11, 12Фібули.

Матеріали, які є в розпорядженні сучасної науки, дають можливість з'ясувати уявлення черняхівців II-V ст. н.е. про навколишній світ, при­роду. Вдається простежити перші кроки синтезу, узагальнення природних явищ. Цей синтез у багатьох деталях ще переплітався з тогочасними язич­ницькими релігійними віруваннями, але він існував реально — про це незаперечне свідчать археологічні та етнографічні матеріали. Спостере­ження черняхівців за природою знайшли своє відображення у створенні землеробського календаря. Землеробські календарі відкрив Б. О. Рибаков, який звернувся до символічного орнаменту деяких ритуальних керамічних виробів ІІ-У ст. н.е. з Ромашок (дослідження В. В. Хвойки), Лепесівки (дослідження М. О. Тиханової) та ін. Користуючись "чертами й резами", населення Лісостепу у першій половині І тисячоліття н.е. створило систему піктограм, які символізували господарські календарі, язичницькі гадання про погоду, врожай, господарське благополуччя тощо.

Економічні й культурні зв'язки черняхівців з провінційно-римським світом, можна думати, сприяли виробленню певних математичних знань. Спостереження над пропорціями довжини і ширини будинків у черняхів­ських племен пеказує, що вони, в основному, укладаються в лінійну схе­му, яка базувалася на антропометричному принципі, а останній лежав в основі вироблення геометричних знань. Поширення серед племен Лісостепу знач­ної кількості римських монет, використання їх у внутрішньому і зовнішньому обігу були можливими лише за наявності певних арифметичних знань. Адже тисячі римських монет зі скарбів слід було рахувати.

Перші спроби фіксації математичних понять збігаються у черняхівських племен із зародженням писемності. Відомо, що числові системи, засновані на давньогрецькому класичному алфавіті з 24 літер, виникли приблизно у V ст. до н.е. Ця нумерація від століття до століття змінювалася у графіці числових знаків, але постійно за альфою зберігалося значення одиниці, за бетою — двійки, за гамою — трійки тощо. На черняхівській кераміці (Лепесівка, Бакота) відомі прокреслені давньогрецькі літери. На окремих побутових речах (Вороновиця, Ріпнів II, Будешти, Косанове) трапляються прокреслені латинські літери.

Рис. 90. Посуд черняхівської культури з календарними символами: І — _чаші з Лепесівки; 2 — реконструкція землеробського календаря за орнаментам на Лепесівській чаші (за Б. О. Рибаковим); 3 — глек з Ромашок.

Таким чином, ранньослов'янське суспільство першої половини І тисячо­ліття н.е. розвивало свою писемність у двох напрямках: удосконалюючи далі техніку "черг й резов", воно разом з тим переймало і використовувало елементи грецької та латинської писемності.

Рис. 91. Фрагменти черняхівського посуду з давньогрецькими графіті (поселення Лепесівка. за М. О. Тихиновою).

Наявні археологічні матеріали дають можливість розглянути основні нап­рями вірувань та релігії у черняхівських лісостепових племен. Черняхівські язичницькі жертовники — капища з кам'яними антропоморфними ідолами у натуральний зріст людини вивчені на території Середнього Подністров'я (Іванківці, Ставчани, Бакота). Чоловічі постаті ідолів, зазвичай, тримають у руках ріг — символ врожайності та господарського благополуччя.

Аналогічні ідоли були і в інших районах Лісостепу. З давньоруського літо­пису відомо, що антропоморфних ідолів східні слов'яни Подніпров'я виго­товляли переважно з дерева, проте до нашого часу вони не збереглися. Щодо Подністров'я, то тут, очевидно, паралельно з дерев'яними виготовляли язичницькі скульптури з порівняно м'якої місцевої породи — вапняку.

Тепер на Середньому Дністрі відома ціла група таких скульптур; їх вва­жають типологічними і генетичними попередниками відомого давньорусь­кого язичницького Збруцького ідола ІХ-Х ст. н.е., який, на думку багатьох учених, уособлює верховне божество у східних слов'ян періоду Київської Русі. Таким чином, кам'яна антропоморфна язичницька скульптура II-V ст. н.е. — переконливе свідчення належності черняхівських пам'яток Лісостепу до східнослов'янського етнічного масиву.

Для характеристики релігійних вірувань та обрядів черняхівських племен значний матеріал дають дослідження могильників. Поховальному обряду черняхіаської культури властивий біритуалізм (трупоспалення і трупопокла-дення). Поховальний обряд і ритуал черняхівців мають свої генетичні корені, насамперед у пам'ятках попередньої епохи (старожитності зарубинецької, пшеворської та гето-фракійської культур). Крім того, певну роль у становленні поховального обряду черняхівців відіграли, очевидно, сармати. Можливо також, шо поява трупопокладень у черняхівців якоюсь мірою пов'язаназ поширенням під впливом провінційно-римської культури елементів нової, християнської релігії.

Рис. 92. Монументальна скульптура с.іов 'ян першої половини І тис. 1-3 — Іванківці; 4 — Раковець-Чеснівський; 5 — Блищанка; б, 7 — Кремінна;8 – Кремінна; 9 — Калюс; 10 — Бакота.

Обряд трупоспалення у похованнях черняхівських племен, без сумніву, успадкований від носіїв зарубинецької, пшеворської та гето-фракійської культур. Різні типи трупоспалень (в урнах і без урн, ямні з речами та без речового інвентарю) властиві старожитностям рубежу нової ери і пам'яткам черняхівської культури ІІ-Уст. н.е. Крім того, окремі елементи обряду трупоспалення простежено і в звичайних черняхівських трупопокладеннях. Попіл, яким посипали померлих при обряді трупопокладення, присутній на ряді черняхівських могильників (Раковець Чеснівський, Рідкодуби, Ружи-чанка, Устя, Баглаї) лісостепового Дністро-Дніпровського межиріччя.

Карта 21. Калі 'яні антропоморфні ідоли та деякі інші язичницькі пам 'ятки на території Середнього Подністров'я.

І — Гусятин; 2 — Личківці; 3 — Кузьминчик; 4 — Юрківці; 5 — Кремінна; 6 — Блищапка; 7 — Міжгір'я; 8 — Колодрібка; 9 — Мусарівка; 10 — Ржавинці; 11 —Ярівка; 12— Устя; П — Сурженці; 14 — Бакота; 15- Пижівка; 16 — Хребтїів; 17 — Калюс; 18 — Іванківці; 19 - Ставчани; 20 — О.чьховець; 21— Муровані Курилівці; 22 — Козлов; 23 — Хоньківці; 24 — Нижчий Ольчедаїв; 25 — Непоротово; 26 — Березова; 2?— Буша; 28 - Березна; 29 — Березівка; 30 - Раковець- Чеснівський.

На роль сарматів у формуванні черняхівського обряду трупо покладень вказав Г. Б. Федоров. Але оскільки на деяких зарубинецьких могильниках поряд із трупоспаленнями були окремі трупопокладення, то можна думати, що поява нового обряду пов'язана з племенами зарубинецької культури.

Карта 22. Орієнтація трупопокладень на черняхівських могильниках лісосте­пового Дністро-Дніпровського межиріччя.

І поховання з північною орієнтацією; II — поховання з західною орієнтацією; III— поховання з північно-західною орієнтацією; IV— поховання з північно-східною орієнтацією.

І — Оселівка; 2 — Неполоківці; 3 — Романківці; 4 — Устя; 5 — Ружичанка; 6 — Рідкодуби; 7 — Косаново; 8 — Заячівка; 9 — Кринички; 10 — Вили Ярузькі; П— Чистилів; 12 — РаковецЬ'Чеснівськип; 13 — Рудка; 14,15 — Баглаї; 16— Гнатки; 17 ~ Пасічна; 18— Черняхів; 19 — Ромашки; 20 — Маслово; 21 —Рижівка.

Важливою рисою поховальної обрядності є орієнтація поховань щодо сто­рін світу. На одних і тих самих могильниках простежуються різні орієнтації трупопокладень, хоча переважають північна та західна орієнтації. Як пока­зали дослідження, поховання з північною орієнтацією більш ранні щодо хронології, ніж поховання Ь західною орієнтацією. Можливо, що поховання із західною орієнтацією пов'язані з християнським поховальним обрядом.

Крім звичайних трупопокладень та трупоспалень на черняхівських могильниках виявлено і так звані перекопані, зрушені поховання. Кістки цих поховань, зазвичай, лежать без анатомічного порядку. Одні дослідники вважають ці поховання пограбованими в давнину, інші схильні пов'язувати їх з певним магічним ритуалом. На користь останнього свідчить унікальне поховання, досліджене на Раковецькому могильнику. Виявлений у цьомупохованні кам'яний фалічний ідол переконливо доводить наявність магічної обрядності, пов'язаної з такого роду похованнями. Припускають, що ритуальний магічний обряд супроводжував поховання чаклунів, жерців.

На черпяхівських могильниках трапляються кенотафи. Це символічно поставлені в яму посудини з жертовною їжею, очевидно, на честь людини, яка загинула або померла на чужині (Ружичанка, Волоське, Будешти та ін.).

Речовий інвентар деяких поховань свідчить про рід заняття померлих. Так, на могильнику в с. Косанове Вінницької області виявлено поховання з набором кам'яних лощил — інструментів давнього гончара. На Ружичап-ському могильнику в Хмельницькій області відкрито жіноче поховання у супроводі шести глиняних біконічних пряселець. На могильнику біля с. Коблеве Миколаївської області виявлено так зване поховання "хірурга", де поряд з уламками кераміки лежав бронзовий ланцетоподібний ніж з чотиригранною скрученою рукояткою та кільцем на кінці. На могильниках представлено також жіночі поховання з бронзовими голками та кістяними гольниками (Будешти, Косанове, Ружичанка, Маслове та ін.).

На багатьох черняхівських могильниках виявлено залишки тризни: би­тий посуд, кістки тварин і птахів, прошарки попелу, вуглини від давніх вогнищ (Раковець, Ружичанка, Косанове, Компанійці, Малаєшти, Будешти та ін.). Тризни влаштовувалися, очевидно, під час поховального ритуалу, можливо, були і повторні тризни, через певний проміжок часу, коли поми­нали покійників.

Певне місце у системі релігійних вірувань і обрядів черняхівських пле­мен поряд з поховальним ритуалом посідають і деяхі язичницькі символи в орнаментиці. Це хрест, коло, місяцеподібні і певні рослинні зображен-ня-символи на керамічному посуді. Існували також зооморфні та антро­поморфні зображення. Йдеться про фібули, які стилізовано передають зо-бражеігая птахів, а також про намистини з сердоліку стилізованої антропо­морфної форми.

Археологічні матеріали першої половини І тисячоліття н.е, разом з пи­семними історичними джерелами й матеріалами етнографії проливають світло на надзвичайно важливий період історії Південно-Східної Європи, коли європейські племена, завершуючи традиції військової демократії, по­ступово і неухильно переходили від родоплемінної організації суспільства до класових, державних утворень.

У писемних історичних джерелах зафіксовано стосунки, які існували між лісостеповим слов'янським населенням ІІ-У ст. н.е. і гото-гепідськими (германськими) племенами. Германські племена вельбарської культури, які перед цим мешкали на південному побережжі Балтійського моря, під час свого переселення до Північного Причорномор'я застали на Волині та в найближчих прилеглих районах цілком сформовану осілу землероб­ську людність, яка стояла на досить високому рівні розвитку своєї еконо­мічної, соціальної та політичної консолідації. Відома розповідь Йордана про боротьбу остготського короля Вінітара зі слов'янським вождем Божем у 70-х роках IV ст. н.е.

З поразкою Божа процес консолідації слов'янських племен не при­пинився. Вони стали основою формування нової етнокультурної спільності. У складі цієї спільності опинилася і слов'янська частина населення черняхів-ської культури, що мешкало на території Лісостепу України.

У черняхівських племен Існувало кілька напрямів зовнішньої торгівлі: Північне Причорномор'я, середньодунайські і західні провінції (Панно-нія, Норик, Галлія), Дакія. Відомо також про економічні та культурні зв'язки лісостепових племен ІІ-У ст. н.е. з населенням Полісся та угрупованнями Центральної Європи.

У всіх напрямах зовнішньої та внутрішньої торгівлі значну роль відігра­вали римські монети. На черняхівських пам'ятках знайдено чимало рим­ських срібних монет, датованих переважно І-1І ст. н.е.

Процес другого великого суспільного поділу праці і пов'язані з ним явища соціально-економічного та політичного розвитку сприяли подаль­шій еволюції майнової і появі зародків соціальної диференціації у черня­хівських племен. Це простежується у різних за характером категоріях ре­чових і писемних Історичних джерел. Показовими щодо цього є черняхів-ські могильники, де виявлено багаті за інвентарем поховання заможних черняхівців і зовсім безІнвентарні могили простого люду.

Про майнову та зародки соціальної нерівності черняхівського суспіль­ства свідчать також речові та грошові (римські монети) скарби. Виникнення приватної власності і майнове розшарування у черняхівських племен не­минуче приводили до соціальної диференціації суспільства. Черняхівські племена, остаточно пориваючи з інститутами первіснообщинного ладу і використовуючи елементи рабовласництва, створили ті економічні, соціа­льні та політичні передумови, яхі привели їх до організації ранніх напівдер-жавних феодальних утворень. Напівдержавний вІйськово-політичний союз антів, як показують писемні джерела й археологічні матеріали, зміцнювався саме єдністю економічного, культурного та соціального укладу черняхівського лісостепового населення Дністро-Дніпровського межиріччя.

Яскрава єдність і монолітність матеріальної і духовної культури цих лісостепових племен ІІ-У ст. н.е., очевидно, являють собою археологічний еквівалент антського (східнослов'янського) союзу у першій половині І тисячоліття н.е. Навали гунів і аварів загальмували дальший поступальний розвиток східнослов'янських племен. Досягнення соціально-економічного та політичного розвитку у слов'ян середини І тисячоліття н.е. були відроджені иже на новому історичному етапі, у УІІ-УШ ст. н.е., в період генези Давньо­руської ранньофеодальної держави.

Рис. 93. Фібули Уст. н.е. із пізньоримських (1-3) та ранньосередньовічних (4-13) пам 'яток України (за В. Д. Бараном):

1 - Черепин; 2 — Ходосівка; 3 — Теремці; 4 — Лука-Каветчинська; 5 — Пархомівка; б — Бабина Гора; 7 — Букрин; 8 — Межиріч; 9, Ц — Кодин; 10 — Куня; 12 — Балка Осокорівка; 13 ~ Михайлівна.