставі розділу V Закону України «Про загальноо­бов'язкове державне пенсійне страхування» при дотриманні громадянами таких обов'язкових умов:

1. їх можна вважати непрацездатними членами сім'ї помер­лого годувальника;

2. вони перебували на повному утриманні годувальника або одержували від нього допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існу­вання;

3. померлий годувальник на момент смерті мав страховий стаж визначеної тривалості.

- пенсія за вислугу років

Коло осіб, які мають право на пенсію за вислугу років, визна­чене законодавством:

1. військовослужбовці та службовці (працівники) органів внутрішніх справ;

2. працівники цивільної авіації та льотно-випробувального складу;

3. державні службовці, судді, працівники прокуратури та мит­них органів;

4. окремі категорії працівників (спеціалістів) національної економіки.

• соціальна виплата — допомога на поховання.

До осіб, які мають право на соціальну пенсію, належать:

- інваліди І та II груп, у тому числі інваліди з дитинства, а та­кож інваліди III групи;

- особи, які досягли пенсійного віку (чоловіки — 60; жінки —55 років);

- діти, які не досягли 18-річного віку чи старші за цей вік, якщо вони стали інвалідами до виповнення їм 18 років, у разі втра­ти годувальника;

- діти-інваліди у віці до 16 років.

20. Який загальний порядок визначення середньомісячного заробітку для обчислення пенсій?

Для розрахунку соціаль­них виплат визначається середня заробітна плата. Розрахунко­вим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є період роботи за останнім основним місцем роботи перед настан­ням страхового випадку, протягом якого застрахована особа пра­цювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески.

Розрахунковим періодом для застрахованих осіб є останні 6 календарних місяців, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.

Середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється, виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочу­вальні та компенсаційні виплати, які визначаються згідно з нор­мативно-правовими актами.

Середній дохід добровільно застрахованої особи обчис­люється, виходячи із суми оподатковуваного доходу (прибутку), з якого сплачувалися страхові внески.

До середньої заробітної плати (доходу) включається заробіт­на плата у межах максимальної величини заробітної плати та оподатковуваного доходу, з якого сплачуються страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального стра­хування.

Середньоденна заробітна плата (доход) обчислюється шляхом розподілу нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (оподатковуваного доходу), з якої сплачувалися страхові внески:

- на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді:

за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності й витратами, обумовленими народженням і похованням;

за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві й професійному захворюванні

- на кількість календарних днів за розрахунковий період (без обліку святкових і неробочих днів, установлених законодавством):

за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття