Клебсієли

Рід Klebsiella включає декілька видів капсульних грамнегативних бактерій, здатних викликати різноманітні інфекційні захворювання і внутрішньолікарняні інфекції. Назва роду дана на честь німецького мікробіолога Е. Клебса. Основними патогенними видами клебсієл є Klebsiella pneumoniae, K. оzaenae, K. rhinoscleromatis.

Клебсієли мають вигляд коротких, товстих паличок, розташованих поодинці, парами або короткими ланцюжками, оточеними спільною капсулою (рис. 10.23). Спор і джгутиків не утворюють. Усі види невибагливі до живильних середовищ, у МПБ створюють дифузне помутніння, на МПА ростуть у вигляді слизуватих, блискучих, куполоподібних колоній(рис. 10.24)(рис. 10.25). Для ідентифікації видів використовують культуральні й біохімічні ознаки. Патогенність клебсієл зумовлена капсулою й ендотоксином. Крім того, окремі штами виділяють ентеротоксин.

Клебсієли досить широко розповсюджені в природі. Вони входять до складу кишкових мікробіоценозів людей і тварин. Вегетують також на слизових оболонках дихальних шляхів. Можуть довго зберігатись у воді, грунті, харчових продуктах, на предметах вжитку. При кип’ятінні гинуть швидко, чутливі до дезинфікуючих розчинів.

Клебсієли викликають захворювання дихальних шляхів (пневмонію, озену, риносклерому), але можуть уражати сечостатеві органи, слизові оболонки очей, суглоби, мозкові оболонки. У ряді випадків спричиняють гострі кишечні інфекції в дітей і дорослих, різноманітні ускладнення після пологів і навіть сепсис. Їх часто виділяють при змішаних інфекціях. Описані антибіотикорезистентні госпітальні штами.

Лабораторна діагностика клебсієльозів грунтується на мікроскопії мазків з мокротиння при пневмонії, слизу з носа при озені й уражених ділянок при риносклеромі; виділенні чистих культур, диференціації їх від інших ентеробактерій. Для серологічної діагностики використовують РЗК з О-антигеном клебсієл.

Специфічна профілактика не розроблена. Лікування проводиться ампіциліном, тетрацикліном, левоміцетином і антибіотиками з групи аміноглікозидів. Останнім часом відмічено поширення стійких до антибіотиків штамів клебсієл.

До родини кишкових бактерій входять також представники родів Proteus, Enterobacter, Citrobacter, Serratia. Усі вони мають характерну для ентеробактерій морфологію, рухливі, не мають спор і капсул, невибагливі до живильних середовищ, легко культивуються на простих середовищах. Численні види вказаних родів широко розповсюджені в природі, населяють кишечник людей і тварин, входячи до складу нормальних мікробіоценозів. Це умовно-патогенні мікроорганізми, які можуть викликати ті чи інші ендогенні інфекції лише в ослаблених людей. Вони часто спричиняють внутрішньолікарняні інфекції, гнійно-септичні процеси різної локалізації, харчові токсикоінфекції тощо.

Єрсинії

Єрсинія (Yersinia) — рід бактерій родини Enterobacteriaceae; грам-негативні паличкоподібні бактерії, кілька мікрон завдовжки і менше за мікрон в діаметрі, факультативні анаероби.Рід названий на честь Александра Ієрсена, швейцарського бактеріолога, що відкрив Yersinia pestis, — збудика чуми. Рід Yersinia був виділений в 1944 році ван Логхемом. Фізіологія: Деякі представники роду Yersinia здатні не тільки виживати, але і розмножуватися при температурі від +4 до +1 C° (що приблизно відповідає температурі холодильника). Також вони демонструють відносно високу стійкість до нагрівання — деякі з них можуть витримувати температуру 50—60 C° протягом 20—30 хвилин. Ці бактерії достатньо швидко інактивуються за допомогою окислювачів. Патогенез:Деякі з представників роду патогенні для людини. Їх природний резервуар — гризуни, але іноді переносниками можуть служити інші ссавці. Інфікування відбувається через кров (у випадку з Yersinia pestis) або через стравохід (що рідше) при вживання заражених продуктів (особливо овочевих, молочних і м'ясних). Існує гіпотеза, що деякі бактерії цього роду можуть розповсюджуватися протозойним шляхом.

Відомі патогенні представники роду такі:

Yersinia pestis — збудник чуми.

Yersinia enterocolitica — збудник ієрсиніозу.

Yersinia pseudotuberculosis — збудник скарлатиноподібної далекосхідної лихоманки.