Розділ V мідний вік

Мідний вік, або енеоліт, у межах території України датується IV— III тисячоліттями до н.е. У країнах Стародавнього Сходу він розпочався понад 5 тис. років тому, а окремі мідні вироби знаходять тут ще раніше, навіть у шарах середини VI тисячоліття до н.е. (Яримтепе в Іраку, Чатал-Гуюк в Туреччині) чи кінця VIII тисячоліття до н.е. (Алі-Кош в Ірані).

З енеолітом пов'язана велика кількість відкриттів і нововведень. Люд­ство опанувало перші метали — мідь і золото. Перша мідь була самородна, знаряддя з неї ковані. Але скоро люди навчилися плавити цей метал з руди. Виникають копальні. Одну з них, що датується IV тисячоліттям до н.е., досліджено, наприклад, в урочищі Аї-Бунар у Болгарії. Тут відкрито великі виробітки мідної руди, виявлено знаряддя праці — рогові кайла, мідні сокири, а також кераміку. З самородного золота в мідному віці виготовляли прикраси.

Виникає орне землеробство з використанням тяглової сили бика. Доказом цього є знайдена на одному з поселень культури лійчастого посуду у Польщі (Кржниця Яра) глиняна статуетка — бики в ярмі. Румунські па-леозоологи встановили деяку деформацію шийних хребців у биків, що ходили в ярмі.

З'являється колесо, а відтак — гарба, в яку запрягали також бика. Зо­браження таких двоколісних гарб є, наприклад, на плитах Кам'яної Могили поблизу Мелітополя. У курганах ямної культури виявлено рештки дерев 'яних гарб. Вперше на території України їх знайдено в кургані Сторожова Могила поблизу Дніпропетровська. Тепер таких знахідок відомо багато. Лише однією Каховською експедицією у 1973 р. було виявлено 29 коліс від возів.

У мідному віці коня привчають до верхової їзди. Важливу роль у при­рученні коня відіграли племена середньостогівської і ранньоямної культур степової зони Східної Європи.

Удосконалюється керамічне виробництво, з'являються гончарні печі, залишки яких виявлено, зокрема, у трипільців. Поширюється і роз­вивається прядіння і ткацтво. Входить у практику циліндричне свердлення кам'яних порід за допомогою порожнистого свердла, що застосовувалося найчастіше при виготовленні бойових сокир-молотів.

У Західній Європі з'являються мегалітичні (великі кам'яні) споруди культового призначення: менгіри (область Бретань у Франції), дольмени, кромлехи (Стоунхендж в Англії) та ін. Створення цих монументів для первісної техніки становило, безперечно, ряд складних технічних завдань, оскільки вага окремих кам'яних брил в конструкції споруд сягає 40-100 і більше тонн. У деяких випадках камені кромлехів привозили більш як за 100 км. Інколи мегалітичні споруди називають "могилами гігантів", а дехто вбачає в них результати діяльності космічних пришельців, що відвідали нашу землю у мідному віці.

Відповідно до змін у виробничій діяльності відбуваються зміни у віру­ваннях, що відбилися в глиняній пластиці, монументальній кам'яній скульп­турі, в обряді курганних поховань, орнаментиці. У цей час відбуваються помітні зміни в соціальній структурі суспільства.

§ 1. Перший великий суспільний поділ праці

У мідному віці для переважної більшості племен основними заняттями, що давали засоби для існування, були землеробство і скотарство. З їх розвитком людина почала менше залежати від примх природи.

За енеоліту посилюється батьківське право у роді, племені. Розвиток продуктивних сил сприяв створенню умов для соціального і майнового розшарування, виділення вождів і повелителів. З'являються багаті похо­вання типу Майкопського кургану на Кубані, усатівських поховань поблизу Одеси тощо. Кількість символів влади вождів і повелителів у вигляді ка­м'яних булав, що з'явилися наприкінці неоліту, в мідному віці зростає, поширюються нові типи цих виробів, наприклад, так звані скіпетри, в тому числі у вигляді голови коня, бика тощо.

Скарби цього часу складаються з мідних виробів і крем'яних шліфо­ваних знарядь, які цінувалися досить високо. Два мідні скарби трипільської культури знайдено, наприклад, у Подністров'ї: в с. Карбуна (Молдова) та в с. Городниця (Івано-Франківська область). У с. Кислицьке на Вінниччині виявлено скарб крем'яних виробів, до складу якого входило понад 20 теслярських сокир.

Економічне розшарування населення, зосередження в руках окремих родових груп багатств спричинювало міжплемінні сутички, що, в свою чергу, зумовило виникнення укріплених поселень — городищ. Найдав­нішими з них в Україні є Михайлівка на Нижньому Дніпрі, Маяки поблизу Одеси, Козаровичі на Київщині. До цього періоду належить значне поши­рення бойових молотів і сокир-молотів, що були, очевидно, основною зброєю близького бою. Спочатку їх виготовляли з рогу оленя, а потім пе­реважно з каменю.

У мідному віці залежно від конкретних природних умов і традицій розвитку економіки в одних груп населення основну роль відігравало земле­робство, а в інших—скотарство. Це був перший великий суспільний поділ праці. Пастух — важлива фігура у світовій історії; його образ віддавна втілювався в кам'яних скульптурах, епосі. У пастуших (скотарських) племен було більше шкіри, вовни, козячого пуху, м'яса, ніж у землеробів, а в останніх уже виникав надлишок зерна та інших продуктів землеробства, що сприяло розвитку міжплемінного обміну.

Численні пам'ятки землеробських племен мідного віку відомі в Малій Азії і Месопотамії (Тель-Галаф), Закавказзі (Шенгавіт, Шому-Тепе, Кюль-Тепе) і Середній Азії (Анау-Намазга) та ін. Крім землеробства населення займалось тут розведенням усіх видів свійських тварин. Характерними особливостями землеробських культур є осілий спосіб життя, досить роз­винене житлобудування, глинобитне або з застосуванням обпаленої глини, переважання розписної кераміки, велика кількість предметів пластики. Для поховань цих культур характерні плоскі безкурганні могильники.

На поселеннях культури Тель-Галаф у долині Євфрату будували двокімнат­ні житла на кам'яному фундаменті, вулиці вимощували каменем. Ця культура, як і культура Анау-Намазга в Туркменії, характеризується чудовими зразками глиняної пластики. Тут виявлено, зокрема, значну кількість статуеток, а та­кож багато розписаного фарбами глиняного посуду.

Під час розкопок Шенгавітського поселення поблизу Єревана виявлено глинобитні житла округлої форми з долівкою, викладеною концентричними колами з гальки. Кераміка з Шенгавіту без розпису, але досить старанно згладжена і лощена. Тут, як і на поселеннях інших землеробських культур, виявлено дрібні мідні речі — шила, пронизки, шпильки.

Серед унікальних пам'яток цього часу "золотий" некрополь у м. Варна (Болгарія). Він складається з кількох десятків випростаних на спині і скор­чених поховань, а також кенотафів (могил без скелетів). При похованих і в кенотафах виявлено великі дари, головним чином із золота: браслети, діадеми, намисто, бляшки-аплікації, сережки, "нагубники", "наочники", а також мідні вироби: провушні сокири, вістря до списа тощо. В поховальних

Рис. 18. Кам 'яні навершя скіпетрів (1, 3) та бойовий молот (2).

ямах стояло кілька глиняних посудин, деякі з них розпи­сані золотою фарбою, виго­товленою на дрібнодиспер-сійному золотому піску. Варненський могильник, що датується IV тисячоліттям до н.е., за кількістю знахідок не має собі рівних у Європі.

Племена скотарських культур заселяли, звичайно, території Європи й Азії на пів­ніч та північний схід від зем­леробських, їм властиві рух­ливий характер життя, більш примітивна кераміка, часто гостродонна. Ці племена пер­шими почали використову­вати колесо і пристосували коня до верхової їзди; першими почали насипати кургани на місцях поховань.

На Північному Кавказі розвивалася досить колоритна майкопська культура. Основним заняттям її племен було скотарство — розводили пе­реважно овець і свиней. Майкопський курган, що дав назву культурі, роз­копано наприкінці XIX ст. на Кубані. Він є унікальною пам'яткою мідного віку півдня європейської частини Росії. Тут, під курганом висотою близько 11м виявлено велику поховальну яму, поділену дерев'яними перегород­ками на три частини і перекриту у два накати дерев'яними стовбурами. Яма оточена кромлехом з брил вапняку. У більшій її частині виявлено "царське" поховання. Покійника покладено у скорченому стані на боці. При ньому виявлено велику кількість знахідок, у тому числі мідні сокири і тесла, глиняний, срібний і золотий посуд. Над покійником було натягнуто балдахін, що тримався на чотирьох стовпчиках, увінчаних фігурками золотих і срібних бичків. На поверхнях металевих посудин відтиснуто зображення тварин (бики, козли, леви), дерев, "озера", двох річок (?) і гори з двома вершинами (можливо, це вершини кавказьких гір Ельбрус і Казбек). У двох інших частинах поховальної ями виявлено також по одному похованню, при кожному з них знахідок було мало.

Крім поховань майкопської культури, відомих головним чином у долині р. Кубань, виявлено і поселення, в тому числі укріплені, — Мешоко, Скала, Ходжох тощо На приграничних територіях скотарських і землеробських культур сформувалися культури, що поєднували в собі риси як перших, так і других. Скотарсько-землеробських культур виділено багато. На півночі Центральної Європи (Німеччина, Польща) відома культура лійчастого посуду. Трохи пізніше тут розвивалася культура кулястих амфор. На території Угорщини, Чехії і Словаччини поширювалися пам'ятки тиського і лендель-ського типів. Племена цих культур проникали і на території України — на Волинь, Поділля, Закарпаття.

У степовій зоні України та в Криму мешкали племена середньосто-гівської, ямної та інших скотарських культур.

Класичними зразками землеробських культур на Правобережжі і в Подністров'ї є Трипілля і Гумельниця.