10. Ви маєте право сказати: "Мене це не хвилює".

Стверджується, начебто кожна гідна людина повинна постійно займатися самоудосконаленням, щоб стати кращою. Оточуючі, щиро бажаючи їй добра, говорять, у чому цій людині варто було б стати кращою. Сама ж вона повинна виконувати їх вказівки, адже все це робиться заради її ж блага. Якщо людина зневажає поради інших, то це означає, що вона ледача, нестерпна, несерйозна. Цей принцип говорить, що ми маємо повне право не бути гарними відповідно до чиїхось мірок. Інша думка – не обовязково погана думка.

Додаток 9

Складові асертивної поведінки

1. Зоровий контакт. Асертивна людина здатна підтримувати зі співрозмовником контакт за допомогою очей.

2. Поза. Міра асертивності виявляється у нашій позі: в тому, як ми стоїмо, яке положення і яку позицію займаємо щодо іншої людини.

3. Відстань. Існує зв'язок між відстанню від нас іншої людини і мірою комфорту та відчуття рівності зі співрозмовником.

4. Жести. Адекватність використання жестів може надати повідомленню виразності, відвертості та сердечності, а також підкреслити асертивний підхід. Відсутність жестів говорить про те, що людина невпевнена у собі.

5. Міміка та інтонація. Важливо, щоб асертивна людина відповідним чином використовувала свою міміку. Повинна бути відповідність між тим, що людина говорить, і тим, з яким виразом обличчя та якою інтонацією це говорить.

6. Плавність мови. Якщо людина вміє говорити спокійно, врівноважено і плавно, то це збільшує її шанси виглядати в очах оточуючих асертивною. І навпаки, людину, яка використовує у своїй мові такі слова-паразити, як "гм", "е-е-е", не вважатимуть асертивною.

7. Вміння підтримати розмову. Асертивна людина вміє підтримати розмову. Вона не буде ні перебивати співрозмовника без потреби, ні витримувати довгі паузи між висловлюваннями.

8. Вміння слухати. Асертивна людина повинна бути добрим, уважним слухачем. Людина, яка вміє слухати, впевнена у своїй здатності підтримати розмову. Окрім того, вона здатна проявити зацікавленість співрозмовником.

9. Зміст реплік. Важливо, щоб слова, висловлені під час розмови, бугай адекватні тій ситуації, в рамках якої проходить бесіда.

Додаток 10

Вправа "від світу жінок та світу чоловіків до світу андрогінів"

Згадаємо антропологічні дослідження Маргарет Мід, які показали, що в різних культурах чоловіки і жінки можуть виконувати різні ролі. Так, наприклад, описане нею плем'я арапеш відрізнялось миролюбством та злагодою у стосун­ках чоловіків та жінок, рівністю та гармонією статей у вирішенні сімейних справ, чуйним ставленням до дітей. Сусіднє плем'я мундугомор мало діаметрально протилежні цінності, войовничий характер, ґендерні стосунки будувалися на домінуванні чоловіків над жінками. Нарешті, плем'я чамбулі вирізнялося тим, що чоловіки та жінки як у громадському житті, так і в сім'ї, ніби помінялися традиційними ролями. За свідченнями Маргарет Мід, вся влада в цьому племені була зосереджена в руках не чоловіків, як у більшості племен, а жінок. Тому з дитячих років дівчатка виховувалися незалежними, активними, цілеспрямованими, наполегливими та агресивними. Чоловіки ж, на відміну від жінок, займали в племені підлегле становище. Саме на них покладалися обов'язки виховувати дітей, прибирати житло, готувати їжу і навіть розважати жінок, забезпечувати їм цікаве дозвілля після трудів праведних. Антрополог описує, як чоловіки племені майстерно розмальовували стіни та прикрашали житло власної оселі, а також виступали акторами у виставах та концертах, які влаштовували для жіноцтва. Тому за характером чоловіки цього племені були сором'язливими, емоційно чутливими, ніжними, виявляли здібності до опікунської діяльності та мистецтв.

Ґендерні ролі формуються у суспільстві культурою. Згідно з теорією Говсти-да, відмінності в ґендерних ролях залежать від міри маскулінності чи фемінності тієї чи іншої культури. Крос-культурні дослідження показали, що люди маскулінних культур мають вищу мотивацію досягнення, смисл життя вбачають у роботі, прагнуть влади. Фемінні культури орієнтовані на розвиток особистості, підтримку та емпатію, що сприяє рівності у стосунках між статями. Маскулінними країнами, тобто орієнтованими на силу, успіх, роботу, виявились Японія, Німеччина, США, Мексика, Австрія. Висока фемінність притаманна Данії, Швеції, Фінляндії, Норвегії.